Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №534/660/22 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/660/22

Провадження №2/534/759/25

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області у складі

головуючого судді Малюк М.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Савченко Я.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Намінаса О.В.

розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

(1) Історія справи.

1. У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі також – ТОВ «Єристівський ГЗК»), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 08.06.2022 №137-к «Про припинення трудового договору (контракту) механіка у кар`єрі ЦГТК механічної дільниці ОСОБА_1 », поновити на роботі з 11.06.2022, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11.06.2022 по день ухвалення судового рішення.

2. 07.09.2023 Комсомольський міський суд Полтавської області ухвалив рішення, згідно яким позов ОСОБА_3 задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував наказ відповідача про звільнення, поновив позивача на посаді механіка у кар`єрі з 11.06.2022, стягнув з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11.06.2022 по 07.09.2022 у сумі 438 299 (чотириста тридцять вісім тисяч двісті дев`яносто дев`ять) гривень 40 (сорок) копійок, допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та присудження йому заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 992 грн 40 коп.

3. 17.01.2024 Полтавський апеляційний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив, скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове – про відмову в задоволенні позову через недоведеність.

4. 15.05.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, якою касаційну скаргу позивача задовольнив частково, постанову суду апеляційної інстанції від 17.01.2024 скасував, а рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 07.09.2023:

- залишив в силі, змінивши мотивувальну частину, яку викладено у редакції цієї постанови, щодо задоволення вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ЄГЗК» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі з допуском рішення стосовно цих вимог до негайного виконання;

- скасував щодо задоволення вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ЄГЗК» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та передав справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

(2) Новий розгляд судом першої інстанції вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

5. Горішньоплавніський міський суд Полтавської області у складі судді Малюк М.В. 01.08.2025 постановив ухвалу, якою прийняв справу до свого провадження, визначив її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Учасникам справи суд встановив строки подання заяв по суті справи.

6. 18.08.2025 представник відповідача ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», адвокат Намінас О.В., який діє на підставі довіреності, через ЄСІТС «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому фактично визнав право позивача на середній заробіток за період з 11.06.2022 по 07.09.2023 та зазначив порядок, згідно з яким має здійснюватися позивачеві розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, із посиланням на висновки Верховного Суду в постанові від 15.05.2025 та відомості з табеля обліку робочого часу позивача за період з 01.04.2022 по 31.05.2022, витяг з якого подав суду. Зауважив, що визначення середнього заробітку має здійснюватися згідно з абзацем четвертим пункту 2, пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, з урахуванням середньогодинної заробітної плати за останні два місяці роботи позивача, що передували звільненню.

7. 21.08.2025 представник позивача, адвокат Першин С.М., який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги, через ЄСІТС «Електронний суд» подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою збільшив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просив стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 978 740,36 грн.

Доводи особи, яка подала заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача збільшення розміру вимог до відповідача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу мотивував так:

7.1. 08.06.2022 відповідач видав наказ про звільнення, згідно з яким з 10.06.2022 звільнив позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

7.2. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 07.09.2023 задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 , визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення, поновлено на роботі з 11.06.2022, а також стягнуто на його користь з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11.06.2022 по 07.09.2022 у сумі 438 299,40 грн.

7.3. На виконання вказаного рішення позивача було поновлено на роботі з 08.09.2023.

7.4. Постановою Полтавського апеляційного суду від 17.01.2024 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

7.5. На виконання цієї постанови апеляційного суду 22.01.2024 позивача звільнено з роботи та скасовано запис у трудовій книжці №12 про поновлення на роботі.

7.6. Позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, яку постановою від 15.05.2025 було задоволено частково. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 07.09.2023 у частині незаконності наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі залишено в силі.

7.7. На виконання постанови ВС згідно з наказом відповідача позивача поновлено на роботі з 09.07.2025.

7.8. Таким чином, позивач вважає, що на його користь з відповідача підлягає стягненню середня заробітна плата за весь час вимушеного прогулу, який є наслідком незаконного звільнення та за який позивач вимушено не працював, зокрема за періоди: з 11.06.2022 по 07.09.2023 у сумі 450 712,56 грн; з 23.01.2024 по 08.07.2025 у сумі 528 027,80 грн, у загальному розмірі 978 740,36 грн.

8. 25.08.2025 позивач подав заяву про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн.

Позиція відповідача

9. 29.08.2025 представник відповідача, адвокат Намінас О.В. через ЄСІТС «Електронний суд» подав заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог й на заяву про розподіл судових витрат, в якій просив відмовити в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог. Мотивував так:

9.1. Суд при новому розгляді не може вийти за межі правової позиції, висловленої касаційним судом, а також не може переглядати питання, які не ставилися в касаційній скарзі. Якщо ж суд скасував рішення частково, нижчий переглядає тільки ту частину, яка була скасована.

9.2. Вважає, що вимоги в частині збільшення по суті змінюють предмет і підстави позову, оскільки визначається ще один період вимушеного прогулу, на думку представника відповідача вимоги в цій частині є новим позовом, тому зазначає, що позовні вимоги позивача в частині збільшення позовних вимог на суму середнього заробітку за період з 23.01.2024 по 08.07.2025 у розмірі 528 027,80 грн є неправомірними.

(3) Інші процесуальні дії у справі.

10. 13.10.2025 Горішньоплавнівським міським судом Полтавської області постановлено ухвалу, якою прийнято заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог. Змінено порядок розгляду справи, зі спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на розгляд за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі.

11. Ухвалою від 12.11.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

12. 18.11.2025 представник відповідача, адвокат Намінас О.В. через ЄСІТС «Електронний суд» подав письмові пояснення, в яких зазначав, що на виконання рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 07.09.2023 в частині негайного виконання судового рішення, відповідач здійснив оплату позивачеві в розмірі середньомісячної заробітної плати за один місяць разом із платіжною інструкцію №2296 від 08.09.2023, до яких додав копію платіжної інструкції.

13. 17.12.2025 у судовому засіданні з розгляду справи по суті суд, керуючись вимогами частини 8 статті 83 ЦПК України, протокольною ухвалою не прийняв до розгляду платіжну інструкцію №2296 від 08.09.2023, позаяк представник не обґрунтував неможливість подання цього доказу у встановлений законом строк, разом із відзивом на позовну заяву.

14. У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в розмірі та за період, зазначені в заяві про збільшення розміру позовних вимог. Представник позивача надав пояснення, аналогічні тим, що зазначені в заяві про збільшення розміру позовних вимог (див пункт 7 цього рішення). Зазначав, що збільшення розміру вимог не може вважатися новим позовом, оскільки вимоги охоплюються одним позовним провадженням, пов`язаним із незаконним звільненням позивача. Вимоги охоплюють весь період порушеного права виконувати трудову функцію та отримувати заробітну плату, з моменту незаконного звільнення по дату поновлення на роботі, забезпечують право особи на повноту захисту. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду вказував, що законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за певних обставин.

15. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи у відзиві на позовну заяву (див пункт 6 цього рішення), у запереченнях на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (див пункт 9 цього рішення). Не заперечував проти задоволення позову про стягнення середнього заробітку за період з 11.06.2022 по 07.09.2023 в сумі 450 712,56 грн. Щодо збільшеного розміру вимог додав, що позивачем не надано доказів, що період з 23.01.2024 по 08.07.2025 є вимушеним прогулом для позивача і останній був позбавлений можливості працювати протягом цього періоду. Вказував, що заробіток за цей період має розраховуватися виходячи із виплат за інший розрахунковий період. Також заперечував проти розподілу витрат на правничу допомогу, вважав, що розмір витрат не відповідає складності справи.

16. У відповідності до вимог частини 5 статті 174 ЦПК України, представник відповідача також подав письмові пояснення, які підтримав у судовому засіданні, де зазначав, що:

16.1. На виконання судового рішення від 07.09.2023 відповідач видав наказ №165-к, яким скасував наказ від 08.06.2022 №137-К, з 11.06.2022 поновив раніше виключену штатну позицію - робоче місце №045, з 11.06.2022 ОСОБА_1 поновив на посаді механіка у кар`єрі механічної дільниці та вніс запис у трудову книжку і особову картку працівника, наказав виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в межах суми платежу за один місяць, що і було виконано.

16.2. На виконання вимог постанови Полтавського апеляційного суду від 17.01.2024, відповідач 22.01.2024 видав наказ №13-к, яким скасував наказ від 08.09.2023 №165-К, вивів зі штатного розпису позицію механіка у кар`єрі механічної дільниці робоче місце №045, менеджеру з кадрових питань Валковому С.О. наказав внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про визнання недійсним запису про поновлення на роботі, провести повний розрахунок та виплату коштів.

16.3. На виконання вимог постанови Верховного Суду України від 15.05.2025, відповідач 09.07.2025 видав наказ №243-к, яким скасував наказ від 08.06.2022 №137-К, ввів у штатний розпис посаду механіка у кар`єрі навантажувально-транспортної служби робоче місце №015 (так як попередній підрозділ та посада були ліквідовані в результаті скорочення штатних посад та зміни організаційної структури підприємства), головному фахівцю з кадрових питань ОСОБА_5 наказав поновити на вищезазначеній посаді ОСОБА_1 з 11.06.2022 та внести до трудової книжки відповідний запис.

16.4. Позивач дотепер працює на цій посаді.

16.5. Просив суд врахувати дані обставини при прийнятті рішення у справі.

17. Позивач та його представник у судовому засіданні також визнали обставини, зазначені представником відповідача в письмових поясненнях (див пункт 16 цього рішення).

(4) Виклад обставин справи, встановлених судом під час нового розгляду.

18. Суд заслухав пояснення учасників справи, розглянув заяви по суті справи, дослідив докази та встановив, що:

19. 07.09.2023 Комсомольський міський суд Полтавської області ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнив, визнав протиправним та скасував наказ відповідача про звільнення, поновив позивача на посаді механіка у кар`єрі з 11.06.2022 з допуском рішення стосовно цих вимог до негайного виконання, стягнув з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11.06.2022 по 07.09.2022 у сумі 438 299,40 грн.

20. На виконання рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 07.09.2023 ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» 07.09.2023 видало наказ

№165-к, яким скасувало наказ про звільнення позивача від 08.06.2022 №137-К, поновило ОСОБА_1 на посаді механіка у кар`єрі механічної дільниці з 11.06.2022.

21. Постановою Полтавського апеляційного суду від 17.01.2024 у цій справі апеляційну скаргу ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» задоволено, рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 07.09.2023 скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

22. На виконання вимог постанови Полтавського апеляційного суду від 17.01.2024, відповідач 22.01.2024 видав наказ №13-к, яким скасував наказ про поновлення на роботі позивача від 08.09.2023 №165-К.

23. Згідно з постановою Верховного Суду від 15.05.2025 касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Полтавського апеляційного суду від 17.01.2024 скасовано, рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 07.09.2023 в частині задоволення вимог про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі з допуском рішення стосовно цих вимог до негайного виконання залишено в силі, в частині задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасовано та передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

24. На виконання вимог постанови Верховного Суду України від 15.05.2025 відповідач 09.07.2025 видав наказ №243-к, згідно з яким скасував свій наказ від 08.06.2022 №137-К, поновив ОСОБА_1 на роботі з 11.06.2022.

25. Обставини щодо незаконності наказу про звільнення та наявності підстав для поновлення позивача на роботі встановлені постановою Верховного Суду від 15.05.2025 у цій справі, що набрала законної сили, тому згідно з вимогами частини першої статті 82 ЦПК України не доказуються при новому розгляді справи в частині середнього заробітку.

26. Згідно з витягом з табелю обліку використання робочого часу по підрозділу 50750 ЦГТК за період з 01.04.2022 по 31.05.2025:

- у квітні 2022 року механіком у кар`єрі ОСОБА_1 відпрацьовано 22 дні, що становить 165 годин;

- у травні 2022 року механіком у кар`єрі ОСОБА_1 відпрацьовано 23 дні, що становить 165 годин.

27. Згідно з довідкою про доходи від 30.06.2022 №159/06-22, загальна сума доходу позивача за два останні місяці перед звільненням (квітень – травень 2022 року) склала 48 113,48 грн, а з урахуванням податків і зборів – 59 768,30 грн.

(5) Норми права, які застосував суд

28. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

29. Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

30. Середній заробіток для виплати за час вимушеного прогулу визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі також - Порядок № 100).

31. За змістом абзацу четвертого пункту 2 Порядку № 100, середня заробітна плата для виплати за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

32. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку № 100).

33. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку № 100).

34. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина перша статті 12 ЦПК України).

35. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

36. Згідно з частиною 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

37. Підстави звільнення від доказування визначені в статті 82 ЦПК України. Зокрема, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

38. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК).

39. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

(6) Висновки суду

40. Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, вважає період з дати незаконного звільнення, 11 червня 2022 року, до дня остаточного поновлення за рішенням суду від 07.09.2023, залишеним у силі постановою ВС від 15.05.2025, 8 липня 2025 року, із виключенням періоду стосовно негайного виконання судового рішення.

41. Тож суду належить вирішити питання стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

42. Висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частина четверта та п`ята статті 411 ЦПК України).

43. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Верховного Суду в своїй постанові від 15.05.2025 у цій справі зауважив, що для визначення розміру середньої заробітної плати необхідно враховувати загальну суму заробітку за останні два місяці перед звільненням і кількість робочих днів у цьому періоді, які відпрацював працівник. За відсутності відомостей про відпрацьовані робочі дні за останні два місяці неможливо правильно обчислити середній заробіток (пункт 38 постанови ВС від 15.05.2025).

44. Для обліку робочого часу працівників застосовується табель обліку робочого часу - поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або організації в цілому з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду (пункт 45 постанови ВС від 15.05.2025).

45. У пункті 47.3 своєї постанови Верховний Суд виснував, що розраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача на підставі довідки відповідача від 30.06.2022, суд першої інстанції не врахував, що у ній немає відомостей про кількість відпрацьованих робочих днів у квітні та травні 2022 року. Суд не з`ясував, скільки робочих днів позивач відпрацював згідно з табелями обліку робочого часу за ті місяці. За відсутності цих даних неможливо правильно розрахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача.

46. Отже рішення Комсомольського міського суду від 07.09.2025 в частині середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасоване, у зв`язку з невірним розрахунком середнього заробітку.

47. Суд під час нового розгляду справи в частині стягнення середнього заробітку, застосував відповідні норми права, врахував висновки Верховного Суду, оцінив наявні докази, дійшов таких висновків.

48. Зважаючи на незаконність звільнення позивача та поновлення останнього на роботі з 11.06.2022, враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15.05.2025, суд зазначає, що позивач має право на середній заробіток за час вимушеного прогулу, обов`язок з виплати якого покладається на роботодавця-відповідача.

Щодо часу вимушеного прогулу

49. Вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється можливості виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізувати належне йому право на працю і її оплату через винні дії (бездіяльність) роботодавця. Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу пов`язується з діянням роботодавця, наслідком якого стала неможливість працівника належно реалізовувати право на працю.

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначений статтями 235 і 236 КЗпП України, і їх не можна розширено тлумачити.

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є заходом матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою такої відповідальності є винне протиправне порушення роботодавцем трудових обов`язків, унаслідок чого заподіяна майнова шкода працівникові (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 708/447/23).

50. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30.07.2025 у справі №185/14111/23 (провадження №61-5615 св 25) щодо застосування частини другої статті 235 КЗпП України виснував, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

51. Судом установлено, що фактичне поновлення позивача на роботі відбулося 9 липня 2025 року на підставі наказу відповідача №243-к від 09.07.2025, оскільки постановою Верховного Суду від 15.05.2025 у цій справі (№ 534/660/22, провадження №2/534/633/22) касаційну скаргу позивача було задоволено частково, а саме постанову Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2024 року скасовано (судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог), а рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 7 вересня 2022 року в частині вимог про незаконність наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі - залишено в силі.

52. Таким чином, період з 11 червня 2022 року (дата незаконного звільнення з роботи) по 8 липня 2025 року (до дати фактичного поновлення на роботі на виконання постанови ВС), за виключенням часу роботи, пов`язаного допуском судового рішення від 07.09.2022 до негайного виконання, з 08.09.2023 по 22.01.2024 (див пункти 20,22 цього рішення), це період, протягом якого позивач фактично був позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату, що є наслідком незаконного звільнення. Зокрема, на підставі постанови Полтавського апеляційного суду від 17.01.2023 у цій справі роботодавцем було видано наказ від 22.01.2024 №13-к, яким скасовано наказ про поновлення на роботі позивача від 08.09.2023 №165-К, а на підставі рішення суду касаційної інстанції - наказ від 07.09.2023 №243-к, яким скасовано наказ про звільнення позивача від 08.06.2022 №137-К та поновлено позивача на займаній посаді з 11.06.2022 (див пункти 22,24 цього рішення).

53. Обставини щодо фактів негайного виконання судового рішення стосовно вимог про поновлення позивача на роботі, визнаються учасниками справи та зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях представників (див пункт 7 підпункти 7.3-7.7 та пункт 16 підпункти 16.1-16.3 цього рішення), тому згідно з вимогами частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

54. Відтак, суд погоджується із твердженням позивача та його представника, що періоди з 11.06.2022 по 07.09.2023 та з 23.01.2024 по 08.07.2025 є для позивача часом вимушеного прогулу, а тому останній має право на отримання середньої заробітної плати за вказаний період.

55. Суд не приймає доводи представника відповідача, що тривалість вимушеного прогулу в даному випадку обмежується днем ухвалення судом першої інстанції рішення про поновлення на роботі, 07.09.2023, зважаючи ще й на таке.

56. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

57. Частиною другою статті 2 ЦПК України встановлено, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

58. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є також: 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (частина третя статті 2 ЦПК України).

59. Завершальною стадією судового провадження є виконання судового рішення (стаття 18 ЦПК України, стаття 1 Закону про виконавче провадження).

60. Таким чином, стосовно цієї справи її розгляд (судове провадження) не вичерпується провадженням у суді першої інстанції та ухваленням судового рішення, включає стадії апеляційного та касаційного оскарження, триває до моменту виконання остаточного рішення (поновлення права).

61. Оскільки право позивача виконувати трудову функцію та отримувати заробітну плату фактично поновлено відповідачем лише 09.07.2025 (див пункт 51 цього рішення), останній має право на компенсацію неотриманої заробітної плати за весь період, протягом якого він був позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

62. Суд наголошує, шо вимогу позивача, розмір якої збільшено згідно з відповідною заявою, не можна розцінювати новим позовом, позаяк охоплюються підставами та предметом позову про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відповідає способу захисту, визначеному в частині другій статті 235 УЗпП України, та завданню цивільного судочинства, спрямованому на забезпечення ефективного захисту порушених прав.

Щодо розрахунку середнього заробітку

63. За змістом абзацу четвертого пункту 2 Порядку № 100 у ситуації позивача середня заробітна плата для виплати за час вимушеного прогулу, зазначений в пункті 54 цього рішення, обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Такими місяцями є квітень та травень 2022 року.

64. Суд під час нового розгляду справи та для розрахунку середнього заробітку з`ясував кількість робочих днів, відпрацьованих позивачем, згідно з табелем обліку робочого часу у квітні та травні 2022 року. Зокрема, у квітні 2022 року позивачем відпрацьовано 22 дні; у травні 2022 року - 23 дні.

Таким чином, за період квітень-травень 2022 року, два місяці, що передують звільненню позивача, кількість робочих днів становила 45 (22+23) днів.

65. Згідно з довідкою про доходи загальна сума заробітної плати позивача за два останні місяці перед звільненням, квітень-травень 2022 року, з урахуванням податків і зборів склала59 768,30 грн.

66. Суд зазначає, що розрахунковий період, кількість робочих днів та сума заробітної плати в розрахунковому періоді визнаються учасниками справи.

67. Отже, розрахунок середньоденної заробітної плати проведено позивачем вірно, середньоденна зарплата позивача складає 1328,18 грн (59 768,30 / 45).

68. Як зазначалося вище, суд дійшов висновку, що вимушений прогул щодо позивача тривав у період часу з 11.06.2022 (день незаконного звільнення)по 08.07.2025 (до дати фактичного поновлення на роботі на підставі постанови ВС від 15.05.2025), за виключенням періоду роботи, пов`язаного допуском судового рішення від 07.09.2022 до негайного виконання, з 08.09.2023 по 22.01.2024 (див пункти 20,22 цього рішення)

69. Погоджуючись із часом вимушеного прогулу, визначеним позивачем, поряд з цим суд не приймає розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проведений останнім у заяві про збільшення розміру позовних вимог (пункт 7 цього рішення). Не доведено тривалість робочих годин, застосованих у наданому розрахунку.

Виходячи з норм тривалості робочого часу визначених Мінекономіки у відповідні роки, загальна кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача, зазначеного в пункті 68 цього рішення, складає 698 днів (2022 рік: червень – 13, липень – 21, серпень – 22, вересень – 22, жовтень – 20, листопад – 22, грудень – 21; 2023 рік: січень - 22, лютий - 20, березень - 23, квітень - 20, травень - 23, червень - 22, липень - 21, серпень - 23, вересень - 3; 2024 рік: січень - 7, лютий - 20, березень - 21, квітень - 22, травень - 22, червень - 21, липень – 23; серпень - 21, вересень - 22, жовтень - 23, листопад - 20, грудень - 23; 2025 рік: січень - 23, лютий - 20, березень - 21, квітень - 22, травень - 22, червень – 21, липень – 6).

70. З урахуванням зазначеної в пункті 32 цього рішення формули нарахування виплат за період вимушеного прогулу, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає 927 069 (дев`ятсот двадцять сім тисяч шістдесят дев`ять) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки, виходячи з такого розрахунку 1328,18 грн х 698 днів,

де, 1328,18 грн – середньоденний заробіток (див пункт 67 цього рішення),

698 днів – час вимушеного прогулу (див пункт 69 цього рішення).

71. З огляду на це, ураховуючи ненадання роботодавцем власного розрахунку, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі згідно з проведеним судом розрарахунком. На користь позивача підлягає стягненню середній заробіток у сумі 927 069 (дев`ятсот двадцять сім тисяч шістдесят дев`ять) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки.

72. На підставі пункту 2 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання судового рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати за один місяць.

73. Керуючись ст ст. 263-265,268,354,430 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 927 069 (дев`ятсот двадцять сім тисяч шістдесят дев`ять) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки

2. Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження на користь позивача заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

5. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

6. Повне судове рішення складене 27 лютого 2026 року.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне найменування відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 35713283, адреса: 39803, Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, вулиця Будівельників, будинок 15.

Суддя Марина МАЛЮК