Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №536/2437/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/2437/25

Провадження № 2/536/269/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог посилаються, що 26 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8516829 підписаний з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланого на номер мобільного телефону позичальника, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 9 000 грн на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. На підставі договору факторингу № 17072025 укладеного 17.07.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 на суму 24 300 грн, з яких: 9 000 грн за основною сумою боргу, 10 800 грн за відсотками та 4 500 грн за пенею, штрафами.

Крім цього, 23 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 50564-12/2024 підписаний з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланого на номер мобільного телефону позичальника, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 3 500 грн строком кредитування 120 днів зі сплатою відсотків за їх користування. На підставі договору факторингу № 250425 укладеного 25.04.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 на суму 12 600 грн, з яких: 3 000 грн за основною сумою боргу, 3 600 грн за відсотками, 6 000 грн за штрафом.

Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами в загальній сумі 36 900 грн та судові витрати.

Ухвалою судді від 31 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відзив на позовну заяву у встановлений законом строк відповідачем не подано.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

За змістом положень ст. 652 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як передбачено ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, позичальник зобов`язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та вимог закону.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Установлено, що 26 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 8516829 підписаний з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланого на номер мобільного телефону позичальника, за умовами якого позичальник зобов`язувався надати відповідачу кредитні кошти в сумі 9 000 грн на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 22.07.2025 та карткою обліку договору.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту не виконав. Всупереч умовам кредитного договору останній своєчасно не вносив платежів на повернення кредиту, порушуючи взяті на себе договірні зобов`язання.

На підставі договору факторингу № 17072025 укладеного 17.07.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 .

Згідно реєстру боржників №1 від 17.07.2025 до договору факторингу, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 24 300 грн, з яких: 9 000 грн за основною сумою боргу, 10 800 грн за відсотками та 4 500 грн за пенею, штрафами.

Аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача як набувача права вимоги до цього боржника на підставі договору факторингу № 17072025 від 17.07.2025 заборгованості за кредитом в сумі 9 000 грн та відсотками в сумі 10 800 грн, а всього 19 800 грн.

Щодо стягнення штрафу, пені в сумі 4 500 грн суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення відсутні.

Крім цього, встановлено, що 23 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 50564-12/2024, за умовами якого товариство зобов`язувалось надати відповідачу кредитні кошти в сумі 3 000 грн строком кредитування 120 днів зі сплатою відсотків за їх користування.

Вказаний кредитний договір укладений між сторонами в електронній формі шляхом підписання кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Доказів, які б підтверджували виконання договору кредитором позивачем не надано: відсутні відомості про відкриття рахунків та видачі відповідачу кредитної картки із встановленим кредитним лімітом.

На підтвердження розміру заборгованості представником позивача надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 50564-12/2024 в розмірі 12 600 грн. Вказаний розрахунок виготовлений та підписаний представником позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а не стороною договору, не є достатнім для висновку про існування боргу в заявленому позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити видачу цієї суми кредитних коштів відповідачці.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами укладення вказаного кредитного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 , отримання та користування ним кредитними коштами, а отже і існування заборгованості за вказаним договором.

25.04.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 250425, за умовами якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 250425 від 25.04.2025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 50564-12/2024 на суму 12 600 грн, з яких: 3 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 600 грн – сума заборгованості за відсотками та 6 000 грн за штрафом.

Так, згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Кожна заявлена обставина має бути підтверджена належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77- ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зауважує, що сам по собі Витяг з Реєстру Прав Вимоги не підтверджує розмір заборгованості відповідача, як і сам факт її існування.

Враховуючи, що позивачем не доведена обставина передання кредитних коштів позичальнику, що свідчить і про відсутність обов`язку відповідача повертати ці кошти як первісному кредитодавцю, так і новому кредитору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Так як позов задоволено частково, то в відповідності до ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 624 грн 78 коп.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статями 13, 81, 141, 259, 263-265,279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «Таскомбанк») заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 8516829 від 26.11.2024 в сумі 19 800 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот) грн, з яких: кредит 9 000 (дев`ять тисяч) грн, відсотки 10 800 (десять тисяч вісімсот) грн та судовий збір в сумі 1 624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн 78 коп.

Відмовити в решті позовних вимог.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду.

СуддяС. М. Клименко