Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №627/1184/25 — Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/1184/25

27.02.2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2026 рокус-ще Краснокутськ

Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Каліберда В.А., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Сектору поліцейської діяльності №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Любівка Краснокутського району Харківської області, українця, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 537573 від 11.12.2025 року, складеного поліцейським СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капралом поліції Рудь Т.В., встановлено, що 11 грудня 2025 року о 10 год 58 хв ОСОБА_1 по вул. Захисників України, 5 в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області керував транспортним засобом INFINITI FX35 д.н.з. НОМЕР_2 повторно протягом року, не маючи права керування ТЗ, тобто взагалі не має посвідчення водія, чим порушив п. 2.1.а) ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким ТЗ, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.

Від захисника Гайворонського О.А. в інтересах ОСОБА_1 подано клопотання про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання зазначив, що для настання відповідальності за вказане адміністративне правопорушення необхідно довести факт керування транспортним засобом. Відповідно до відео, що додається як доказ до протоколу серії ЕПР1 № 537573 за ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 при відкритті файлу: 20251211110338 001 відео розпочинається з 10 год. 58 хв. 38 сек., з того, що автомобіль припаркований на узбіччі, до якого підходить з магазину ОСОБА_1 та відкриває багажник. Тобто, до протоколу не долучено будь-якого відеодоказу того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, чим порушував ПДР України. Таким чином, дії поліцейського не відповідають вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», якою передбачений вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу, внаслідок чого не було і правових підстав для вимоги перевіряти наявність водійського посвідчення у ОСОБА_1 . Вважає, що на момент складення працівником поліції протоколу, ОСОБА_1 не вчинив жодного адміністративного правопорушення, а у поліцейських не було жодних документальних даних про порушення ним ПДР. Відсутність повного та безперервного запису є порушенням п.4 розділу 2 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 за №1026.

Доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення зазначено наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського, який не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Вказав, що поліцейським у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

На підставі викладеного, вважають, що не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 . У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності та відеозапис, на якому автомобіль припаркований на узбіччі дороги, в салоні нікого немає, який саме знак стоїть на узбіччі дороги, не зафіксовано, видно лише зворотню сторону знаку, з чого неможливо зробити висновок про те, що на ньому зображено, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, є недоведеним. Зазначив вказане клопотання розглянути без участі ОСОБА_1 та його представника.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, подане захисником клопотання, оцінивши докази за правилами, визначеними ст. 252 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд враховує, що ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Частини 2-4 ст. 126 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за:

- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом ;

- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;

- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395: «повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП)».

Згідно ч.2 ст. 291 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

До адміністративного матеріалу за ч.5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 долучено фотокопію постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 . Однак, з долученої копії не можливо встановити серію та номер постанови, а також ким вона винесена. Не надано доказів того, що остання набрала законної сили. Таким чином, відсутність відомостей про набрання законної сили позбавляє суд можливості встановити факт набрання законної сили вказаною постановою та вирішити питання щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП.

Факт того, що правопорушення вчинено повторно має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку органами патрульної поліції.

Відповідно до положень п.4 розділу VII (Особливості оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, вчинені повторно) Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 №1395 (далі по тексту Інструкція) передбачено, що поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені частинами другою та третьою статті 130КУпАП, - довідку про належність транспортного засобу.

Однак, всупереч вказаним вимогам, поліцейським у довідці про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, долученої до матеріалів справи, зазначено лише про факт притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Крім того, до протоколу взагалі не додано довідки про отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Окрім того, відповідно до положень п.1.10 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 року водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Отже для наявності в діях особи складу правопорушення, що передбачений ч. 5 ст. 126 КУпАП, поліцією має бути доведено факт керування особою транспортним засобом, відсутність у такої особи посвідчення водія або обмеження чи позбавлення особи права керувати транспортним засобом на момент керування т/з; повторність правопорушення, а саме вчинення особою дій, що передбачені ч. 2 - ч. 4 ст. 126 КУпАП.

В даному провадженні поза розумним сумнівом не доведено того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. З долученого до адміністративного матеріалу диску з відеозаписом встановлено, що автомобіль INFINITI FX35 д.н.з. НОМЕР_2 припаркований на узбіччі, до якого підходить з магазину чоловік та відкриває багажник.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1 п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Тоді як матеріали справи взагалі не містять доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції.

Ч. 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку на органи Національної поліції.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Таке ж положення закріплено й у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (пункт 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, пункт 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Згідно з вимогами частини другої статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення прав захисту (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має право захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягується до відповідальності є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а згідно з частиною другою статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, відповідно до якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14 лютого 2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), пункт 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

В ході судового розгляду було встановлено, що досліджені матеріали справи не містять прямих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був при цьому зупинений поліцією та саме у зв`язку із чим, а тому всі сумніви слід тлумачити на його користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 необхідно закрити з підстав, що передбачені п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме через відсутність складу правопорушення, оскільки надані суду докази поза розумним сумнівом не доводять наявність у його діях об`єктивної сторони правопорушення, що передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме факту керування ним авто, а також відсутні належні докази на підтвердження правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП в частині повторності вчинення правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП, виноситься постанова про закриття справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 126, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Суддя В. А. Каліберда