Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №450/5181/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5181/25 Провадження № 2/450/584/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мусієвського В. Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача через систему «Електронний Суд» звернувся з позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 6976662, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Авентус Україна» 18.08.2023 року, у розмірі 20621 грн. 50 коп., яка складається з 5000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 8855 грн. 50 коп. заборгованості по відсоткам, які нараховані первісним кредитором, та 6766 грн. заборгованості по відсоткам, які нараховані ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 68 календарних днів. Крім цього, в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України просив зазначити в рішенні суду для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Мотивував позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулась до ТзОВ «Авентус Україна» і уклала 18.08.2023 року кредитний договір № 6976662, отримавши грошові кошти для власних потреб. Зауважив, що вказаний договір складений в електронному варіанті та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису у виді одноразового електронного ідентифікатора. Вказав, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку із чим утворилася згадана заборгованість. Зазначив, що 27.05.2024 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимоги до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 6976662 від 18.08.2023 року. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу стягнути з відповідача. Долучив клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації, що містить банківську таємницю.

Ухвалою від 04.12.2025 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлялась про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

У вказаний строк відповідач не надала суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

Ухвалою від 04.12.2025 року клопотання представника позивача ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Столітнього М.М. про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю. Уповноважено представника позивача ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Столітнього М.М. на отримання у АТ КБ «ПриватБанк» витребуваних доказів, які слід було надати суду, а копії таких скерувати відповідачу.

17.12.2025 року представником позивача Столітнім М.М. подано клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних доказів та підтвердження їх скерування відповідачу ОСОБА_1 .

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 18.08.2023 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Авентус Україна» договір № 6976662 про споживчий кредит, шляхом підписання такого, додатку № 1 до нього та паспорту споживчого кредиту електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора С2660, внаслідок чого отримала кредит на особисті потреби у розмірі 5000 грн. строком на 351 день зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 1,99 % на день за стандартною процентною ставкою та 1,095 % на день за зниженою процентною ставкою.

ТзОВ «Авентус Україна» надано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 5000 грн., що підтверджується листом ТзОВ «Пейтек Україна» № 20240612-21а від 12.06.2024 року та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 16.12.2025 року.

27.05.2024 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до умов якого первісний кредитор ТзОВ «Авентус Україна» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» свої права вимоги за кредитними договорами, натомість фактор сплачує первісному кредитору грошові кошти за відступлення права вимоги.

Згідно реєстру боржників, який являється додатком № 1 до договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, ТзОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 6976662 від 18.08.2023 року. У вказаному документі заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 6976662 від 18.08.2023 року становить 13855 грн. 50 коп. та складається з 5000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 8855 грн. 50 коп. заборгованості по відсотках.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року назву юридичної особи змінено на ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до первинних документів, а саме картки обліку (розрахунку заборгованості), виданої первісним кредитором ТзОВ «Авентус Україна», заборгованість відповідача станом на 26.05.2024 року становить 13855 грн. 50 коп. та складається з 5000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 8855 грн. 50 коп. заборгованості по відсотках. При цьому, слід вказати, що первісним кредитором ТзОВ «Авентус Україна» 15.11.2023 року припинено нарахування відсотків за кредитним договором № 6976662 від 18.08.2023 року.

Водночас, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 6976662 від 18.08.2023 року у розмірі 20621 грн. 50 коп., яка складається з 5000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 8855 грн. 50 коп. заборгованості по відсоткам, які нараховані первісним кредитором, та 6766 грн. заборгованості по відсоткам, які нараховані ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 68 календарних днів, однак належних і допустимих доказів на підтвердження правильності та безспірності здійснення нарахувань відсотків за користування кредитними коштами після 15.11.2023 року суду не надано.

Крім цього, подальше нарахування ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» процентів за кредитним договором № 6976662 від 18.08.2023 року є безпідставним, оскільки до матеріалів позову не надано доказів на підтвердження права даної юридичної особи на здійснення такої діяльності, а також відповідності вказаних нарахувань умовам договору позики № 6976662 від 18.08.2023 року.

З огляду на вказане, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6766 грн. заборгованості по відсоткам, які нараховані ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 68 календарних днів, задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6976662, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Авентус Україна» 18.08.2023 року, у розмірі 13855 грн. 50 коп., яка складається з 5000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 8855 грн. 50 коп. заборгованості по відсотках.

Що стосується зазначення в рішенні суду про нарахування інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості, слід вказати наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У відповідності до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Таким чином, формулювання вказаних норм процесуального права визначають право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування.

Слід також звернути увагу на правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22, згідно якого потрібно враховувати, що ч. 11 ст. 265 ЦПК України містить вказівки не судові, який ухвалює рішення, а органові, який виконуватиме судове рішення та здійснюватиме остаточний розрахунок відсотків чи пені, нарахованих судом на підставі ч. 10 ст. 265 ЦПК України. Саме ч. 10 ст. 265 ЦПК України визначає певне правило поведінки, обов`язкове для суду, і до того ж формулює його із використанням сполучника «або», а саме: «Суд…, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення». Вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України (або відсотки, або пеня), принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.

За вказаних обставин вимога про зазначення в рішенні суду про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості, задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, заявки № 11451 від 22.09.2025 року на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, рахунку на оплату № 11451-20/10-2025 від 20.10.2025 року та акту № 11451 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.10.2025 року вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у з`язку із розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 , становить 10000 грн. та складається з послуг, а саме зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства кількістю 0,5 год., вартістю 440 грн.; дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства кількістю 0,5 год., вартістю 440 грн.; підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом, кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесу, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; складання позовної заяви про стягнення заборгованості кількістю 2 год, вартістю 1640 грн.; складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) – додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі) виконаних робіт та інші необхідні документи) кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив письмові пояснення, заяви (клопотання) клопотання про витребування доказів, тощо) кількістю 2 год., вартістю 1640 грн.; представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі участь в судових засіданнях кількістю 2 год., вартістю 1640 грн.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 20621 грн. 50 коп., які підлягатимуть частковому задоволенню в сумі 13855 грн. 50 коп.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6976662 від 18.08.2023 року в розмірі 13855 грн. 50 коп., яка складається з 5000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 8855 грн. 50 коп. заборгованості по відсотках.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.