Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №522/11492/24 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11492/24

Провадження № 2/522/2940/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.

за участю:

секретаря судового засідання – Запольської А.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Бикова Д.Ю.,

відповідач в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2024 до Приморського районного суду міста Одеса надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач проживає у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Боліщук С.І., 23.05.2018, за реєстровим № 60. Квартира є комунальною та складається з 6 самостійних квартир та 4 спільних, двох коридорів, туалету та ванної. Позивачка зазначає, що проживає в квартирі з 2018 року та з перших днів в антисанітарних умовах. Одна з причин – це постійне залиття її квартири. В квартирі відповідача, який проживає поверхом вище, встановлена душова кабіна, яка не відповідає технічним нормам та вимогам. Всі стіни у ванній кімнаті були у плісняві. 20.01.2024 позивачка в черговий раз виявила, що її квартира залита водою, на стінах та стелі кімнати спостерігаються мокрі плями та пошкодження штукатурки. Внаслідок залиття квартири позивачці завдано майнової шкоди. 25.01.2024 комісією КП ЖКС «Порто-Франківський» проведено обстеження квартири позивача з метою виявлення причини і розміру заподіяної шкоди. Згідно з актом комісії залиття квартири позивача сталось внаслідок аварії централізованого опалення (ЦО), підвід до радіатору у вище розташованій, комунальній, приватизованій квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , що і спричинило залиття. Відповідно до висновку експертного дослідження вартість ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття становить 29 168,94 грн, зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта ремонтно-будівельних робіт становить 36,66658 грн. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача 29 168,94 грн відшкодування майнової шкоди, 3 634,94 грн витрат на проведення експертизи та 20 000,00 грн моральної шкоди.

20.03.2025 заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 29 168,94 грн майнової шкоди та 2 000,00 грн моральної шкоди, завданих залиттям квартири. В іншій частині вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 634,94 грн відшкодування витрат на проведення експертизи. Стягнуто з ОСОБА_2 1 211,20 грн судового збору в дохід держави.

21.07.2025 ОСОБА_2 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про перегляд заочного рішення від 20.03.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, де зазначила, що на час залиття квартири позивачки вона вже не була власником частки у квартирі з якої відбулось залиття, що не було відомо суду під час ухвалення заочного рішення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.08.2025 заяву прийнято до розгляду.

19.08.2025 ухвалою суду заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2025 року у справі № 522/11492/24 задоволено. Скасувано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2025 у справі № 522/11492/24. Вирішено здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

10.10.2025 від позивача надійшла заява про долучення доказів, а саме: 2 довідки з заявами в КП «ЖКС «Порто-Франківський» та дві відповіді від КП «ЖКС «Порто-Франківський».

10.10.2025 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 14.10.2025 задоволено, витребувано у КП «БТІ» ОМР інформацію про власників квартири за адресою: АДРЕСА_3 за період з січня 2021 року та дату надання інформації.

12.11.2025 на виконання ухвали суду від 14.10.2025 від КП «БТІ» ОМР надійшла відповідь, згідно якої у КП «БТІ» ОМР відсутній доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 01.01.2013 та надати відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_4 за період з січня 2021 року неможливо.

15.01.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: інформація з державного реєстру речових прав та план комунальної квартири.

19.02.2026 в судовому засіданні представником позивача долучено до матеріалів справи Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Боліщук С.І., 23.05.2018, за реєстровим № 60 ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .

20.01.2024 сталося залиття квартири АДРЕСА_1 , про що складено акт обстеження від 25.01.2024.

Згідно акту обстеження, від 25.01.2024, складеного комісією у складі: Любові Шилкової (начальника ВД № 3 КП ЖКС «Порто-Франківський»), ОСОБА_3 (майстра ВД № 3 КП ЖКС «Порто-Франківський») та ОСОБА_4 (майстра ВД № 3 КП ЖКС «Порто-Франківський»), обстеження залиття квартири за адресою: АДРЕСА_5 , розташованої на другому поверсі трьохповерхового фасадного флігелю, приватизована, комунальна, загальна площа 256,19 кв.м., о/р ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . При візуальному огляді кімнати № 1, що знаходиться на другому поверсі трьохповерхового фасадного флігелю, квартира комунальна, приватизована, загальна площа 19,04 кв.м., о/р ОСОБА_1 , виявлено на всій поверхні стелі, приблизно 6 кв.м., та частково на стінах, спостерігаються сліди замокання, також над вікном у кімнаті, від стелі до вікна виявлено дві тріщини, довжиною приблизно 70 см. Причина залиття кв. АДРЕСА_6 , о/р ОСОБА_1 за вищевказаною адресою: наслідки аварії центрального опалення (ЦО), підвід до радіатору у вище розташованій, комунальній, приватизованій квартирі, АДРЕСА_2 , о/р ОСОБА_2 , що і спричинило залиття.

За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 759/4781/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 203/2378/14-ц та від 28.08.2019 у справі № 638/20603/16.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Положеннями ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В матеріалах справи наявний договір дарування частки квартири від 06.07.2016 № 668, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В., згідно якого ОСОБА_2 передала безоплатно майно у власність (подарувала), а ОСОБА_10 прийняла безоплатно у власність (у дар) 24/100 частки квартири АДРЕСА_4 . Загальна площа квартири 271,3 кв.м., складається в цілому з восьми кімнат житловою площею 144,9 кв.м.

Водночас відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником 24/100 частки квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_10 .

Відповідно до Деталізованої інформації вищезазначеного витягу, речове право ОСОБА_2 припинено 06.07.2016.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч.ч. 1, 2 ст. 52 ЦПК України).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 200/8461/15-ц,від 03.05.2022 у справі № 711/3591/21).

У постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду акцентувала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 станом на дату залиття квартири позивача (20.01.2024) вже не була власником 24/100 частки квартири АДРЕСА_4 подарувавши її ОСОБА_10 . Клопотань про залучення співвідповідача або заміну неналежного відповідача на належного, позивачем не заявлялось.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даній справі позов пред`явлено до неналежного відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення відповідно до ст. 259 ЦПК України буде складено протягом п`ти днів.

Суддя І.А. Павлик

Повний текст рішення складено 26.02.2026.