Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №756/2493/26 — Оболонський районний суд міста Києва

26.02.2026 Справа № 756/2493/26

Унікальний № 756/2493/26

Провадження № 2-о/756/192/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Козловець Ю.О.,

за участю заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - Єрмака О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2026 року, через систему Електронний суд, представник заявника ОСОБА_1 адвокат Єрмак О.В. звернувся до Оболонського районного суду м. Києва зі заявою про видачу обмежувального припису, в якому просив видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , та встановити тимчасове обмеження кривдника шляхом заборони наближатися до ОСОБА_1 на відстань ближче ніж 300 метрів, та заборонити особистого спілкування телефоном, засобами електронного зв`язку (зокрема, але не виключно месенджерами, електронною поштою, в соціальних мережах тощо), а також спеціальних технічних пристроїв безперервного дозвону строком на 6 місяців. Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати пов`язані з розглядом заяви.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ОСОБА_2 колишній чоловік заявниці, має наркотичну залежність, у зв`язку з чим поводить себе агресивно та неадекватно, ображає, погрожує життю, здоров`ю заявниці. Протягом 2024-2025 років кривдника тричі притягали до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, а також стосовно кривдника рішенням Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/11713/24 від 10 червня 2024 року винесено обмежувальний припис строком на 6 місяців, під час дії якого його притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення обмежувального припису. Кривдник попри наявність постанов про притягнення до відповідальності кривдник не припиняв вчинення психологічного насильства та продовжив погрози через засоби електронного зв`язку, через надсилання повідомлень на месенджери та телефонні дзвінки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 лютого 2026 року заяву розподлено для розгляду судді Шролик І.С.

З Акту від 24 лютого 2026 року встановлено, що заява передана на розгляд судді 24 лютого 2026 року.

Ухвалою від 24 лютого2026 року провадження у справі відкрито, призначено судове засідання на 25 лютого 2026 року.

25 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шахтарська Т.Н. подала до суду заперечення на заяву про видачу обмежувального припису. В обґрунтування заяви вказала, про відсутні будь-яких об`єктивних даних, які б свідчити про системність дій, переслідування чи наявність ризиків повторного домашнього насильства. З цих підстав просить відмовити у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.

У судовому засіданні заявниця та її представник заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити, заявили клопотання про приєднання доказів. До клопотання долучили постанову Київського апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2026 року у справі 756/1211/25, про залишення без змін постанови Оболонського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Також надано флеш-носій, на якому містить аудіозапис та скриншоти листувння ОСОБА_2 з погрозами, приниженнями, образами заявниці ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Суд ухвалив розглядати справу за їх відсутності.

Суд заслухавши заявницю та її представника, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам наявним у справі, в їх сукупності, дотримуючись принципів об`єктивності, диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 28 березня 2024 року шлюб між сторонами розірвано за рішенням суду. Від шлюбу подружжя має двох неповнолітніх дітей.

ОСОБА_3 уклала шлюб 07 липня 2025 року із ОСОБА_4 та змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року видано щодо ОСОБА_2 обмежувальний припис на шість місяців із забороною наближатися до ОСОБА_3 на відставнь ближче ніж 300 метрів та особистого спілкування.

Рішенням суду від 21 листопада 2025 року стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей.

З інформаційної довідки з ЄДРСР встанволено, що ОСОБА_2 впродовж 2024 року двічи притягувався до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.1 КУпАП, а таож 11 червня 2024 року за ч.1 ст.130 КУпАП.

Статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:1) подружжя;2) колишнє подружжя;3) наречені;4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;6) особи, які мають спільну дитину (дітей);7) батьки (мати, батько) і дитина (діти);8) дід (баба) та онук (онука);9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка);10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);11) рідні брати і сестри;12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Наявність чи відсутність ризиків в поєднанні з доведеним фактом вчинення особою домашнього насильства є основною і фактично єдиною підставою для застосування чи не застосування обмежувального припису.

«Оцінка ризиків» та «наявність ризиків» - є основними обставинами, які повинні бути встановленні судом для ухвалення законного та обґрунтованого рішення в справах про видачу обмежувального припису.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наданих суду пояснень заявниці ОСОБА_1 та матеріалів справи слідує, що причиною товедінки кривдника є наркологічна залежність, який в стані наркотичного сп`яніння систематично вчиняє щодо неї та членів родини домашнє насильство. Мати ОСОБА_2 через погрози та страх за життя та її здоров`я проживає разом із нею. Кривдник погрожував довести її психоемоційний стан до сказу, з різних скритих номерів дзвонить по 20-30, а то і 100 разів на день, вночі, зранку. Додає її в створені ним групи з іншими особами, в її адресу використовує ненормативну лексику, виставляє її фото, висловлює образи, приниження, погрози.

Відповідно до Довідки № 489770 від 15 січня 2024 року ОСОБА_2 за даними облікової документації перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з 11 листопада 2023 року, діагноз: розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин. Синдром залежності. Вказаний діагноз також підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого 7773.

Протягом 2024-2025 років кривдника тричі притягали до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, а саме постановою суду 756/6178/24, постановою суду 756/3745/24 та постановою суду 756/3745/24

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/11713/24 від 10 червня 2024 року відносно кривдника винесено обмежувальний припис строком на 6 місяців.

В судовому засіаднні судом досліджений аудіозапис на якому містяться висловлювання нецензурною лексикою, погрози життю та здоров`ю заявниці зі сторони її колишнього чоловіка ОСОБА_2 . Також досліджено в судовому засіданні переписка на носії інформації з телефонного пристою заявниці, скрін - шоти з якої долучено до матеріалів заяви, з якого встановлено, що 24 січня 2026 року ОСОБА_2 з використанням телеграм каналу особа, яка підписана «Сідлецький» зазначає, що відчуває до заявниці агресію, пише погрози, принижує та залякує застосуванням сили, як до неї, так і членів її родини.

Встановивши фактичні обставини справи, в сукупності з дослідженими належними та допустимим доказами, які наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про доведеність факту домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме психологічного насильства (у погрозах фізичною розправою, образах нецензурними словами, агресивній поведінці, принижуванні та залякуванні), якому піддавалась заявниця ОСОБА_1 зі сторони свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 .

З огляду на те, що ОСОБА_2 продовжує погрожувати заявниці, створює групи на різних каналах, додає до учасників заявницю і висловлює образи, погрози з використанням нецензурної лексики, веде себе агресивно, суд дійшов висновку про вірогідність та існування ризику продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, яке мало непоодинокі випадки.

Аналіз практики ЄСПЛ стосовно порушеного заявницею питання свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов`язаним із позитивними обов`язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі ст. 3 ЄКПЛ, а також права на життя згідно ст. 2 та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно ст. 8 ЄКПЛ.

Суд вважає, що вжиті заявницею розумні заходи для її захисту, а саме звернення до правоохоронних органів не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом».

Суд вважає співмірним та виправданим таке тимчасове втручання в особисті права строком на 6 місяців, що не завдасть істотної шкоди правам ОСОБА_2 .

Частиною 1 статті 270 ЦК України, визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.

Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.

З матеріалів справи, зібраних доказів, а саме листування та аудіозапису, вбачається, що ОСОБА_1 є постраждалою від дій ОСОБА_2 , що мають ознаки домашнього насильства.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" на строк від одного до шести місяців.

Суд розцінює дії ОСОБА_2 , а саме образи, приниження, залякування, погрози по відношенню до ОСОБА_1 , як прояв психологічного насильства.

Заперечення представника кривдника про відсутність доказів та підстав для видачі обмежувального припису, не підлягають задоволенню, оскільки наведені доводи спростовуються доказами, дослідженими судом які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та необхідність з метою запобігання та протидії домашньому насильству, що має місце з боку ОСОБА_2 , видати обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, застосувавши наступні заходів тимчасового обмеження прав кривдника: заборонити наближатися до ОСОБА_1 на відстань ближче ніж 300 м., особисто спілкуватись з нею телефоном, засобами електронного зв`язку (зокрема меседжерами, електронною поштою, в соціальних мережах).

Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про видачу або продовження обмежувального припису.

Відповідно до ч. 2 ст. 350-8 ЦПК України про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 77, 81, 82, 89, 259, 263-265, 268, 350-1, 350-2, 350-4, 350-5, 350-6, 350-8, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), яким визначити такі заходи тимчасового обмеження строком на 6 (шість) місяців:

- заборонити ОСОБА_2 наближатися до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на відстань ближче ніж 300 метрів;

- заборонити ОСОБА_2 особисте спілкування та спілкування засобами електронного зв`язку (зокрема, але не виключно, телефоном, месенджерами, електронною поштою, в соціальних мережах тощо).

Рішення суду про видачу обмежувального припису відповідно до ч.4 ст.350-6 ЦПК України підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 лютого 2026 року.

Суддя І.С. Шролик