Вирок від 26 лютого 2026 р. у справі №718/262/26 — Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/262/26

Провадження №1-кп/718/19/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2026 року м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря судових засідань ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Кіцмань кримінальне провадження №12026262110000021 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області, українки, громадянки України, заміжня, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працює флористом та ланшафтним дезайнером парку «VenGreenery», раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в період часу з 20 січня 2025 року по квітень 2025 року, діючи всупереч вимогам ст.ст. 112, 116-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію прав на землю, за відсутності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу їй у власність чи надання у користування земельної ділянки, самовільно зайняла земельну ділянку кадастровий номер 7322586500:03:004:1284 площею 1,3083 га та земельну ділянку 7322586500:03:004:1306 площею 2,0000 га, які перебували у комунальній власності Мамаївської сільської ради і відносились до земель сільськогосподарського призначення із видом цільового призначення «Для сінокосіння та випасання худоби» і не перебували у власності чи користуванні будь-якої особи.

На самовільно зайнятих земельних ділянках ОСОБА_4 упродовж січня-квітня 2025 року організувала ведення підприємницької діяльності шляхом надання послуг розважального характеру на локації під назвою парк «VenGreenery» для отримання прибутку від надання послуг відпочинку, прогулянок та розваг (тюльпанове поле, надувні батути, тюбінг-гірка, літня тераса, кафе).

У подальшому, рішенням Мамаївської сільської ради №152-29/25 від 26.02.2025, змінено цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 7322586500:03:004:1284 площею 1,3083 га з (01.08) для сінокосіння та випасання худоби на (07.01) для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, після чого 10.04.2025 внесено зміни в Державному земельному кадастрі. Рішенням Мамаївської сільської ради №153-29/25 від 26.02.2025, змінено цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 7322586500:03:004:1306 площею 2,0000 га з (01.08) для сінокосіння та випасання худоби на (07.01) для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, після чого 15.04.2025 внесено зміни в Державному земельному кадастрі.

Не зважаючи на вищевказані рішення та зміну цільового призначення, ОСОБА_4 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що вказані земельні ділянки перебувають у комунальній власності Мамаївської сільської ради і будь-якій особі, в тому числі і безпосередньо ОСОБА_4 у власність чи користування на підставі цивільно-правових угод не надавались, в період з квітня 2025 року по грудень 2025 року, діючи всупереч вимогам ст.ст. 112, 116-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію прав на землю, за відсутності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу їй у власність чи надання у користування земельної ділянки, здійснювала самовільне зайняття земельної ділянки кадастровий номер 7322586500:03:004:1284 площею 1,3083 га та земельної ділянки 7322586500:03:004:1306 площею 2,0000 га., які перебувають у комунальній власності Мамаївської сільської ради та за цільовим призначенням відносяться до земель для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та в подальшому згідно рішення Мамаївської сільської ради №513-32/25 від 03.10.2025 були об`єднані в одну земельну ділянку із кадастровим номером 7322586500:03:004:1567 площею 3,3083 га за цим же цільовим призначенням.

Зокрема, ОСОБА_4 , упродовж квітня-грудня 2025 року на вищевказаних земельних ділянках організувала ведення підприємницької діяльності шляхом надання послуг розважального характеру на локації під назвою парк «VenGreenery» для отримання прибутку від надання послуг відпочинку, прогулянок та розваг (тюльпанове поле, надувні батути, тюбінг-гірка, літня тераса, кафе, тематичні сезонні площадки) незважаючи на те, що на цих земельних ділянках розміщена повітряна лінія напругою 10 кв, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 №209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж» вздовж повітряної лінії встановлюється охоронна зона, територія якої складає 10 м. по обидві сторони від крайніх проводів повітряної лінії.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдала Мамаївській сільській раді матеріальної шкоди на загальну суму 133 730 гривень 23 копійки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу».

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, тобто у самовільно зайняла земельну ділянку в охоронній зоні.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала та надала суду покази, що відповідають обставинам викладеним у обвинувльному акті.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачена не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю. Дії обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав на ряд пом`якшуючих обставин покарання обвинуваченій, а саме визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та повне відшкодування завданої потерпілій стороні матеріальної шкоди, просив призначити покарання обвинуваченій ОСОБА_4 із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 7870 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 133790 гривень. У зв`язку із повним відшкодуванням обвинуваченою спричиненої матеріальної шкоди, на підставі ч.5 ст. 128 КПК України та п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, подану прокурором в інтересах держави в особі Мамаївської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області позовну заяву просив залишити без розгляду.

Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.197-1 КК України, згідно ст.12 КК України, класифікується як нетяжкий злочин.

Характеризуючи особу обвинуваченої ОСОБА_4 , суд враховує те, що вона раніше не судима, на "Д" обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, виключно позитивно характеризується за місцем проживання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвенуваченій ОСОБА_4 , що передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої майнової шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, щодо обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Приписи статті 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку Верховного суду від 27.04.2021 р. у справі №712/4384/20, однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст.69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання. Суди зобов`язані встановити не лише наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Суд також враховує, що у Постанові від 10.07.2018 р. (справа №148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.

Тобто для застосування судом положень статті 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Такий висновок зробив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в Постанові від 27.04.2021 р. (справа №712/4384/20, провадження №51-548км21).

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення, надала показання в судовому засіданні щодо обставин вчиненого нею кримінального правопорушення, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуає, раніше не судима, у скоєному щиро розкаялася, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, виказала готовність нести кримінальну відповідальність, добровільно відшкодувала збитки завдані кримінальним правопорушенням, внаслідок вчиненого злочину тяжких наслідків не настало, беручи до уваги обставини справи, суд приходить до висновку, що призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.2 ст.197-1 КК України є недоцільним, у зв`язку з чим, при призначенні покарання суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст.69 КК України та при призначенні обвинуваченій покарання перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, у виді штрафу.

Таким чином, призначення обвинуваченій ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, покарання у виді штрафу, із застосуванням положення ст.69 КК України, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і повністю відповідає вимогам статей 65 - 67 КК України.

В межах даного кримінального провадження прокурором в інтересах держави в особі Мамаївської сільської ради подано позов до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 133730 грн. 23 коп.

В судовому засіданні прокурор подав заяву в якій просив вказаний цивільний позов залишити без розгляду у зв`язку з повним відшкодування обвинуваченою ОСОБА_4 суму завданого збитку, що підтверджується наданою в судовому засіданні обвинуваченою квитанцією до платіжної інструкції №1.538753061.1 від 19.02.2026 року.

Враховуючи викладене, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Мамаївської сілської ради подано позов до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, слід залишити без розгляду.

Судом встановлено, що в даному кримінальному провадженні процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.370,374,395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, та із застосуванням ст.69 КК України призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 7870 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 133790 гривень

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Мамаївської сільської ради до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, залишити без розгляду.

Вирок суду набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не було подано апеляційну скаргу.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Кіцманський районний суд Чернівецької області.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку.

Засудженій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні при ухваленні вироку, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя Кіцманського районного суду ОСОБА_1