Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №205/13369/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/13369/25

Номер провадження2/205/2706/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

19 лютого 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Костромітіної О. О.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що 02.04.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 7749469 (кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачу перераховані кошти на картковий рахунок у розмірі 5 000,00 гривень. ТОВ «Авентус Україна» виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, у той час як відповідач ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. 27.11.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 7749469 від 02.04.2024 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». Позивач вказує, що в зв`язку із невиконанням взятих на себе кредитних зобов`язань, у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 22 478,70 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4 999,50 гривень; заборгованість за відсотками становить 12 979,20 гривень; заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 гривень; заборгованість за пенею становить 4 500,00 гривень. На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 478,70 гривень, вирішення питання судових витрат у вигляді судового збору 2 422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17.10.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» до судового засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.04.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 7749469 (кредитний договір), за власного волевиявлення Відповідача, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВАРИСТВА.

Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору відповідач ОСОБА_1 отримала проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами , що розміщені на веб сайті ТОВАРИСТВА та є невід`ємною частиною цього Договору. Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА», (далі – Правила), розміщені на Веб-сайті в Мобільному застосунку "CreditPlus"(шляхом розміщення гіперпосилань).

Згідно умов Кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідача ОСОБА_1 , включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , у розмірі 5 000,00 гривень. Кредит надається на споживчі (особисті) потреби. Строк кредиту 360 дні. Тип процентної ставки – фіксована, стандартна процентна ставка 2,20% в день застосовується у межах строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору. Знижена процентна ставка 0,01% в день застосовується відповідно до умов зазначених у Договорі.

ТОВ «Авентус Україна» виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, перерахувавши кредитні кошти на картковий рахунок відповідача у розмірі 5 000,00 гривень, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Пейтек».

Підписанням Договору відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з умовами публічної пропозиції на укладення Договору про надання споживчого кредиту товариства в повному обсязі, з урахуванням Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Тарифів та складають Договір про надання споживчого кредиту, укладання якого підтверджено. Відповідач погодив та зобов?язався виконувати його умови.

Вищезазначений кредитний договір підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який отримано останньою у вигляді смс на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем при укладенні кредитного договору.

Крім того, разом з підписанням кредитного договору відповідачем також було підписано і погоджено паспорт споживчого кредиту.

На умовах, встановлених Договором, відповідач ОСОБА_1 зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Проте відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.11.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 7749469 від 02.04.2024 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 у загальному розмірі 22 478,70 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4 999,50 гривень; заборгованість за відсотками становить 12 979,20 гривень; заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 гривень; заборгованість за пенею становить 4 500,00 гривень, перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений документ сформований в системі іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах,що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні,новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Позивачем ТОВ «Діджи Фінанс», який набув права грошової вимоги, вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення Досудової вимоги Вих. №3252117447-АВ від 08.04.2025 року про сплату заборгованості за Кредитним договором № 7749469 від 02.04.2024 року (Адвокатська вимога) на останню відому позивачу адресу реєстрації Відповідача, проте вимога залишена ОСОБА_1 без уваги.

Таким чином, позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набув право належного кредитора до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 7749469 від 02.04.2024 року в сумі 22 478,70 гривень.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Судом встановлено, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір шляхом обміну електронним повідомленням, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), розміщена на сайті кредитора;

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору, з яким вона попередньо уважно ознайомилася. Акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розуміла, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Для підписання і укладення цього правочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі й з порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір №7749469 від 02.04.2024 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим вона акцептував пропозицію позивача та уклала кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора «С6973» на сайті ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», який отримала на свій мобільний телефон.

Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Доказів визнання кредитного договору недійсними до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів на спростування факту їх підписання відповідачем.

Вимоги позивача заявлені на підставі невиконання відповідачем умов кредитного договору №7749469 від 02.04.2024 року.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

З досліджених в судовому засіданні доказів по справі судом достовірно встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс» правомірно набуло права вимоги за кредитним договором, боржником за яким є відповідач ОСОБА_1 .

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем з моменту отримання права вимоги до відповідача, відповідачу заявлена заборгованість в загальному розмірі сумі 22 478,70 гривень.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги.

Отже, наданими позивачем доказами, наявними в матеріалах справи, доведено укладення між первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №7749469 від 02.04.2024 року, який підписаний сторонами та під час укладення якого сторонами було погоджено усі істотні умови кредитування, отримання позичальником кредитних коштів, в подальшому неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору по поверненню кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість, укладення договору факторингу між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідно перехід права вимоги за кредитним договором №7749469 до нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс», у зазначеному у Реєстрі боржників у розмірі 22 478,70 гривень.

Суд вважає, що наданими позивачем доказами, наявними в матеріалах справи та наведеними вище, повністю доведені заявлені позовні вимоги, які зокрема стосуються заявлених до стягненнях сум по тілу кредиту, процентам, які були нараховані первісним кредитодавцем у відповідності з умовами укладеного з відповідачем Договору про споживчий кредит №7749469 від 02.04.2024 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд виходить із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС №5618/10 від 17.03.2016 року; договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Б.М., за умовами якого гонорар осаннього становить 6 000,00 гривень; Акт 7749469 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 31.03.2025 року, відповідно до якого надано послуги на загальну суму 6 000,00 гривень; Детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Білецьким Б.М від 31.03.2025 року.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 гривень та судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 259, 263-265, 273,354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 7749469 від 02.04.2024 року у розмірі 22 478,70 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят вісім) гривень 70 копійок, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4 999,50 гривень; заборгованість за відсотками становить 12 979,2 гривень; заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 гривень; заборгованість за пенею становить 4 500,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 гривень та судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Костромітіна