Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №450/5679/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5679/25 Провадження № 2/450/744/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мусієвського В. Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача через систему «Електронний Суд» звернулась з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 0981004613, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Інфінанс» 21.10.2020 року, у розмірі 121700 грн, що складається з 8000 грн заборгованості по тілу кредиту, 113700 грн заборгованості за відсотками.

Мотивувала позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 21.10.2020 року звернулася до ТзОВ «Інфінанс» та уклала кредитний договір № 0981004613, отримавши грошові кошти на споживчі потреби. Зауважила, що вказаний договір складений в електронному варіанті та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора. Зазначила, що 16.12.2021 року між ТзОВ «Інфінанс» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 16-12/21, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимог останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 0981004613 від 21.10.2020 року. 10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимог позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 0981004613 від 21.10.2020 року. Вказала, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 310420 грн, яка складається з 8000 грн заборгованості по тілу кредиту, 222900 грн заборгованості за відсотками. Крім цього, враховуючи принципи розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 0981004613 від 21.10.2020 року у розмірі 121700 грн, яка складається з 8000 грн заборгованості по тілу кредиту, 113700 грн заборгованості за відсотками. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2422,40 грн судового збору і 25000 грн на професійну правничу допомогу стягнути з відповідача.

Ухвалою від 01.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду.

Відповідач повідомлялась про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

У вказаний строк відповідач не надала суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

В матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 21.10.2020 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Інфінанс» договір позики № 0981004613, шляхом підписання пропозиції укласти договір надання позики, акцепту оферти на укладення договору надання позики та заявки-анкети на отримання кредиту № 3306598 електронним підписом одноразовими ідентифікаторами 2L3Z8W, 4d5d6І, внаслідок чого отримала кредит на споживчі потреби у розмірі 8000 грн строком на 30 днів зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 1,75% за кожен день користування позикою.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 0981004613 від 21.10.2020 року, що підтверджується довідкою ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 09.07.2025 року.

16.12.2021 року між ТзОВ «Інфінанс» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 16-12/21, відповідно до умов якого первісний кредитор ТзОВ «Інфінанс» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Вердикт Капітал» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 16-12/21 від 16.12.2021 року вбачається, що ТзОВ «Інфінанс» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 0981004613 від 21.10.2020 року, заборгованість за яким становить 121700 грн, що складається з 8000 грн заборгованості по тілу кредиту, 113700 грн заборгованості за відсотками.

10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого кредитор ТзОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Коллект Центр» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, вбачається, що ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 0981004613 від 21.10.2020 року, заборгованість за яким становить 230900 грн, що складається з 8000 грн заборгованості по тілу кредиту, 222900 грн заборгованості за відсотками.

У відповідності до розрахунку заборгованості, складеного ТзОВ «Коллект Центр», у відповідача станом на 04.11.2025 року наявна заборгованість за кредитним договором № 0981004613 від 21.10.2020 року, яка становить 310420 грн, що складається з 8000 грн заборгованості по тілу кредиту, 222900 грн заборгованості за відсотками.

Водночас, представник позивача у позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 0981004613 від 21.10.2020 року у розмірі 121700 грн, яка складається з 8000 грн заборгованості по тілу кредиту, 113700 грн заборгованості за відсотками, мотивуючи тим, що вказане відповідатиме принципу розумності, співмірності і пропорційності.

При цьому, суд не може в повній мірі погодитись із наведеною позивачем сумою заборгованості відповідача за кредитним договором № 0981004613 від 21.10.2020 року в повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.10.2020 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Інфінанс» договір позики № 0981004613, внаслідок чого отримала кредит на споживчі потреби у розмірі 8000 грн строком на 30 днів зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 1,75% за кожен день користування позикою.

Покликання сторони позивача щодо можливості пролонгації договору позики № 0981004613 від 21.10.2020 року не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки такі відсутні у підписаних відповідачем ОСОБА_1 фінансових документах.

Долучені до матеріалів цивільної справи правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka Loyal», не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , що в свою чергу свідчить про відсутність її ознайомлення зі змістом таких.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, яка прийнята у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , ТзОВ «Інфінанс» дотримало вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими кредитор.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Необхідно звернути увагу, що безпосередньо укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Інфінанс» договір позики № 0981004613 від 21.10.2020 року, не містить умов щодо пролонгації строку кредитування, що є істотною умовою договору, а зважаючи на те, що такі положення викладені ТзОВ «Інфінанс» у правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka Loyal», що не підписані відповідачем, слід дійти висновку про свідоме введення споживачів фінансових послуг в оману з метою приховання реальних умов кредитування, зокрема щодо можливості позикодавця здійснення автоматичної пролонгації строку дії договору та безперервного нарахування процентів після спливу первісно встановленого строку користування кредитом.

Такі дії кредитодавця фактично призводять до істотного збільшення розміру зобов`язання споживача без його належного інформування та без отримання чітко вираженої згоди на зміну істотних умов договору, що суперечить вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Включення положень про пролонгацію та порядок подальшого нарахування процентів до окремих правил, які не підписані позичальником, не може вважатися належним доказом досягнення згоди сторін щодо таких умов.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

За частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Таким чином, слід дійти висновку, що загальна сума заборгованості за користування позикою строком на 30 днів зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 1,75% повинна становити 12200 грн та складатись з 8000 грн заборгованості по тілу кредиту, 4200 грн (8000 грн * 1,75% * 30 днів) заборгованості за відсотками.

Крім цього, з розрахунку заборгованості судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 сплачено 120 грн в якості погашення заборгованості за відсотками, які підлягатимуть списанню.

З огляду на викладене вище, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТзОВ «Коллект Центр» за договором позики № 0981004613 від 21.10.2020 року становить 12080 грн, яка складається з 8000 грн заборгованості по тілу кредиту, 4080 грн заборгованості за відсотками.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 0981004613 від 21.10.2020 року в розмірі 12080 грн, яка складається з 8000 грн заборгованості по тілу кредиту, 4080 грн заборгованості за відсотками.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до частин 3, 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, додатків № 1 та № 2 до нього, прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», заявки на надання юридичної допомоги № 109 від 01.10.2025 року, витягу з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у зв`язку із розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 становить 25000 грн та складається з послуг, а саме: надання усної консультації з вивченням документів кількістю 2 год., вартістю 4000 грн; підготовка пропозицій кількістю 3 год., вартістю 6000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду кількістю 5 год., вартістю 15000 грн.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у частинах 3, 4, 5, 9 статті 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості, в загальному розмірі 121700 грн, які підлягатимуть частковому задоволенню в сумі 12080 грн

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000 грн, оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «Коллект Центр», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

За статтею 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 279 ЦПК України, статтями 3, 13, 16, 509, 512-514, 517, 526, 527, 530, 599, 610-612, 614, 625, 639, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, статтями 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 0981004613 від 21.10.2020 року в розмірі 12080 грн, яка складається з 8000 грн заборгованості по тілу кредиту, 4080 грн заборгованості за відсотками.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.