Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №932/15578/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/15578/25

Провадження № 2/932/4770/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Куцевола В.В.

при секретарі – Громовику Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2025 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.11.2019 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 95330, який підписано одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позичальник отримав на свій картковий рахунок кредит у розмірі 2000,00 грн., строком на 24 дні, стандартна процентна ставка 2% в день або 730% річних. За умовами кредитного договору відповідач брав на себе зобов`язання повернути кредит в обумовлений термін та сплатити проценти за користування кредитними коштами. 28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, згідно умов якого до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Таким чином, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до боржника за кредитним договором № 95330 від 30.11.2019 року у розмірі 7480,00 грн. яка складається з: 2000,00 грн. – прострочена заборгованість за кредитом; 5480,00 грн. – прострочена заборгованість за процентами, яку позивач просить стягнути з відповідача та вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 21.10.2025 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.

01.12.2025 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому останній вимоги позову не визнав, посилаючись на те, що кредитний договір не підписував. Зазначив, що в провадженні Криничанського ВП Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.190 КК України, за його заявою про вчинення кримінального правопорушення, оскільки вказаний кредитний договір він не підписував. Крім того, зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження укладання кредитного договору, надання та отримання грошових коштів, належного розрахунку заборгованості та доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до нового кредитора, а тому заявлені вимоги позову є безпідставними та недоведеними. Окрім того, просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

08.12.2025 року на адресу суду від ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» надійшла відповідь на відзив, в якій товариство позовні вимоги підтримало у повному обсязі, посилаючись на те, що на підтвердження вимог позову надані належні та допустимі докази у справі, позов поданий в межах строку позовної давності, а тому наявні підстави для його задоволення.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові прохав розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.11.2019 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 95330, який підписано одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позичальник отримав на картковий рахунок кредит у розмірі 2000,00 грн., строком на 24 дні, стандартна процентна ставка 2% в день або 730% річних.

Свої зобов`язання за вказаним договором ТОВ «Займер» виконало, зарахувавши грошові кошти на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

За умовами кредитного договору відповідач брав на себе зобов`язання повернути кредит в обумовлений термін та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕН ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, згідно умов якого до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Таким чином, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до боржника за кредитним договором №95330 від 30.11.2019 року у розмірі 7480,00 грн. яка складається з: 2000,00 грн. – прострочена заборгованість за кредитом; 5480,00 грн. – прострочена заборгованість за процентами.

На підтвердження вимог позову ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» надало договір про надання фінансового кредиту №95330 від 30.11.2019 з додатком №1 до договору, виписку з особового рахунку, договір факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, витяг з реєстрів боржників, докази перерахування первісному кредитору коштів на підтвердження переходу права грошової вимоги, докази направлення повідомлення боржнику.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Аналізуючи встановлені обставини справи, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 95330 від 30.11.2019 року, приймаючи до уваги надані докази на підтвердження позовних вимог, факту укладення між сторонами даного кредитного договору із дотриманням вимог законодавства щодо його змісту та форми, та перехід права грошової вимоги до нового кредитора, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобов`язань за цим кредитним договором, що зумовило виникнення у відповідача кредитної заборгованості у вказаному розмірі, а у позивача, як нового кредитора – права вимагати від відповідача її погашення шляхом здійснення повернення кредиту, враховуючи дотримання позивачем вимог закону для реалізації права на пред`явлення до відповідача вимоги про повернення кредиту і протиправне невиконання останнім такої вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними.

За правилами ст. 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1,5 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з моменту, коли в особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зробила висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування ч.1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Враховуючи вимоги ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

У даній справі, позивач звернувся до суду з позовом 17.10.2025 року про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.11.2019 року, а відповідач в свою чергу подав до суду відзив, я кому просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Разом із цим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та під час воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Цей Закон набрав чинності 02.04.2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02.04.2020 року до 30.06.2023 року.

Разом з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022 року.

Надалі Законом України від 08.11.2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024 року, а після 30.01.2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Враховуючи викладене, оскільки з 02.04.2020 року набрав чинності Закон № 540-IX, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023 року, а з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 17.10.2025 року, дата звернення позивачем до суду з цим позовом, діяв на усій території України, то у цьому випадку банк не пропустив визначену чинним законодавством позовну давність.

З огляду на вказане, безпідставними є посилання ОСОБА_1 про те, що позивачем у даній справі пропущено строк позовної давності.

Посилання відповідача на те, що кредитний договір він не підписував, на підставі чого за його заявою відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст.190 КК України, яке перебуває в провадженні Криничанського ВП Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем не надано, а матеріали справи не містить інформацію про проведені слідчі дії та встановлені під час досудового розслідування обставини, доказів притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК України, а сам по собі факт реєстрації заяви про вчинення злочину не підтверджує вказані відповідачем обставини.

Аргументи відповідача з приводу того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження укладання кредитного договору, надання та отримання грошових коштів, належного розрахунку заборгованості, є безпідставними оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, позивачем в свою чергу надані належні та допустимі докази на підтвердження вимог позову, які містяться в матеріалах справи та не спростовані відповідачем.

Окрім того суд не приймає до уваги, посилання відповідача на не доведення позивачем права переходу грошової вимоги від первісного кредитора до позивача, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а саме договором факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, витягом з реєстрів боржників, доказами перерахування первісному кредитору кошті на підтвердження переходу права грошової вимоги за договором факторингу, що у розумінні положень ст. 77-79 ЦПК України, є належними та допустимими доказами у справі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 905/306/17, від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012).

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ним добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №95330 від 30.11.2019 року у розмірі 7480,00 грн. яка складається з : 2000,00 грн. – прострочена заборгованість за кредитом; 5480,00 грн. – прострочена заборгованість за процентами.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджуються здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 року та додаткова угода, акт про тримання правової допомоги від 12.11.2025 року, квитанція на оплату правової допомоги від 12.11.2025 року у розмірі 10500,00 грн.

Відповідач, щодо розміру витрат на правову допомогу своїх заперечень до суду не надав.

Враховуючи принцип справедливості, добросовісності, розумності цивільного судочинства, складність справи, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між учасниками справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (ЄДРПОУ 42228158, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 7) заборгованість за кредитним договором №95330 від 30.11.2019 року у розмірі 7480,00 грн. яка складається з: 2000,00 грн. – прострочена заборгованість за кредитом; 5480,00 грн. – прострочена заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (ЄДРПОУ 42228158, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 7) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Куцевол