Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №450/5678/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5678/25 Провадження № 2/450/743/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мусієвського В. Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача через систему «Електронний Суд» звернулась з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 9956415, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» 23.08.2020 року, у розмірі 13909,60 грн, яка складається з 6500 грн заборгованості по тілу кредиту, 7409,60 грн заборгованості за відсотками.

Мотивувала позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 23.08.2020 року звернувся до ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та уклав кредитний договір № 9956415, отримавши грошові кошти на споживчі потреби. Зауважила, що вказаний договір складений в електронному варіанті та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора. Вказала, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, частково сплативши 5070,40 грн, у зв`язку з чим утворилася згадана заборгованість. Зазначила, що 21.06.2021 року між ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» укладено договір факторингу № 2106, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимог останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 9956415 від 23.08.2020 року. 03.04.2023 року між ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТзОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимог позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 9956415 від 23.08.2020 року. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2422,40 грн судового збору і 4500 грн на професійну правничу допомогу стягнути з відповідача. Повідомила, що позивач очікує понести додаткові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. Крім цього, просила витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

Ухвалою від 01.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду.

Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

Ухвалою від 01.12.2025 року клопотання представника позивача ТзОВ «Фінпром Маркет» Гедзь О.В. про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю. Уповноважено представника позивача ТзОВ «Фінпром Маркет» Гедзь О.В. на отримання у АТ КБ «ПриватБанк» витребуваних доказів, які слід надати суду, а копії таких скерувати відповідачу, докази чого надати суду. Вказана ухвала представником позивача не виконана.

Ухвалою від 26.02.2026 року стягнуто з позивача ТзОВ «Фінпром Маркет» штраф в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3028 грн за невиконання директором вказаної юридичної особи Ґедзь О.В. ухвали суду від 01.12.2025 року.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 23.08.2020 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» договір позики № 9956415, шляхом підписання такого та паспорта споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором k6GV8kXFc5, внаслідок чого отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 6500 грн строком на 30 днів зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 1,60% за кожен день користування позикою.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 9956415 від 23.08.2020 року, що підтверджується платіжною інструкцією від 23.08.2020 року та довідкою ТзОВ «ФК «Фінекспрес» від 23.10.2025 року.

За частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

21.06.2021 року між ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» укладено договір факторингу № 2106, відповідно до умов якого первісний кредитор ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

З реєстру прав вимог № 1 від 21.06.2021 року вбачається, що ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило на користь ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 9956415 від 23.08.2020 року, заборгованість за яким становить 16124,80 грн та складається з 6500 грн заборгованості по тілу кредиту, 9624,80 грн заборгованості за відсотками.

03.04.2023 року між ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТзОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до умов якого кредитор ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Фінпром Маркет» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

З реєстру боржників від 03.04.2023 року вбачається, що ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» відступило на користь ТзОВ «Фінпром Маркет» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 9956415 від 23.08.2020 року, заборгованість за яким становить 16124,80 грн та складається з 6500 грн заборгованості по тілу кредиту, 9624,80 грн заборгованості за відсотками.

У відповідності до розрахунку заборгованості, складеного ТзОВ «Фіпром Маркет», у відповідача станом на 19.11.2025 року наявна заборгованість за кредитним договором № 9956415 від 23.08.2020 року, яка становить 13909,60 грн та складається з 6500 грн заборгованості по тілу кредиту, 7409,60 грн заборгованості за відсотками.

Водночас, суд не може в повній мірі погодитись із наведеною позивачем сумою заборгованості відповідача за кредитним договором № 9956415 від 23.08.2020 року в повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 23.08.2020 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» договір позики № 9956415, внаслідок чого отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 6500 грн строком на 30 днів зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 1,60% за кожен день користування позикою.

Як вбачається з пункту 2 кредитного договору № 9956415 від 23.08.2020 року, строк позики становить 30 днів.

Таким чином, покликання сторони позивача в частині пролонгації кредитного договору № 9956415 від 23.08.2020 року на строк не більше 90 днів не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки такі відомості відсутні у кредитному договорі, а також паспорті споживчого кредиту.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Водночас позивач заявляє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 13909,60 грн, що складається з 6500 грн заборгованості по тілу кредиту, 7409,60 грн заборгованості за відсотками, остання з яких розрахована за 120 днів.

Судом встановлено, що загальна сума заборгованості за користування позикою строком на 30 днів зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 1,60% повинна становити 9620 грн, що складатиметься з 6500 грн заборгованості по тілу кредиту, 3120 грн (6500 грн * 1,60% * 30 днів) заборгованості за відсотками.

При цьому з розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, частково сплативши 5070,40 грн.

Таким чином, сума заборгованості, яка підлягатиме стягненню з відповідача на користь позивача, становитиме 4549,60 грн за тілом кредиту (9620 грн - 5070,40 грн).

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 9956415 від 23.08.2020 року в розмірі 4549,60 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до частин 3, 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року, додатків № 1 та № 2 до нього, платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579939275.1 від 15.10.2025 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у зв`язку із розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 становить 4500 грн та складається з послуг, а саме: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів по малозначних справах для формування позовної заяви вартістю 500 грн; підготовка/складання позовної заяви до боржника, за необхідності інших заяв по суті справи, представництво інтересів клієнта в суді вартістю 4000 грн.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у частинах 3, 4, 5, 9 статті 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості, в загальному розмірі 13909,60 грн, які підлягатимуть частковому задоволенню в сумі 4549,60 грн.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000 грн, оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «Фінпром Маркет», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

За статтею 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 279 ЦПК України, статтями 3, 13, 16, 509, 512-514, 517, 526, 527, 530, 599, 610-612, 614, 625, 639, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, статтями 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 9956415 від 23.08.2020 року в розмірі 4549,60 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.