Рішення від 28 грудня 2025 р. у справі №180/900/22 — Марганецький міський суд Дніпропетровської області

Справа № 180/900/22

2/180/11/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.,

з секретарем судового засідання Лебедєвою К.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ», третя особа Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів і захисту прав споживачів, про захист прав споживача шляхом стягнення збитку за невиконання договору про надання туристичних послуг,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду через свого представника – адвоката Ляховецького Т.І. з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток за ненадані туристичні послуги в розмірі 20543,66 гривень та витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 5000 гривень. Позов обгрунтовано тим, що 28.01.2020 року між ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання туристичних послуг № 0078-20. Позивач підписав вказаний договір та передав на підписання до ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ». Відповідач договір так і не повернув. Аналогічний договір про надання туристичних послуг № 0072-20 від 23.01.2020 року було підписано зі знайомою – ОСОБА_2 . На виконання договору відповідачем виставлено рахунок на оплату від 28.01.2020 року, який ним було оплачено. 28.01.2020 року на виконання умов договору про надання туристичних послуг № 0078-20 від 28.01.2020 року було внесено передплату у сумі 19300 гривень. Дата туру: з 28.04.2020 року по 05.05.2020 року. 13.03.2020 року при уточненні інформації про туристичні послуги було повідомлено засобом телефонного зв`язку про скасування групового туру. Таким чином, він не отримав туристичні послуги. 13.03.2020 року клієнтами відповідача було направлено заяву на повернення коштів засобом зв`язку вайбер. 26.01.2022 року позивачем на адресу відповідача було направлено поштою заяву на повернення коштів. 10.02.2022 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію про повернення коштів. Станом на теперішній час кошти не повернено. На зв`язок ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» не виходить. 01.09.2021 року знайомий ОСОБА_3 звернувся на адресу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту прав споживачів із заявою про проведення перевірки відповідача на дотримання вимог закону останнім. Відповідно до пп.6.4. п.6 Договору про надання туристичних послуг від 28.01.2020 року, компанія зобов`язується повернути сплачені кошти клієнту за умови виконання всіх пунктів договору після письмового звернення клієнта за вказаними реквізитами протягом 25 банківських днів. За період з 28.04.2020 року по 22.06.2022 року відповідач прострочив виконання умов договору 784 календарних днів, а отже розмір пені становить 1243,66 гривень.

25.07.2022 року від третьої особи: Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту прав споживачів надійшло письмове пояснення, де вказано, що позивач не звертався до Держпродспоживслужби із відповідною заявою, а відповідно Держпродспоживслужба не здійснювала перевірок відповідача щодо можливого порушення прав чи законних інтересів позивача.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи, своїм правом на подачу відзиву не скористався; заяви, клопотання відсутні.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження викладених в позові обставин, позивач надає договір про надання туристичних послуг № 0072-20, укладений 23.01.2020 року між ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» та ОСОБА_2 щодо туру з 28.04.2020 року по 05.05.2020 року (а.с.7-9).

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 217 від 28.01.2020 року, кошти у сумі 36800 гривень (оплата 100%) прийняті від ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , підстава: туристичні послуги відповідно договору № 0078-20 від 28 січня 2020 року (а.с.10). Квитанція має напис у верхній частині: Ізраїль 13.02. Хто саме є платником вказаної суми коштів, доказів не надано.

ОСОБА_1 26 січня 2022 року звернувся із заявою до ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» про повернення внесеної суми переплати у розмірі 36800 гривень (а.с.11).

10 лютого 2022 року позивач звернувся із претензією до відповідача з вимогою погашення заборгованості (а.с.13).

Крім того, у якості доказів позивачем надано відповідь Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту прав споживачів, адресоване ОСОБА_5 , щодо його звернення шляхом проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» (а.с.15).

Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що 28.01.2020 року був укладений договір з ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» про надання туристичних послуг № 0078-20, поїздка до Ізраїлю, імовірно 13.02. На виконання умов договору головним бухгалтером та касиром ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» отримано від ОСОБА_1 та ОСОБА_4 36800 грн.

Договору № 0078-20 від 28.01.2020 року до суду не надано, що позбавляє суд можливості встановити, з ким саме ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» уклало договір про надання туристичних послуг - з ОСОБА_1 , з ОСОБА_6 , чи з обома, та чи є ОСОБА_1 належним позивачем у даній справі.

Договір про надання туристичних послуг № 0072-20, укладений 23.01.2020 року між ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» та ОСОБА_2 щодо туру з 28.04.2020 року по 05.05.2020 року, долучений позивачем ддо позову (а.с.7-9), – не є належним доказом по справі, оскільки не містить інформацію щодо предмета доказування.

Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що представником ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» йому було повідомлено про скасування групового туру до Ізраїлю. Однак, доказів того, що позивач не скористався туристичними послугами відповідача саме з вини останнього, суду також не надано: ні самого повідомлення, ні відповіді ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» з питання скасування туру.

Не надано до суду й доказів звернення позивача до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту прав споживачів.

Таким чином, докази позивача не підтверджують викладені в позові обставини, а саме: факту укладення договору між ТОВ «ТАКІ ДА ТРЕВЕЛ» та ОСОБА_1 , факту невиконання відповідачем умов договору про надання туристичних послуг № 0078-20 від 28.01.2020 року.

Також, з матеріалів позову не вбачається, що право вимоги до відповідача має ОСОБА_1 , а не ОСОБА_7 .

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач не надав до суду належних, допустимих й достатніх доказів на підтвердження законності своїх вимог, суд не вбачає підстав для задоволення позову. Тому, керуючись статтями ст.ст.12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 27.02.2026 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна