Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №567/2051/25 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/2051/25

Провадження №2/567/183/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Дем`янчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

в с т а н о в и в :

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів звернувся ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що з 11.05.2024 перебуває з відповідачкою у шлюбі, у якому у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13.06.2025 Острозьким районним судом Рівненської області у справі №567/972/25 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 02.06.2025 та до досягнення дитиною повноліття.

Про існування вищезазначеного судового наказу позивачу стало відомо, коли йому прийшло повідомлення від банку, що його картковий банківський рахунок заблоковано на підставі постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гуменюка В.В., у виконавчому провадженні № 78669800.

Вказує, що при подачі відповідачкою заяви до суду про видачу судового наказу, вона приховала від суду наступні факти, які унеможливлюють позивачу сплачувати аліменти у вищезазначеному розмірі, оскільки це є для нього непосильним тягарем та таким, що ставить його у важке матеріальне становище, а саме: позивачем укладено з банківськими установам 5 споживчих кредитів в інтересах сім`ї та договір фінансового лізингу № ФЛ201901208 від 06.02.2020 року з Державною іпотечною установою на придбання у власність квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість предмета лізингу відповідно до пункту 1.5. договору складає 799 200 гривень. Строк дії договору до 01.12.2039 року. Згідно графіку платежів, щомісячний платіж по договору складає в середньому 5 100 гривень.

Водночас вказує, що на підставі заочного рішення Острозького районного суду Рівненської області від 24.07.2025 року у справі № 567/974/25 він сплачує на користь дружини аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 02.06.2025 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку.

Зазначає, що його щомісячна заробітна плата позивача в середньому складає 46000 гривень. Вказує, що кредитні договори, які укладені позивачем в інтересах сім`ї сплачуються ним особисто, а невеликий розмір заробітної плати є підставою для зменшення розміру аліментів, адже сукупний розмір витрат позивача має безпосередній вплив на його матеріальний стан також. Наголошує, що навіть в разі зменшення розміру аліментів на утримання дитини, встановлений чинним сімейним законодавством мінімальний гарантований рівень (розмір щомісячного стягнення), який дорівнює 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, залишатиметься незмінним.

Посилається на те, що його матеріальне становище суттєво змінилося, оскільки у нього наявні значні кредитні зобов`язання, що були оформлені до ухвалення судового наказу, окрім того він зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дружини.

Зазначає про те, що офіційно працевлаштований, проте фактичний розмір доходів не дозволяє одночасно сплачувати аліменти в розмірі 1/4 від заробітку та виконувати інші фінансові зобов`язання. Вказує, що не ухиляється від виконання батьківських обов`язків та просить суд лише встановити розмір аліментів у справедливому та обґрунтованому розмірі, зменшивши розмір аліментів з 1/4 на 1/7 частку всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 03.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження відповідно до ст.274-279 ЦПК України, роз`яснено відповідачці, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Скориставшись своїм правом, відповідачка подала відзив на позов в якому вказала, що позивач у позовній заяві стверджує, що ним було укладено п`ять споживчих кредитних договорів в інтересах сім`ї, проте фактично всі зазначені позивачем споживчі кредити, крім одного, були оформлені або до укладення шлюбу (11.05.2024), або після фактичного припинення спільного проживання (16.05.2025), тому не могли бути спрямовані потреби сім`ї чи дитини. Окрім того у позовній заяві позивач стверджує, що сплачує на утримання відповідача аліменти до стягнення дитиною трирічного віку, але слід зазначити, що позивач на даний час ще не сплачує аліменти на дружину, оскільки рішення у справі ще не набрало законної сили; його середньомісячна заробітна плата, за власними словами, складає 46000 грн, а також він зобов`язаний сплачувати щомісячний платіж по договору фінансового лізингу за квартиру у розмірі 5100 грн., відтак у разі стягнення аліментів у встановлених законом розмірах -1/4 на дитину (11500 грн.) та 1/6 на дружину (7666 грн.)- із урахуванням лізингового платежу загальна сума витрат складе 24266 грн., що залишає позивачу приблизно 21734 грн. на власні потреби.

Щодо сплати позивачем добровільних внесків, а саме: за березень 2025 - 20582,64 грн., за квітень 2025 року - 3 517,86 грн, за травень 2025 року -6 125,63 грн, за червень 2025 року- 4 810,06 грн, за липень 2025 року -1 959,80 грн, за серпень 2025 року -2 010,05 грн., зазначає, що такі посилання позивача не можуть розглядатися як підстава для зменшення аліментів, оскільки в цей період позивач та відповідач проживали разом як сім`я, і дані платежі фактично здійснювалися в інтересах сім`ї, а інші добровільні внески за квітень-серпень 2025 року також не є підставою для зменшення аліментів, оскільки вони не забезпечували повноцінних умов життя дитини.

Водночас відповідачка вказує, що щоденно здійснює витрати на утримання дитини, які пов`язані з повсякденними потребами, а саме харчування, ліки, одяг та взуття, відвідування лікаря, тощо.

Посилається на те, що з моменту винесення судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини у позивача не відбулося суттєвих змін у матеріальному стані або у стані його здоров`я, через що він не має змоги сплачувати аліменти.

Просить суд врахувати, що позивач має постійну роботу та отримує офіційну заробітну плату, а наявність фінансових труднощів не може бути підставою для зменшення розміру аліментів на дитину.

Вважає, що наведені позивачем обставини щодо наявності споживчих кредитів, укладеного договору фінансового лізингу та сплата аліментів на її утримання не можуть вважатись законними підставами для зменшення розміру аліментів та фінансові зобов`язання позивача не звільняють його від обов`язку утримувати дитину. За вказаних обставин просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

23.02.2026 позивач подав на адресу суду відповідь на відзив з викладом своїх заперечень проти відзиву.

Суд, визначивши юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази у їх сукупності, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено наступні обставини.

13.06.2025 Острозьким районним судом Рівненської області у справі № 567/972/25 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 02.06.2025 року та до досягнення дитиною повноліття. (а.с.8 на звороті-9)

Заочним рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 24.07.2025 року у справі № 567/974/25 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 02.06.2025 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку. Відомості про набрання вказаним рішенням законної сили в матеріалах справи відсутні. (а.с.10 на звороті-12)

Згідно довідки № 3316/59/13-2025 від 06.08.2025 року, капітан поліції ОСОБА_4 (інспектор взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_3 » перебуває у службовому відрядженні в Донецькій області, з метою виконання завдань у взаємодії з підрозділами ЗСУ та іншими складовими сектору безпеки і оборони із відсічі та стримування збройної агресії проти України. (а.с.13)

Згідно довідки Пенсійного фонду України (ОК-7) загальний розмір доходу позивача за 2025 рік становить 385650,64 грн. (а.с. 13 на звороті-14)

На обґрунтування позовних вимог щодо скрутного матеріального становища, позивачем долучено копії кредитних договорів, згідно яких ОСОБА_1 укладено з банківськими установам 5 споживчих кредитів: 1) кредитний договір від 11.08.2023, укладений з АТ КБ «ПриватБанк» на суму 36000 гривень строком на 36 місяців, тобто до 11.08.2026. Згідно графіку платежів, щомісячний платіж по кредитному договору складає 1540 гривень; 2) кредитний договір від 02.06.2023, укладений з АТ КБ «ПриватБанк» на суму 40000 гривень строком на 36 місяців, до 02.08.2026. Згідно графіку платежів, щомісячний платіж по кредитному договору складає 1711,11 гривень; 3) кредитний договір на оплату товару у розмірі 22798 гривень, укладений з АТ «Пумб» на підставі заяви № 500787670201 від 03.10.2024, строком до 04.01.2026. Згідно графіку платежів, щомісячний платіж по кредитному договору складає 1519,82 гривень; 4) кредитний договір на оплату товару у розмірі 25999 гривень, укладений з АТ «Пумб» на підставі заяви №5001198873701 від 15.06.2025, строком до 15.02.2027. Згідно графіку платежів, щомісячний платіж по кредитному договору складає 1299,95 гривень; 5) кредитний договір на оплату товару у розмірі 23404 гривень, укладений з АТ «Пумб» на підставі заяви №5001253596101 від 19.07.2025, строком до 19.10.2026. Згідно графіку платежів, щомісячний платіж по кредитному договору складає 1560,22 гривень. (а.с.15-44)

Окрім того ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу №ФЛ201901208 від 06.02.2020 з Державною іпотечною установою на придбання у власність квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість предмета лізингу відповідно до пункту 1.5. договору складає 799200 гривень. Строк дії договору до 01.12.2039. Згідно графіку платежів, щомісячний платіж по договору складає в середньому 5 100 гривень. (а.с.44 на звороті-54)

Суд, вивчивши матеріали справи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 народився 04.03.2025 і судовим наказом від 13.06.2025 з батька дитини – ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини щомісячно, починаючи з 02.06.2025 до повноліття дитини в розмірі частки від всіх видів його заробітку.

Відповідно до частини 1 статті 170 ЦПК України судовий наказ про стягнення аліментів скасуванню не підлягає.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною другою ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, № 250,ст.35-36,§ 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За приписами ст.ст.150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст.141 СК України).

Стаття 180 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.182 СК України).

Частиною 2 ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька, зміна сімейного стану може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно з ч.7 ст.170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі №554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру присуджених аліментів, позивач на підставу такого зменшення покликається на обставини погіршення свого майнового стану через наявність у нього кредитних зобов`язань на загальну суму близько 148 201 грн, а також на те, що згідно рішення суду від 24.07.2025 з нього стягнуто аліменти на утримання відповідачки в розмірі 1/6 частки його заробітку.

Разом з тим, судом відхиляються твердження позивача про наявність підстав для зменшення розміру аліментів з підстав того, що він сплачує аліменти на утримання дружини, оскільки рішення Острозького районного суду від 24.07.2025 не набрало законної сили, відтак надані до суду докази, не підтверджують, що позивач несе витрати на її утримання в розмірі 1/6 частки його заробітку, окрім того саме лише покликання на вказані обставини не є беззаперечним доказом того, що сплата аліментів на утримання дружини погіршує його матеріальне становище та не є однозначною підставою для зменшення розміру аліментів.

Відтак, позивачем суду не надано жодних допустимих доказів, які б підтверджували факт утримання дружини, сплати аліментів на її утримання, які б дали змогу суду оцінити розмір витрат на утримання останньої.

Щодо доводів позивача про те, що після видачі судового наказу його матеріальне становище суттєво змінилася у зв`язку із тим, що у нього наявні значні кредитні зобов`язання, що також є підставою для зменшення розміру аліментів, суд такі доводи оцінює критично та вважає, що наявність кредитних зобов`язань у платника аліментів не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Суд вважає, що оформлення споживчих кредитів є добровільним, укладається з урахуванням особою свого матеріального стану за наявності можливості сплати періодичних платежів. Окрім цього, суд вважає, що при отриманні кредитів позивач зобов`язаний організовувати своє життя відповідно до своїх можливостей, у тому числі з врахуванням аліментних зобов`язань, а отримання будь-якого блага, у тому числі кредитних коштів, становить дохід особи, а не свідчить про погіршення матеріального становища.

Разом з цим, суд бере до уваги, що позивач офіційно працевлаштований та має постійний дохід, тому доводи позивача, що у нього погіршилось матеріальне становище не спростовують вищенаведеного, позивачем не підтверджено та не надано суду доказів, які б надавали підстави для зменшення розмірі аліментів в розумінні ст.ст.186, 192 СК України.

Окрім цього, наведені позивачем доводи щодо необхідності зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на утримання дитини до 1/7 частки його заробітку щомісячно не заслуговують на увагу, оскільки запропонований позивачем розмір аліментів не є достатнім та необхідним для гармонійного розвитку дитини, з урахуванням матеріального стану платника аліментів та положень статті 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Сумарний відсоток можливих відрахувань із заробітної плати позивача на малолітнього сина (навіть з урахуванням 1/6 частки стягнутих аліментів на утримання дружини) не перевищує встановлену максимальну межу стягнень, яка передбачена чинними нормами законодавства.

Суд звертає увагу, що аліменти є основним джерелом утримання дітей. Зменшення їхнього розміру без належного обґрунтування та доведення суттєвого погіршення матеріального становища позивача може негативно вплинути на рівень утримання дитини, що суперечить її інтересам та вимогам сімейного законодавства.

Таким чином, розмір аліментів, що стягується з позивача на утримання сина ОСОБА_3 , відповідає вимогам сімейного законодавства, і їх зменшення без доведення погіршення майнового стану позивача не забезпечить належний рівень утримання дитини і суперечитиме її інтересам.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Таким чином враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано до суду переконливих доказів того, що він не має можливості сплачувати аліменти, визначені судовим наказом №567/972/25 Острозького районного суду від 13.06. 2025 року, у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також їх достатність і взаємний зв`язок, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає, оскільки такі вимоги позивача про зменшення розміру аліментів будуть значно звужувати законні права дитини на належне утримання, які передбачені нормами СК України.

За приписами ч.1 ст.133, ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 180-183, 192 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.10, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про зменшення розміру аліментів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.02.2026.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.