Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №750/12458/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Рішення

Іменем України

23 лютого 2026 року місто Чернігів

Справа №750/12458/25

Провадження №2/751/157/26

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Стрижак В. П.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»

відповідач – ОСОБА_1

представник позивача – Паладич Аліна Олександрівна

представник відповідача – Чепурна Наталія Вікторівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

Згідно ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.09.2025 до суду надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1682201 від 08.08.2024 в розмірі 53 019,00 грн, а також понесених судових витрат (а.с.4-7).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.08.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №1682201 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит в сумі 12 900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, які останній зобов`язався повернути, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надавався строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день і застосовується у межах строку кредиту. Проте відповідач належним чином не виконував своє зобовязання, а тому утворилась заборгованість в сумі 53 019,00 грн. У подальшому 29.01.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-03/25, за умовами якого ТОВ «Селфі Кредит» передало право вимоги за договором споживчого кредиту №1682201 від 08.08.2024, де боржником є ОСОБА_1 .

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 09.10.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 18.11.2025 розгляд справи відкладено у зв`язку з клопотанням представника відповідача та витребуванням доказів.

У встановлений судом строк від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.89-92), у якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 будь-яких коштів від позивача не отримував, жодних договорів, у тому числі в електронній формі, не укладав. Крім того, розрахунок заборгованості на його думку, проведено позивачем без урахування вимог, викладених у п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 травня 2014 року. У період укладення договору ОСОБА_1 проходив військову службу в ЗСУ. На початку серпня 2024 року невстановлена особа незаконно заволоділа його майном, а саме мобільним телефоном та документами, у тому числі банківськими картками, шляхом їх викрадення з автомобіля. Внаслідок неправомірних дій невстановлених осіб вони отримали доступ до його особистих даних у додатках «Дія» та «Приват24», що дало змогу укласти договір з ТОВ «Селфі Кредит» від імені відповідача в електронній формі та отримати кошти на його картковий рахунок. Однак через те, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі в Миколаївській області, він одразу не зміг звернутися до поліції щодо факту крадіжки свого особистого майна. Тому лише 19.09.2024 відповідач звернувся до поліції із заявою про викрадення мобільного телефону та інших речей, у тому числі документів і банківських карток. Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що відповідач безпосередньо отримував від ТОВ «Селфі Кредит» кредитні кошти в розмірі 12 900,00 грн.

Протокольною ухвалою суду від 22.12.2025 розгляд справи відкладено для надання представнику позивача можливості подати відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 19.01.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з витребуванням доказів.

У судове засідання представника позивача не прибув. У матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі, у якій позовні вимоги підтримано, просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив відмовити у їх задоволенні відповідно до поданого відзиву.

Суд, відповідно до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України, 18.02.2026 оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосив дату та час його проголошення 23.02.2026 року о 13 год 50 хв.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 08.08.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1682201 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до якого, останній отримав кредит у розмірі 12 900,00 грн строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі стандартної процентної ставки - 1,5 % в день. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (а.с.9-13).

Договір підписано шляхом використання електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором «М144» (а.с.13).

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Правилами, які розміщені на вебсайті, повністю їх розуміє і приймає (п. 9.6 договору) (а.с.17-26).

У паспорті споживчого кредиту вказана вся необхідна інформація, яка надавалася споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а саме: основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту та додаткова інформація (а.с.15-16).

Згідно договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_1 від 01.04.2024 ТОВ «Пейтек Україна» 08.08.2024 об 11.55 год на платіжну карту НОМЕР_2 перераховало грошові кошти на суму 12 900,00 грн (а.с.30).

Відповідно інформації АТ «ПУМБ» ОСОБА_1 належить емітована банківська платіжна картка НОМЕР_2 на яку 08.08.2024 через ТОВ «Пейтек Україна» надійшли грошові кошти в сумі 12 900,00 грн (а.с.129).

Зарахування коштів на карту НОМЕР_2 , емітентом якої є АТ «ПУМБ, у розмірі 12 900,00 грн підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 08.08.2024 до 08.09.2024 (а.с.130-132).

29.01.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» за плату права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №1682201 від 08.08.2024 (а.с.31-42, 44).

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 29.01.2025 у відповідача існує борг на суму 53 019,00 грн, який складається із заборгованості за тілом – 12 900,00 грн, заборгованості за відсотками – 33 669,00 грн за період з 08.08.2024 до 29.01.2025 та пені - 6 450,00 грн (а.с.27-29).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір №1682201 від 08.08.2024 був укладений в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч. 1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Підписавши кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчого кредиту та умовами його виконання, а саме: розміром кредиту, строком кредитування та з періодичністю платежів зі сплатою процентів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Позивачем надані належні та допустимі докази отримання відповідачем кредитних коштів за вищевказаним договором. Дана обставина не спростована стороною відповідача.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З позовом про визнання недійсним договору №1682201 від 08.08.2024 відповідач не звертався.

Факт перерахування коштів за спірними договорами підтверджується випискою наданою АТ «ПУМБ».

Зазначений вище договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорена, а тому підлягає виконанню.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорах строк грошові кошти (тіло кредиту) не повернув, а тому позов у частині стягнення 12 900,00 грн грн заборгованості за тілом кредиту обґрунтований та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені за договором позики №1682201 від 08.08.2024 в розмірі 6 450,00 грн суд дійшов наступного висновку.

Розділом 6 договору позики передбачено відповідальність сторін за порушення умов цього Договору.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Відтак позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено нарахування неустойки (штрафу) в розмірі 6 450,00 грн за порушення зобов`язання, а тому позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Також, суд не може погодитися із заявленим розміром заборгованості у частині нарахованих процентів з огляду на наступне.

Так, згідно розрахунку позивача розмір відсотків за період з 08.08.2024 до 29.01.2025 становить 33 669,00 грн

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, яким статтю восьму Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, яка визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, натомість відповідачу за договором позики №1682201 від 08.08.2024 нараховувалися відсотки понад 1% в день (1,50 %). Процентна ставка позивачем не змінювалася відповідно до змін у Законі і нарахування здійснювалося всупереч законодавству.

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 08.08.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір укладено 08.08.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,50 % є нікчемною в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, розрахунок заборгованості за відсотками за договором позики №1682201 від 08.08.2024 необхідно здійснювати за процентною ставкою 1 % в день за період з 08.08.2024 до 29.01.2025 (в межах заявлених вимог згідно розрахунку позивача). Розмір відсотків за вказаний період становитиме 22 446,00 грн (12900х1%х174).

А тому відсотки у розмірі 11 223,00 грн (33 669,00-22 446,00) необгрнутовані та не підлягають задоволенню.

Водночас, відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, у зв`язку з чим на нього розповсюджуються гарантії, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, пункт 15 статті 14 Закону передбачає, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку 18.03.2014 року і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

При цьому застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, їх застосування жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжує діяти на день ухвалення рішення.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.

Окремо слід відмітити, що положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування це процесуальний обов`язок суду.

Відповідачем додано до відзиву копію військового квитка серія НОМЕР_3 , згідно відмітки в якому ОСОБА_1 призвано на військову службу 27.02.2023, а тому право відповідача на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» за обставин цієї справи, доведено (а.с.94-100).

З огляду на вищенаведені обставини, відсутні підстави стягнення з ОСОБА_1 22 446,00 грн відсотків за кредитним договором №1682201 від 08.08.2024.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» підлягають частковому задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн (а.с.8), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 589,40 грн (2 422,40х12900/53019).

При цьому підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору немає, адже відповідно до пп. 12, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Дана справа не підпадає під вказані вище пільгові випадки, оскільки позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором не пов`язаний з виконанням ним військового обов`язку або порушенням його прав як учасника бойових дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280-288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

Вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 12 900 (дванадцять тисяч дев`ятсот) грн 00 коп заборгованості за кредитним договором №1682201 від 08.08.2024.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 589 (п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 40 коп судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 23.02.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (місцезнаходження: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела буд.6, код ЄДРПОУ 37616221)

Відповідач – ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Н. В. Маслюк