Рішення від 26 листопада 2025 р. у справі №757/3576/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3576/25-ц

пр. 2-3083/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2025 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явилась,

представника відповідача: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - відповідач, ТОВ «Коллект Центр»), в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" на користь ОСОБА_2 суму заборгованості в розмірі 4 658,59 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14 лютого 2021 року уклала з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики №1718553, відповідно до умов якого отримала кошти у розмірі 7 480 грн строком на 30 днів зі сплатою 1,99% за кожен день користування.

30 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №30-12/2021, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики №1718553 від 14 лютого 2021 року, що укладений між нею та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Відповідно до договору відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал», у свою чергу, відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики №1718553 від 14 лютого 2021 року, що укладений між нею та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 09 грудня 2024 року у справі №155/920/24 за позовом ТОВ «Коллект Центр» до неї про стягнення заборгованості за договором позики встановлено, що орієнтовна загальна вартість позики становить 11 945,56 грн.

Заборгованість по тілу кредиту становить 7 480,00 грн. При цьому, вона здійснила сім платежів на погашення заборгованості за період із 17.03.2021 року до 20.08.2021 року на загальну суму 14 815,83 грн.

Тобто рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 09 грудня 2024 року встановлено, що станом на 20.08.2021 року вона сплатила тіло кредиту у розмірі 7 480,00 гривень основної заборгованості та 4 465,56 гривень процентів за користування кредитом, всього 11 945,56 гривень. Відтак, заборгованість відсутня, а переплата становить 2870,27 гривень.

Вважає, що вказані кошти у розмірі 2 870,27 грн фінансова установа отримала без достатньої правової підстави та підлягають поверненню їй на підставі статті 1212 ЦК України.

Крім того, відповідач повинен сплатити на її користь інфляційні витрати за період із 20.08.2021 року до 09.01.2025 року та 3 % річних від простроченої суми за період із 20.082021 року до 31.12.2023 року на підставі статті 625 ЦК України.

Посилаючись на наведене, просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 4 658,59 грн, із яких:

сума боргу (переплачені кошти) - 2 870,27 грн;

сума інфляційних витрат - 1 496,26 грн;

штрафні санкції - 292,06 грн;

витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2025 року відкрито провадження в порядку в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.05.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2025 року відкладено судове засідання на 08.09.2025 року.

13.05.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, а також здійснити заміну неналежного відповідача, яким є ТОВ «Коллект Центр» на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», яке приймало виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Договором позики № 1718553 від 14.02.2021 року та отримало надмірно сплачені грошові кошти у сумі 2 870,27 грн. без достатньої правової підстави, а тому зобов`язано відповідати за позовом у даній справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача про заміну неналежного відповідача у зазначеній цивільній справі відмовлено. Залучено до участі у справі за позовом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - третя особа, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»).

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2025 року відкладено судове засідання на 27.11.2025 року.

Позивач в судове засідання не з`явилась; про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином; подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій підтримала позов та просила задовольнити.

Представник відповідача у поданій до суду заяві просила справу розглядати за її відсутності та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився; про розгляд справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд установив, що 14 лютого 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Павлік (22 березня 2022 року змінила прізвище на ОСОБА_2 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №1718553, відповідно до умов якого, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2 вказаного договору параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів: сума позики 7480 гривень, дата надання позики: 14 лютого 2021 року, дата повернення позики: 16 березня 2021 року, знижена процентна ставка/день 1,99%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 726,35%, орієнтовна загальна вартість позики 11945,56.

Згідно з п. 3 договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення на залишок позики.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.

Вказаний договір підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора GVbz3NjwJk.

30 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №30-12/2021, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики №1718553 від 14 лютого 2021 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_3 .

Відповідно до договору відступлення права Вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором позики № 1718553 від 14 лютого 2021 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та боржником ОСОБА_3 .

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 09 грудня 2024 року у справі № 155/920/24 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що станом на 20 серпня 2021 року відповідач сплатила тіло кредиту у розмірі 7 480 гривень та відсотки за користування кредитом у розмірі 4 465,56 гривень, у зв`язку із чим погасила заборгованість за договором позики повністю.

Також установлено, що ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу вносила кошти: 17 березня 2021 року - 937,76 гривень, 24 березня 2021 року - 3572,45 гривні, 23 квітня 2021 року - 3572,45 гривні, 27 травня 2021 року - 1533,17 гривні, 17 червня 2021 року - 1418,00 гривень, 16 липня 2021 року - 1708,00 гривень, 20 серпня 2021 року - 2074,00 гривні і ці кошти внесено після закінчення строку користування кредитом. Всього внесено 14815,83 гривень..

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом (див. постанову Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 947/7686/20, провадження № 61-6423св23).

Отже, суд в кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу позивача та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Разом з тим, для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).

У справі, що є предметом розгляду, ОСОБА_1 , посилаючись на норми статті 1212 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на її користь надмірно сплачені нею та отримані відповідачем без достатньої правової підстави грошові кошти, а також заявила вимогу про стягнення в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 № 725/3821/23 /61-15366св23/).

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину.

Боржник може вимагати належного розрахунку заборгованості, а кредитор повинен виконати такий обов`язок, зокрема в разі задоволення вимоги про недійсність договору в частині, і така вимога є ефективною, оскільки унеможливить стягнення з позивача відповідної частини суми заборгованості.

За наявності спору щодо проведення перерахунку заборгованості у кредитних правовідносинах, при задоволенні відповідної вимоги суд покладає такий обов`язок на кредитора (п. 5 ч. 1 ст. 16 ЦК України) - банк або іншу фінансову установу, а не самостійно здійснює такий перерахунок, тому суд не визначає розмірів первісного зобов`язання та частини зобов`язання, яке підлягає перерахунку у зв`язку з його недійсністю, валюту зобов`язання, період перерахунку заборгованості, окремі складові вимог кредитора, які підлягають перерахунку тощо (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 382/1621/21, провадження № 61-13123св23).

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з боржника коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 758/10335/16 (провадження 61-17055св21).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17.

Враховуючи наведене, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав та інтересів, з огляду що не вбачається правових підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту суд у межах даної справи не надає оцінку питанням, що стосуються суті спору.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з викладених вище підстав.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень статті 141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 174, 178, 263-265, 273, 274, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», про стягнення грошових коштів, - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 08.12.2025 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ