Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №572/5239/25 — Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 572/5239/25

Провадження № 2/572/599/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т. О.

при секретарі судових засідань – МОРОЗ Ю.М.

за участі

позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу № 572/5239/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності, як окреме домоволодіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить виділити їй в натурі 50/100 частини садибного(індивідувального) житлового будинку АДРЕСА_1 , зокрема коридор 1-1 загальною площею 3,8 кв.м, житлова 1-2 загальною площею 10.9 кв.м, житлова 1-3 загальною площею 14.9 кв.м., кухня 1-4 загальною площею 12.3 кв.м, кладова 1-5 загальною площею 5.3 кв.м, як окреме домоволодіння та припинити право спільної часткової власності відносно садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем вказано, що вона є власником 1/2 частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , право на яку вона набула на підставі договору купівлі-продажу від 10 січня 2023 року. До вказаної частки будинковолодіння належать господарські будівлі, за цією ж адресою. Власником іншої 1/2 частки будинку є відповідач по справі. В 2025 році у неї виникла потреба зареєструвати в належній їй на праві власності частини житлового будинку свого батька, проте в міграційній службі зажадали від неї погодження іншого співвласника житлового будинку ОСОБА_2 , однак останній такого погодження не надав, сказав, щоб це питання вирішувалося в судовому порядку. Позивач посилається на норми чинного законодавства, які передбачають можливість виділення частки в майні, що перебуває у спільній власності, та вказує на неможливість виділення частки в позасудовому порядку. Позивач вказує, що в даному випадку є технічно можливим виділення в натурі належної їй частини будинковолодіння, відповідно до частки в майні.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, вказала, що виділення частки в окреме домоволодіння для присвоєння окремої поштової адреси, щоб вона могла зареєструвати туди батька.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився вдруге, повідомлявся про час слухання справи належним чином, не повідомив суд про причини неприбуття, відзив на позовну заяву не подав. Позивач не заперечує щодо заочного вирішення справи, а тому суд на підставі ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення.

Таким чином, судом з`ясовано, що предметом даного спору виділ частки, яка належить позивачу в окрему частку із спільної часткової власності.

Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України.

Надана суду позивачем копія договору купівлі-продажу від 10 січня 2023 року доводить, що ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку загальною площею 0,0883 га, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 , була зареєстрована за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта :795314656254 (форма власності приватна, вид спільної власності – спільна часткова).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - земельна ділянка з кадастровим номером 5625410100:01:001:0091, площею 0,0883, розташована в АДРЕСА_2 була зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 364 ЦК України, на яку посилається в обгрунтовання вимог позивач, встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, при чому такий виділ має бути можливим. Таке майно, відповідно до ст.367 ЦК України може бути поділено в натурі між співвласниками. В такому випадку право спільної часткової власності на нього припиняється.

ВП ВС від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 дійшла висновку, що поділ спільного майна (ст.367 ЦК України) відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні (ст.364 ЦК України) тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні надалі не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися в результаті його поділу й належать позивачеві та відповідачеві.

Таким чином, позивач мала заявляти вимогу саме про поділ майна між співвласниками.

Крім цього, у постанові Верховного Суду України 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

Судом встановлено, що позивач на праві власності володіє 1/2 частиною будинку АДРЕСА_1 .

В той же час, відповідно до дослідженої судом копії технічного паспорту на будинковолодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 05 серпня 2002 року – вказане будинковолодіння фактично поділене між власниками на два окремих приміщення : квартири АДРЕСА_3 - загальною площею 47,2 м.2, квартири АДРЕСА_4 - загальною площею 51,1 м2.

Відповідно до даного технічного паспорту співвласники майна, які мають рівні частки у праві власності на об`єкт нерухомого майна мають нерівні за площею фактичні частки житлового приміщення

Стороною заявлено вимогу про виділ в натурі належної їй частки будинковолодіння, однак не надано доказів щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна (окремий вхід, наявність окремих лічильників, тощо).

Технічний паспорт не є доказом можливого поділу часток, такий документ лише фіксує наявність такого майна.

Таким чином, виділ з нерухомого майна частки як самостійного об`єкта повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами, що, зокрема, встановлюється за результатами проведення будівельно-технічної експертизи та висновку щодо технічної можливості такого виділу.

Позивачем таких доказів суду не надано.

Крім цього, позивач просить виділити їй належну частку у майні як окреме будинковолодіння.

Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України» №1127 від 25.12.2015р.

Вказаним Порядком визначено можливість реєстрації належного особі нерухомого майна державним реєстратором за умови надання відповідних документів, серед яких мають бути, в тому числі, документи, що підтверджують наявність технічної можливості поділу;

належним чином оформлене право власності на будинок; інформацію щодо реєстрації земельної ділянки, на якій знаходиться будинок в Державному земельному кадастрі.

Крім цього, власник нерухомого майна звертається до органів місцевого самоврядування із заявою про присвоєння об`єктам нерухомості, які виникли в результаті поділу, поштової адреси. Присвоєння поштової адреси об`єктам нерухомості здійснюється в порядку, який встановлюється рішенням органів місцевого самоврядування.

Отже, законодавством чітко визначено позасудовий порядок реалізації власником свого права на оформлення належної частки будинковолодіння та реєстрації її як окремого об`єкта нерухомості.

Також, судом враховано, що ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Доказів того, що право позивача в цій частині порушено відповідачем, ОСОБА_1 суду не надано.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не доведена та обставина, що її права порушені відповідачем, крім цього, з огляду на те, що у обраний позивачем спосіб її право на майно не підлягає захисту - позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

На підставі ст.ст. 3, 16, 328, 364 ЦК України, керуючись ст. ст.81, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (жительки АДРЕСА_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (жителя АДРЕСА_6 ) про виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності, як окреме домоволодіння - відмовити повністю, за безпідставністю заявлених вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: