Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №603/73/24 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/73/24

Провадження №2/603/3/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бішко І. М.,

за участі представника позивача – прокурора Петрівської І. А., представника правонаступника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Андрусенка І. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Монастириської міської ради до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

у с т а н о в и в:

Керівник Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області (далі – Бучацька окружна прокуратура) Носовський М. В. звернувся до суду в інтересах держави в особі Монастириської міської ради з позовом до ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Горожанка» (далі – ПП «Горожанка») про витребування на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради з незаконного володіння відповідачів земельної ділянки загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території с. Горожанка Чортківського району Тернопільської області (далі – с. Горожанка).

В обґрунтування заявлених вимог зазначає те, що Бучацькою окружною прокуратурою в межах кримінального провадження № 12021211130000097 від 20.05.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України, виявлено факт порушення вимог земельного законодавства та неправомірного отримання в приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Так, було встановлено, що ОСОБА_3 , яка виконувала обов`язки голови Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області (далі – Горожанська сільська рада), в період з 02.09.2020 року до 03.11.2020 року, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи на користь, серед іншого, ОСОБА_2 , з метою отримання ним завідомо неправомірної вигоди, що виразилось у незаконній передачі йому у власність земельної ділянки, діючи умисно, склала завідомо неправдивий протокол та рішення № 199 тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 », а також завідомо неправдивий протокол та рішення № 224 тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 ». На підставі вказаних завідомо підроблених ОСОБА_3 протоколів та рішень ОСОБА_2 безпідставно отримав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287 загальною площею 2,0 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 22 263,65 грн. 02.11.2020 року державним реєстратором Монастириської міської ради здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

У зв`язку з наведеним, вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України.

Прокурор вказує на те, що спірна земельна ділянка не передавалася ОСОБА_2 в установленому законом порядку. Так, 01.09.2020 року ОСОБА_2 подав у сільську раду заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, яка була зареєстрована в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради під № 69. На вказаній заяві в. о. голови Горожанської сільської ради ОСОБА_3 накладено резолюцію «на розгляд сесії 01.09.2020». Однак в проекті землеустрою щодо виділення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 міститься тотожна його заява, на якій проставлено реєстраційний вхідний № 79, замість № 69.

Відповідно до протоколу засідання тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради, яке відбулося 02.09.2020 року та на якому було прийнято рішення № 199, на сесії були присутні 7 депутатів з 12 обраних. Результати голосування свідчать про те, що за вказане рішення проголосували всі присутні депутати. Відповідно до протоколу засідання тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради, яке відбулося 24.10.2020 року та на якому було прийнято рішення № 224, на сесії були присутні 10 депутатів з 12 обраних. Результати голосування свідчать про те, що за вказане рішення проголосували всі присутні депутати.

Водночас допитані як свідки в кримінальному провадженні депутати Горожанської сільської ради не підтвердили, що вищевказані рішення були прийняті на засіданнях тридцять четвертої та тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради відповідно.Також свідки ОСОБА_4 (оперуповноважений ВКП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області), ОСОБА_5 (директор Горожанської ЗОШ І-ІІІ ст.) повідомили про те, що 24.10.2020 сесія ради не проводилася. Водночас ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження стосовно неї визнала свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, а також повідомила, що 02.09.2020 року особисто на комп`ютері надрукувала та роздрукувала, а в подальшому – підписала протокол сесії, якої фактично не було, що також зробила і з рішеннями, зазначеними в обвинувальному акті. Тотожні дії вона вчинила й 24.10.2020 року. Отже, враховуючи те, що відповідні сесії не проводилися, депутати Горожанської сільської ради не голосували за вказані рішення, спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади без вираження її волі, чим було порушено інтереси держави.

Прокурор також звертає увагу на те, що на підставі ухвали слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області в справі № 595/869/21 від 17.06.2021 року було вилучено оригінали протоколу та рішень тридцять четвертої та тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року та від 24.10.2020 року відповідно, журнал реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради, книгу розпоряджень сільського голови, оригінали заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, зокрема, на ім`я ОСОБА_2 . Однак заява ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутня, а у вилученому журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради немає жодних записів про неї. Вказане, на його переконання, свідчить про те, що ОСОБА_2 знав, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону, і наведені обставини ставлять під обґрунтований сумнів його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність.

01.02.2021 року між ОСОБА_2 та ПП «Горожанка» було укладено договір оренди землі, предметом якого є спірна земельна ділянка, отже остання перебуває у фактичному користуванні орендаря. За таких обставин, при встановлені підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 наявні також підстави для її витребування в ПП «Горожанка», якому спірна земельна ділянка була передана в оренду і яке є незаконним володільцем. Вважає, що витребування земельної ділянки лише у ОСОБА_2 не призведе до її повернення у фактичне володіння Монастириської територіальної громади.

З огляду на те, що Монастириська міська рада є правонаступником Горожанської сільської ради, на території саме Монастириської міської ради розташована спірна земельна ділянка, остання наділена правом звернення до суду щодо захисту інтересів держави в спірних правовідносинах. Однак нею не вживалися та не планується вжиття заходів щодо відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади, в тому числі й шляхом звернення до суду з відповідним позовом, про що нею було повідомлено в листі № 11/02-20 від 03.01.2024 року. Отже, звернення до суду з цим позовом саме прокурором відповідає положенням ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи наведені обставини, просить витребувати з незаконного володіння відповідачів на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради спірну земельну ділянку, а також стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

У відзиві на позовну заяву представник правонаступника відповідача ОСОБА_1 – адвокат Андрусенко І. Я. вказує, що ОСОБА_2 як громадянин України мав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у власність. У зв`язку з наведеним ОСОБА_2 звернувся до Горожанської сільської ради із заявою (клопотанням) про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Рішенням Горожанської сільської ради № 199 від 02.09.2020 року відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Горожанка на території Горожанської сільської ради. На підставі вказаного рішення було розроблено відповідний проект землеустрою, який ОСОБА_2 передав для затвердження до сільської ради. Рішенням Горожанської сільської ради № 224 від 24.10.2020 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287 для ведення особистого селянського господарства в межах с. Горожанка та передано цю земельну ділянку безоплатно у власність ОСОБА_2 . На підставі наведеного вважає, що ОСОБА_2 отримав спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку. Водночас вирок суду в іншому провадженні, на який посилається прокурор, не має преюдиційного значення в цій справі, а показання свідків, зафіксовані в письмових протоколах допитів свідків, які не досліджувались судом безпосередньо, не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Представник ОСОБА_6 також звертає увагу на те, що у провадженні Монастириського районного суду Тернопільської області перебувало кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України (справа № 603/547/21). До початку судового розгляду прокурором Монастириського відділу Бучацької окружної прокуратури в інтересах Монастириської міської ради було заявлено позов про відшкодування на користь держави в особі Монастириської міської ради завданих збитків в розмірі 200 372,85 грн, які ОСОБА_3 відшкодувала в добровільному порядку. Враховуючи ту обставину, що позивачу – Монастириській міській раді збитки вже відшкодовані, вважає вищевказаний віндикаційний позов безпідставним. Керуючись наведеним, просить відмовити в задоволенні позову (т. 3, а. с. 36-42). Аналогічні доводи були наведені у відзиві на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Андрусенка І. Я. (т. 2, а. с. 2-7).

У відповіді на відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Андрусенка І. Я. представник Монастириської міської ради вказав, що земельна ділянка з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287 не передавалася у власність ОСОБА_2 в установленому законом порядку, оскільки рішення, на підставі яких відповідач набув її, є підробленими, відповідних сесій сільської ради не проводилося, а депутати ради за них не голосували. Звертає увагу на те, що земельні ділянки, які були незаконно передані у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , загальною площею 18,00 га не повернуто Монастириській міській територіальній громаді. Враховуючи те, що земельні ділянки набуті з комунальної власності безоплатно, на підставі підроблених рішень та без вираження волі територіальної громади, вони підлягають поверненню належному власнику, а саме Монастириській міській раді, яка є представником територіальної громади. Також звертає увагу на те, що ОСОБА_3 справді добровільно відшкодувала 200 372,85 грн як шкоду в межах кримінального провадження № 12021211130000097 від 20.05.2021 року, проте розмір цієї шкоди був розрахований з огляду на нормативно-грошову оцінку кожної земельної ділянки, яка є значно меншою за реальну вартість вказаних земельних ділянок (т. 2, а. с. 46-48).

У відповіді на відзив прокурор заперечив доводи представника правонаступника відповідача ОСОБА_1 . Вказує, що спірна земельна ділянка не передавалася у власність ОСОБА_2 в установленому законом порядку і саме вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року встановлено, що ОСОБА_2 безпідставно отримав її у власність на підставі завідомо підроблених протоколів та рішень тридцять четвертої і тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради. Звертає увагу на те, що пред`являючи позов в межах кримінального провадження, ставилося питання про відшкодування ОСОБА_3 завданої істотної шкоди, визначеної ч. 1 ст. 364 КК України, за вчинення нею злочину. Водночас у цій позовній заяві ставиться вимога про повернення матеріального об`єкту – земельної ділянки, яка незаконно була надана ОСОБА_2 поза волею власника, тобто Монастириської територіальної громади (т. 3, а. с. 52-58). Аналогічні доводи були наведені у відзиві на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Андрусенка І. Я. (т. 2, а. с. 14-20).

Також у відповіді на відзивпредставника правонаступника відповідача ОСОБА_1 прокурор зазначає, що після відкриття провадження у справі відповідач ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , є його дружина – ОСОБА_1 , якій були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_2 . Проте свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку не видано у зв`язку з наявністю накладеного на неї арешту. Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 17.10.2025 року залучено до участі в справі правонаступником відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , до якої перейшли усі процесуальні права та обов`язки правопопередника, і вона продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

У запереченні на відповідь на відзив представник правонаступника відповідача ОСОБА_1 – адвокат Андрусенко І. Я. зазначає, що ОСОБА_1 до моменту залучення її до участі у справі не володіла інформацією, як саме ОСОБА_2 набув у власність спірну земельну ділянку, тому вона вважає себе добросовісним набувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287 (т. 3, а. с. 69-70).

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 16.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 19.04.2024 року цивільну справу за вищевказаним позовом прийнято до свого провадження суддею Галіяном І. М. та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 14.05.2024 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 06.11.2024 року провадження у справі було зупинено у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_2 – до залучення до участі у справі правонаступника відповідача.

Ухвалою від 17.10.2025 року Монастириський районний суд Тернопільської області поновив провадження в цивільній справі, залучив до участі в справі правонаступником відповідача ОСОБА_1 , повернувся на стадію підготовчого провадження та призначив у справі підготовче засідання.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.02.2026 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 27.02.2026 року закрито провадження у цивільній справі в частині позовних вимог керівника Бучацької окружної прокуратури Носовського М. В. в інтересах держави в особі Монастириської міської ради до ПП «Горожанка» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Прокурор Петрівська І. А. в судовому засіданні підтримала позов з мотивів, викладених e ньому, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник правонаступника відповідача ОСОБА_1 – адвокат Андрусенко І. Я. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Монастириська міська рада не забезпечила явку представника в судове засідання, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника, з обставинами, викладеними в позові, погоджується.

Суд встановив такі обставини.

01.09.2020 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Горожанської сільської ради із заявою № 69 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 50-51).

На підставі вказаної заяви ОСОБА_2 в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради за 2007-2017 роки здійснено відповідний запис за № 69 від 01.09.2020 року, а також визначено передати цю заяву на розгляд сесії (т. 1, а. с. 41-45).

Згідно з розпорядженням в. о. сільського голови Томкевич Г. Й. № 4 від 21.08.2020 року на 02.09.2020 року скликано тридцять четверту сесію сьомого скликання Горожанської сільської ради (т. 1, а. с. 39, зв.).

Відповідно до протоколу тридцять четвертої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання від 02.09.2020 року на порядок денний сесії було винесено та розглядалось питання «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 », за результатом чого прийнято рішення № 199 (т. 1, а. с. 52-57).

Рішенням тридцять четвертої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання № 199 від 02.09.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 » вирішено надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, а розроблену землевпорядну документацію на основі цього рішення представити на розгляд сесії Горожанської сільської ради та прийняти рішення по суті (т. 1, а. с. 58).

На підставі рішення Горожанської сільської ради № 199 від 02.09.2020 року ФОП ОСОБА_15 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Горожанка (т. 1, а. с. 71-84).

Окрім того, судом встановлено, що в матеріалах проекту землеустрою є заява ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відміткою про реєстрацію у виконавчому комітеті «ВК № 79 01.09.2020» (т. 1, а. с. 73, зв.).

Згідно з розпорядженням в. о. сільського голови Томкевич Г. Й. № 6 від 14.10.2020 року на 24.10.2020 року було скликано тридцять шосту сесію сьомого скликання Горожанської сільської ради (т. 1, а. с. 40).

Відповідно до протоколу тридцять шостої сесії Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року на порядок денний сесії було винесено та розглядалось, серед іншого, питання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 », за результатом чого винесено рішення № 224 (т. 1, а. с. 59-65).

Водночас запис про звернення ОСОБА_2 із заявою щодо затвердження проекту землеустрою та винесення цього питання на розгляд тридцять шостої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради відсутній (т. 1, а. с. 41-45).

Також суд звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 17.06.2021 року (справа № 595/869/21) в межах кримінального провадження № 12021211130000097 від 20.05.2021 року працівникам СВ ВП № 2 (м. Бучач) було надано дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів документів, серед яких – оригінал заяви ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою (т. 1, а. с. 35-36). Однак згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів та опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 24.06.2021 року, вказана заява ОСОБА_2 відсутня (т. 1, а. с. 37-38).

Рішенням тридцять шостої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання № 224 від 24.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 » вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту та передати безоплатно у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку (т. 1, а. с. 66).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 442334995 від 05.09.2025 року на підставі рішення Горожанської сільської ради № 224 від 24.10.2020 року державним реєстратором сектору державної реєстрації Монастириської районної держаної адміністрації Тернопільської області 02.11.2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287 площею 2,0 га (т. 1, а. с. 171-172).

20.05.2021 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12021211130000097 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом здійснення в. о. голови с. Горожанка Томкевич Г. Й. службового підроблення протоколу 36-ї сесії та рішень сесії (запис № 1). 27.07.2021 року внесено запис № 3 про підробку ОСОБА_3 протоколу 34-ї сесії та рішень сесії, а 28.07.2021 року – запис № 5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фактом зловживання ОСОБА_3 своїм службовим становищем та внесення завідомо неправдивих відомостей в протоколи 34-ї і 36-ї сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради, а також рішень до них, внаслідок чого третім особам незаконно надано земельні ділянки у приватну власність в межах населеного пункту загальною площею 18 га, нормативно-грошова оцінка яких становить 200 372,85 грн, чим спричинено шкоду громаді Горожанської сільської ради (т. 1, а. с. 33-34).

У зв`язку з реорганізацією Горожанської сільської ради шляхом приєднання до Монастириської міської ради рішенням № 16 від 15.12.2020 року Монастириську міську раду визначено правонаступником всього майна, прав та обов`язків Горожанської сільської ради (т. 1, а. с. 170).

Постановою старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Кобзара М. від 06.08.2021 року потерпілим в кримінальному провадженні № 12021211130000097 від 20.05.2021 року визнано Монастириську міську раду, а також залучено її представника на час проведення досудового розслідування (т. 1, а. с. 134).

Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року (справа № 603/547/21), який відповідно до інформації з ЄДРСР набрав законної сили 26.02.2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115168976), в кримінальному провадженні № 12021211130000097 від 20.05.2021 року ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України (т. 1, а. с. 154-163).

Як відомо зі змісту зазначеного вироку, судом було встановлено, що ОСОБА_3 , будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, виконуючи обов`язки голови Горожанської сільської ради, в період з 02.09.2020 року до 03.11.2020 року, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби та діючи в користь ОСОБА_7 , ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , з метою отримання вказаними особами завідомо неправомірної вигоди, що виразилося у незаконній передачі їм у власність земельних ділянок, діючи умисно, склала завідомо неправдивий протокол тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року, а також завідомо неправдиві рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 196-213 від 02.09.2020 року, завідомо неправдивий протокол тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року, а також завідомо неправдиві рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 223-230 від 24.10.2020 року, завідомо неправдивий протокол тридцять сьомої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 03.11.2020 року, а також завідомо неправдиве рішення № 240 від 03.11.2020 року.

На підставі завідомо підроблених ОСОБА_3 вищевказаних протоколів та рішень ОСОБА_7 безпідставно отримала у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0288, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_2 (відповідач) безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0287, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_8 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0286, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_9 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0285, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_10 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0284, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_11 безпідставно отримала у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0283, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_12 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0281, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_13 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0282, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_14 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0280, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн.

Судом констатовано, що в результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 незаконно передано у власність 9 земельних ділянок загальною площею 18,00 га та загальною вартістю відповідно до нормативно-грошової оцінки 200 372,86 грн.

Водночас вищевказаним вироком суду залишено без розгляду цивільний позов Бучацької окружної прокуратури про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави в особі Монастириської міської ради 200 372,86 грн з огляду на відповідне клопотання прокурора та добровільну сплату ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі вимог заявленого цивільного позову.

На підтвердження доводів про те, що ОСОБА_3 відшкодувала завдану нею шкоду, до відзиву на позовну заяву адвокат Андрусенко І. Я. долучив відповіді Монастириської міської ради № 235/02-20 від 23.04.2024 року (т. 2, а. с. 12) та № 510/02-20 від 07.03.2024 року (т. 3, а. с. 44), згідно з якими ОСОБА_3 відшкодувала збитки в розмірі 200 372,86 грн.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.07.2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287 становить 22 263,65 грн (т. 1, а. с. 133).

Водночас згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.01.2024 року вартість спірної земельної ділянки становить 198 202,68 грн (т. 1, а. с. 183-184).

22.12.2023 року Бучацька окружна прокуратура звернулася до Монастириської міської ради із запитом щодо вжиття міською радою заходів з відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом (т. 1, а. с. 164-168).

Як відомо з відповіді Монастириської міської ради № 11/02-20 від 03.11.2024 року, міською радою не вживались відповідні заходи щодо відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади і Монастириська міська рада не звертатиметься до суду з позовом про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 169).

Відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03.09.2024 (т. 2, а. с. 79) та копією актового запису про смерть № 423 від 03.09.2024 року, наданого відділом ДРАЦС у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (т. 2, а. с. 95).

Згідно з інформаційним листом завідувача Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори № 1308/02-14 від 10.07.2025 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена приватним нотаріусом Івано–Франківського міського нотаріального округу Кіцулою О. М. (т. 2, а. с. 104, зв.).

Відповідно до листа приватного нотаріуса Івано–Франківського міського нотаріального округу Кіцули О. М. № 80/02-14 від 26.07.2025 року після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріусом 10.01.2025 року відкрито спадкову справу № 4/2025. Спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , є його дружина – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2, а. с. 105).

З листа приватного нотаріуса Івано–Франківського міського нотаріального округу Кіцули О. М. № 99/01-16 від 17.09.2025 року відомо, що 12.09.2025 року були видані свідоцтва про право на спадщину за законом дружині спадкодавця – ОСОБА_1 на спадкове майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_2 та на яке не було накладено арешт/заборону. Згідно з інформацією, яка наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку, яка є предметом спору, з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287, зареєстровано за ОСОБА_2 . На підставі ухвали Бучацького районного суду Тернопільської області від 22.09.2021 року у справі № 595/869/21 на вищевказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2021 року внесено відомості щодо арешту (номер запису про обтяження/арешт 44615372). Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287 не видано у зв`язку з наявністю арешту на зазначену земельну ділянку (т. 2, а. с. 114).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши учасників справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (абз. 2 ч. 2 ст. 373 ЦК України).

Суб`єктивне право власності на землю виникає на підставах та у порядку, визначеному, перш за все Земельним кодексом України (далі – ЗК України), а також іншими законами України, що регулюють земельні правовідносини.

За змістом п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України (тут і надалі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначений Главою 19 ЗК України (ст. ст. 116 – 126-1).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч. 6 ст. 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні, що передбачено абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що саме особисте волевиявлення особи є ключовим в аспекті реалізації гарантованого Конституцією України права кожного громадянина на землю.

Закон України «Про звернення громадян» визначає під зверненням громадян викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 вищевказаного Закону заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

За змістом ст. 13 цього Закону діловодство щодо звернень громадян ведеться в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 2 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у медіа, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 14.04.1997 року (тут і надалі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочий день та час, - наступного після нього робочого дня на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп`ютерами (додаток № 1), або в журналах (додаток № 2).

Як вже згадувалось судом, за результатом виконання ухвали слідчого судді Бучацького районного суду від 17.06.2021 року (справа № 595/869/21) встановлено факт відсутності, зокрема, оригіналу заяви ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою, подання якої повинно передувати отриманню громадянином земельної ділянки безоплатно у приватну власність із земель комунальної власності. Водночас заява відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яка долучена до проекту землеустрою, містить відмітку про її реєстрацію у виконавчому комітеті Горожанської сільської ради під іншим номером, аніж заява ОСОБА_2 , що зберігалася в Горожанській сільській раді (№ 79 замість № 69).

Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 не звертався із відповідною заявою, що суперечить вимогам ст. 118 ЗК України. Доказів протилежного суду не надано.

Вказане, на переконання суду, також ставить під обґрунтований сумнів добросовісність ОСОБА_2 під час набуття земельної ділянки у власність, оскільки у силу зазначених обставин він знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону.

Також суд звертає увагу і на те, що в силу приписів п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, що передбачено ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР.

Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2 Закону № 280/97-ВР).

У силу ч. 8 ст. 60 Закону № 280/97-ВР право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

У постанові від 07.08.2024 року в справі № 337/1294/23 Верховний Суд, аналізуючи приписи ч. 8 ст. 60 Закону № 280/97-ВР, вказав, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Розпорядження майном органом місцевого самоврядування не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може бути оцінено як вираження волі територіальної громади, тому відчужене таким чином майно підлягає поверненню на підставі статей 387-388 ЦК України.

В постанові від 14.11.2018 року в справі № 183/1617/16 Верховний Суд також зазначив, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого відповідач набув право власності на земельну ділянку.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як згадувалось вище, вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року (справа № 603/547/21), який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України. Вказаним вироком, серед іншого, встановлено, що ОСОБА_3 вчинила службове підроблення, склавши завідомо неправдиві офіційні документи - протокол та рішення № 199 тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року, протокол та рішення № 224 тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року. На підставі вищевказаних підроблених офіційних документів ОСОБА_2 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0285 загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн.

Для цієї справи преюдиційними є встановлені зазначеним вироком суду обставини набуття всупереч закону права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , а отже вибуття земельної ділянки з володіння власника (територіальної громади) відбулося поза його волею.

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.09.2020 року в справі № 700/460/17, аналізуючи спосіб отримання відповідачами спірних земельних ділянок у власність.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписів ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків встановлених цим кодексом та іншими законами України.

У силу ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 року в справі № 910/10987/18).

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 5 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому, діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК).

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Велика Палата Верховного Суду в п. 84 постанови від 09.11.2021 року (справа № 466/8649/16-ц) зазначила, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована в межах населеного пункту с. Горожанка, вибула з володіння територіальної громади незаконно та всупереч її волі – на підставі підроблених в. о. голови Горожанської сільської ради ОСОБА_3 протоколу і рішення № 199 тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року, протоколу та рішення № 224 тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року, що встановлено відповідним вироком суду, а також за відсутності визначених законом дій ОСОБА_2 , які повинні були передувати переданню земельної ділянки безоплатно у власність із земель комунальної власності (зокрема, подання заяви про затвердження проекту землеустрою).

Після смерті відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем і правонаступником прав та обов`язків останнього є його дружина – ОСОБА_1 , до якої перейшли усі процесуальні права та обов`язки правопопередника, і вона продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Враховуючи наведені обставини, зважаючи на те, що ОСОБА_2 набув у власність спірну земельну ділянку в порушення визначеної законом процедури, вищевказана земельна ділянка підлягає витребуванню з володіння правонаступника відповідача ОСОБА_1 на користь Монастириської міської територіальної громади, яка є правонаступником Горожанської сільської ради, та на території якої ця земельна ділянка розташована.

Щодо доводів представника правонаступника відповідача ОСОБА_1 про відшкодування ОСОБА_3 завданої нею шкоди суд зазначає таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України, за вчинення якого засуджено ОСОБА_3 , є злочином з матеріальним складом і визначається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди (шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Проте заподіяна кримінальним правопорушенням шкода як обставина, що впливає на його кваліфікацію та вирішення інших питань, пов`язаних із притягненням особи до кримінальної відповідальності, та відшкодування збитків як спосіб захисту порушеного цивільного права і компенсаційний механізм мають неоднакову юридичну природу, відрізняються за критеріями визначення і правовими наслідками.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

Водночас приписи ст. 1192 ЦК України визначають, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як відомо з довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.01.2024 року, вартість спірної земельної ділянки становить 198 202,68 грн (т. 1, а. с. 183-184). Водночас ОСОБА_3 в межах кримінального провадження № 12021211130000097 від 20.05.2021 року добровільно відшкодувала завдану нею істотну шкоду, передбачену ч. 1 ст. 364 КК України, що була визначена з огляду на загальну суму нормативно-грошової оцінки кожної незаконно переданої у приватну власність земельної ділянки (22 263,65 грн).

Суд також враховує, що звернення прокурора до суду із цим позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, що вибула з власності держави незаконно, поза її волею.

Суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Таке втручання, на переконання суду, є законним, оскільки воно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, і такий захід є пропорційним визначеним цілям.

При цьому, інтереси власника, який позбувся володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, і порушені права позивача підлягають захисту саме шляхом витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Оцінивши надані докази, їхню достатність і взаємний зв`язок в сукупності, суд приходить висновку про наявність правових підстав для витребування від правонаступника відповідача на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287, загальною площею 2,0 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах населеного пункту с. Горожанка, задовольнивши таким чином позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи закриття провадження у цивільній справі в частині позовних вимог до ПП «Горожанка», з правонаступника відповідача ОСОБА_1 слід стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 182, 317, 319, 321, 328, 373, 387, 1216-1218, 1225, 1258, 1261, 1268, 1270, 1296 ЦК України, ст. ст. 81, 116, 118, 122, 152, 153 ЗК України, ст. ст. 4, 12, 13, 55, 76, 81, 82, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Монастириської міської ради до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння – задовольнити.

Витребувати на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради з незаконного володіння правонаступника ОСОБА_2 – ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287 загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах населеного пункту с. Горожанка Чортківського району Тернопільської області (колишньої Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: керівник Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області (вул. Міцкевича, 10-А, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області) в інтересах держави в особі Монастириської міської ради, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Правонаступник відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя І. М. Галіян