Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №344/13789/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13789/25

Провадження № 2/344/932/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої – судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Катрич М.-Т.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БРАЙТ-К» до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Павлісяк Тарас Юрійович про стягнення заборгованості спадкодавця за кредитним договором із спадкоємця в межах вартості успадкованого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БРАЙТ-К» (надалі – «Позивач», «ТОВ «ФК «БРАЙТ-К») в особі уповноваженого представника звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі – «Відповідач»), за участю приватний нотаріус Павлісяк Тарас Юрійович, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути з ОСОБА_1 в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БРАЙТ-К» заборгованість за кредитним договором №9/1880916 від 17.05.2021 року в розмірі 163 213,90 гривень, яка складається з: - заборгованості за тілом кредиту – 92 619,11 гривень; - заборгованості за процентами за користування кредитом – 21 244,79 гривень; - заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості – 49 350,00 гривень.

Позовні вимоги мотивував тим, що 17.05.2021 року між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» був укладений кредитний договір №9/1880916, відповідно до п.1.1. якого банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти в сумі 100 000,00 гривень строком на 58 місяців – з 17.05.2021 року по 16.03.2026 року.

Відповідно до Договору відступлення № 2-2021 від 05.08.2021 року ТОВ «ФК «БРАЙТ-К» набуло прав кредитора до ОСОБА_2 за Кредитним договором №9/1880916.

У зв`язку з невиконанням позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «БРАЙТ-К» зверталося до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_2 . Як стало відомо кредитору з ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 року про закриття цивільної справи № 344/14694/24 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено актовий запис за №1343 від 26.05.2023 року.

Таким чином, як зазначено в позовній заяві, кредитору ТОВ «ФК «БРАЙТ-К» стало відомо про смерть боржника ОСОБА_2 тільки 04 червня 2025 року.

09.06.2025 року ТОВ «ФК-БРАЙТ-К» направило до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори претензію кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 . 18.06.2025 року за вих. №1147/02-14 Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою надано відповідь, що згідно проведеної перевірки спадкова справа №15/2023 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведена 02.06.2023 року приватним нотаріусом Павлісяк Т.Ю.

21.07.2025 року за вих. №31/01-1 Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяком Т.Ю. надано відповідь, що 15 грудня 2023 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на 1/3 частину належно їй трьох кімнатної квартири АДРЕСА_1 , на ім`я чоловіка померлої ОСОБА_1 , за реєстровим № 2071. Інших спадкоємців за законом та осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині немає та будь-якого іншого майна у померлої ОСОБА_2 немає.

У позові представник Позивача посилається, що станом на теперішній час спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 жодних дій щодо виконання направлених претензій кредитора та погашення заборгованості ОСОБА_2 , встановленої згідно умов кредитного договору №9/1880916 від 17.05.2021 року не здійснювалось, що свідчить про повне ігнорування законних вимог ТОВ «ФК «БРАЙТ-К», а отже Позивач вправі вимагати повернення суми боргу із спадкоємця ОСОБА_2 в межах вартості успадкованого майна в судовому порядку.

Вартість 1/3 частки успадкованої квартири за номером АДРЕСА_1 , які в подальшому ОСОБА_1 відчужено на користь іншої особи, становить 566 666,67 грн., що значно перевищує суму боргу.

В заяві про зменшення позовних вимог Позивач вказує на те, що загальна сума заборгованості становить 163 213,90 гривень, яка складається з:

- заборгованості за тілом кредиту – 92 619,11 гривень;

- заборгованості за процентами за користування кредитом – 21 244,79 гривень;

- заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості – 49 350,00 гривень.

Вказану суму заборгованості за кредитним договором спадкодавця Позивач просить стягнути з Відповідача, як спадкоємця в межах вартості успадкованого майна.

Представник Позивача скористався правом на поданням відповіді на відзив на позов та подав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 на адресу суду направив Відзив на позов, у якому заперечив проти позовних вимог та просив в їх задоволенні відмовити.

Зокрема, заперечуючи проти позову, Відповідач посилався на ненадання Позивачем точного розрахунку заборгованості. Зазначав, що померла ОСОБА_2 вела маргінальний спосіб життя, зловживала спиртними напоями та про наявність фінансових зобов`язальних правовідносин перед АТ «Креді Агріколь Банк» родині померлої відомо не було.

Також у відзиві на позов Відповідач повідомив, що наразі він не є власником 1/3 квартири за номером АДРЕСА_1 , оскільки вищезазначене майно було реалізоване за договором купівлі-продажу від 21.12.2023 року. Зазначив, що він є людиною похилого віку, має проблеми зі здоров`ям, і коштів від продажу майна в нього вже не залишилось у зв`язку з тривалим та коштовним лікуванням. Через погіршений стан здоров`я він потребує постійного лікування, а з доходів має лиш державне пенсійне забезпечення, а тому задовольнити вимоги кредитора шляхом одноразового платежу у відповідності до ст. 1282 ЦК України він можливості не має. Просить при винесенні рішення врахувати стан здоров`я, вік та майновий стан Відповідача.

У відзиві на позов ОСОБА_1 просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Третьою особою приватним нотаріусом Павлісяком Тарасом Юрійовичем на адресу суду направлено матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Про дату та час судового засідання третю особу повідомлено належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

17.05.2021 року між ОСОБА_2 (надалі – Позичальник, Відповідач) та Акціонерним Товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (надалі – Банк) був укладений кредитний договір №9/1880916 (надалі – Кредитний договір), відповідно до якого (п.1.1. Кредитного договору) Банк надав, а Позичальник отримав кредитні кошти в сумі 100 000,00 гривень строком на 58 місяців – з 17.05.2021 року по 16.03.2026 року.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за цим Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток № 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною), надалі – Графік платежів по кредиту, як День повернення кредиту, повернення кредиту здійснюється у валюті кредиту.

Відповідно до п.1.2. Кредитного договору кредит надається Позичальнику на споживчі потреби. Відповідно до п.1.4. Кредитного договору встановлено, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценту винагороду (надалі – проценти) щомісячно, в розмірі 15,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Кредитним договором, а також Позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. Кредитного договору.

Відповідно до п.1.5. Кредитного договору всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно Кредитного договору, визначені в Правилах надання споживчого кредиту в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та умовах страхування життя Позичальника (надалі – Правила), які є невід`ємною частиною Кредитного договору та розміщені на офіційному сайті Банку: www.credit-agricole.ua (https://credit-agricole.ua/privatnym kliyentam/informaciya-dlya-kliyentiv-1481261814).

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору з метою обслуговування кредиту Банк відкриває Позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № UA043006140000029097000606337в Банку (надалі – Рахунок погашення заборгованості).

Відповідно до п.2.2. Кредитного договору Позичальник зобов`язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Графіку платежів по кредиту, щомісяця, в День повернення кредиту на Рахунок погашення заборгованості, сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісій в День повернення кредиту.

Відповідно до п.2.4. Кредитного договору Позичальник відповідає за виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором усім своїм майном та коштами, на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п.2.6. Кредитного договору Банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за Договором, а також угодами про забезпечення, будь-якій третій особі повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про Позичальника та третіх осіб, з якими укладено угоди про забезпечення, яка необхідна або яку Банк вважатиме доцільною.

Відповідно до п.3.1. Кредитного договору у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою згідно умов Договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше 15 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

05 серпня 2021 року між Банком та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 2-2021 (надалі – Договір відступлення).

Згідно Додатку 1 до Договору про відступлення прав вимоги від 05.08.2021 року, 15.02.2021 року відбулося відступлення прав вимоги за Кредитним договором №9/1880916 від 17.05.2021 року, що був укладений між Акціонерним Товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно положень ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.

Отже, долучений до справи договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягає до виконання.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з тим, що до Позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №9/1880916 від 17.05.2021 року.

Згідно Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяком Т.Ю. за заявою ОСОБА_1 (чоловік ОСОБА_2 ) було заведено спадкову справу №15/2023, належним чином завірена копія якої надана приватним нотаріусом на вимогу суду та міститься в матеріалах справи.

Інформації про наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не містить.

Зі змісту матеріалів спадкової справи вбачається, що 15 грудня 2023 року ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина, на яку видано зазначене свідоцтво, складається з 1/3 частини трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування – це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 669/446/17 (провадження № 61-8415св21) зазначено, що у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Отже, правовідносини, що виникли між кредитодавцем та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України. Під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

у разі дотримання кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

у разі доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14 (провадження № 14-12цс24) наголосила, що кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: (1) безпосередньо спадкоємцю; (2) опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульську установу). Сплив строків, визначених статтею 1281 ЦК України, має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже й неможливість вимагати в суді захисту відповідного права. Отже, під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281,1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Частиною другою статті 1281 ЦК України визначено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення вимог (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Аналізуючи наведені норми права, можна дійти висновку, що хоча стаття 1281 ЦК України не конкретизує способів пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника, проте, по-перше, за формою наведене звернення банку має бути саме певною вимогою майнового характеру, а, по-друге, така вимога має бути пред`явлена до конкретних перелічених суб`єктів – спадкоємців, які прийняли спадщину.

Виходячи зі змісту статті 1281 ЦК України, можливі два способи пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: 1) безпосередньо до спадкоємців; 2) опосередковано – через нотаріуса. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

Згідно з пунктом 2.1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі, зокрема, претензії кредиторів.

Отже, на відміну від пред`явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію нотаріусу, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву (претензію) незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Як встановлено Судом, 08.08.2024 року ТОВ «ФК «БРАЙТ-К» звернулося з позовною заявою до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 року у справі №344/14694/24, яка набрала законної сили 20.06.2025 року, закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БРАЙТ-К» до ОСОБА_2 , третя особа АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», про стягнення заборгованості, у зв`язку зі смертю відповідача.

Отже, в позовній заяві Позивач посилається на те, що про смерть ОСОБА_2 йому, як кредитору, стало відомо зі змісту ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 року у справі №344/14694/24, тобто тільки 04.06.2025 року.

09.06.2025 року ТОВ «ФК-БРАЙТ-К» направило до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори претензію кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 та зазначити наступне: 1. Прийняти та зареєструвати у книзі обліку спадкових справ дану претензію кредитора, повідомити кредитору (заявнику) дату та реєстраційний номер. 2. Повідомити, чи звертався хто-небудь до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини чи відмову від спадщини після смерті ОСОБА_2 , якщо звертався то хто саме, зазначити їх прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, місце реєстрації. 3. Повідомити про наявність відкритої спадкової справи після померлого ОСОБА_2 , про наявність спадкоємців. 4. Надати інформаційні довідки зі спадкового реєстру про видані заповіти/ спадкові договори, інформаційні довідки зі спадкового реєстру про спадкові справи та видані ні їх підставі свідоцтва про право на спадщину. 5. Пред`явити зазначену вимогу до спадкоємців у разі відмови надати їх прізвища, ім`я, по батькові, РНОКПП, місце реєстрації.

18.06.2025 року за вих. №1147/02-14 Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою надано відповідь, що згідно проведеної перевірки спадкова справа №15/2023 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведена 02.06.2023 року приватним нотаріусом Павлісяк Т.Ю.

21.07.2025 року за вих. №31/01-1 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяком Т.Ю. надано відповідь, що 15 грудня 2023 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на 1/3 частину належно їй трьох кімнатної квартири АДРЕСА_1 , на ім`я чоловіка померлої ОСОБА_1 , за реєстровим № 2071. Інших спадкоємців за законом та осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині немає та будь-якого іншого майна у померлої ОСОБА_2 немає.

Отже, зважаючи на вищевикладене, а саме факт направлення Позивачем 09.06.2025 року до нотаріуса письмової претензії кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 , Суд приходить до висновку про дотримання кредитором, Позивачем, строку направлення претензії до спадкоємців божника.

У відзиві на позов ОСОБА_1 питання щодо дотримання Позивачем, як кредитором, строку звернення з претензією до спадкоємця боржника, не спростовував та не заперечував.

Та обставина, що, успадкувавши майно після смерті спадкодавця, спадкоємець ОСОБА_1 в подальшому відчужив його на користь іншої особи, не звільняє його від обов`язку задовольнити вимоги кредитора спадкодавця в межах вартості успадкованого майна.

Стан здоров`я спадкоємця згідно чинного законодавства також не звільняє його від задоволення вимог кредиторів спадкодавця в межах вартості успадкованого майна.

Щодо вартості успадкованого майна.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №496/4363/15-ц:

«доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не зазначено перелік спадкового майна, не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача».

У поданому на адресу суду відзиві на позов ОСОБА_1 не покликався на те, що вартість успадкованого ним майна після смерті ОСОБА_2 перевищує розмір вимог кредитора спадкодавця; будь-яких доказів на підтвердження того, що вартість успадкованого ним майна є нижчою від розміру заборгованості ОСОБА_2 за відповідним кредитним договором не надав.

Крім того, до відзиву на позов Відповідачем самостійно надано копію договору купівлі-продажу квартири від 21.12.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського округу Павлісяком Т.Ю., за яким ОСОБА_1 передав у власність покупцеві ОСОБА_3 квартиру за АДРЕСА_1 .

За змістом пункту 5 даного договору купівлі-продажу сторони оцінили ринкову вартість квартири у 1 700 000,00 грн.

Відтак, 1/3 частина від зазначеної суми (вартість успадкованого майна) становить 566 666,67 грн., що перевищує ціну даного цивільного позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Щодо суми кредитної заборгованості спадкодавця, яка підлягає стягненню із спадкоємця.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Так судом встановлено, що 17.05.2021 року між ОСОБА_2 та Акціонерним Товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» укладено кредитний договір №9/1880916.

Укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку та строк кредитування.

Факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, платіжною інструкцією №6720904-1 від 17.05.2021 року.

Згідно з наданим Позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №9/1880916 від 17.05.2021 року станом на 26.05.2023 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 складає:

92 619,11 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту;

21 244,79 грн. проценти,

49 350,00 грн. – комісія.

Разом 163 213,90 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 17.05.2021 по 17.05.2023 року.

Погашення за кредитом:

7 380,89 грн. – тіло кредиту,

7 219,11 грн. – проценти,

9 400,00 грн. – комісія.

Відтак, сума тіла кредиту у розмірі 92 619,11 грн. підлягає стягненню з Відповідача, як спадкоємця позичальника, на користь Позивача.

Докази, які б спростовували вищевказане, зокрема, доказів повернення тіла кредиту чи його частини, Відповідачем не надано.

Щодо суми процентів за користування кредитом.

Так, згідно умов договору строк кредитування 58 місяців. Процентна ставка – 15% річних.

Проценти нараховано станом на день смерті позичальника, тобто в межах строку кредитування.

Отже, сума відсотків в розмірі 21 244,79 грн. нарахована Позивачем правильно, в межах строку кредитування (до часу смерті позичальника) та з урахування здійсненої позичальником суми погашення процентів у розмірі 7219,11 грн.

Докази, які б спростовували вищевказане, зокрема, доказів повернення процентів за кредитом чи їх частини, Відповідачем не надано.

Відтак, сума відсотків у розмірі 21 244,79 грн. підлягає стягненню з Відповідача, як спадкоємця позичальника, на користь Позивача.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

В кредитному договорі №9/1880916 від 17.05.2021 року (п.1.2) сторони узгодили, що Позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. Кредитного договору.

Так, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» (10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

В п.1.2 кредитного договору №9/1880916 від 17.05.2021 року сторони узгодили, що Позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. Кредитного договору, проте кредитодавець не роз`яснив, за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про те, що кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Відтак, підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 49350,00 грн. Суд не вбачає; позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, враховуючи те, що:

кредитором спадкодавця пред`явлено вимогу до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України,

наявність єдиного спадкоємця у боржника ОСОБА_2 – ОСОБА_1 ,

встановши дійсний розмір вимог кредитора (згідно розрахунку заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини),

зважаючи на часткову доведеність та обґрунтованість вимог кредитора боржника,

встановивши обсяг спадкового майна (1/3 частка квартири за АДРЕСА_1 ) та його вартість (566 666,67 грн.), тим самим межі відповідальності спадкоємця (Відповідача) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України, –

Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_2 , заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №9/1880916 від 17.05.2021 року в розмірі 113 863,90 гривень, яка складається з:

- заборгованості за тілом кредиту – 92 619,11 гривень;

- заборгованості за процентами за користування кредитом – 21 244,79 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості) слід відмовити.

Викладені у відзиві на позов доводи Відповідача ОСОБА_1 про наявність у нього проблем зі здоров`ям, вік, джерела доходу у вигляді пенсійного забезпечення – не є підставою для звільнення його, як спадкоємця боржника за кредитним договором від відповідальності за боргом спадкодавця ОСОБА_2 в межах вартості успадкованого майна, яка перевищує заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судовий збір слід розподілити відповідно до статті 141 ЦПК України.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 30, 203, 225, 1217, 1233, 1257ЦК України, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273,354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, –

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БРАЙТ-К» до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Павлісяк Тарас Юрійович про стягнення заборгованості спадкодавця за кредитним договором із спадкоємця в межах вартості успадкованого майна — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БРАЙТ-К», код ЄДРПОУ 41874691, заборгованість за кредитним договором №9/1880916 від 17.05.2021 року в розмірі 113 863,90 гривень, яка складається з:

- заборгованості за тілом кредиту – 92 619,11 гривень;

- заборгованості за процентами за користування кредитом – 21 244,79 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БРАЙТ-К», код ЄДРПОУ 41874691, витрати зі сплати судового збору в сумі 1764,87 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2026 року.

Суддя Домбровська Г.В.