Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №545/5494/25 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/5494/25

Провадження № 2/545/743/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №102783487 від 31.10.2022, за яким надав позичальнику кредит. На підставі договору факторингу №98-МЛ/Т укладеного між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №102783487.

Позичальник вимоги, взяті на себе належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Просив стягнути з відповідача суму заборгованості в загальному розмірі 20726 грн за кредитним договором №102783487, з яких: 4800 грн заборгованість за основною сумою боргу, 14976 грн заборгованість за відсотками, заборгованість за комісією – 950 грн, та судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Відповідач відзив на позов не подав.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що свої вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що належним чином повідомлений.

За таких обставин, за згодою представника позивача, проводиться заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Встановлено, що 31.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №102783487 за яким позикодавець надав позичальнику кредит на суму 5000 грн на строк 105 днів з подальшою пролонгацією (а.с.8-13).

Відповідачем 31.10.2022 було підписано договір одноразовим ідентифікатором Z19487,що підтверджується довідкою про ідентифікацією (а.с.15).

Згідно з платіжним дорученням від 31.10.2021 ОСОБА_1 від платника ТОВ «Мілоан» здійснено переказ грошових коштів згідно з договором №102783487 від 31.10.2021 в розмірі 5000 грн (зворот а.с.16).

Згідно з договором відступлення прав вимоги №98-МЛ/Т від 30.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №102783487 (зворот а.с.18-а.с 22).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №102783487 та виписки з особового рахунку за відповідачем рахується заборгованість в сумі 20726грн, з яких: 4800 грн заборгованість за основною сумою боргу, 14976 грн заборгованість за відсотками, заборгованість за комісією – 950 грн (а.с.17-18).

Згідно з кредитним договором позичальник зобов`язується повернути суму кредиту та сплату нарахованих процентів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізитах Договору, у строки передбачені Договором.

Згідно п.6.2 договору, відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор для підписання цього кредитного договору.

Відповідно до п.6.4 договору, укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, вищезазначений договір про надання фінансових послуг, укладений за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно , які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а згідно з п. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит.

Також встановлено, що в порушення умов договору позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка складає 20726 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4800 грн, заборгованість за основною сумою боргу, 14976 грн заборгованість за відсотками, заборгованість за комісією – 950 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 20726 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 01.07.2025 між ТОВ «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правової допомоги (зворот а.с.31).

Відповідно до договору, акту прийому-передачі наданих послуг від 12.11.2025 адвокатським бюро виконано ряд послуг за даним договором, на суму в розмірі 8000 грн (зворот а.с.32).

Судові витрати по справі відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно доч.ч.1,2ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно зч.ч.1,2ст.37ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони,крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Зарезультатами розглядусправи витратина правничудопомогу адвокатапідлягають розподілуміж сторонамиразом ізіншими судовимивитратами.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що включає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 по справі №275/150/22.

Разом з тим, суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у справі №910/2158/23.

Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову 33589,95 гривень, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених у витягу з акту про наданняюридичноїдопомоги, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд приходить до висновку про те, що заява представника позивача підлягає до часткового задоволення, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,263,265,279,280-282 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького,1, 28 корпус, м. Львів) заборгованість за кредитним договором №102783487 від 31.10.2022 в розмірі 20726 грн, судовий збір 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн, а разом –25148,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Л. І. Стрюк