Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №201/1396/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/1306/26

Провадження № 2о/201/112/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Батманової В.В.,

з секретарем судового засідання Головко А.В.

за участі заяника ОСОБА_1

представника заявника адвоката Лисенка С.Ю.

заінтересована особа ОСОБА_2

представника заяінтересованої особи адвоката Токаревої Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 02 лютого 2026 року звернувся до суду з заявою про видачу обмежувального припису відносно заінтересованої особи ОСОБА_2 .

Заявниця у своїй заяві посилається на те, що є матір`ю та законним представником малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є заінтересована особа ОСОБА_2 .

Заявниця зазначила, що звертається до суду із заявою у звязкуіз систематичним вчиненням ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно спільної малолітньої дитини, що виражається у психологічному насильстві (погрози, образи, залякування, агресивна непередбачувана поведінка), фізичному насильстві (свідком якого стала дитина), а також економічному насильстві.

Зазначила, що 29.10.2025 у день народження дитини, заінтересована особа ОСОБА_2 прибув до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння з явними його ознаками, та вчинив такі протиправні дії, а саме не питаючи про дитину, одразу і без попередніх розмов висловив погрозу: «я тебе сейчас ворота вышибу», яку негайно реалізував, умисно протаранив закриті ворота автомобілем RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, чим пошкодив майно, пошкодив автомобіль чоловіка заявниці SUZUKI LIANA д.н.з. НОМЕР_2 , вчинив фізичний напад на заяницю та її чоловіка ОСОБА_4 , завдавши тілесних ушкоджен, висловлював погрози, кричав матюками в присутності дитини, після вчинення протиправних дій зухвало насміхався: «нет у тебя больше ворот», стукав по вікну будинку, де знаходилася дитина, чим налякав її. Всі зазначені дії відбувалися на очах у малолітньої дитини, яка спостерігала за подіями через вікно будинку. Це завдало дитині значної психологічної травми, наслідки якої зафіксовані у висновку психолога.

Психологічне насильство з боку ОСОБА_2 має систематичний характер і не обмежується інцидентом 29.10.2025. Зокрема, заінтересована особа систематично ображала дитину: за словами дитини, батько називав її «бестолочью та недоразвитою» перед однокласниками біля школи; керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння з дитиною в салоні: дитина повідомила психологу: «він п`яний сів за кермо і повіз мене додому... він пив в гаражах з друзями»; демонстрував агресивну непередбачувану поведінку, що викликає у дитини страх та тривожність. Навіть після інциденту 29.10.2025 заінтересована особа продовжує спроби контактувати з дитиною або зі заявницею особисто або через третіх осіб. За словами дитини: «він мені нещодавно дзвонив, я відклонила дзвінок, він писав у вайбері... я його боюся тепер що він знов прийде та влаштує».

25.12.2025 ОСОБА_1 подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України (домашнє насильство), яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань

Стан дитини відображений у довідці практичного психолога ОСОБА_5 (ГО «МАРТІН-клуб», сертифікований травматерапевт) від 16.12.2025 за результатами психодіагностичної роботи з малолітньою ОСОБА_3 та у результатах психологічного діагностування, проведеного практичним психологом ОСОБА_6 (КЗСЗ ЦСПДС «Обійми» ДМР) 26.12.2025.

Заявниця просила видати обмежувальний припис на шість місяців, для забезпечення дієвого та ефективного способу захисту від повторного вчинення домашнього насильства відносно дитини, яким обмежити спілкування ОСОБА_2 з постраждалою дитиною – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозволивши спілкування виключно у присутності представника служби у справах дітей або іншого уповноваженого органу та за згодою самої дитини, заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 100 (ста) метрів до місця проживання постраждалої дитини ( АДРЕСА_1 ), місця навчання (Ліцей № 130 м. Дніпра) та інших місць частого відвідування постраждалою дитиною, заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалою дитиною або контактувати з нею через інші засоби зв`язку (у тому числі месенджери Viber, Telegram, інші) особисто і через третіх осіб, крім випадків офіційно погодженого спілкування у присутності представника уповноваженого органу та за згодою самої дитини, заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу дитину та її матір, переслідувати їх та в будь який спосіб спілкуватися з ними поза межами, визначеними цим обмежувальним приписом. Повідомити про видачу обмежувального припису уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання заявника для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік

Заінтересована особа надала пояснення до суду, в яких ОСОБА_2 заперечував обставини, виклалені в заяві, наголосив на тому, що заявниця робить все можливе, аби не надавати йому можливості спілкуватися із дочкою. Наголосив, що дійсно 29.10.2025 відбувся конфлікт, проте йому передував факт того, що ОСОБА_2 не було надано можливості привітати дитину з днем народження теперешнім чоловіком заявниці, останнім та невстановоними особами ОСОБА_7 було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, у звязку із чим було відкрито кримінальне провадження. Також ОСОБА_2 неодноразово звертався до державних органів з питань того, що колишня дружина створює препони для спілкування між ним та дочкою. Просив відмовити у видачі обмежувального припису.

В судовому засіданні заявнгиця та її представник підтримали заяву, просили її задольнити з підстав, викладених в ній.

Заінтересована особа та її представник підтримали надані пояснення, просили відмовити у видачі припису. Крім того, ОСОБА_2 наголосив на тому, що робить все від нього залежне, щоб спілкуватися з дитиною. Просив заявницю не створювати препон стосовно цього.

Відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Згідно пункту 14 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Заявниця стверджує, що ОСОБА_2 вчиняє насильство щодо дитини протягом певного часу. Зважаючи на це заявниця переконана, що вірогідність продовження та повторного вчинення насильства з боку ОСОБА_2 щодо неї, є дуже високою, і тому звертається до суду з заявою про видачу обмежувального припису, оскільки попередні заходи вжиті виявились неефективними та не захистили дитину від домашнього насильства.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно із ч.3 ст. 26 цього закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків. Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису необхідно надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів бувшого подружжя, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Встановивши, що у порушення вимог статті 81 ЦПК України заявник не надав суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо дитини з боку ОСОБА_2 , а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо останнього обмежувального припису, зазначені в заяві обставини не призвели до притягнення кривдника за скоєні ним правопорушення до відповідальності (адміністративної, кримінальної чи інш.). Сам факт звернення заявника до органів поліції не підтверджує факт вчинення ОСОБА_2 насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

При цьому суд враховує посилання сторін про наявність конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але перебуваня в судах цивільних справ між ними свідчить про дію сторін в правовому полі, що не підтверджує вчинення заінтересованою особою щодо заявника (малолітньої дитини) домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству. До відповідальності за вказані заявником неправомірні чи протиправні дії стосовно нього заінтересована особа в передбаченому законом порядку не притягувалася.

Посилання на стан дитини відображений у довідці практичного психолога ОСОБА_5 (ГО «МАРТІН-клуб», сертифікований травматерапевт) від 16.12.2025 за результатами психодіагностичної роботи з малолітньою ОСОБА_3 та у результатах психологічного діагностування, проведеного практичним психологом ОСОБА_6 (КЗСЗ ЦСПДС «Обійми» ДМР) 26.12.2025 є, на думку суду, неналежним доказом вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, оскільки в них не зроблено жодного втсновку стосовно цього факту.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому суд при розгляді даної заяви, враховуючи специфіку процедури розгляду вказаної категорії справ, яка обмежена часовим проміжком, позбавлений можливості ініціювати збір додаткових доказів.

Як регламентовано ст. 16 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», передбачено ведення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі - це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, реалізації, передачі), знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

До Реєстру вносяться відомості (окремо за кожним випадком насильства). Формування Реєстру здійснюється окремо за кожним випадком домашнього насильства, насильства за ознакою статі шляхом внесення до нього відповідної інформації. Персональні дані про особу, яка повідомила про вчинення насильства, зберігаються у Реєстрі протягом одного року з дня надходження відповідної інформації про вчинення насильства. Персональні дані про постраждалу особу зберігаються у Реєстрі протягом трьох років з дня вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі.

Згідно ст. 24 Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків. У відповідності до ч. 3, 4 цієї статті рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що заява є немотивованою та необґрунтованою та така, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та зазначене не може суд прийняти до уваги наполягання заявника на його заяві, оскільки останнє спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджено, в зв`язку з чим на даний час відсутні передбачені законом підстави для задоволення вище вказаної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 33, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 1, 16, 24, 26 закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 50, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268, 350-1 – 350-8 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відмовити.

Судові витрати з розгляду справи, у відповідності до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 25 лютого 2026 року.

Суддя В.В. Батманова