Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №442/1473/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/1473/26

Провадження №3/442/393/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 лютого 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Павлів З.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

встановила:

25.02.2026 в провадження Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВБА №210301 02.02.2026 о 16:00 год. в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив відносно співмешканки ОСОБА_2 психологічне та фізичне домашнє насильство, а саме: ображав нецензурними словами, шарпав, ударив по руках, чим завдав шкоди психологічному та фізичному здоров`ю потерпілій.

Із заяви на ім`я Головного управління Національної поліції у Львівській області від 02.02.2026 убачається, що заявником у даній справі є ОСОБА_3 , яка на даний час проживає в Ірландії та як стверджує, свідком вищевказаної події не була.

З пояснень ОСОБА_2 від 13.02.2026 убачається, що 02.02.2026 орієнтовно о 169 год. до ОСОБА_1 , який на той час проживав разом із нею за вказаною адресою, прийшли мати та брат та почали вживати алкоголь. Побачивши це, вона звернулась до його матері з приводу виховання сина. Почувши це, ОСОБА_1 почав шарпати її, кричати, ображати нецензурною лайкою, наносив удари по руках, після чого вона викликала поліцію.

ОСОБА_4 надала письмові пояснення про те, що вона є матір`ю ОСОБА_1 02.02.2026 орієнтовно о 16.00 год. разом із молодшим сином ОСОБА_5 прийшли у гості до старшого сина ОСОБА_1 . Вони сиділи, спілкувались, алкоголю не вживали, до неї підійшла ОСОБА_2 та почала жалітись на ОСОБА_6 . Жодних протиправних дій відносно ОСОБА_2 він не вчиняв, а тому вважає слова ОСОБА_2 наклепом.

ОСОБА_1 в судовому засіданні своєї вини не визнав, зазначив, що даного правопорушення не вчиняв. Пояснив, що 02.02.2026 орієнтовно о 16.00 год. до нього в гості прийшли мама та брат, вони сиділи, спілкувались. Тоді до них прийшла ОСОБА_2 з притензіями чому він водить до хати посторонніх людей. Він пояснив, що це його рідні, вона почала виганяти їх з хати, викликала поліцію. Жодних протиправних дій не вчиняв.

Вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали справи, доходжу наступних висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні порушення є, зокрема своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи.

Згідно ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтями 251, 280 КУпАП визначені фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Згідно із ст.245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, який в силу положень ст.251 КУпАП, є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла. їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 Закону № 2229-УІП, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали! однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім`ї відповідно до визначеного поняття члена сім`ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції статті 173-2 КУпАП, орган поліції зобов`язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало насильство, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов`язковим.

У вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення від 13.02.2026 зазначено про те, що подія мала місце 02.02.2026, а дані матеріалами оформлені на підставі заяви ОСОБА_7 , яка знаходиться за кордоном.

З пояснень як самої потерпілої, ОСОБА_1 , а також свідків події, вбачається, що ОСОБА_2 викликала поліцію, тобто суд презюмує, що перевірка по даному факту мала місце, щоурема на підставі заяви останньої.

Крім цього, доказів на підтвердження заподіяної ОСОБА_2 шкоди фізичному або психічному здоров`ю не представлено, натомість покази свідка ОСОБА_4 протиправність дій ОСОБА_1 спростовують.

Докази перебування ОСОБА_1 в родинних відносинах з ОСОБА_2 , або ж членом його сім`ї, - в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суб`єктом правопорушення може бути лише особа, яка вчиняє насильство в сім`ї або між особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю.

Таким чином, як за змістом протоколу про адміністративне правопорушення, так і за змістом письмових пояснень потерпілої та свідка, відсутні об`єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а наведені обставини свідчать виключно про побутовий конфлікт між колишніми співмешканцями, який жодним чином не може вважатися актом домашнього насильства.

Слід зазначити те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано в чому саме таке насильство полягало і яка шкода заподіяна, хоча це прямо випливає з диспозиції статті 173-2 КУпАП.

В даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди фізичному або психічному здоров`ю ОСОБА_2 хоча і відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, і зокрема, у матеріалах даної справи, втім їх зміст не розкрито, вказано «або», тобто не зрозуміло, яка саме шкода завдана, а тим більше таке не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом».

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь- яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; "критерій кола адресатів", відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі.

Аналіз диспозиції та санкції частини 1 статті 173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків». Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв`язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

Фактично об`єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.

Враховуючи викладені вище дійсні обставини справи та норми діючого законодавства, з урахуванням практики ЄСПЛ, слід зробити висновки, що домашнє насильство економічного характеру, відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», має місце лише у випадку позбавлення особи доступу до житла або майна, яким вона реально користується та в якому проживає.

Як визначено п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням всіх обставин справи, доходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ч.1 ст.173-2, ст.ст.283, 284 КУпАП, –

постановила:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрити, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Суддя Павлів З.С.