Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №556/2986/25 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2986/25

Номер провадження 2/556/108/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2026.

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.,

при секретарі- Соловей Г.С.,

за участю представника відповідача – адвоката Басула Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець, в режимі відеоконференції, у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 , про захист прав споживача, -

Встановив:

До Володимирецького районного суду Рівненської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ФОП ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 , про захист прав споживача.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивач разом із своєю дружиною вирішили поїхати на заробітки закордон. Скориставшись мережею Інтернет, було знайдено особу (відповідача), яка пропонувала працевлаштування в Нідерландах за винагороду.

21 січня 2025 року позивачем із дружиною були направлені через додаток Вайбер договора про надання інформаційно-консультаційних послуг (на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) з додатками, які вони підписали, сфотографували і направили назад відповідачу.

ОСОБА_1 сплатив 12818,00 грн. за себе та 12818,00 грн. за свою дружину ОСОБА_3 . До середини березня 2025 року їм повідомляли, що роботи в Нідерландах немає. 14.03.2025 зателефонували до них і повідомили, що 15.03.2025 виїзд з м.Львів. Вони прибули до м.Львова і вирушили до Нідерландів, окремо заплативши водієві по 200 євро. Під час подорожі неодноразово запитували куди саме вони їдуть і яка буде робота. Після перетину кордону з Нідерландами Відповідач заблокувала їх у Вайбері і видалила всю переписку. Водій їх відвіз у Червоний Хрест, де їх прийняли як біженців. Вони самостійно шукали собі роботу, самостійно виготовляли необхідні дозвільні документи для працевлаштування.

Відповідно до Договору Виконавець зобов`язується надати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 інформаційно-консультаційні послуги з питань оформлення документів для виїзду за кордон, зокрема для працевлаштування в Нідерландах, а ЗАМОВНИК зобов`язується здійснювати оплату за надані йому Послуги в строки, в порядку, на умовах, визначених Договором. Повний обсяг Послуг за даним Договором включає надання необхідної інформації / консультацій щодо:

- узгодження із ЗАМОВНИКОМ параметрів запиту щодо умов можливого виїзду ЗАМОВНИКА за кордон, а саме працевлаштування в Нідерландах;

- порядку оформлення документів для виїзду за кордон;

- процедури та умов виїзду, перетину кордону, стажування, навчання, працевлаштування, проживання, перебування за кордоном;

- умов медичного та інших видів страхування за кордоном;

- нотаріального засвідчення документів ЗАМОВНИКА (безпосереднє засвідчення відбувається за рахунок ЗАМОВНИКА);

- сплати офіційних платежів, державних мит, адміністративних зборів тощо (за вимогою ЗАМОВНИКА за Його рахунок);

- бронювання квитків для виїзду за кордон (за вимогою ЗАМОВНИКА за Його рахунок);

-забезпечення страхуванням, необхідним для виїзду за кордон (за вимогою ЗАМОВНИКА);

- оформлення інших необхідних документів.

1.4. ВИКОНАВЕЦЬ здійснює інформаційний супровід ЗАМОВНИКА з усіх питань до моменту укладення ним із третьою особою договору про стажування / навчання /працевлаштування за кордоном.

2.2. Сторони погодили, що в результаті надання Послуг ЗАМОВНИК отримує всю необхідну інформацію та пакет документів, необхідних для укладення ним із третіми 2 особами договору про стажування / навчання / посередництво у працевлаштуванні ЗАМОВНИКА за кордоном згідно законодавства України.

2.4. Передача документів ЗАМОВНИКУ відбувається у офісі ВИКОНАВЦЯ, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, площа Калічанська, 2, або шляхом відправки через служби доставки («Нова Пошта» чи інша за вибором ВИКОНАВЦЯ). Датою передачі документів с дата їх отримання ЗАМОВНИКОМ в офісі ВИКОНАВЦЯ або у відділенні служби доставки.

2.5. З метою підтвердження факту надання послуг ВИКОНАВЦЕМ Сторони складають відповідний Акт прийому-передачі наданих послуг, що є достатньою підставою для здійснення розрахунків з ВИКОНАВЦЕМ.

2.6. ВИКОНАВЕЦЬ надає ЗАМОВНИКОВІ два екземпляри підписаного Акту прийому-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) календарних днів після закінчення надання Послуг.

3.1. Ціна послуг ВИКОНАВЦЯ погоджена Сторонами під час підписання цього Договору та складає 12 818 грн (дванадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 00 коп. без урахування ПДВ.

3.12. Якщо роботодавець не надав ЗАМОВНИКОВІ роботу, ВИКОНАВЕЦЬ повертає ЗАМОВНИКОВІ сплачені ним кошти в повному обсязі (п. 3.1. Договору).

Однак відповідачем не було надано жодних послуг передбачених договором.

У результаті винних дій Відповідача позивачу була завдана моральна шкода.

Так, тривале невиконання умов договору з боку Відповідача, позбавило його належних йому коштів, ненадання замовленої послуги з працевлаштування, змушувало його до постійних листувань щодо стану замовленої послуги, аж допоки Відповідач не заблокував його, завдало йому моральних страждань та хвилювань, що виразились у невпевненості у тому, чи буде у нього робота за яку він заплатив кошти, та позбавило його можливості придбати в іншого продавця необхідну послугу. Позивач пережив душевні страждання, адже Договір був підписаний 21.01.2025 і тоді ж оплачені кошти, а виїзд запропонували лише 15.03.2025. А самі великі емоційні переживання були в період після 15.03.2025. Відповідач фактично кинув їх у поневіряння в чужій країні. Вони самостійно, за допомогою небайдужих українців в Нідерландах та працівників Червоного Хреста, знайшли собі житло і приписалися лише 03.04.2025 (отримали BSN Додаток 6 та 11). 10.04.2025 вони отримали стікер (Додаток 5 та 10). У Нідерландах «стікер» (або наклейка) — це документ, який вклеюється в паспорт і підтверджує їх право на тимчасовий захист та законне перебування в країні, даючи право на житло, медичне обслуговування, освіту для дітей та роботу. Цю наклейку видає Служба імміграції та натуралізації (IND) після реєстрації в муніципалітеті та отримання BSN-номера. Після працевлаштування, роботодавцем їх було повідомлено, що заробітну плату вони можуть отримати лише оформивши банківську картку в Нідерландах. Відповідач їм цього не повідомляв, хоча це є важливою умовою працевлаштування в Нідерландах. У зв`язку з цим позивач вимушений був скористатися кредитними коштами щоб прохарчуватися. Позивач витрачав позичені в банку кошти аж до 25.05.2025 (Додатки 14 та 15) в сумі 30182,50грн. Кредитні кошти з картки ОТП Банку (з собою картки не брав) перераховував на картку Приватбанку (була з собою в Нідерландах) через мобільний додаток.

Тобто, Відповідач не тільки не надав інформації щодо працевлаштування, перебування в країні, а ще й не повідомив суттєві умови.

Саме внаслідок невиконання умов Договору позивач зазнав значного психологічного стресу та тривалих душевних переживань, що вилилися у безсоння та зниження працездатності. Страждання були підсилені тим фактором, що його дружина була з ним, також це все переживала. Такими діями відповідача, його позбавлено звичного способу життя.

На підставі наведеного просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 12818 (дванадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень сплачених згідно договору №1302 від 21.01.2025р. за ОСОБА_1 . Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12818 (дванадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень, сплачених згідно договору №1303 від 21.01.2025р. за ОСОБА_3 . Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди завданої порушенням прав споживача.

Вказаний позов надійшов до суду - 30 вересня 2025 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

19.11.2025 від представника відповідача – адвоката Філатової Н.А. надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що 21 січня 2025 року відповідач уклала з позивачем ОСОБА_1 Договір №1302 про надання інформаційно-консультаційних послуг. Також 21 січня 2025 року було укладено із ОСОБА_3 , дружиною позивача, Договір №1303 про надання інформаційно-консультаційних послуг. 21.01.2025 позивачем також було проведено оплату за вищевказаними договорами.

Згідно п. 1.1. вищевказаних Договорів, виконавець, за завданням ЗАМОВНИКА, зобов`язується надати останньому інформаційно-консультаційні послуги з питань оформлення документів для виїзду за кордон, зокрема для працевлаштування в Нідерландах, а ЗАМОВНИК зобов`язується здійснювати оплату за надані йому Послуги в строки, в порядку, на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договорів, повний обсяг Послуг за даним Договором включає надання необхідної інформації / консультацій щодо:

-узгодження із ЗАМОВНИКОМ параметрів запиту щодо умов можливого виїзду ЗАМОВНИКА за кордон, а саме працевлаштування в Нідерландах;

-порядку оформлення документів для виїзду за кордон; процедури та умов виїзду, перетину кордону, стажування, навчання, працевлаштування, проживання, перебування за кордоном;

-умов медичного та інших видів страхування за кордоном;

-нотаріального засвідчення документів ЗАМОВНИКА (безпосереднє засвідчення відбувається за рахунок ЗАМОВНИКА);

-сплати офіційних платежів, державних мит, адміністративних зборів тощо (за вимогою ЗАМОВНИКА за Його рахунок);

-бронювання квитків для виїзду за кордон (за вимогою ЗАМОВНИКА за Його рахунок); забезпечення страхуванням, необхідним для виїзду за кордон (за вимогою ЗАМОВНИКА);

-оформлення інших необхідних документів.

Згідно п. 1.4. Договорів №1302, №1303, ВИКОНАВЕЦЬ здійснює інформаційний супровід ЗАМОВНИКА з усіх питань до моменту укладення ним із третьою особою договору про стажування/навчання/працевлаштування за кордоном.

Відповідно до п.1.5. Договорів №1302, №1303, послуги, що надаються ВИКОНАВЦЕМ, надаються за принципом «як є» (AS IS), тобто ВИКОНАВЕЦЬ не несе відповідальності в якій би то не було формі, за невідповідність наданих Послуг уявленням і бажанням ЗАМОВНИКА.

Згідно п. 1.6. Договорів №1302, №1303, дія Договору не поширюється на коло трудових відносин, які виникають між ЗАМОВНИКОМ та роботодавцем країни спрямування. ЗАМОВНИК особисто вирішує з роботодавцем питання оплати праці, умов проживання та посадових обов`язків.

У п. 4.1 Договорів визначено обов`язки Виконавця, а саме виконавець зобов`язується:

4.1.1. надати ЗАМОВНИКУ інформаційно-консультаційні послуги щодо характеристики країни прямування ЗАМОВНИКА, з саме про основні економічні, послуги політичні, соціальні характеристики, національні звичаї та норми громадського життя;

4.1.2. надати ЗАМОВНИКУ інформацію про порядок виїзду громадян України за кордон, про перелік необхідних для виїзду за кордон документів, про порядок їх підготовки, збору та оформлення, зокрема роз`яснити ЗАМОВНИКУ порядок та механізм подачі документів, необхідних для отримання візи;

4.1.3. надати ЗАМОВНИКУ інформаційно-методичне сприяння (виключно в межах цього Договору) в підготовці документів, необхідних для отримання візи;

4.1.4. надати ЗАМОВНИКУ інформацію про статус громадянина України під час перебування у країні спрямування ЗАМОВНИКА, допустимі строки перебування у цій країні, порядок реєстрації (уразі необхідності) факту перебування громадянина України у вказаній країні.

4.1.5. інші обов`язки, прямо передбачені Договором та чинним законодавством України.

4.1.6. ВИКОНАВЕЦЬ не несе відповідальність за дії або бездіяльність ЗАМОВНИКА та/або третіх осіб, визначені в Договорі або в Додатках до Договору.

Отже, предметом Договорів №1302, №1303 є надання виключно інформації/консультацій щодо працевлаштування клієнтів у Нідерландах. При чому. виконавець не бере на себе зобов`язання щодо дій по супроводженню всього процесу перебування клієнтів за кордоном, або послуг з перевезення.

Відповідач надав Замовникам відповідні інформаційно-консультаційні послуги, що підтверджується перепискою у месенджері Viber, а також безпосередньо за допомогою телефонного зв`язку. В основному комунікація відбувалась із ОСОБА_3 .

Позивач надає суду неправдиві відомості у своїй позовній заяві, вказує, що відповідач його заблокувала, що взагалі не відповідає дійсності. Позивач жодним чином не доводить це належними доказами.

Також позивач у своєму позові вказує, що відповідачка повідомляла йому про те, що начебто до середини березня 2025 року в Нідерландах роботи немає, і він зміг виїхати до Нідерландів аж в середині березня 2025 року.

Даним твердженням позивач знову вводить суд в оману, оскільки позивач у лютому 2025 року самостійно повідомив представника відповідача, що йому потрібно оформити належним чином відстрочку в районному ТЦК. Після оформлення відстрочки, позивач повідомив що готовий їхати, і саме це повідомлення надійшло від нього 17.02.2025 року. (це підтверджується скан- копіями діалогу з месенджеру Viber).

Тобто, позивач, самостійно відтермінував свою поїздку за кордон, у зв`язку із необхідністю оформлення відстрочки в ТЦК, а не з вини відповідача, як він зазначає у своєму позові.

21.01.2025 сторонами вищевказаних договорів було підписано акти приймання-передачі інформаційних консультаційних послуг.

Відповідно до акту приймання-передачі інформаційних консультаційних послуг від 21.01.2025 підписаного позивачем з відповідачем, сторони підтвердили, що виконавцем в період з 21.01.2025 були надані, а Замовником прийняті послуги з надання інформації про дозвільні документи, отримання та користування візою, про фактори, які впливають на отримання візи, та послуги з організації підготовки пакету документів, необхідних для подальшого виїзду Замовника за кордон, в тому числі з метою працевлаштування в Нідерландах.

Підписанням Акту Замовник підтверджує, що йому зрозумілі його суб`єктивні права та обов`язки, порядок відшкодування завданої шкоди, умови відмови від послуг. Також зрозумілі правила перетину державного кордону України, та країни тимчасового перебування.

Послуги прийняті Замовником в повному обсязі. Будь-яких претензій щодо повноти, якості та вартості наданих Послуг Замовник не має.

Отже, підписанням акту позивач підтвердив відсутність у відповідача ФОП ОСОБА_2 невиконаних зобов`язань перед ним.

Таким чином, сторонами чітко було визначено умови договору відповідно до законодавства, зміст послуг які надаються, ціну договору, порядок оплати за надані послуги, та порядок прийняття наданих послуг. Жодної норми чинного законодавства відповідач не порушив, а сторони підтвердили факт надання послуг та факт оплати за надані послуги шляхом укладання акту приймання-передачі.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Обов`язковою умовою для стягнення моральної шкоди є наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Оскільки вина відповідача у заподіянні шкоди ніяким чином не доводиться позивачем, то моральна шкода не може бути стягнута з відповідача.

Щодо вимоги про стягнення коштів сплачених за Договором №1303 який був укладений з ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 не є стороною Договору №1303. ОСОБА_3 також отримала від відповідача інформаційно-консультаційні послуги та підписала акт приймання-передачі інформаційних консультаційних послуг. Жодних заперечень щодо отриманих послуг не надала. А тому, така вимога від позивача є необгрунтованою.

Позивач жодним чином не доводить належними доказами, що відповідач не надав йому послуги за Договором №1302 про надання інформаційно-консультаційних послуг. Також відсутні будь-які заперечення від ОСОБА_3 щодо послуг отриманих за Договором №1303. Натомість за Договором № 1302, та за Договором №1303 позивач ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 підписали акти приймання-передачі інформаційних консультаційних послуг. В цих актах позивач ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 підтвердили, що виконавець надав, а вони, як Замовники прийняли послуги в повному обсязі. В зазначених актах замовники зазначили, що будь-яких претензій щодо повноти, якості та вартості наданих Послуг вони не мають.

Вказане свідчить про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 27 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник відповідача – адвокат Басула Б.І. заперечив щодо задоволення позову. Надав пояснення, аналогічні відзиву на позовну заяву.

Позивач жодним чином не доводить належними доказами, що відповідач не надав йому послуги за Договором №1302 про надання інформаційно-консультаційних послуг. Також відсутні будь-які заперечення від ОСОБА_3 щодо послуг отриманих за Договором №1303. Натомість за Договором № 1302, та за Договором №1303 позивач ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 підписали акти приймання-передачі інформаційних консультаційних послуг. В цих актах останні підтвердили, що виконавець надав, а вони, як Замовники прийняли послуги в повному обсязі. В зазначених актах замовники зазначили, що будь-яких претензій щодо повноти, якості та вартості наданих Послуг вони не мають.

Враховуючи вищевикладене, просить у задоволенні позову відмовити.

Належним чином повідомлені позивач та третя особа у судове засідання не з`явилися. Позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав:

Судом встановлено, 21 січня 2025 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір №1302 про надання інформаційно-консультаційних послуг. Також 21 січня 2025 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дружиною позивача, укладено Договір №1303 про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Згідно п. 1.1. вищевказаних договорів, виконавець, за завданням ЗАМОВНИКА, зобов`язується надати останньому інформаційно-консультаційні послуги з питань оформлення документів для виїзду за кордон, зокрема для працевлаштування в Нідерландах, а ЗАМОВНИК зобов`язується здійснювати оплату за надані йому Послуги в строки, в порядку, на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договорів, повний обсяг Послуг за даним Договором включає надання необхідної інформації / консультацій щодо:

-узгодження із ЗАМОВНИКОМ параметрів запиту щодо умов можливого виїзду ЗАМОВНИКА за кордон, а саме працевлаштування в Нідерландах;

-порядку оформлення документів для виїзду за кордон; процедури та умов виїзду, перетину кордону, стажування, навчання, працевлаштування, проживання, перебування за кордоном;

-умов медичного та інших видів страхування за кордоном;

-нотаріального засвідчення документів ЗАМОВНИКА (безпосереднє засвідчення відбувається за рахунок ЗАМОВНИКА);

-сплати офіційних платежів, державних мит, адміністративних зборів тощо (за вимогою ЗАМОВНИКА за Його рахунок);

-бронювання квитків для виїзду за кордон (за вимогою ЗАМОВНИКА за Його рахунок); забезпечення страхуванням, необхідним для виїзду за кордон (за вимогою ЗАМОВНИКА);

-оформлення інших необхідних документів.

Згідно п. 1.4. Договорів №1302, №1303, ВИКОНАВЕЦЬ здійснює інформаційний супровід ЗАМОВНИКА з усіх питань до моменту укладення ним із третьою особою договору про стажування/навчання/працевлаштування за кордоном.

Відповідно до п.1.5. Договорів №1302, №1303, послуги, що надаються ВИКОНАВЦЕМ, надаються за принципом «як є» (AS IS), тобто ВИКОНАВЕЦЬ не несе відповідальності в якій би то не було формі, за невідповідність наданих Послуг уявленням і бажанням ЗАМОВНИКА.

Згідно п. 1.6. Договорів №1302, №1303, дія Договору не поширюється на коло трудових відносин, які виникають між ЗАМОВНИКОМ та роботодавцем країни спрямування. ЗАМОВНИК особисто вирішує з роботодавцем питання оплати праці, умов проживання та посадових обов`язків.

Згідно п.2.5. Договорів, з метою підтвердження факту надання послуг ВИКОНАВЦЕМ Сторони складають відповідний Акт прийому-передачі наданих послуг, що є достатньою підставою для здійснення розрахунків з ВИКОНАВЦЕМ.

Пунктом 2.6. Договорів зазначено, що ВИКОНАВЕЦЬ надає ЗАМОВНИКОВІ два екземпляри підписаного Акту прийому-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) календарних днів після закінчення надання Послуг.

Згідно п. 2.7. Договорів, ЗАМОВНИК зобов`язується підписати надані ВИКОНАВЦЕМ два екземпляри Акту прийому-передачі наданих послуг не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту надання їх оригіналів ЗАМОВНИКОВІ і у вищезазначений строк надати один підписаний екземпляр Акту прийому-передачі наданих послуг ВИКОНАВЦЕВІ або надати у вищезазначений строк мотивовану відмову від підписання цього Акту. У випадку ненадання у вищезазначений строк ВИКОНАВЦЕВІ підписаного Акту або мотивованої відмови, Послуги будуть вважатися наданими належним чином і прийнятими без зауважень.

Відповідно до п.3.1 Договорів, ціна послуг ВИКОНАВЦЯ погоджена Сторонами під час підписання цього Договору та складає 12818 грн (дванадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 00 коп. без урахування ПДВ.

У п. 4.1 Договорів визначено обов`язки Виконавця, а саме виконавець зобов`язується:

4.1.1. надати ЗАМОВНИКУ інформаційно-консультаційні послуги щодо характеристики країни прямування ЗАМОВНИКА, з саме про основні економічні, послуги політичні, соціальні характеристики, національні звичаї та норми громадського життя;

4.1.2. надати ЗАМОВНИКУ інформацію про порядок виїзду громадян України за кордон, про перелік необхідних для виїзду за кордон документів, про порядок їх підготовки, збору та оформлення, зокрема роз`яснити ЗАМОВНИКУ порядок та механізм подачі документів, необхідних для отримання візи;

4.1.3. надати ЗАМОВНИКУ інформаційно-методичне сприяння (виключно в межах цього Договору) в підготовці документів, необхідних для отримання візи;

4.1.4. надати ЗАМОВНИКУ інформацію про статус громадянина України під час перебування у країні спрямування ЗАМОВНИКА, допустимі строки перебування у цій країні, порядок реєстрації (уразі необхідності) факту перебування громадянина України у вказаній країні.

4.1.5. інші обов`язки, прямо передбачені Договором та чинним законодавством України.

4.1.6. ВИКОНАВЕЦЬ не несе відповідальність за дії або бездіяльність ЗАМОВНИКА та/або третіх осіб, визначені в Договорі або в Додатках до Договору.

У п. 4.3 Договорів визначено обов`язки ЗАМОВНИКА, а саме замовник зобов`язується:

4.3.1. надати ВИКОНАВЦІЮ повну та правдиву інформацію, яка містить характеристику ЗАМОВНИКА та стосується відомостей про місце постійного проживання, навчання, попередні відмови в наданні візи або спроби отримати візу, наявності порушення візового режиму, дієздатність та іншу персональну інформацію в повному обсязі, необхідному для виконання даного Договору;

4.3.2. вчасно надати ВИКОНАВЦІЮ документи, у тому числі оригінали та/або завірені копії документів, що посвідчують особу ЗАМОВНИКА і стосуються його освіти, кваліфікації, стану здоров`я, складу сім`ї, притягнення до кримінальної відповідальності, а також інші документи, необхідні для виконання даного Договору;

4.3.3. самостійно подати підготовлені документи на отримання візи та проходити співбесіду у консульському відділі посольства;

4.3.4. у разі зміни своєї адреси, номерів телефонів, узгоджених каналів зв`язку повідомити про це ВИКОНАВЦЯ;

4.3.5. після підписання цього Договору оплатити послуги Виконавця в розмірі та у строк, визначені в розділі 3 цього Договору;

4.3.6. інші обов`язки, передбачені цим Договором і чинним законодавством України.

Згідно Акту приймання – передачі інформаційно-консультаційних послуг від 21.01.2025, складеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та Акту приймання – передачі інформаційно-консультаційних послуг від 21.01.2025, складеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Виконавцем в період з 21.01.2025 були надані, а Замовником прийняті послуги з надання інформації про дозвільні документи, отримання та користування візою, про фактори, які впливають на отримання візи, та послуги з організації підготовки пакету документів, необхідних для подальшого виїзду Замовника за кордон, в тому числі з метою працевлаштування в Нідерландах. Підписанням цього Акту Замовник підтверджує, що йому зрозумілі його суб`єктивні права та обов`язки, порядок відшкодування завданої шкоди, умови відмови від послуг. Також зрозумілі правила перетину державного кордону України, та країни тимчасового перебування. Загальна вартість послуг складає 12 818 грн (дванадцять тисяч вісімсот вісімнадцять). Послуги прийняті Замовником в повному обсязі. Будь-яких претензій щодо повноти, якості та вартості наданих Послуг Замовник не має. Послуги оплачені в повному розмірі. Виконавець не має претензій до Замовника. Це Акт складений при повному розумінні Сторонами всіх його умов і термінів українською мовою, у двох примірниках по одному для кожної Сторони.

Відповідно до платіжних інструкції №0.0.4150511132.1 №0.0.4150531394.1 від 21.01.2025, ОСОБА_1 сплатив грошові кошти за надані послуги у сумі зазначеній в договорах.

Таким чином, підписанням даного акту, позивач підтвердив відсутність у відповідача невиконаних зобов`язань перед ним. Сторони підтвердили факт надання послуг та факт оплати за надані послуги, шляхом укладення акту приймання-передачі. Інших доказів у спростування даного факту позивачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) iнші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до ділового обороту або Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ст. 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19 Верховний Суд навів критерії, які необхідно враховувати при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання. Зокрема, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що у випадку якщо за договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами ( стаття 905 ЦК України).

Істотною умовою договорів про надання послуг є предмет, яким є послуга. Статтею 177 ЦК України, послуга закріплена як самостійний об`єкт цивільних прав.

З досліджених у судовому засіданні договорів №1303, №1302 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 21.01.2025 встановлено, що спірні договори про надання послуг є двосторонніми, реальними та відплатними.

Реальним (від латинського «res» - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії. Наведене міститься у постанові ОП КЦС ВС від 23.01.2019 у справі №355/385/17, провадження №30435сво18.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. ч. 1,4 ст. 636 ЦК України).

Позивачем ОСОБА_1 (замовником) та відповідачем ФОП ОСОБА_2 (виконавцем) належно обумовлено всі істотні умови Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, замовником було прочитано та підписано його. Крім цього, позивачем ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 21.01.2025 без жодних зауважень і застережень, де останній підтвердив, що виконавець надав, а він як замовник, прийняв послуги в повному обсязі, будь – яких претензій щодо повноти, якості та вартості наданих послуг не має.

Необгрунтованою є вимога позивача про стягнення коштів сплачених за Договором про надання інформаційно-консультаційних послуг №1303, який був укладений з ОСОБА_3 .. Позивач ОСОБА_1 не є стороною вище вказаного Договору. ОСОБА_3 також отримала від відповідача інформаційно-консультаційні послуги та підписала акт приймання-передачі даних послуг. Жодних заперечень щодо отримання даних послуг не надала.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення коштів, за надання послуг за Договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг №1303, №1302 від 21.01.2025 не підлягають до задоволення. Надані позивачем докази не спростовують висновки суду.

Щодо стягнення моральної шкоди.

За змістом п. 4 ч.1ст.611ЦК України, моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою. яка її завдала, за наявності й вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі» зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. із змінами від 25.05.2001 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням усіх обставин справи, характеру перенесених позивачкою моральних страждань та інших негативних наслідків, які призвели до порушення її звичайного способу життя.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.95 р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 р., № 1 від 27.02.2009 р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доказів, що в діях відповідачки є причинний зв`язок між шкодою і протиправними діяннями та виною в її заподіянні, позивачем не надано.

Таким чином, оскільки вина відповідача у заподіянні шкоди ніяким чином не підтверджено позивачем, а тому моральна шкода не може бути стягнута з відповідачки.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої, п`ятої статті. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17 та від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, а також, що позивач не довів порушення відповідачем умов договору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Стосовно вимоги відповідача про стягнення 21 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, згідно з п.2 ч. 2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з ч. 3 ст.141ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження факту понесених судових витрат та підтвердження повноважень адвоката, стороною відповідача були надані для суду такі докази: договір про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2025 №05/11/25; Акт прийому – передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2025 №05/11/25, платіжна інструкція №ОСК8-В356-8Н49-РАОМ від 06.11.2025 про оплату за юридичні послуги.

Згідно п.4.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2025 №05/11/25, професійна правнича допомога Адвокатського об`єднання «ЮРИДИЧНА ФІРМА «СІНТЕМ», представництво в суді та інша професійна правнича допомога, пов`язана з виконанням цього договору, оплачується Клієнтом Адвокатському об`єднанню у розмірі 21000 грн.

Так, в Акті прийому –передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2025 №05/11/25, що адвокатом надано відповідачу правову допомогу (послуги), які складаються з: первинного аналізу справи; аналізу судової практики; підготовки відзиву на позовну заяву; підготовки заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно платіжної інструкції №ОСК8-В356-8Н49-РАОМ від 06.11.2025 про оплату за юридичні послуги, ОСОБА_2 сплатила АО «ЮФ Сінтем» - 21000 грн. за надані послуги за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2025 №05/11/25

Згідно із ст. ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited про ти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги,входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 21 грудня 2001 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Між тим, надані відповідачем до суду докази не були безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, є непропорційним до складності справи для адвоката і виконаних ним робіт.

Справа, незважаючи на ціну позову, є нескладною, обрання способу захисту порушеного права, аналіз адвокатом законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вимагало лише незначного обсягу юридичної й технічної роботи.

Також суд зважає на те, що такі послуги в Акті прийому –передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2025 №05/11/25: первинного аналізу справи; аналізу судової практики; підготовки відзиву на позовну заяву - це сукупність адвокатської роботи, вчиненої на досягнення лише однієї процесуальної дії, тобто написання відзиву на позовну заяву. Натомість адвокат для безпідставного збільшення вартості послуг зайво деталізував кожну дію, яка пов`язана виключно з пред`явленням відзиву на позовну заяву.

Зважаючи на це, суд вважає, що вказана сума в розмірі 21 000 гривень є неспівмірною до витраченого адвокатом часу, а тому підлягає зменшенню, а подання відзиву на позовну заяву, не потребували від адвоката значних зусиль та витрат значної кількості часу.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

Беручи до уваги вищевикладене, а також подані стороною відповідача докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, з урахуванням складності справи, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат, суд приходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 4000 000 грн., оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 264-265, 273, 280-282, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 6, 11, 16, 23, 202, 203, 206, 207, 208, 526, 610, 611, 626, 627, 638, 642, 651, 901, 903, 905-907, 1167 ЦК України, суд,-

Ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 , про захист прав споживача.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 лютого 2026 року.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання згідно відповіді з ЄДДР: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 , адреса - АДРЕСА_3 ;