Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №706/236/26 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/236/26 3/706/91/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 рокум.Христинівка

Суддя Христинівського районного суду Черкаської області Школьна А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,

за ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

24.02.2026 до Христинівського районного суду Черкаської області надійшов датований 14.02.2026 протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 231620, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 14.02.2026 близько 15 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, виражався нецензурною лайкою в сторону своєї дружини – ОСОБА_2 , погрожував фізичною розправою, чим вчинив відносно останньої насильство в сім`ї.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейським за ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що перебуває із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі із 18.02.2023. Дружина має трьох неповнолітніх дітей, які проживають із ними. 14.02.2026 в обідню пору ОСОБА_3 повернулася додому в стані алкогольного сп`яніння та одягнена заснула. Це його обурило, тому між ними виникла сварка, в ході якої він дійсно висловлювався нецензурно в сторону своєї дружини, яка також його словесно ображала. Потім дружина викликала працівників поліції. На даний час із дружиною примирився.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, будь – яких клопотань від неї до суду не надходило.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані працівником поліції докази на предмет їх належності та допустимості, а в сукупності – достатності, суддя дійшла висновків про недоведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП з огляду на таке.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Подія та склад адміністративного правопорушення мають підтверджуватися належними і допустимими доказами.

При цьому, доказами в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження обставин викладених у протоколі та винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, інспектор СРПП № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Юрчишин О.П. надав такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 231620 від 14.02.2026 зміст якого наведено вище;

- терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №113866 від 14.02.2026;

- датований 14.02.2026 протокол про прийняття у ОСОБА_2 заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, в якій потерпіла повідомляє про те, що її чоловік ОСОБА_1 ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою;

- пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

- форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 14.02.2026.

Відповідальність за частиною 1 статті 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому при її застосуванні слід керуватися положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає домашнє насильство як діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство в сім`ї – насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи ( п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Отже, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Проаналізувавши у сукупності письмові докази, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх належних та допустимих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП, які б підпадали під ознаки дій психологічного характеру щодо ОСОБА_2 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

При з`ясуванні обставин вчинення правопорушення та встановленні наявності або відсутності в діях особи ознак фізичного чи психічного домашнього насильства, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Сварку можна визначити як суперечку, емоційно неконтрольоване негативне спілкування, предметом якого найчастіше є неузгодження щодо дрібних побутових питань, яке полягає у доведенні кожною стороною власної правоти, із вживанням сторонами взаємних образ та звинувачень.

Конфліктом є особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже наявна одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Як встановлено суддею при розгляді даної справи між подружжям виник конфлікт побутового характеру. Доказів вчинення ОСОБА_1 дій, що підпадають під ознаки домашнього насильства, судді не надано.

Сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації із використанням образливих слів не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність визначених ст. 251 КУпАП достатніх і належних доказів, обов`язок щодо збирання яких покладається на особу, уповноважену на складання протоколу про адміністративне правопорушення, на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Суддя зауважує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, як свідчить зміст протоколу серії ВАВ № 231620 від 14.02.2026, викладена у ньому суть адміністративного правопорушення не відповідає юридичному формулюванню та ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Незважаючи на те, що ч. 1 ст. 173-2 КУпАП являється адміністративним правопорушенням із матеріальним складом, відсутні відомості щодо спричинення шкоди фізичному або психологічному здоров`ю ОСОБА_2 а викладений у протоколі зміст вчиненого ОСОБА_1 діяння не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім іншого, на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов`язок довести причинно - наслідковий зв`язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведення невинуватості цієї особи.

Із врахуванням положень і тлумачень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи те, що при розгляді справи, доказів, що стверджують факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, не було встановлено, суддя дійшла до переконання про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з наведених вище мотивів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 7, 9, 173 – 2, 245, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляції через Христинівський районний суд Черкаської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Альона ШКОЛЬНА