Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №206/7408/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/7408/25

Провадження № 3/206/99/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

20 лютого 2026 рокусуддя Самарського районного суду міста Дніпра Сухоруков А.О, розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 665565 від 22.11.2025 року вбачається, що 22.11.2025 року о 15:00 год. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого мешкання, вчинила домашнє насильство відносно своєї доньки ОСОБА_2 , що полягало у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю, малолітньої особи. ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

У судові засідання 03.02.2026 року, 20.02.2026 року ОСОБА_1 не з`явилася, будучи обізнананою про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення. Повідомлялася про дату та час судового засідання, шляхом направлення судової повістки поштою, не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.

На підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП, суддя вважає за можливе розглядати справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачено, що відповідальність за вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення повністю підтверджується матеріалами справи, які не протирічать один одному та узгоджуються між собою, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 665565 від 22.11.2025 року, заявою чоловіка ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , поясненнями ОСОБА_3 , рапортом поліцейського, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та іншими матеріалами в їх сукупності.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, зокрема, винуватість правопорушника ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, вважаю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, доведеною повністю.

За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При обранні виду та розміру адміністративного стягнення, враховую ступень вини правопорушника, її особу, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді максимального штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 грн.

Крім того ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 173-2, 251, 252, 283-285, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення постанови становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпра.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці.

Суддя А.О. Сухоруков