Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №629/343/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/343/26

Номер провадження 2/629/630/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

за участі секретаря судового засідання – Олексенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третьої особи виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

Представник позивача – адвокат Смірнова Н.А. звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 : матеріальну допомогу (одноразову та додаткову) при звільненні працівників з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком в розмірі 8 середньомісячних заробітків в сумі 136892 грн., без утримання із вказаної суми відповідних податків та інших обов`язкових платежів; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 19.12.2025 року по день винесення рішення; понесені судові витрати. Зазначає, що позивач з 16.07.1980 по 18.12.2025 знаходився у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», що підтверджується копією трудової книжки. Стаж роботи складає 45 років 5 місяців 3 дні. Згідно наказу виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» №830/ОС від 12.12.2025 року ОСОБА_2 звільнено з посади газорізальника 3 розряду вагоноремонтного цеху за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Вищевказаним наказом також передбачено виплату одноразової матеріальної допомоги, відповідно до колективного договору, у розмірі трьох середньомісячних заробітків, яка виплачена не була. В той же час, згідно зазначеного наказу, виплату повинні провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця». Так, між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» укладено Колективний договір, зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 6.30 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачується додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи більше 40 років - 5 середньомісячних заробітків. Відповідно довідки, середній заробіток для нарахування одноразової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію складає 17111,50 грн. Сума 3 середніх заробітних плат при виході на пенсію складає 51334,50 грн. Разом з цим, розмір суми додаткової матеріальної допомоги в розмірі 5 середніх заробітних плат не наданий. Однак, згідно наявної інформації про розмір середнього заробітку для нарахування матеріальної допомоги сума додаткової матеріальної допомоги складає 85557,50 грн. (17111,50 грн. х 5 середніх заробітних плат), а разом сума матеріальної допомоги (одноразової та додаткової), яка не виплачена при звільненні складає 8 середніх заробітних плат і становить 136892 грн (51334, 50 грн. + 85 557,50 грн.). Роботодавець станом на день подання позовної заяви так і не виплатив належну позивачу при звільненні з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком вказану матеріальну допомогу. Таким чином не виконав свої зобов`язання за Колективним договором, заборгувавши йому вказані кошти. 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути призупинена за ініціативною роботодавця. Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» не було. Положень про зворотну дію Закону в часі він не містить. Окрім цього, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 19.12.2025, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по день прийняття рішення судом. Суму середнього заробітку за час затримки розрахунку розрахувати за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явились, від представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача Мельник К.О. у судове засідання не з`явилась, надала відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши наступне. Між адміністрацією філії «Панютинський вагоноремонтний завод» АТ «Українська залізниця» і профспілковим комітетом філії «Панютинський вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця» укладено Колективний договір на 2013-2015 роки, пролонгований на 2025 рік). Відповідно до наказу при припинення трудових відносин від 12.12.2025 № 830/ ОС позивача було звільнено з 18.12.2025 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. П. 6.30 колективного договору передбачено, що при звільненні працівника вперше у зв`язку з виходом на пенсію, виплачуються одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років – 3 середньомісячних заробітки. У разі звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачуються додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: для чоловіків – з 20 до 25 – 1 середньомісячний заробіток; з 25 до 30 – 2 середньомісячних заробітки; з 30 до 35 – 3 середньомісячних заробітки; з 35 до 40 – 4 середньомісячних заробітки, понад 40 – 5 середньомісячних заробітків. Стаж роботи позивача в галузі складає 40 років 03 місяці. На дату звільнення – 18.12.2025 позивачу виповнилось 67 роки. Керуючись абз. 2 п. 6.30 колективного договору, для отримання додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю, працівник протягом двох місяців після настання права на звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком , за віком на пільгових умовах, за вислугу років) повинен був звільнитись, оскільки позивач продовжив працювати, то він втратив право на отримання додаткової матеріальної допомоги. Умовами колективного договору передбачені виплати працівникам інших додаткових виплат та матеріальної допомоги, але з 14.03.2022 Правлінням АТ «Укрзалізниця» на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 , керуючись ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», було прийнято рішення про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів. Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені колективними договорами, були призупинені, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Тобто, дія призупинення виплат, була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб. Виплата інших додаткових виплат саме призупинена, а не відмінена. І той факт, що додаткові виплати позивач отримає після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», підтверджується проставленням позивачем підпису в наказі про припинення трудового договору від 12.12.2025 № 830/ОС в графі «З наказом ознайомлений». Листом від 06.09.2022 за №Ц-3-91/1459/ЦПроф/30-22 за підписом Голови правління АТ «Укрзалізниця» та професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, повідомлено всіх керівників АТ «Укрзалізниця», що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити вищевказане рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Також вказала, що оскільки до позовної заяви не наданий розрахунок середньої заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то у відповідача відсутня можливість викласти свої заперечення з цього приводу. Щодо стягнення матеріальної допомоги без утримання із вказаної суми відповідних податків зазначила, що матеріальна допомога прирівнюється до зарплати і оподатковується ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 5%. Крім того вказала, що виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця» не є самостійним суб`єктом права, тобто юридичною особою, не наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю та не має ідентифікаційного коду. Тому не зрозуміло, на якій підставі позивач в своїй позовній заяві зазначив третьою особою (без визначення «яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору» або «яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору») – виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця».

Також представником відповідача Мельник К.О. подано письмові пояснення, в яких представник зазначає, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців. Необхідність врахування таких критеріїв та право суду зменшувати розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залежно від фактичних обставин конкретної справи підтверджується і висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 117 КЗпП України в редакції Закону, викладеними у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23. З висновків, викладених у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду вбачається, що стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України має відповідати одночасно двом умовам визначення розміру такого стягнення: дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності; врахування максимальної межі періоду, за який можливе нарахування компенсації за затримку розрахунку – не більше шести місяців. У постанові від 11.10.2021 у справі № 757/1997/20-ц Верховний Суд дійшов наступного висновку: «Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, врахувавши обставини справи, істотність диспропорції заявленої позивачем суми, що підлягає стягненню, нетривалий період затримки розрахунку, врахувавши те, що у разі присудження позивачу до виплати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у заявленій сумі можуть бути порушені права інших працівників АТ «Українська залізниця» на оплату їх праці, обґрунтовано застосував принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначивши його у розмірі 18130,00 грн, тобто 1 % від заявленої позовної вимоги». Отже, Верховний Суд визнав можливим стягнення на користь колишнього працівника АТ «Укрзалізниця» середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 1 % від заявленої позовної вимоги. При цьому, станом на 2021 рік в Україні не було введено воєнний стан та не здійснювалась широкомасштабна збройна агресія рф щодо України, а інфраструктура АТ «Укрзалізниця» (далі – Товариство) не зазнавала таких руйнувань. Інфраструктура АТ «Укрзалізниця» постійно зазнає значних руйнувань від російських обстрілів, а Товариство несе значні збитки, продовжуючи виконувати соціально значущі перевезення: рейси до регіонів, де тривають або можливі бойові дії, перевезення поранених військовослужбовців тощо. Загальновідомою є інформація, що АТ «Укрзалізниця» за 9 місяців 2025 року отримало чистий збиток 7,3 млрд грн. В умовах збройної агресії рф проти України усі витрати мають бути орієнтовані на підтримку забезпечення спроможності Товариства виконувати завдання Міністерства оборони України щодо перевезення військових вантажів та захисту критичної інфраструктури, підтримки працівників, які безпосередньо здійснюють оборону країни, або постраждали від війни, що повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду. Згідно висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №440/14216/23, в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. Згідно зі статтею 2525 КЗпП України, досягнення і втрати в роботі підприємства безпосередньо позначаються на рівні госпрозрахункового доходу колективу, благополуччі кожного працівника. Передбачена ст. 117 КЗпП України компенсаційна виплата не повинна бути спрямована на збагачення одного працівника. Якщо допущені роботодавцем порушення у проведенні повного розрахунку при звільненні все-таки будуть встановлені судом, то суд має право зменшити розмір середнього заробітку, передбаченого ст. 117 КЗпП України або відмовити у його стягненні з огляду на форс мажорні обставини в яких опинилось Товариство.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач з 16.07.1980 по 18.12.2025 знаходився у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», що підтверджується копією трудової книжки. Стаж роботи складає більше 45 років.

Згідно наказу виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» №830/ОС від 12.12.2025, ОСОБА_2 з 18.12.2025 звільнено з посади газорізальника 3 розряду вагоноремонтного цеху за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Вищевказаним наказом також передбачено виплату одноразової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків згідно п. 6.30 колективного договору, відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024.

Так, між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» укладено Колективний договір на 2013-2015 роки, пролонгований на 2025 рік, відповідно до п. 6.30 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівників за власним бажання у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачується чоловікам додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи понад 40 років - 5 середньомісячних заробітків.

Суд зазначає, що на дату звільнення – 18.12.2025 позивачу виповнилось 67 роки. Оскільки позивач продовжив працювати після досягнення пенсійного віку, він втратив право на отримання додаткової матеріальної допомоги, передбаченої абз. 2 п. 6.30 колективного договору, отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно з довідкою виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» середній заробіток для нарахування матеріальної допомоги при звільненні на пенсію складає 17111,50 грн.

Отже, виплата передбачена колективним договором одноразової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію у розмірі 3 середньомісячних заробітків складає 51334,50 грн.

За інформацією виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №54/2022, інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено.

Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення працівника видати йому належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок по належних йому виплатах.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться власником або уповноваженим ним органом в день звільнення. Про нараховані суми належні працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підтверджено, що відповідно до ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

Відповідно до приписів Конституційного Суду, викладених у рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року, надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 233 КЗпП та ст.ст. 1,12 Закону України «Про оплату праці», роз`яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно статей 5 та 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Посилання представника відповідача на протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, як на законну підставу для невиплати позивачу належних їй сум при звільненні в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Законом України «Про правовий режим воєнного стану», є безпідставним, оскільки правових підстав для ухвалення такого рішення у правління відповідача не було.

Доказів внесення змін до колективного договору стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахувань та виплат належних працівникам додаткових виплат, зокрема одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, до суду не надано.

Так, 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бут призупинена за ініціативною роботодавця.

Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії в часі вказаного Закону.

Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року , яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

З огляду на викладене, враховуючи, що правових підстав для призупинення виплати позивачу одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком у відповідача не було, будь-яких змін до колективного договору, укладеного між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» з цього приводу внесено не було, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком є обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі 51334,50 грн., з утриманням із вказаної суми установлених законодавством податків та зборів.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» середньоденна заробітна плата відповідача складає: у жовтні 2025 року – 852,69 грн., у листопаді 2025 року – 627,72 грн.. Відтак, середньоденна заробітна плата за жовтень-листопад 2025 року складає 740,21 грн.

Позивач звільнений із займаної посади на пенсію 18.12.2025 року та за вимогами позовної заяви просить стягнути середній заробіток по день ухвалення судового рішення, тобто 26.02.2026, тому кількість робочих днів за вказаний період складає 50, а розмір середнього заробітку за цей же період складає 37010,5 грн.

А тому, враховуючи, що позивачу у день звільнення не було виплачено належні йому виплати, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 37010,5 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 :

- одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 51334 грн. 50 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті,

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 19.12.2025 по 26.02.2026 в сумі 37010 грн. 50 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи також до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», адреса: 03150, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815.

Третя особа: виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», адреса: 64660, місто Лозова, Харківська обл., с-ще Лиманівка, вулиця Заводська, будинок 5.

Суддя Олексій ПОПОВ