Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №177/3021/24 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/3021/24

Провадження № 2/177/169/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

17 лютого 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Коваль Н. В.

за участі:

секретаря судового засідання Андрійчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про виключення з актового запису про народження відомостей про батька, звільнення від сплати аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам та стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що у період з серпня 2011 року до вересня 2022 року він періодично зустрічався та підтримував близькі стосунки з відповідачем ОСОБА_2 .. Вказує, що у зазначений період вони проживали окремо, шлюб не укладали, не мали спільного побуту та бюджету, не несли один відносно одного взаємних прав та обов`язків. Орієнтовно у вересні 2012 року відповідач повідомила йому, що вагітна та чекає від нього дитину.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 . Оскільки на момент народження дитини сумнівів у батьківстві у нього не було, 24.12.2012 за їх спільною заявою виконавчим комітетом Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис № 24, із зазначенням його батьком дитини.

Починаючи з кінця грудня 2012 року по липень 2013 року він з відповідачем фактично проживали однією сім`єю без укладення шлюбу. Проживаючи разом між ними постійно виникали сварки, вони не могли порозумітися, у зв`язку з чим часто проживали окремо. Так, під час однієї зі сварок відповідачка повідомила та запевнила його, що батьком дитини є інший чоловік, та без жодних додаткових пояснень разом з дитиною переїхала жити до своє матері. У зв`язку з цим, з липня 2013 року вони припинили будь-яке спілкування та почали жити кожний окремим життям, створивши власні сім`ї.

Так, вказує, що у травні 2014 року він став до лав Збройних Сил України, а 10.03.2022 уклав шлюб з ОСОБА_4 , під час шлюбу у них народилися діти ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 донька ОСОБА_6 .

Зазначає, що до цього часу ні він, ні відповідач питання про виключення запису про нього як про батька дитини не порушували.

У 2019 році, знаходячись на бойових позиціях, від командування військової частини НОМЕР_1 йому стало відомо, що на адресу військової частини надійшов виконавчий лист від 26.02.2016 виданий Криворізьким районним судом Дніпропетровської області про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття, на користь матері ОСОБА_2 починаючи стягнення з 30.10.2015. До отримання військовою частиною вказаного виконавчого листа йому про наявність судового провадження нічого відомо не було.

В той же час, виконуючи службові обов`язки змоги займатися вказаним питанням (оскаржувати рішення суду, тощо) не було, тому з нього регулярно сятгувалися аліменти на утримання ОСОБА_3 .

Вказує, що у другій половині лютого-першій половині березня 2024 року до військової частини надійшла постанова Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника відь06.02.2024 у виконавчому провадженні №52996781 від 28.11.2026, згідно якої звернено стягнення на його доходи, отримані у військовій частині НОМЕР_2 із здійсненням відрахування із суми доходів у розмірі 50%, з них 1/4 частина аліменти на утримання дитини, інше – погашення заборгованості. Аліменти нараховувати згідно заробітку боржника, починаючи з 22.10.2023. Наразі аліменти утримуються з його грошового забезпечення, яке він отримує к військовій частині НОМЕР_3 .

Беручи до уваги, з одного боку, що він не є батьком дитини та не зобов`язаний її утримувати, а з іншого – наявність власної сім`ї, яка потребує фінансового забезпечення, яке на сьогоднішній день мінімальне, в кінці лютого – на початку березня 2024 року, він звернувся до відповідача з проханням припинити стягувати аліменти. В свою чергу, остання вкотре підтвердила, що він не є біологічним батьком дитини, але від стягнення з нього аліментів не відмовилася, мотивуючи це тим, що батьком дитини у свідоцтві про народження дитини зазначений він, а тому повинен утримувати дитину. В той же, час відповідач не заперечила проти взяття зразків у дитини для проведення ДНК аналізу. Згідно результатів дослідження №41955 Аналізу ДНК на батьківство від 13.03.2024 ймовірність батьківства ОСОБА_1 становить 0%. ОСОБА_1 виключається як біологічний батько ОСОБА_3 .

Таким чином, вказує, що оскільки він не є і відповідно ніколи не був біологічним батьком дитини, запис про нього як батька підлягає виключенню з актового запису про народження ОСОБА_3 , в нього відсутній обов`язок з її утримання, а відтак і обов`язок щодо сплати аліментів та заборгованості за аліментами у розмірі 68535,13 грн. стягнення з нього аліментів є порушенням його майнових прав та інтересів.

Також, вважає, що грошові кошти стягнуті з нього на користь відповідачки в якості оплати аліментів за весь період, є безпідставно отриманими та підлягають поверненню на його користь.

Крім того, беручи до уваги позицію відповідача, озвучену в кінці лютого-на початку березня 2024 року, результати дослідження ДНК та інші обставини справи, станом на сьогоднішній день, вважає, що відповідач повинна повернути на його користь безпідставно отримані кошти у розмірі 77891Ю17 (аліменти) утримані: у березні 2024 року у сумі 17076,23 грн; у квітні 2024 року у сумі 15000,00 грн; у травні 2024 року у сумі 8467,74 грн.; у серпні 2024 року у сумі12406,32 грн.; у вересні 2024 року у сумі 12406,32 грн; у жовтні 2024 року у сумі 12534, 56 грн.

Просить суд виключити відомості про ОСОБА_1 як батька за актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з актового запису № 24 від 24 грудня 2012 року, вчиненого виконавчим комітетом Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області; припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі виконавчого листа від 26.02.2016 у справі №177/2641/15-ц, провадження №2/177/199/16; звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам, які стягуються на підставі виконавчого листа, виданого 26.02.2016 Криворізьким районним судом Дніпропетровської області у справі №177/2641/15-ц, провадження №2/177/199/16, яка утворилася за період її нарахування, розмір якої, станом на 21.10.2024 становить 68535,13 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 77891,17 грн.

Ухвалою від 17 січня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, призначена до підготовчого засідання (а.с. 41).

22 грудня 2025 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 139).

Позивач та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечують (а.с. 160).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку (а.с. 126, 147, 158). Заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, відзиву не подано.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Лозувавтської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, надали заяву про розгляд справи за відсутності їх представника. При вирішенні спірного питання покладаються на розсуд суду (а.с. 159).

Зі згоди позивача та його представника, які не заперечують проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони у період з серпня 2011 року до вересня 2012 року періодично зустрічалися та підтримували близькі стосунки. З кінця грудня 2012 року по липень 2013 року проживали однією сім`єю без укладення шлюбу, про що вказував в позовній заяві відповідач та не оспорено відповідачем, яка в судове засідання не з`явилася.

ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідач народила доньку ОСОБА_3 , батьком якої в свідоцтві про народження виданому Виконавчим комітетом Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, актовий запис № 24, зазначений ОСОБА_1 – позивач по справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 7) та копією актового запису про народження ОСОБА_3 , № 24 від 24 грудня 2012 року, відомості про батька дитини внесені на підставі заяви про визнання батьківства №9-5.16 від 24.12.2012, складеної у виконкомі Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 84).

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2016 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до досягнення нею повноліття, на користь матері ОСОБА_2 , починаючи стягнення з 30.10.2015 року (а.с. 17-19). На підставі вказаного рішення Криворізьким районним судом Дніпропетровської області 26.02.2016 видано виконавчий лист (а.с. 30-31).

Постановою заступника начальника відділу Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.02.2024 в рамках виконання виконавчого провадження №52996781, звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 із здійсненням відрахування із суми доходів у розмірі 50%, з них 1/4 частина аліменти на утримання дитини, інше – погашення заборгованості. Аліменти нараховувати згідно заробітку боржника, починаючи з 22.10.2023 (а.с. 22-23).

Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2024 з ОСОБА_1 на виконання постанови Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06.02.2024, у виконавчому провадження №52996781 від 28.11.2016, за період з березень-травень 2024 року утримано 40543,97 грн, а саме: березень 2024 року -17076,23 грн.; квітень 2024 року – 15000,00 грн.; травень 2024 року – 8467,74 грн. (а.с. 23).

Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_3 від 21.10.2024 на виконання постанови Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06.02.2024, у виконавчому провадження №52996781 від 28.11.2016, ОСОБА_1 утримано 37347,20 грн, а саме: серпень 2024 року – 12406,32 грн; вересень 2024 року – 12406,32 грн; жовтень 2024 року – 12534,56 грн. Станом на 21.10.2024 за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати аліментів (виконавче провадження №52996781 від 28.11.2016) у розмірі 68535,13 грн. Розмір щомісячного грошового забезпечення сержанта-інструктора військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 становить 25450,28 грн.

Позивач в позовній заяві зазначив, що про те, що він не є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , він дізнався від відповідача, яка під час однієї зі сварок у 2013 році повідомила йому, що він не є біологічним батьком дитини, що також підтвердила остання на кінці лютого –початку березня 2024 року та надала згоду на взяття зразків у дитини для проведення ДНК аналізу, що не оспорено відповідачем, яка в судове засідання не з`явилася, відзив на позовну заяву не подала. Також вказував про те, що з нього стягуються аліменти на утримання ОСОБА_3 йому стало відомо лише у 2019 році від командування військової частини НОМЕР_1 до якої надійшов виконавчий лист про стягнення з нього аліментів. Крім того вказував, що в теперішній час він одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (а.с. 13) та копіями свідоцтв про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14-15).

Ухвалою суду від 05 червня 2025 року, за клопотанням позивача, з метою підтвердження відсутності чи наявності кровного споріднення між позивачем ОСОБА_1 та неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по справі призначено молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено Державній спеціалізованій установі «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» (а.с. 89-90).

Про час та місце проведення експертизи відповідача ОСОБА_2 повідомлено двічі листами-повідомленнями, які з супровідними листами направлено поштовими відправленнями на зареєстровану адресу проживання відповідача, однак поштові конверти повернулися на адресу суду «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 102, 104).

Згідно повідомлення Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 27.08.2025 №618, ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2025 року про призначення судово-генетичної експертизи щодо встановлення батьківства ОСОБА_1 у відношенні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народженої ОСОБА_2 , повернуто без виконання, в зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 разом з дитиною 28.07.2025 та 25.08.2025 на експертизу (а.с. 106).

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже, судом не встановлено поважних причин, які б перешкоджали відповідачу з дітьми з`явитися до експертної установи для проведення судово-генетичної експертизи, що підтверджує факт ухилення відповідача від прийняття участі в призначеній судово-генетичній експертизі, внаслідок чого проведення призначеної судом експертизи не відбулося, а тому необхідно застосувати наслідки, передбачені ч. 1 ст. 109 ЦПК України. Саме для з`ясування факту кровного споріднення і призначено експертизу, від проходження якої відповідач ОСОБА_2 ухилилася.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 125 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини.

Згідно ч. 1 ст.136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126, 127 цього Кодексу має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч. 2 ст.136 СК України, у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Верховного суду України 15.05.2006 N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

При вирішенні спору про оспорювання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

ЄСПЛ вказував у своїй практиці, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку на підтвердження або спростування батьківства.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у спірних подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 16 травня 2018 року в справі № 399/1029/15-ц, від 25 серпня 2020 року в справі № 478/690/18, від 15 квітня 2021 року в справі № 645/1098/18 та ряді інших. Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Згідно результатів дослідження №41955 Аналізу ДНК на батьківство від 13.03.2024, проведеного медико-генетичним центром МАМА ПАПА, ймовірність батьківства ОСОБА_1 становить 0%, отже ОСОБА_1 виключається як біологічний батько ОСОБА_3 (а.с. 8).

Отже, суд на підставі вищевикладеного, виходячи з наданих позивачем доказів, результатів дослідження аналізу ДНК на батьківство, які відповідачем, яка неодноразово викликалася в судові засідання, до суду не з`явилася, від проходження судово-генетичної експертизи ухилилася, не спростовані, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог позивача в частині виключення відомостей про ОСОБА_1 , як про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з актового запису № 24 від 24 грудня 2012 року, вчиненого виконавчим комітетом Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області піддягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про припинення стягнення аліментів на утримання дитини та звільнення від сплати заборгованості по аліментам суд дійшов наступного висновку.

Так, способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 статті 18 Сімейного кодексу України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 121 Сімейного кодексу України містить загальні підстави виникнення прав та обов`язків матері, батька і дитини, за якими права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та125 цього Кодексу.

За змістом статей 122 та 125 СК України, походження дитини від певної особи визначається за фактом народження дитини від цієї особи в шлюбі або поза ним, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, документом закладу охорони здоров`я про народження дитини дружиною та свідоцтвом про народження дитини, виданим органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі актового запису про народження.

Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо виховання та утримання дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України, у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитині саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.

Такого обов`язку у особи, яка не визнана батьком дитини не виникає.

Відповідно до ч. 2статті 197 Сімейного кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько.

Норми цивільного права поділяються на норми матеріального та норми процесуального права.

За загальним поняттям нормами матеріального права є правові норми, які визначають права та обов`язки учасників суспільних правовідносин, правила їх суспільної поведінки та санкції за порушення цих приписів, а нормами процесуального права є правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення судової справи (порядок розгляду справи в суді тощо).

При цьому норми матеріального права можуть міститься у законодавчому акті, який за загальним своїм змістом є процесуальним законом і навпаки, норми процесуального права можуть міститься у законодавчому акті, який за своєю суттю є матеріальним законодавчим актом.

Так, за правилами ч. 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі суті цієї норми не змінює.

Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі у випадку зміни будь яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку. При цьому зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому не можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів, зокрема й виключення з акту про народження дитини відомостей про походження дитини від певної особи.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 511/219/18.

Відповідно до ч. 5статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, з огляду на те, що суд задовольняє позовні вимоги у частині виключення з актового запису відомостей про батька дитини, тому це є обставиною, що має істотне значення та є підставою щодо припинення стягнення аліментів на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 та звільнення позивача від заборгованості за аліментами, яка утворилася за весь період її нарахування, розмір якої станом на 21.10.2024 становить 68453,13 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача сплачених ним на її користь аліментів на утримання дитини у розмірі 77891,17 грн., суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини утримано аліменти за період з березня 2024 року по жовтень 2024 року у загальному розмірі 77891,17 грн. (березень 2024 року -17076,23 грн.; квітень 2024 року – 15000,00 грн.; травень 2024 року – 8467,74 грн. серпень 2024 року – 12406,32 грн; вересень 2024 року – 12406,32 грн; жовтень 2024 року – 12534,56 грн), що підтверджується довідками командира військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2024 та командира військової частини НОМЕР_3 від 21.10.2024 (а.с. 23, 24), .

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Правовий аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Як встановлено судом, відповідач отримувала аліменти на утримання дитини на підставі виконавчого листа виданого Криворізьким районним судом Дніпропетровської області від 26.02.2026 у справі № 177/2641/15-ц.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статтею 1215 ЦК України, безпідставно набуті аліменти не підлягають поверненню.

Аналіз частини першої статті 1215 ЦК України свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Схожий за змістом висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та підтриманий сталою судовою практикою (постанова Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 382/1728/18).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 вказала, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Категорія добросовісності визначається через етичні та моральні категорії. Категорія «добросовісність» закріплена в документах міжнародної уніфікації права: добросовісність здійснення прав і виконання обов`язків проголошується принципом міжнародного договірного права.

Цивільний кодекс України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право (частина п`ята статті 12 ЦК України). Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов`язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.

З положень закону випливає, що обов`язок спростування презумпції добросовісності покладається на суб`єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів.

Відповідно до положень статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Водночас, вимога про повернення коштів, витрачених на забезпечення життєдіяльності дитини, не відповідає інтересам дитини.

Всупереч вимогам ст. ст.12, 81 ЦПК України, позивачем не доведено жодними доказами, що сплачені ним аліменти витрачались не на утримання дитини.

Крім того, беручи до уваги, що дитина відповідача не має біологічно встановленого батька, який би виконував обов`язок щодо її утримання, повернення отриманих за тривалий час аліментів може зашкодити інтересам дитини та поставити під загрозу її право на належний рівень життя та гармонійний розвиток.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Беручи до уваги те, що відповідно до частини першої статті 179 СК України саме дитина є власником одержаних на її утримання аліментів, а концепція забезпечення найкращих інтересів дитини є провідною у вітчизняному та міжнародному сімейному праві, вимога позивача про повернення сплачених на утримання дитини аліментів не ґрунтуються на вимогах закону, зокрема і статті 1215 ЦК України.

За відсутності достовірних доказів недобросовісного набуття аліментів, які є власністю дитини та якими розпоряджалась її мати в інтересах дитини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення їх з відповідача на користь позивача як безпідставно набутих.

Таким чином, беручи до уваги вище викладене, дослідивши надані позивачем докази, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, те, що відповідач в судове засідання не з`явилася, заперечень щодо позовних вимог позивача не надала, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, а саме , виключити відомості про позивача, як батька дитини, з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , припинити стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 та звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам. В задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно стягнуті аліменти на утримання дитини відмовити.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частко, позивачу ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровськом області від 17 січня 2025 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 41), тому судовий збір підлягає стягненню зі сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, так з повивача на користь держави необхідно стягнути збір у розмірі 1211,20 грн, з відповідача 2411,40 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141,142, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про виключення з актового запису про народження відомостей про батька, звільнення від сплати аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам та стягнення безпідставно набутих грошових коштів– задовольнити частково.

Виключити із актового запису № 24 від 24 грудня 2012 року, вчиненого Виконавчим комітетом Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про народження ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області, відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Припинити стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РПНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_6 , на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, за виконавчим листом виданим Криворізьким районним судом Дніпропетровської області 26.02.2016 по справі № 177/2641/15-ц.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РПНОКПП НОМЕР_5 , від сплати заборговані по аліментам, які стягуються на підставі виконавчого листа, виданого Криворізьким районним судом Дніпропетровської області 26.02.2016 по справі № 177/2641/15-ц, яка утворилася за період її нарахування та станом на 21.10.2024 становить 68532 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять п`ять) гривень 13 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РПНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце поживання за адресою: АДРЕСА_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Коваль