Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №748/2392/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 лютого 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/2392/25

Головуючий у першій інстанції – Костюкова Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/500/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів – Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач: ОСОБА_1 ,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №2368737 від 19.01.2021 в загальному розмірі 19 886,42 грн, суму сплаченого судового збору у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.01.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2368737, за умовами якого останньому було надано грошові кошти у розмірі 13 500 грн на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором.

Кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак відповідач у порушення вимог законодавства не виконав належним чином умов кредитного договору – не вносив платежі на повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість.

11.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №72-МЛ, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, у тому числі і до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Позивач указував, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 19 886,42 грн, з яких:

- заборгованості за тілом кредиту – 11 497,74 грн;

- заборгованість за процентами – 8 388,68 грн.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17.11.2025 у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору.

Заявник наголошує, що в документах, доданих до позовної заяви, надані докази, які підтверджують укладення відповідачем кредитного договору, а також довідку про ідентифікацію, яка підтверджує, що саме відповідач уклав електронний договір.

Зазначає, що позивачем було надано до суду копію кредитного договору, який укладався в електронній формі і при відкритті цього договору в програмі для перегляду PDF-файлів чітко видна наявність одноразового ідентифікатора, який є електронним підписом відповідача. Одноразовий ідентифікатор наявний не лише в електронній формі договору, що зберігається у позивача, але й був направлений самому відповідачу при укладенні договору.

Указує, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами доведено факт переходу права вимоги за договором про надання фінансового кредиту №2368737 від 19.01.2021 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суд першої інстанції виходив із того, що договір про споживчий кредит №2368737 від 19.01.2021 не містить підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Суд констатував про відсутність підстав вважати, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги на підставі укладеного між ним та ТОВ «Мілоан» договору відступлення прав вимоги №72-МЛ від 11.06.2021 до ОСОБА_1 , оскільки для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а договір про споживчий кредит №2368737 від 19.01.2021 не є укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан».

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що позивачем надано копію анкети-заяви №2368737 від 19.01.2021 сайт: miloan.ua, з наступною інформацією: сума кредиту – 13 500 грн, строк кредиту – 150 днів з 19.01.2021, дата повернення кредиту 18.06.2021, сума до повернення – 20 038,43 грн, складові частини сукупної вартості кредиту – проценти за користування кредитом – 6 538,43 грн, нараховується за ставкою None відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, позичальник – ОСОБА_1 , серед іншого зазначені – РНОКПП, дата народження, номер телефону, адреси місця реєстрації та проживання, освіта,соціальний статус, місце роботи, доходи та інше, відображений процес оформлення та розгляду заяви 2368737 та вказані погоджені умови кредитування по даній заяві (а.с. 13 зворот – 14).

Згідно з ксерокопією договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) №2368737 від 19.01.2021 його укладено між ТОВ «Мілоан» (позикодавець, товариство) та ОСОБА_1 (позичальник) (а.с. 14 зворот - 19). Відповідно до умов договору позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. (п. 1.1. договору)

Сума (загальний розмір) кредиту становить 13 500 грн (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.3. договору передбачено, що кредит надається строком на 150 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 19.01.2021. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Відповідно до п. 1.4 договору повернення кредиту та сплата процентів має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежі): 18.06.2021.

Згідно з п. 1.5., 1.5.1. договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 6 538,43 грн в грошовому виразі та 12,141.66 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1. договору. Тип процентної ставки: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 20 038 грн.

Проценти за користування кредитом складають 6 538,43 грн, які нараховуються за ставкою 180,00 відсотків річних.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 360,00 відсотків річних. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2.2., 2.2.3. (п. 1.6 договору).

Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через веб-сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству. (п. 6.1., 6.2 договору)

Приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що:

- він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору;

- він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками;

- на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив товариство (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо), зокрема позичальник підтверджує, що він не подавав до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, стосовно нього відсутнє відкрите провадження у справі про неплатоспроможність (банкрутство) та, що на момент укладення цього договору підстав передбачених Кодексом України з питань банкрутства для відкриття такого провадження не існує;

- вся інформація надана товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною;

- він відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання фінансових кредитів (постуг) товариством, що розмішені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору;

- він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в момент укладення цього договору. (п. 6.3 договору)

Додатками до договору №1 та №2 є графік платежів та паспорт споживчого кредиту №2368737, відповідно.

Проте, анкета-заява на кредит №2368737 від 19.01.2021, договір про споживчий кредит №2368737 від 19.01.2021 та додатки до нього (графік платежів та паспорт споживчого кредиту №2368737) не підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ксерокопією платіжного доручення 37900389 від 19.01.2021 ТОВ «Мілоан» перераховано ОСОБА_1 13 500 грн, код банку Mastercard, кредитний рахунок №537541хххххх8053, призначення платежу: кошти згідно договору 2368737 (а.с. 20). Зазначене платіжне доручення не містить будь-яких банківських відміток.

ТОВ «Мілоан» надано копію відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №2368737 за період з 19.01.2021 по 11.06.2021 (а.с. 20 зворот - 22).

Також позивачем до позовної додано копію довідку про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», в якій зазначено, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір №2368737 від 19.01.2021 ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - U25309, час відправки ідентифікатора позичальнику - 19.01.2021, 15:33, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_1 . ( а.с. 19 зворот)

За інформацією АТ «Універсал Банк» від 10.11.2025 № БТ/Е-17593 на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 19.01.2021 був зарахований платіж у сумі 13 500 грн. Враховуючи те, що платіж проведено не по реквізитах, а через платіжну систему, у банку відсутня інформація щодо відправника та призначення, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платіж був з призначенням «Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 2368737» банк не може (а.с 76).

11.06.2021 між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №72-МЛ, за умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимог до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 83 219 051,14 грн станом на дату підписання сторонами цього договору (а.с. 23-27).

За цим договором кредитор передає, а новий кредитор приймає права вимоги в розмірі портфеля заборгованості (п. 6.2.1. договору).

Для підтвердження дійсності прав вимоги, що відступаються, кредитор надає новому кредиторові документацію в порядку, передбаченому цим договором (п. 6.2.2. договору).

Права вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому, виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається. Відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржників. (п. 6.2.3., 6.2.4. договору)

Відповідно до п. 6.3. договору з моменту переходу до нового кредитора прав вимоги, відповідно до умов п. 6.2.3 цього договору, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) кредитора за цими кредитними договорами. Разом з правами вимоги до нового кредитора переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які новий кредитор одержить від боржників на виконання його вимог, та інші , включаючи права, які забезпечують зобов`язання боржника.

В якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 5 289 786, 22 грн без ПДВ. При цьому оплата прав вимоги, які підлягають відступленню згідно цього договору, до кожного окремого боржника, визначається згідно з додатку №1 до даного договору. (п. 7.1. договору)

Кредитор зобов`язаний протягом 180 робочих днів з моменту підписання цього договору передати новому кредитору всю документацію щодо права вимоги до боржників зазначених у реєстрі (п. 8.1. договору).

Факт здійснення між сторонами приймання-передачі документації підтверджується відповідним актом приймання-передачі (додаток №5 до цього договору), підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної зі сторін (п. 8.2. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та діє до 30.06.2026, але у будь якому випадку до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами (п. 13.1. договору).

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 11.06.2021 до договору про відступлення прав вимоги №72-МЛ від 11.03.2021 кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 11.06.2021, складений за формою згідно із додатком №1 до договору. Кількість боржників - 4 624. Загальна сума заборгованості – 83 219 051,14 грн. (а.с. 28).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №72-МЛ від 11.06.2021 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2368737 від 19.01.2021 становить 19 886,42 грн, залишок по тілу кредиту – 11 497,74 грн, залишок за відсотками – 8 388,68 грн (а.с. 27 зворот).

З копії платіжного доручення №33078 від 11.06.2021 слідує, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перераховано ТОВ «Мілоан» кошти в сумі 5 289 786,22 грн, як оплату компенсації за придбання (відступлення) прав вимог згідно п. 7.1 договору відступлення права вимоги №72-МЛ від 11.06.2021 (а.с. 28 зворот).

Досудова вимога про погашення кредитної заборгованості була направлена ОСОБА_1 разом з копією позовної заяви з додатками 15.07.2025 (а.с. 29, 34-37).

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч. 1).

У ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже із аналізу вищезазначених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

З копії договору про споживчий кредит №2368737 від 19.01.2021, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що вказаний договір не містить підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Так, судом встановлено, що кредитний договір №2368737 від 19.01.2021 не містить електронного цифрового підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідача. Підпис відсутній як на роздрукованому варіанті договору, який міститься в матеріалах справи, так і у файлі, який було надіслано через систему «Електронний суд».

Ураховуючи вищевикладене не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що в документах, доданих до позовної заяви, надані усі докази, які підтверджують укладення відповідачем кредитного договору.

При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, надана позивачем довідка про ідентифікацію не є доказом підписання кредитного договору, а є лише інформацією, яка надана ТОВ «Мілоан», та жодних доказів підписання відповідачем кредитного договору не містить.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказане свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що ОСОБА_1 виявив волю на укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом розгляду судом даної справи.

Не беруться до уваги посилання заявника на те, що позивачем було надано до суду копію кредитного договору, який укладався в електронній формі і при відкритті цього договору в програмі для перегляду PDF-файлів чітко видна наявність одноразового ідентифікатора, який є електронним підписом відповідача; одноразовий ідентифікатор наявний не лише в електронній формі договору, що зберігається у позивача, але й був направлений самому відповідачу при укладенні договору.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч. 5 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Позовна заява була подана ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (через систему Електронний суд). До позовної заяви додано скановану копію договіру про споживчий кредит №2368737 від 19.01.2021.

Судом було здійснено огляд вищезазначеного договору в системі «Електронний суд», проте підпис ОСОБА_1 із застосуванням одноразового ідентифікатору на ньому відсутній.

Крім того, і в електронному варіанті, і в роздрукованому варіанті у договорі також відсутній підпис і представника ТОВ «Мілоан».

Таким чином районний суд дійшов правильного висновку про недоведеність факту укладення між сторонами кредитного договору.

Колегія суддів уважає такими, що не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги на те, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору, з огляду на наступне.

Позивач на підтвердження факту виконання ТОВ «Мілоан» як позикодавцем умов договору в частині надання кредитних коштів позичальнику у сумі 13 500 грн, посилається на платіжне доручення, яке не відповідає критеріям належності та достовірності, яким мають відповідати засоби доказування у цивільному процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно із підпунктом 14 пункту 3 Постанови правління НБУ від 04.07.2018 №75 про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Пунктами 43, 48, 51, 52 Положення №75 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).

Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Наявна у справі копія платіжного доручення №37900389 від 19.01.2021 не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у платіжному дорученні відсутній код банку отримувача, а також рахунок отримувача. Натомість, замість вказаних обов`язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, у платіжному дорученні зазначено відповідно «Mastercard» та кредитний рахунок № « НОМЕР_3 », тобто не всі цифри рахунку, а їх частину, що є об`єктивною перешкодою для здійснення будь-якою банківською установою такої грошової операції.

Крім того, ані кредитний договір, ані графік платежів, як додаток до нього, не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «Мілоан» мало перерахувати кредитні кошти в сумі 13 500 грн відповідачу ОСОБА_1 .

Також, за інформацією АТ «Універсал Банк» у банку відсутня інформація щодо відправника та призначення платежу і підтвердити чи спростувати факт того, що платіж був з призначенням «Кредитні кошти від ТОВ Мілоан, згідно договору 2368737» банк не може.

Таким чином, додана до позовної заяви копія платіжного доручення, що завірена лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п. 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Таким чином, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Відповідно до п. 2 договору факторингу №72-МЛ від 14.09.2021 кредитний договір – договір про надання кредиту, що укладений між кредитором та боржником, у відповідності до якого кредитор надав боржнику грошові кошти (кредит) в розмірі та на умовах, встановлених договором, а боржник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки, а також додаткові угоди до цих договорів, інші договори та угоди, що укладалися з метою забезпечення виконання зобов`язання боржником.

Право вимоги – право грошової вимоги кредитора до боржників, строк платежу зая кою настав (наявна вимога) та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне на підставі укладених між кредитором та боржниками кредитних договорів, та підтверджується документацією.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що кредитний договір №2368737 від 19.01.2021 не містить підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, враховуючи те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а кредитний договір №2368737 від 19.01.2021 не є укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», відсутні підстави вважати, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги на підставі укладеного між ним та ТОВ «Мілоан» договору факторингу №72-МЛ від 11.06.2021 до ОСОБА_1 .

Відтак, є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами доведено факт переходу права вимоги за договором про надання фінансового кредиту №2368737 від 19.01.2021 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17.11.2025 - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко