Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №504/1868/23 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/1868/23

Номер провадження 2/504/392/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Вінської Н.В.,

секретаря Коцар А.М.,

з участю:

представника повивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Доброслав цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю про поділ спільного сумісного майна жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача посилаючись на те, що вони з листопада 2014 року почали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується спільними фото зробленими на її телефон, перепискою у месенджері «Вайбер», показами свідків, матеріалами Суворовського відділу поліції м. Одеси ЖЕО № 1944 від 22.01.2017 р. та ЖЕО № 4946 від 22.02.2017 р. 14 лютого 2020 року вони зареєстрували шлюб. 21.06.2016 року у період проживання однією сім`єю з відповідачем, але не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі вони придбали земельну ділянку кадастровий номер 5122783200:02:001:0225, площею 0,0877 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та житловий будинок загальною площею 89,2 кв.м. житловою площею 56.9 кв.м, розташованих во АДРЕСА_2 . Після придбання будинку проживали з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу до кінця січня 2023 року. Деякий час після придбання будинку проживали у будинку у теплу пору року, а у холодну пору року поверталися до квартири АДРЕСА_1 . Угоди про добровільний поділ вищевказаного майна сторонами не досягнуто, оскільки відповідач не визнає її право власності на будинок у зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду для захисту її порушених прав. Просила суд:

- встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу в період з листопада 2014 року по 13 лютого 2020 року;

- поділити спільне сумісне майно та визнати за нею 1/2 частку житлового будинку та 1/2 частку земельної ділянки.

12.06.2023 року позивачка ОСОБА_3 та її представник адвокат Кудрявцев І.А. подали заяву про зміну предмету позову, якою змінено вимоги фактично лише в частині встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу у період з вересня 2015 року по 13 лютого 2020 року. В іншій частині позовні вимоги залишені без змін.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 не визнав у повному обсязі посилаючись на те, що сам по собі факт перебування чоловіка та жінки у близьких стосунках без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини притаманні подружжю. Долучені до справи фотографії не підтверджують, що позивач та відповідач вели спільне господарство, що у них був спільний бюджет та взаємні права та обов`язки. Крім того, з доданих фотографій неможливо встановити період у який вони були здійснені. Позивачкою не доведене та не надано жодних доказів на підтвердження того, що вона спільно проживала з відповідачем з 2014 року, була пов`язана спільним побутом та вела спільне господарство, мала спільні витрати, спільний бюджет, спільне харчування, вона не приймала участь у витратах на придбання та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги. У сторін відсутні взаємні письмові чи усні домовленості про порядок користування житловим приміщенням. Вважав, що вимоги про поділ майна та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки не підлягають задоволенню, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про встановлення факту приживання однією сім`єю. Оскільки сторони не проживали однією сім`єю з 2014 року, то такі вимоги не мають буди задоволені судом. Крім того, звертав увагу суду, що позивачка 24.01.2017 року набула право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_3 , однак у позовній заяві позивачка не зазначає це майно, як таке, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Вважав, що спірний будинок та земельна ділянка є його особистою власністю, оскільки вона придбана за його особисті кошти, що підтверджується змістом договору купівлі-продажу.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представник адвокат Калинка Н.Л. позовні вимоги не визнали просили суд відмовити у їх задоволені у повному обсязі. Крім того, представник відповідача – адвокат Калинка Н.Л. просила суд визнати показання, надані у суді свідками з боку позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 упередженими та при винесені остаточного рішення по справі не брати їх до уваги.

Під час судового розгляду справи були допитані свідки з боку позивача ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) та свідки з боку відповідача ( ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ).

Розглянувши поданий позов, відзив, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову виходячи з того, що судовим розглядом справи не встановлено поза розумним сумнівом факту проживання однією сім`єю сторін без реєстрації шлюбу у період з вересня 2015 року по 13 лютого 2020 року.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_16 та відповідач ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2020 року (а.с. 21) по 04 серпня 2023 року (а.с. 147-147).

21.06.2016 року ОСОБА_4 придбано на праві приватної власності житловий будинок та земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_2 . (а.с. 22-23).

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Таким чином, при застосуванні ст. 74 СК України необхідно виходити з того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19, провадження № 61-3071св21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначила, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Відмовляючи у задоволені позову суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , щодо того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 факту проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу у період з вересня 2015 року по 13 лютого 2020 року, оскільки покази свідків не послідовні, не зрозуміло про який період їх свідчення, свідки, як правило не являються близькими родичами, або людьми постійного спілкування (сусіди, знайомі та таке інше), свідкам не відомо про бюджет та відносини між сторонами, їх покази ґрунтуються на їх власному суб`єктивному сприйнятті ситуації.

Крім того, суд не приймає до уваги світлини та переписку у месенджерах. Світлини залучені до справи позивачкою (а.с.10-18) мають датування проставлене на копіях з 2016 по 2017 рік, не містять автоматично проставлених дат їх виконання, не охоплюють весь період доказування, містять епізодичні зображення спільного відпочинку, що не може сприйматися судом, як належний доказ. Щодо переписки сторін у месенджерах (а.с. 19,20), то з них вбачається наявність постійних сварок та непорозумінь здебільшого з використанням ненормативної лексики, що не може на переконання суду свідчити про шлюбні відносини між сторонами заснованими на принципах поваги та любові одне до одного.

Відповідно до правої позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду у справі №645/1601/16-ц від 24.06.2020 року проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

При вирішенні даного спору суд ураховує, що самі по собі показання свідків, надані у ході розгляду даної справи, хоч і свідчать про факт єпізодичного проживання позивачки ОСОБА_3 з ОСОБА_4 у певний період, але не можуть підтвердити факт проживання однією сім`єю, зокрема, ведення спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, витрат, у тому числі на утримання житла на час придбання спірного майна, його ремонту, піклування і підтримки один одного.

Оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, суд дійшов висновку, що позивач не довела перед судом обґрунтованості своїх позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 77, 81, 206, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю про поділ спільного сумісного майна жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя : Вінська Н. В.