Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №454/3199/24 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/3199/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

за участю секретаря Баран О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

представник позивача адвокат Матвійчук Г.М. звернулася до Сокальського районного суду Львівської області з вказаним позовом в інтересах ОСОБА_1 покликаючись на наступне :

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років померла баба позивача – ОСОБА_1 – ОСОБА_5 . про що в книзі реєстрації актів про смерть 11 листопада 1991 року виконавчим комітетом Перв`ятицької сільської ради Сокальського району Львівської області зроблено відповідний актовий запис за № 28, та видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

За життя баби 15 липня 1982 року рішенням виконавчого комітету Перв`ятицької сільської ради народних депутатів № 26 їй було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку (перебудову існуючого будинку) в АДРЕСА_1 в межах присадибної ділянки. Рішення сільської ради затверджено Рішенням виконкому Сокальської районної ради народних депутатів 16 червня 1983 року № 152.

Після отримання вказаного рішення ОСОБА_5 отримала у встановленому законом порядку будівельний паспорт на забудову земельної ділянки та розпочала будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 .

В 1986 році баба разом з сім`єю онука – позивача по справі вселилася у не завершений будівництвом будинок та проживала в ньому, поступово завершуючи його, проте право власності на вказаний будинок не зареєструвала, хоча будівництво завершилося в 1989 році, що відображено у погосподарських книгах Перв`ятицької сільської ради.

Згідно по-господарської книги № 4, з 1986 по 1990 р. р. особовий рахунок НОМЕР_2 за колгоспним двором ОСОБА_5 рахується житловий будинок, 1989р. побудови загальною площею 147,5 м. кв. житловою 89,3 м. кв., що підтверджується випискою із погосподарської книги від 12.08.2024р. № 119.

За законодавством, що діяло на час будівництва нового будинку він також набував статусу колгоспного двору, майно якого належало на праві спільної сумісної власності всім його членам.

З 15.04.1991 року в зв`язку із введенням в дію Закону України № 697-XII «Про власність» від 7 лютого 1991 року колгоспні двори припинили своє існування. Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991р, пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Станом на 15 квітня 1991 року такими, що не втратили право на майно колгоспного двору вважалися всі особи, що мешкали та були зареєстровані в домоволодінні розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Цими особами, згідно із записами в по-господарських книгах Перв`ятицької сільської ради у даному випадку були – позивач та відповідачі : дружина – ОСОБА_2 , двоє неповнолітніх дітей - син ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_6 та голова колгоспного двору – ОСОБА_5 - баба позивача.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ,заповіту на випадок своєї смерті не складала, після її смерті відкрилася спадщина за законом на все належне їй на день смерті майно в тому числі на її частку в майні колгоспного двору. Після смерті ОСОБА_5 виділ (поділ) часток майна учасники колгоспного двору не проводили, оскільки вселилися в уже фактично збудований без їх участі будинок, не приймали участі в будівництві чи покращенні вказаного майна та їх участь в створенні даного майна була не значною. На даний час вони на частку в майні двору не претендують з огляду на те, що спадкоємцем та фактичним власником будинку є позивач.

Загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 діяв Цивільний Кодекс Української РСР 1963 р. відповідно до вимог ст. 529 якого при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є її єдина дочка ОСОБА_7 – мати позивача, яка після його народження ІНФОРМАЦІЯ_3 уклала шлюб з ОСОБА_8 та перейшла проживати до нього у с. Скоморохи Сокальського району Львівської області.

Позивач повернувся проживати до баби в 1980 році та з 11.10.1980 року проживає та зареєстрований у будинку по АДРЕСА_1 . В 1982 році позивач одружився і у вказаному будинку разом із ним проживає його сім`я.( відповідачі по справі) .

Спадкоємець першої черги мати позивача ОСОБА_9 спадщину після смерті ОСОБА_5 не прийняла, позаяк не подала заяви нотаріусу про прийняття спадщини, не вступила в фактичне володіння спадковим майном та не проживала з померлою на день її смерті, а ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 59 років померла, про що \Скоморохівською сільською радою Сокальського району зроблено запис № 17 від 05.05.1997р. Спадщину після смерті баби прийняв її онук, позивач – ОСОБА_1 на підставі ст. 549 ЦК Української РСР за якою він вважається таким , що прийняв спадщину 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

За законодавством, що діяло на момент смерті баби позивача право на спадкування у позивача, як онука померлої баби, виникало лише у випадку смерті його матері до відкриття спадщини після смерті баби, а його мати померла через шість років після смерті ОСОБА_5 , тобто в порядку переходу права на спадкування позивач спадкувати не міг.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами.

Згідно із записами в по-господарських книгах Перв`ятицької сільської ради позивач зареєстрований та проживає у спадковому будинку з 11.10.1980 р. по даний час разом із сім`єю дружина – ОСОБА_2 , - сином ОСОБА_4 , дочкою ОСОБА_6 .

Як фактичному володільцю будинку, позивачу рішенням ІХ сесії 22 скликання Перв`ятицької сільської ради від 04 квітня 1997 року передано у власність земельну ділянку розміром 0,600га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 в т. ч. 0,250 га під будинком.

До дня смерті ОСОБА_5 реєстрація права власності на вказане будинковолодіння в КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» не проводила, що підтверджується довідкою МБТІ від 23.03.2023р. № 1221.

Отже, незалежно від наявності зареєстрованого права власності на будинок такий належав ОСОБА_5 на праві власності.

На даний час житловий будинок по АДРЕСА_1 є одноповерховим загальною площею 147,5 м. кв., з яких житлова – 89,3 м. кв., будинок збудовано у 1989 році та він складається із цокольного поверху загальною площею 61,7 м. кв. на якому розміщені: коридор - 13,4 м. кв., вітальня -17,2 м.кв. ванна – 5,3 м. кв., туалет - 4,9 м. кв., паливна - 7,8 м. кв. та кухня - 13,1 м.кв. та першого поверху загальною площею 85,8 м. кв. на якому розміщені : коридор -13,7 м. кв., чотири житлових кімнати: площею – 17,3 ; -18,3; ,-18,8;: -17,7 м. кв. відповідно, що підтверджується копією технічного паспорта на вищезазначений будинок від 02.06.2015р., виготовленого КП ЛОР «Червоноградське МБТІ». До будинку також належать: прибудова літера – а, господарська будівля з літньою кухнею літера Б, прибудова до господарської будівлі літера -б , підвал під прибудовою літера – пд, сарай – літера В.

Відповідно до зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд інвентарна вартість вказаного будинку складає 549944,00 грн.

Позивач та його представник в судове засідання не прибули, однак надали суду заяву про розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задоволити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не прибули однак суду подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги визнають.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовні вимоги, письмові докази, суд приходить до наступного.

01 січня 2004 року Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив чинність із набранням чинності Цивільним кодексом України.

Згідно із ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. За ст.5.Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У випадку позивача спадщина відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців (матір`ю позивача) до набрання чинності цим Кодексом. Право позивача на спадкування майна баби виникло після набрання чинності ЦК України, оскільки ним збільшено до п`яти кількість черг спадкування за законом та відповідно до положень ст. 1265 ЦК України позивач набув права на спадкування як спадкоємець п`ятої черги за законом (інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно),після смерті баби, спадщину прийняв, проживав та був зареєстрованим разом із спадкодавцем на час її смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З 15.04.1991 року в зв`язку із введенням в дію Закону України № 697-XII «Про власність» від 7 лютого 1991 року колгоспні двори припинили своє існування. Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991р, пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Станом на 15 квітня 1991 року такими, що не втратили право на майно колгоспного двору вважалися всі особи, що вступили в фактичне володіння спадковим майном, проживали разом із спадкодавцем.

Загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 діяв Цивільний Кодекс Української РСР 1963р. відповідно до вимог ст. 529 якого при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

За ЦК Української РСР 1963 р. право на спадкування у позивача, як онука померлої баби, виникало лише у випадку смерті його матері до відкриття спадщини після смерті баби, а його мати померла через шість років після смерті ОСОБА_5 ..

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у по-господарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами.

01 січня 2004 року Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив чинність із набранням чинності Цивільним кодексом України.

Згідно із ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За ст. 5. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У випадку позивача спадщина відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців (матір`ю позивача) до набрання чинності цим Кодексом.

Право позивача на спадкування майна баби виникло після набрання чинності ЦК України, відповідно до положень ст. 1265 ЦК України.

Позивач є спадкоємцем п`ятої черги за законом після смерті баби, спадщину прийняв, оскільки проживав та був зареєстрованим разом із спадкодавцем на час її смерті. У загальному порядку позивач не може реалізувати своє право на спадкування, позаяк у нього відсутні правовстановлюючі документи (Свідоцтво про реєстрацію права власності на ім`я баби) на спадковий будинок, а, крім того, на момент завершення будівництва в 1989р. будинок юридично зберігав статус майна колгоспного двору, хоча офіційно зареєстрованим як майно колгоспного двору не був.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Один із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Позивач та його представник подали заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ст. 27 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в т. ч. на підставі:

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Керуючись статтями 12,13,76,77,79,80,81,89,259,264-265 ЦПК України, ст. 16, ст. ст. 328, 1258, 1265, ч. 3 ст. 1268, ЦК України, ст. 27 ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП – НОМЕР_3 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 147,5м.кв.. з яких житлова – 89,3м.кв., який складається із цокольного поверху загальною площею 61,7м.кв. з коридором – 13,4м.кв., вітальнею – 17,2 м. кв., ванною – 5,3м.кв., туалетом – 4,9м.кв., паливною – 7,8м.кв. та кухнею – 13,1м.кв. та першого поверху загальною площею 85,8м.кв. з коридором – 13,7м.кв., чотирма житловими кімнатами: площею – 17,3; 18,3; 18,8; 17,7м.кв. з належними до нього: прибудовою літера – а, господарською будівлею з літньою кухнею літера – Б, прибудовою до господарської будівлі літера - б, підвалом під прибудовою літера – пд, сараєм – літера В в порядку спадкування за законом як спадкоємцем п`ятої черги після смерті баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 прож. АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 прож. АДРЕСА_2 , РНОКПП– НОМЕР_4 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 прож. АДРЕСА_2 ,. РНОКПП - НОМЕР_5

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 прож. АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 .

Головуючий: О. А. Веремчук