Вирок від 17 лютого 2026 р. у справі №755/24638/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/24638/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025100040003352 від 21 жовтня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Троєщина, Київськї обл., українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, розлученого, на утримані малолітня дитина 2017 року народження, працюючого оператором-хлораторщиком ПАТ АК "Київводоканал", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 20 жовтня 2025 року перебуваючи на місці дорожньо-транспортної пригоди за адресою: м. Київ, проспект Каденюка, усвідомлюючи, що порушив правила дорожнього руху, реалізуючи свій злочинний умисел та бажаючи уникнути адміністративної відповідальності за вчинене порушення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, о 23 годині 34 хвилини, відразу після проходження перевірки на стан сп`яніння за допомогою пристрою «Drager», неодноразово звертався з проханнями до працівника поліції, намагаючись схилити інспектора патрульної поліції ОСОБА_7 не складати адміністративні матеріали стосовно нього за статтею 130 КУпАП, на що отримував різкі відмови з боку працівника поліції, який, у свою чергу, повідомив йому про можливість настання кримінальної відповідальності за статтею 369 КК України.

Однак, незважаючи на це, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел та діючи протиправно, пройшов із інспектором патрульної поліції до службового автомобіля, який розташовувався неподалік місця пригоди. Вже перебуваючи у салоні службового автомобіля, під час складання інспектором патрульної поліції ОСОБА_7 адміністративних матеріалів щодо його дій, повторно неодноразово висловлював прохання та намагався схилити працівника поліції ігнорувати факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння за певного роду «допомогу», з метою уникнення відповідальності, на що отримував відмови та 21 жовтня 2025 року о 01 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи на задньому сидінні службового автомобіля, виразив працівникам патрульної поліції пропозицію про надання неправомірної вигоди у розмірі 10 000 гривень, оголосивши зазначену суму вголос, на що отримав відмову від працівника поліції.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, визнав повністю та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказане кримінальне правопорушення, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Пояснив суду, що 20 жовтня 2025 року їхав та вчинив дорожньо-транспортну пригоду, під час оформлення якої, працівники поліції запропонували йому проти огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_4 погодився. Після проходження огляду на стан сп`яніння він зрозумів, що його можуть позбавити права керування транспортним засобом, та з метою уникнення від складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КупАП почав пропонувати працівникам поліції вирішити питання. При цьому, працівники поліції попереджали його про недопустимість таких дій, та про те, що за дану пропозицію наступає кримінальна відповідальність, однак він запропонував працівнику поліції 10000 грн., оголосивши суму в голос. Протиправні діяння, які ставляться йому у провину, він не оспорює, в скоєному щиросердно розкаявся та просив його суворо не карати, також запевнив суд, про недопустимість такої поведінки в подальшому. Крім того, просив суд врахувати, що він працює, має на утриманні малолітню дитину 2017 року народження, при цьому зазначив, що не заперечує проти застосування відносно нього покарання, яке запропоноване прокурором у виді штрафу.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.

Відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення статті 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил частини третьої статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .

Крім того, винуватість ОСОБА_4 , який не оспорює фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 , у тому, що він своїми умисними діями вчинив пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною першою статті 369 КК України.

При ухваленні вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Згідно статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях вказував, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»; досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує відповідно до статей 65-67 КК України та пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи розмір покарання, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд також враховує, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до статті 12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані, що характеризують особу винного, - раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, працює, має на утриманні малолітню дитину 2017 року, відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб його вчинення, стадію, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає що необхідним й достатнім буде призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції частини першої статті 369 КК України у виді штрафу.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у цьому провадженні не обирався, клопотань про його обрання не надходило.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Речові докази у справі: оптичний носій інформації DVD-R - зберігати при матеріалах кримінального провадження №12025100040002469.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Дніпровського районного суду

міста Києва ОСОБА_1