Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №932/5141/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/5141/25

Провадження № 2/932/1966/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 січня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Куцевола В.В.

при секретарі – Громовику Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, Комунальне підприємство “Жилсерівс-5” Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2025 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшов позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, Комунальне підприємство “Жилсерівс-5” Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради. В кімнаті АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які не проживають в цій кімнаті більше ніж три роки, не сплачують комунальні платежі та мають заборгованість. Враховуючи, що відповідачі тривалий час не проживають у гуртожитку мають заборгованість, територіальна громада вимушена звернутися за захистом своїх прав та просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщення та вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 30.06.2025 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, із призначенням підготовчого судового засідання. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі.

Відповідачі належним чином викликався до суду, однак у судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв чи клопотань не надали. Правом на подання відзиву на позов не скористались.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Через це суд, спираючись на норми ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №422060496 від 10.04.2025 року.

В кімнаті АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 з 22.07.1996 року, ОСОБА_2 з 11.07.2013 року.

Відповідно до довідки КП “Жилсерівс-5” ДМР від 06.03.2025 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 на дві особи у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 у КП “Жилсерівс-5” ДМР з 01.11.2013 року, надання послуг призупинено 01.02.2025 року, борг складає 27324,11 грн.

Відповідно до копій актів обстеження КП “Жилсерівс-5” ДМР від 17.06.2024 року, 27.11.2024 року, 27.03.2025 року, складених комісією з обстеження об`єктів житлової нерухомості, які перебувають на балансі КП “Жилсерівс-5” ДМР, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не мешкають за адресою: АДРЕСА_3 , більше як три роки, кімната опломбована.

Згідно ст.9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду.

Статтею 58 ЖК України встановлено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем, житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Згідно ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення.

У відповідності до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як роз`яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ст. 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

У постанові Верховного Суду від 09.12.2020 року у справі № 209/2642/18 вказано, що підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може бути лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність особи без поважних причин більше шести місяців, а також відсутність поважних причин непроживання за адресою такого житлового приміщення.

Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі № 759/13182/19.

Таким чином, ключовою обставиною, встановлення якої є необхідним для правильного вирішення цього спору, є наявність чи відсутність поважних причин відсутності відповідачів у жилому приміщенні понад строки, встановлені ст.71 ЖК України.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про не проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у гуртожитку понад три роки, та з огляду на не надання останніми доказів щодо поважності причин відсутності, а також не вчинення дій щодо добровільного зняття з реєстраційного обліку, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Завданням цивільного судочинства у контексті ст. 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, з урахуванням завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням закону, суд вважає за необхідне задовольнити позов та визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням АДРЕСА_2 .

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів 3028,00 грн. сплаченого судового збору, а саме по 1514,00 грн. з кожного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, Комунальне підприємство “Жилсерівс-5” Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Дніпровської міської ради ЄДРПОУ 26510514, 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514, 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.В. Куцевол