Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №314/242/24 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/242/24

Провадження № 2/314/44/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

26.02.2026 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Капітонова Є.М.,

секретар судового засідання Румянцева А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Вільнянськ в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Виконавчий комітет Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,

за участю представника позивача ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що сторони перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 24.12.2011 серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, актовий запис № 08.Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.07.2023 по справі № 314/2299/23 шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, актовий запис № 58.

Позивач стверджує, що у червні 2019 року відповідачка пішла з родини, залишивши сина і з цього часу мешкає окремо від дитини. У липні 2021 року ОСОБА_2 поїхала до Республіки Польща, де влаштувала своєї особисте життя і мешкає однією сім`єю з іншим чоловіком. ОСОБА_2 перестала цікавитися життям сина, його навчанням, не створює умов для отримання сином освіти, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не турбується про харчування, медичний догляд, лікування дитини. Відповідачка рідко телефонує сину по відеозв`язку, розмови тривають по декілька хвилини, за браком спільних тем для розмов. Син із матір`ю віддалились одне від одного. Мати не завжди вітає дитину на свята, на день народження, не володіє інформацією щодо стану здоров`я сина, звичок, захоплень. Після повномасштабного вторгнення рф в Україну, не запропонувала убезпечити сина та забрати його до ОСОБА_5 хоча б на деякий час.

На переконання позивача, наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 не має тісного психо-емоційного зв`язку з дитиною, у в пріоритеті її особисте життя. ОСОБА_2 свідомо самоусунулася від своїх батьківських обов`язків.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 04.10.2023 у цивільній справі № 314/2435/23 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 02.06.2023 рок, і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття. При цьому, відповідачка аліменти не сплачує, внаслідок чого станом на 02.01.2024 має заборгованість у розмірі 19632,48 грн.

Позивач зазначає, що самостійно виховує сина, піклується про його здоров`я, забезпечує якісне харчування, належний розвиток, відпочинок, залучає до спорту. Офіційно працевлаштований в Товаристві з обмеженою відповідальністю «СТЕК» на посаді комплектувальника товару, має стабільний щомісячний дохід, що підтверджується довідкою ТОВ «СТЕК» вих. № 01/12/23 від 01.12.2023 та довідкою про доходи від 01.12.2023 № 00000000007. Виконує одноразові роботи по найму, тримає господарство, город. Позитивно характеризується за місцем проживання позитивно, що підтверджується відповідною характеристикою від 07.12.2023 року № 1503, виданою Виконавчим комітетом Матвїївської міської ради Запорізького району Запорізької області.

Позивач із посиланням на акт обстеження умов проживання від 19.12.2023, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , зазначає, що його будинок складається із 4 кімнат, коридора та кухні. У будинку тепло та чисто. Наявна приготовлена їжа, запас продуктів. Для виховання та розвитку дитини облаштована дитяча кімната (ліжко, шафа для одягу, письмовий стіл, гаджет для навчання). Дитина забезпечена сезонним одягом та іграшками за віком.За цією адресою проживають: батько- ОСОБА_1 , син- ОСОБА_4 , баба- ОСОБА_6 , дід- ОСОБА_7 .

Просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,21 грн. Одночасно із позовом подано клопотання про виклик свідків.

Ухвалою суду від 24.01.2024 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.01.2024 постановлено витребувати від Служби у справах дітей Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, як органу опіки та піклування, письмовий висновок з приводу доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18.03.2024 до суду надійшло рішення виконавчого комітету Матвіївської сільської ради № 47 від 05.03.2024 «Про надання висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав».

Ухвалою суду від 23.04.2024 постановлено зобов`язати Державну прикордонну службу України відомості про перетин Державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 та дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26.04.2024 до суду надійшов лист Державної прикордонної служби України від 25.04.2024 № 19-28840/18-24 зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_4 , перетнула кордон 21.07.2021.

03.07.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідачки адвоката Агаєвої Е.Ф., згідно якої ОСОБА_2 мешкає у Республіці Польща, не має змоги прибути до суду. Із часу виїзду до Республіки Польща відповідачка не приймає участі у вихованні сина та не має можливості матеріального його утримувати. Втім, позов не визнає, має намір у майбутньому приїхати і забрати сина, вважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 20.05.2025 підготовче провадження закрито, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засіданні позивач не з`явився, представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягала на тих підставах, що у ньому зазначені.

Відповідачка, представник відповідачки у судове засідання не з`явились, попередньо надіславши клопотання про розгляд справи без участі. Заперечують проти задоволення позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, попередньо надавши висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

За клопотанням позивача у судовому засідання були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_6 пояснила у судовому засіданні, що є матір`ю позивача та бабою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина дуже ріко спілкується із матір`ю, яка життям сина і не цікавиться, жодної допомоги не надає. Свідок не зазначила, яким чином позбавлення батьківських прав матері відносно дитини, буде відповідати та забезпечувати найкращі інтереси дитини.

Свідок ОСОБА_8 пояснив у судовому засіданні, що із позивачем підтримує товариські відносини. Йому достеменно відомо, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком. Свідок не зазначив, яким чином позбавлення батьківських прав матері відносно дитини, буде відповідати та забезпечувати найкращі інтереси дитини.

Заслухавши представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до таких висновків.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 24.12.2011 виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області між сторонами 24.12.2011 укладено шлюб, про що здійснено актовий запис № 08.

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 14.11.2012 виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син- ОСОБА_4 , батьком якої вказаний « ОСОБА_1 », матір`ю вказана « ОСОБА_2 ».

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.07.2023 у справі № 314/2299/23, цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задоволено. Вирішено розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області 14.11.2012, актовий запис №58.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 04.10.2023 у справі № 314/2435/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування про визнання місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задоволено. Вирішено визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його батьком- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 02.06.2023, і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

Із листа Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області від 02.01.2024 № 29.9-38/73433693, ОСОБА_2 за виконавчим провадженням № 73433693, станом на 02.01.2024 має заборгованість у розмірі 19632,48 грн.

Із довідки та характеристики ТОВ «СТЕК» від 01.12.2023 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) працевлаштований із 09.06.2021 на посаді комплектувальника товарів. Проявив себе пунктуальним, відповідальним та сумлінним працівником, порушень не допускав, стягнень не має.

Із характеристики виконавчого комітету Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 07.12.2023 № 1503, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом із сином ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 . В селі характеризується позитивно, громадський порядок не порушує, спиртними напоями не зловживає, заяв скарг на ОСОБА_1 до сільської ради не надходило.

Із листа Комунального закладу «Матвіївська загальноосвітня санаторна школа-інтернат I-III ступенів» Запорізької обласної ради від 12.01.2024 № 02-11/4, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в освітньому закладі із першого класу, є старанним, уважним, дисциплінованим. Батько, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню дитини, приймає активну участь у житті класу та школи, залучається д вирішення організаційних питань класу. Мати участі у вихованні дитини не приймає, за період навчання дитини у школі жодного разу не була, успішністю сина не цікавилась.

Матеріали справи містять акт обстеження, датований 19.12.2023, умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок складається із чотирьох кімнат, наявне електро, водо та газопостачання, їжа приготована, наявний запас продуктів. Дитяча кімната облаштована (ліжко, шафа для одягу, письмовий стіл, гаджети для навчання, сезонний одяг, іграшки за віком). За вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 -батько; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -син; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 -баба; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 -дід. Зі слів ОСОБА_9 , у нього дружні відносини з батьком та іншими членами родини.

Згідно довідки сімейного лікаря від 09.01.2024, ОСОБА_1 за своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доглядає самостійно на протязі трьох років. Мати дитини вихованням не займається, перебуває за кордоном із 2021 року. Дитина перебуває під наглядом Матвіївської АЗПСМ із 2017 року.

Згідно рішення виконавчого комітету Матвіївської сільської ради № 47 від 05.03.2024 «Про надання висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав» від 14.03.2024, членами комісії встановлено факт свідомого та умисного невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків щодо свого малолітнього сина, відсутність з її боку будь-якої участі у вихованні дитини, не надання матеріальної допомоги, свідоме самоусунення від забезпечення морального та духовного розвитку дитини, нехтування невиконанням батьківських обов`язків щодо виховання своєї дитини, без поважних причин залишивши її без материнської уваги та турботи. Поведінка матері відносно дитини є свідомим нехтуванням неї своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення матері батьківських прав. Мати дитини не намагається боротися за своє право бути матір`ю, брати участь у вихованні, спілкуватися з дитиною, ігнорує можливість змінити своє ставлення до виховання та утримання дитини. Діючи в інтересах дитини орган опіки та піклування Матвіївської сільської ради вважає доцільним позбавити батьківських прав матір ОСОБА_2 у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із листа Державної прикордонної служби України від 25.04.2024 № 19-28840/18-24 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_4 , перетнула кордон 21.07.2021.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

За положеннями ч. 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. ч.1-4 ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч.1 ст. 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 у (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18.12.2008 п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020,справа № 227/2272/18).

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 (справа №753/2025/19) дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, до позовної заяви долучено лише висновок органу опіки та піклування від 05.03.2024 № 47, щодо доцільності позбавлення позивачки батьківських прав.

Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували свідоме та умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, суду не надано.

Разом із тим поведінка відповідачки як під час підготовчого провадження, так і під час судових засідань свідчить про її небайдужість до дитини, вона намагалася налагодити спілкування із сином.

Матеріали справи не містять доказів застосування до відповідачки будь-яких заходів попередження чи впливу з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування або інших компетентних органів. Відсутні докази проведення з нею профілактичної роботи, винесення попереджень, притягнення до адміністративної відповідальності чи інших заходів реагування, спрямованих на зміну її поведінки.

За таких обставин суд не вбачає доведеним, що поведінка відповідачки має характер свідомого, винного та систематичного ухилення від виконання батьківських обов`язків. Надані у справі докази не свідчать про те, що позбавлення батьківських прав є єдиним і необхідним заходом захисту прав та інтересів дитини.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав участь органу опіки та піклування є обов`язковою. Такий орган подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, який ґрунтується на відомостях, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків та інших осіб, а також на підставі інших документів, що стосуються справи.

Разом із тим висновок органу опіки та піклування має дорадчий характер та не є обов`язковим для суду. Суд оцінює його у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог процесуального закону.

Суд зазначає, що наданий висновок не містить достатньої мотивації щодо неможливості зміни поведінки відповідачки або щодо безрезультатності застосування до неї інших заходів впливу. Він фактично ґрунтується на загальній оцінці потреб сім`ї та характеристиках сторін, без належного аналізу причин неналежного виконання відповідачкою батьківських обов`язків, зокрема з урахуванням повідомлених нею обставин щодо стану здоров`я. Крім того, у висновку відсутній належний аналіз взаємовідносин матері із сином, що має істотне значення для вирішення спору.

Докази, надані позивачем, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідачки такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав стосовно її дитини.

Суд не встановив, що недостатнє спілкування матері із сином є наслідком її свідомих, злісних та умисних дій. Натомість матеріали справи свідчать про складність сімейних взаємин, наявність конфлікту та об`єктивних обставин.

Позбавлення батьківських прав є істотним втручанням у право на повагу до приватного і сімейного життя. За встановлених обставин таке втручання не є необхідним та пропорційним, оскільки відсутні належні й достатні докази умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому суд вважає за необхідне у позові відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

День складення повного судового рішення - 26.02.2026.

Суддя Євген Миколайович Капітонов

26.02.2026