Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №675/525/25 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/525/25

Провадження № 2/675/69/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області під головуванням судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:

представника позивача: не з`явилася,

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (по тексту рішення – ТОВ «Коллект Центр», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (по тексту рішення – ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами №014/0335/82/0150143 від 09.01.2018, №010/0335/82/0010924 від 12.02.2009 у загальному розмірі 243617 гривень 45 копійок.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на наступні обставини.

Так, зазначає, що 09.01.2018 та 12.02.2009 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 укладено договори №014/0335/82/0150143, № 010/0335/82/0010924.

Звертає увагу, що відповідно до кредитного договору №014/0335/82/0150143 від 09.01.2018, банк надав позичальнику грошові кошти відповідно до умов передбачених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 09.01.2024 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 38,3 %. Банк належним чином виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором, надавши йому кредитні кошти, в порядку та розмірі передбаченому умовами кредитного договору, що підтверджується відповідними доказами.

З покликанням на ст.ст. 256, 259 ЦК України, просить врахувати, що пунктом 10.5 даного кредитного договору встановлено, що до правовідносин пов`язаних з укладанням та виконанням умов цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 70 років.

Зазначає і те, що відповідно до кредитного договору № 010/0335/82/0010924 від 12.02.2009, банк надав позичальнику грошові кошти відповідно до умов передбачених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 12.02.2011 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26,9 %. Банк належним чином виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку та розмірі передбаченому умовами кредитного договору, що підтверджується відповідними доказами.

Згідно пункту 8.5 цього кредитного договору встановлено, що до правовідносин пов`язаних з укладанням та виконанням умов цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 3 років.

Також звертає увагу, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за вказаними вище договорами.

Так, 20.09.2019 було укладено договір №114\2-19-F відповідно до якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №014/0335/82/0150143. У подальшому, 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №014/0335/82/0150143.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №014/0335/82/0150143.

20.09.2019 було укладено договір №114\2-19-F відповідно до якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0335/82/0010924.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0335/82/0010924.

Як вказує позивач, заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №014/0335/82/0150143 від 09.01.2018, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 227371,12 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 78957,44 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 103439,08 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 30157,84 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 14816,76 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №010/0335/82/0010924 від 12.02.2009, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 16246,33 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10893,97 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4477,29 грн.; інфляційні збитки - 715,69 грн.; нараховані 3% річних - 159,38 грн.

Як зазначає позивач, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 243617,45 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 89851,41 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 107916,37 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 30157,84 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 14816,76 грн.; інфляційні збитки - 715,69 грн.; нараховані 3% річних - 159,38 грн.

16.06.2025 отримано судом поданий відповідачем відзив на позовну заяву, у відповідності до змісту якого в задоволенні вказаного позову просить відмовити повністю.

Так, відповідач у своєму відзиві вказує на сплив строків позовної давності, що є підставою для відмови позову.

Зазначає, що договір №014/0335/82/0150143 від 09.01.2018 ним не підписувався та є нікчемним, а надані позивачем докази не є первинними документами, що можуть підтверджувати наявність заборгованості.

На переконання відповідача договори відступлення права вимоги є правовою підставою для заміни кредитора, однак не підтверджують самого існування заборгованості та її розміру.

30.06.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» також подано відповідь на відзив.

З поміж іншого, представник позивача, просив звернути увагу, що укладений договір між первісним кредитором та відповідачем відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договорів шляхом звернення до відділень банку та заповнення заяв-анкет для отримання кредитів.

Вказує, що враховуючи правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та відповідачем укладено кредитні договори, які підписані особистим підписом відповідача. Покликається на положення ст. 204 ЦК України, де закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. З кредитного договору вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Додатково наголошує, що договори було підписано сторонами, екземпляри договорів з додатками надано відповідачу. Підстав для сумніву у змісті договорів відповідачем не наведено. Відповідач не обґрунтував свої сумніви у дійсності даних договорів. Клопотання про витребування даних договорів з обґрунтуванням підстав такого витребування відповідачем не заявлено.

На думку представника позивача, долучені копії договору є належними та достатніми доказами, а доводи відповідача щодо не підписання ним договору не відповідають дійсності. З виписок долучених до позовної заяви слідує, що відповідач отримав від кредитодавця кошти на виконання умов кредитних договорів.

Щодо позовної давності в частині договору №014/0335/82/0150143 від 09.01.2018 звертає увагу на п. 10.5 кредитного договору, згідно якого визначено, що до правовідносин пов`язаних з укладанням та виконанням умов цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 70 років.

В частині договору 010/0335/82/0010924 від 12.02.2009 представник позивача звертає увагу, що даний договір було укладено 12.02.2009 року, однак 30.08.2013 сторонами було погоджено та укладено додаткову угоду №1 до нього, якою було встановлено строк протягом якого клієнт користується та здійснює погашення кредиту, а саме з 30.08.2013 до 30.08.2017 року. З пункту 17.2 угоди слідує, що договір набуває чинності з дати його укладення та діє до повного погашення клієнтом грошових зобов`язань за договором, якщо інше не передбачено договором. Відповідач свої зобов`язання за договорами не виконав.

Звертає увагу суду, що перебіг таких строків було зупинено у зв`язку з введенням карантину, а в подальшому – воєнного стану.

Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 перебіг строків позовної давності продовжено, але з 24.02.2022 та по 04.09.2025 перебіг строків позовної давності зупинено. Вважає, що строки позовної давності не були пропущені позивачем, а тому підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

Щодо відступлення права вимоги та передання всіх документів, що стосуються кредитних договорів, то вказує, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за кредитними договорами в силу ч. 1 ст. 512 ЦК України та ст. 514 ЦК України.

Просить врахувати, що повідомлення про заміну кредитора не є обов`язковим при укладанні договорів відступлення прав вимоги.

На думку представника позивача, відповідачем було укладено договори за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням договорів позичальник отримав від кредитодавця всю інформацію стосовно кредитів, ознайомився з усіма умовами договорів та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання договору, відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.

Як вказує позивач, незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства. При цьому, договори та їх умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позові та відповіді на відзив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно, належним чином, що підтверджується матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутності суду не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши доводи відповідача, викладені в його відзові на позовну заяву, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 09.01.2018 між ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 укладено договір № 014/0335/82/0150143.

Відповідно до даного кредитного договору, банк надав позичальнику грошові кошти відповідно до умов передбачених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 09.01.2024 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 38,3 %.

Як вбачається з самого кредитного договору та додатку 1 до нього, підписаних власноручно відповідачем, кредит надається одноразово 09.01.2018 на 72 місяці з дати надання кредиту; сума кредиту 87400, 18 грн.

При цьому згідно п. 1.3 договору визначено, що надання кредиту здійснюється на підставі договору в дату надання кредиту у безготівковій формі шляхом переказу (зарахування) суми кредиту на поточний рахунок. Кошти в розмірі, зазначеному в підпункті 1.1.2.2 пункту 1.1 договору (8600, 18 грн.), направляються страховику в якості страхового платежу згідно пункту 4.6 договору.

Тут же визначено і те, що позичальник договором доручає кредитору здійснити в дату надання кредиту договірне списання коштів в розмірі, визначеному в підпункті 1.1.2.1 пункту 1.1 договору (30155, 24 грн.). Крім цього, позичальник договором доручає кредитору здійснити в дату надання кредиту договірне списання коштів в розмірі, визначеному в підпункті 1.1.2.3 пункту 1.1 договору (48644, 76 грн.) з метою погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №014/0335/82/0142346 від 26.04.2017.

Як визначає п. 10.3 договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитор має право вимагати, а позичальник зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити останньому пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

В разі пред`явлення кредитором вимоги по сплаті пені, її сплата здійснюється позичальником в порядку та строки, передбачені для здійснення ануїтетних платежів відповідно умов статті 3 договору, якщо інше не передбачено вимогою кредитора. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов`язання

Крім того, пунктом 10.5 договору встановлено, що до правовідносин пов`язаних з укладанням та виконанням умов цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 70 років.

Також сторонами договору було підписано і додаток №2 до договору № 014/0335/82/0150143 від 09.01.2018, де також відображено як розмір кредиту, так і процентна ставка, що вказані вище та його загальна вартість. Аналогічні відомості щодо розміру, строку та процентної ставки наданого кредиту містять підписані відповідачем 09.01.2018 паспорт споживчого кредиту та графік погашення кредиту за ануїтетною схемою погашення.

Також, відповідач попередньо підписав і заяву-анкету для отримання готівкового кредиту «Кредит готівкою для найкращих клієнтів банку» №03350150143 від 04.01.2018 із зазначенням його суми 87400, 18 грн. та строку – 72 місяці.

Згідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №014/0335/82/0150143 від 09.01.2018, наданого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» станом на 16.01.2020 вбачається, що за ОСОБА_1 значиться заборгованість в загальному розмірі 108697, 00 грн, що включає: 78957, 44 – заборгованість за кредитом, 13131, 24 грн. – заборгованість за процентами, 16608, 32 – пеня.

20.09.2019 було укладено договір №114\2-19-F відповідно до якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №014/0335/82/0150143 від 09.01.2018.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 16.01.2020 до договору відступлення права вимоги №114\2-19-F від 20.09.2019 від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 92088, 68 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту – 78957, 44 грн; проценти – 13131, 24 грн., пеня – 14816, 76 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за кредитним договором №014/0335/82/0150143 від 09.01.2018, станом на 10.01.2023 вбачається, що за ОСОБА_1 значиться заборгованість в загальному розмірі 197213, 28 грн., що зокрема, включає донарахування за відсотками з 16.01.2020 по 10.01.2023 в сумі 90307, 84 грн.

Також, як встановлено судом, 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №014/0335/82/0150143 від 09.01.2018.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 10.01.2023 до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №014/0335/82/0150143 від 09.01.2018 на загальну суму 197213, 28 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту – 78957, 44 грн; проценти – 103439, 08 грн., пеня – 14816, 76 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитним договором №014/0335/82/0150143 від 09.01.2018 станом на 07.03.2025 вбачається, що за ОСОБА_1 значиться заборгованість в загальному розмірі 227371, 12 грн., що зокрема, включає донарахування за відсотками з 10.01.2023 по 07.03.2025 в сумі 30157, 84 грн.

Також судом встановлено, що 12.02.2009 між ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 010/0335/82/0010924 з додатками 1 та 2.

Відповідно до кредитного договору, підписаного між його сторонами визначено базові умови кредитування, згідно яких на картковий рахунок відповідача встановлюється кредитна лінія за тарифним планом «Оптимальний» з процентною ставкою 26, 9%; розмір ліміту кредитування – 4000, 00 грн., строком з 12.02.2009 по 12.02.2011, тобто тривалість дії ліміту кредитування – 24 місяці.

З поміж іншого, у п. 2.7 договору, сторони домовилися, і про те, що без укладання будь-яких додаткових договорів (угод) до цього договору, строк дії ліміту кредитування подовжується на умовах цього договору кожного разу на термін зазначений в п. 1.5. договору, тобто два роки, якщо не отримано письмову відмову позичальника від продовження строку дії ліміту кредитування.

Необхідно врахувати, що для отримання кредитної картки ОСОБА_1 заповнив та підписав власноручно і заяву-анкету №03350010924 від 12.02.2009, де вказав свої персональні дані, суму кредиту та термін кредитування.

Згідно розрахунку АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» заборгованості по картковому рахунку за кредитним договором №010/0335/82/0010924 від 12.02.2009, що випливає, зокрема і з банківських виписок вбачається, що даний договір було пролонговано двічі – до 12.02.2013 та до 12.02.2015.

При цьому, встановлено, що в період строку пролонгації даного договору між ПАТ між ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 30.08.2013 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 010/0335/82/0010924 від 12.02.2009.

Сторони вирішили змінити умови банківського обслуговування клієнта, зокрема: розмір поточного ліміту кредиту на дату початку кредитування складає 4500, 00 грн.; строк, протягом якого клієнт користується та здійснює погашення кредиту - 48 місяців, що починається з 30.08.2013 та закінчується 30.08.2017; процентна ставка за користування кредитом - фіксована, 36% річних та діє з дати початку кредитування до повного погашення кредиту.

Згідно п. 9.3. додаткової угоди №1 до кредитного договору №010/0335/82/0010924 від 12.02.2009, без укладання додаткових угод до договору, банк має право продовжити строк користування кредитом на той самий строк, за умови, що на останній робочий день строку користування кредитом банк не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку користування кредитом. Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів після подовження строку користування кредитом розглядається сторонами як згода клієнта на подовження строку користування кредитом. Строк користування кредитом може бути подовжений, в тому числі без перевипуску ПК в разі настання обставин згідно п. 3.14 або 10.5, з метою виконання обов`язку клієнта щодо погашення кредиту без права його отримання, про що банк повідомляє клієнта в порядку, аналогічному тому, що вказаний в пункті 10.3 договору.

Згідно банківських виписок та розрахунку АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» заборгованості по картковому рахунку за кредитним договором № 010/0335/82/0010924 від 12.02.2009, вбачається, що даний договір після підписання додаткової угоди №1 від 30.08.2013 було пролонговано до 30.08.2021.

Також сторони додаткової угоди №1 до кредитного договору №010/0335/82/0010924 від 12.02.2009 погодили, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у сімдесят років (п. 17.6).

Згідно розрахунку заборгованості АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» по картковому рахунку за кредитним договором № 010/0335/82/0010924 від 12.02.2009, вбачається, що станом на 17.03.2020 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 11 108,02 грн., в тому числі: 10895, 04 грн. – заборгованість за тілом кредиту (з урахуванням останнього збільшення кредитного ліміту 19.08.2017 до 11600, грн.), 214, 05 – заборгованість за процентами.

У відповідності до зазначеного вище договору відступлення права вимоги №114\2-19-F від 20.09.2020 до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/0335/82/0010924 від 12.02.2009.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 17.03.2020 до договору про відступлення права вимоги №114\2-19-F від 20.09.2019 від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №010/0335/82/0010924 від 12.02.2009 на загальну суму 11 108,02 грн., в тому числі: 10893, 97 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 214, 05 – заборгованість за процентами.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за кредитним договором 010/0335/82/0010924 від 12.02.2009 станом на 10.01.2023 вбачається, що за ОСОБА_1 значиться заборгованість в загальному розмірі 16246, 33 грн., що зокрема, включає донарахування за відсотками з 16.01.2020 по 10.01.2023 в сумі 4263, 24 грн.; 3 % за користування грошовими коштами на залишок заборгованості в сумі 10893, 97 грн. в період 30.08.2021-23.02.2022 – 159, 38 грн.; інфляційні збитки в період 30.08.2021-23.02.2022 – 715, 69 грн. (враховуючи, що сукупний індекс інфляції - 106, 57 грн.).

Також, як встановлено вже судом, 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором за кредитним договором 010/0335/82/0010924 від 12.02.2009.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 10.01.2023 до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором 010/0335/82/0010924 від 12.02.2009 на загальну суму 22164, 35 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту – 10893, 97 грн; проценти – 11270, 38 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитним договором №010/0335/82/0010924 від 12.02.2009 станом на 07.03.2025 вбачається, що за ОСОБА_1 значиться заборгованість в загальному розмірі 16246, 33 грн., в тому числі заборгованість по тілу кредиту – 10893, 97 грн; заборгованість за процентами – 4477, 29 грн.; інфляційні збитки – 715, 69 грн.; 3 % за користування грошовими коштами – 159, 38 грн.

Ухвалюючи рішення по суті заявлених позовних вимог судом враховано також наступні обставини та застосовано наступні норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Таким чином вбачається, що укладені договори між первісним кредитором та відповідачем відповідають формі, передбаченій ст.ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договорів шляхом звернення до відділень банку та заповнення заяв-анкет для отримання кредитів.

Враховуючи вищенаведене та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та відповідачем укладено кредитні договори, які підписані особистим підписом відповідача.

Оскільки згідно з положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, то ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

З кредитних договорів вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

На переконання суду, підстав для сумніву у змісті договорів відповідачем не наведено, оскільки він не обґрунтував свої доводи у дійсності даних договорів. Доводи відповідача щодо не підписання ним договору не відповідають обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами.

З досліджених судом виписок слідує, що відповідач отримав від кредитодавця кошти на виконання умов кожного з кредитних договорів.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідачем було укладено договори за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням договорів позичальник отримав від кредитодавця всю інформацію стосовно кредитів, ознайомився з усіма умовами договорів та правильно зрозумів суть фінансової послуги.

Під час укладання договорів, відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з їх укладенням, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору.

Зокрема, відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

При цьому, договори та їх умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Також, при цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів, наданих позивачем в частині укладення, підписання кожного кредитного договору.

Доводи відповідача про недоведеність факту укладення кредитного договору та його нікчемність є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема і зазначеними вище банківськими виписками по відповідних рахунках.

Оцінивши допустимість, достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що у позивача виникло право на заявлення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договорами №014/0335/82/0150143 від 09.01.2018, №010/0335/82/0010924 від 12.02.2009 у загальному розмірі 243617 гривень 45 копійок з урахуванням заборгованостей за основними зобов`язаннями, процентів, пені та/або штрафів, інфляційних збитків та нарахованих 3% річних, зокрема:

за кредитним договором №010/0335/82/0010924 від 12.02.2009 - 16246, 33 грн., в тому числі заборгованість по тілу кредиту – 10893, 97 грн; заборгованість за процентами – 4477, 29 грн.; інфляційні збитки – 715, 69 грн.; 3 % за користування грошовими коштами – 159, 38 грн.;

за кредитним договором №014/0335/82/0150143 від 09.01.2018 - 227371, 12 грн., в тому числі заборгованість по тілу кредиту – 78957, 44 грн; заборгованість за процентами – 133596, 92 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами – 14816, 76 грн.

На думку суду, розрахунок позивача, відповідає умовам договорів та вимогам Цивільного кодексу України.

Щодо доводів відповідача щодо пропуску строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, в період з 02.04.2020 по 01.07.2023 було зупинено всі строки позовної давності на підставі п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Воєнний стан неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, але з 24.02.2022 року та по 04.09.2025 рік перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні. Виходячи з чого, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і застосування наслідків пропуску строку позовної давності неможливе.

З урахуванням викладеного, та умов договорів, суд приходить висновку, що позов поданий у строки, визначені законом, та вони позивачем не пропущені.

Щодо факту переходу права вимоги за кредитним договором до позивача судом враховано наступне.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за укладеними ним з ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» кредитнии договорами.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача.

При цьому суд вказує, що повідомлення про заміну кредитора не є обов`язковим при укладанні договорів відступлення прав вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Так, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/14716/17, законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов`язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог. Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦКУ.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, не виконав свої зобов`язання за кредитними договорами, тому позивач, якому перейшло право вимоги за вказаними договорами, отримав право на задоволення своїх вимог кредитора шляхом стягнення заборгованості.

З огляду, що кредитором нараховано 3 % річних та інфляційні збитки на суму не виконаного грошового зобов`язання по договору №010/0335/82/0010924 за період з 30.08.2021 до 23.02.2022, вимоги щодо яких відступлені 10.03.2023 на користь ТОВ «Коллект Центр», суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і в цій частині також.

При цьому суд вказує, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані й заявлені внаслідок невиконання грошового зобов`язання, позовна давність також не поширюється, оскільки вони входять до складу грошового зобов`язання.

Такі висновки містяться і в постанові ОП КЦС Верховного Суду від 02.02.2026 по справі №716/1842/24.

Варто зазначити, що суд не має права зменшувати 3% річних, оскільки це компенсація, а не штраф, що передбачена законом, а не договором.

Таким чином, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2923 грн 41 коп. відповідно до статті 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь позивача.

У частині заявлених витрат на правничу допомогу, суд врахував наступне.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з п. 1.1. Договору про надання правової допомоги № 01-07/2024, укладеним між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги передбачено, що адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги, зокрема, надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

В п.п. 3.1.4. п. 3.1. договору про надання правової допомоги визначено, що клієнт приймає на себе наступні зобов`язання, зокрема, оплачувати юридичну допомогу.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору про надання правової допомоги вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги. Клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги після надання клієнту відповідного рахунку для оплати. Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги, який готується адвокатським об`єднанням та надсилається клієнту для підписання.

Згідно із заявкою на надання юридичної допомоги №505 від 01.02.2025, ТОВ «Коллект Центр» за договором про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 ТОВ «Коллект Центр» замовило надання наступних правових (юридичних) послуг виконавцем клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : усна консультація - 2 години, вартість однієї години 2000,00 грн, всього 4000,00 грн; надання письмової консультації з вивчення документів – 3000, 00 грн.; складання позовної заяви - 6 годин, вартість однієї години 3000,00 грн, всього 18000,00 грн.

Як вбачається з витягу з акту №5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025, підписаного керуючим партнером адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр», сторони за договором № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 склали цей акт про те, що відповідно до заявки виконавцем були надані наступні послуги: усна консультація з вивченням документів - 2 години, вартість однієї години 2000,00 грн, всього 4000,00 грн; надання письмової консультації з вивчення документів – 3000, 00 грн.; складання позовної заяви - 6 годин, вартість однієї години 3000,00 грн, всього 18000,00 грн.

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання ТОВ «Коллект Центр» правової допомоги за договором № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024.

Зважаючи на той факт, що позивач у справі належним чином документально підтвердив такі витрати, однак враховуючи складність справи (справа по своїй суті є типовою для позивача у відносинах із боржниками, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги), суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000, 00 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

На підставі викладеного, керуючись статями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ - 44276926) заборгованість за кредитними договорами №014/0335/82/0150143 від 09.01.2018, №010/0335/82/0010924 від 12.02.2009 у загальному розмірі 243617 (двісті сорок три тисячі шістсот сімнадцять) гривень 45 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ - 44276926) судовий збір у розмірі 2923 (дві тисячі дев`ятсот двадцять три) грн 41 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.02.2026.

Суддя Олександр Король