Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №466/10693/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/10693/24 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С

Провадження № 22-ц/811/1975/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Підлужного В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 07 травня 2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

в жовтні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 5.11.2023 року у м. Львові по вул. Городницького, 43 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки ««Ford Escape» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу марки «ВАЗ 21043» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортний засіб марки «Ford Escape» д.н.з. НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень. ОСОБА_1 визнав свою вину у ДТП, про що зазначено у європротоколі, складеному на місці ДТП. На момент ДТП відповідальність водія транспортного засобу марки «ВАЗ 21043» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/3795916 у ПАТ «НАСК «Оранта». На підставі отриманих документів, страховик визнав дану подію страховим випадком та 26.01.2024 року сплатив на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 19 711, 97 грн. Не погоджуючись з розміром сплаченого страхового відшкодування, позивач звернулася до судового експерта Галамай Б.І., яким було складено висновок №70 від 30.06.2024 року, згідно якого:- показник вартості ремонту автомобіля без урахування зносу становить 271 824,94 грн., - показник вартості ремонту автомобіля автомобіля з урахуванням зносу 138 807,78 грн. З метою отримання страхового відшкодування в повному обсязі звернулася до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою, до якої додала вказаний вище висновок експерта. 16.08.2024 року ПАТ «НАСК «Оранта» здійснили доплату страхового відшкодування у розмірі 40 432,19 грн. Згідно з постановою НБУ №108 від 30.05.2022 року, з 1 липня 2022 року страховий ліміт за європротоколом складає 80 000 грн. 00 коп.

У зв`язку з наведеним просила стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 несплачене страхове відшкодування в розмірі 18 355, 84 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодування в розмірі 193 324, 94 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, в розмірі 10 000, 00 грн.; стягнути з ПАТ "HACK "Оранта" та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, понесені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328,00 грн.; стягнути з ПАТ "HACK "Оранта" та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, понесені документально підтверджені витрати на оплату послуг судового експерта автотоварознавця, в розмірі 6 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 07 травня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 несплачене страхове відшкодування в розмірі 18 355, 84 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 193 324, 94 та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто порівно з Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати за оплату послуг судового експерта авто товарознавця та виготовлення висновку №70 у розмірі 6000 грн.

Стягнуто пропорційно задоволених позовних вимог - з Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 286,80 гривень та ОСОБА_1 3041,20 грн. на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір за подання позовної заяви.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт вважає, що оскільки позивач просить стягнути з ОСОБА_1 різницю між відновлювальним ремонтом автомобіля і сплаченим страховою компанією страхового відшкодування, то позивач повинен передати пошкоджені деталі відповідачу, оскільки він отримав відшкодування їх повної вартості. Судом першої інстанції не було належним чином обґрунтовано підстав відмови у прийняті до спільного розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, тому просить розглянути зустрічні позовні вимоги в суді апеляційної інстанції. Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове стархування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 193 324,94 грн. необґрунтованим. Позивачем надано суду висновок експерта №70 від 30.06.2024 року, згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу становить 138 807,78 грн., з огляду на зазначене та беручи до уваги ст. 29 вищезгаданого Закону вартість завданої майнової шкоди мала б становити 58807,78 грн., а відтак позивач неправильно (помилково) розрахував вартість завданої внаслідок ДТП майнової шкоди в частині вимог до ОСОБА_1 . До висновку експерта №70 від 30.06.2024 року долучено Додаток №2 – ремонтна калькуляція, у якій зазначено перелік запасних частин до автомоблія, які підлягали заміні та їхню вартість.

З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 за поданою зустрічною позовною заявою; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які відповідач поніс у зв`язку із розглядом цієї справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Рішення суду оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , а відтак законність та обґрунтованість рішення суду в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля перевищує розмір страхової виплати, а відтак з ОСОБА_1 , як з особи винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та страховою виплатою. Дійшовши висновку про завдання позивачці моральної шкоди, суд частково задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У спорах, пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними, цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування(пункт 9.1 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Дорожньо-транспортна пригода є підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 33.2 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо- транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Судом встановлено, що 15 листопада 2023 року у місті Львові на вулиці Городницькій, 43 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ford Escape» державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , та автомобіля «ВАЗ 21043», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті зазначеної пригоди транспортний засіб «Ford Escape» отримав механічні пошкодження.

15 листопада 2023 року учасниками дорожньо-транспортної пригоди було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким підтверджуються обставини дорожньо-транспортної пригоди та визнання ОСОБА_1 вини у скоєнні ДТП, а відтак вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП доведена та доказуванню не підлягає.

Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ 21043», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/3795916.

З копії квитанції, вбачається, що 26 січня 2024 року ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виплатила на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 19 7711,97 грн.

Не погодившись з розміром виплаченого страхового відшкодування, позивач звернулася до судового експерта Галамай Б.І., який склав висновок експерта № 70 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 30.06.2024 року,згідно з яким

Встановлено, що ОСОБА_3 після проведення експертної оцінки 22 липня 2024 року звернулася до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» із заявою про доплату страхового відшкодування та просила в десятиденний строк здійснити доплату страхового відшкодування в розмірі 119 045, 81 грн. (138 8007,78 – 19 761,97) та вартість проведеної автотоварознавчої експертизи в розмірі 6 000 грн.

Згідно з Постановою НБУ №108 від 30.05.2022 року, з 01 липня 2022 року страховий ліміт за європротоколом складає 80 000 грн.

16 серпня 2024 року ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» здійснили доплату страхового відшкодування у розмірі 40 432,19 грн.

Враховуючи розмір страхового ліміту за європротоколом, та з урахуванням виплаченої ПАТ «НАСК «Оранта» суми страхового відшкодування та доплаченої страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 18 355,84 грн.

Відносини між ОСОБА_1 та його страховиком Публічним акціонерним товариством «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та нормами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року, згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Оскільки судом з Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь позивача стягнуто страхове відшкодування з врахуванням вимог ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах страхового ліміту за європротоколом, то у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля марки «Ford Escape» реєстраційний номер НОМЕР_1 і страховою виплатою, оскільки такий обов`язок виник у винної у ДТП особи, яким є відповідач ОСОБА_1 .

Такий висновок узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц.

Відповідно до висновку експерта вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ford Escape» реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП 15.11.2023 року в цінах станом на день його огляду 18.06.2024 року без урахування (включення) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), без урахування (включення) ПДВ у вартості матеріалів та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно – відновлювальних робіт становить 271824.94 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ford Escape» реєстраційний номер НОМЕР_1 з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля марки «Ford Escape» реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 1388087.78 грн.

ПАТ НАСК «Оранта» виплачено позивачу 19 711, 97 грн. та 40 432, 19 грн. страхового відшкодування та оскаржуваним рішенням суду зобов`язано сплатити страхове відшкодування у розмірі 18 355,84 грн., а всього 78500.00 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з ОСОБА_1 , як винної особи в дорожньо-транспортній пригоді, на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню кошти у розмірі 193 324, 94 грн., що становлять різницю між вартістю відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля марки «Ford Escape» реєстраційний номер НОМЕР_1 і страховою виплатою.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що згідно висновку експерта №70 від 30.06.2024 року, наданого позивачем, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу становить 138 807,78 грн., тому відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позовні вимоги до нього можуть бути пред`явлені в розмірі 58 807,78 грн., є безпідставними, оскільки обов`язок відшкодування витрат на відновлювальний ремонт автомобіля з врахуванням зносу покладено лише на страховика при здійсненні страхової виплати, в той час як страхувальник, що є винною особою в дорожньо-транспортній пригоді зобов`язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Покликання апелянта на необхідність передачі йому пошкоджених деталей автомобіля позивача, який отримав відшкодування їх повної вартості, є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не покладає на винну особу обов`язку передавати пошкоджені деталі винуватцю дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що внаслідок ДТП ОСОБА_3 завдано моральної шкоди, яка полягала у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу неможливості експлуатації транспортного засобу, додаткових витратах на громадський транспорті, психоматичних змінах здоров`я.

Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19).

Європейський суд з прав людини, практика якого в силу положень ч.4 ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який враховуючи обґрунтування позивачем завданої моральної шкоди самим фактом ДТП та її наслідками, що призвели до пошкодження транспортного засобу, глибоких психологічно-душевних страждань з приводу неможливості експлуатації транспортного засобу, додаткових витратах на громадський транспорт, психоматичних змінах здоров`я, дійшов переконання, що для компенсації характеру та глибини страждань позивача унаслідок пошкодження її майна, фактичних обставин заподіяння шкоди, адекватний розмір відшкодування становитиме 5 000 грн.

Суд першої інстанції вірно вважав, що стягнення моральної шкоди в такому розмірі відповідає таким загальним засадам цивільного судочинства, як справедливість, добросовісність та розумність.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просив розглянути та задовольнити пред`явлені ним зустрічні позовні вимоги доОСОБА_3 про передачу йому пошкоджених внаслідок ДТП деталей автомобіля марки «FORD ESCAPE» д.н.з. НОМЕР_1 .

Однак, протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 07 травня 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви, що підтверджується протоколом судового засідання.

Наслідком відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви є повернення такої заяви позивачу за зустрічним позовом.

Водночас, пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Разом з тим, ОСОБА_1 не оскаржував протокольну ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 07 травня 2025 року в апеляційному порядку, така є чинною, зустрічні позовні вимоги не були предметом розгляду суду першої інстанції, відтак не можуть ні розглянуті, ні переглянуті судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 07 травня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 26.02.2026 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк