Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №308/18120/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/18120/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Логойда І.В., за участю секретаря судового засідання Лутнянського І.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у залі суду у м. Ужгород цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №148298 від 31.07.2024 року у розмірі 36 746,28 грн., яка складається з 20 732,00 грн. заборгованості за тілом, 15 213,28 грн. заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 801,00 грн., стягнути судовий збір у розмірі 2422,20 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що 31.07.2024 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 148298 на суму 20 732,00 грн. Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua. Зокрема, згідно з Правилами, до укладення кредитного договору, позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору. Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій, розміщених на сайті кредитодавця, відповідач пройшов процедури встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення кредитного договору. Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами кредитного договору. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 5e6bda9e, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. На виконання умов Кредитного договору, 31.07.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_2 відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

10.10.2024 первісний кредитор та позивач уклали Договір факторингу № 10102024, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників №4 від 07.01.2025 до договору факторингу та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №4 від 07.01.2025 до Договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.01.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Постановлено витребувати від АТ «Приватбанк» інформацію.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при цьому у позовній заяві просить суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, не заперечує проти винесення заочного рішення, просить розглянути справу без участі позивача та задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну зареєстровану адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від19.05.2021 у справі №910/16033/20,від 20.07.2021у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі №496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

31.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 148298 на суму 20 732,00 грн., підписаний одноразовим ідентифікатором 5e6bda9e. Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua. За умовами вказаного договору, зокрема: 2.2.1. Сума (загальний розмір) кредиту становить 20732.00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 12015.88 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №139768 від 09.05.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 4984,36 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 3731.76 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. 2.3 Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 330,00 % річних . Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний. 2.4. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. 2.5. Комісія за надання кредиту складає 3 731,76 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 18,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. 2.6. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 31.07.2024 р. (дата надання кредиту) по 04.12.2024 р. 2.6.1. Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів. 2.7. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 18954,04 грн. 2.7.1. Денна процентна ставка складає: 18954.04 грн. / 20732.00 грн. / 126 днів * 100 % = 0,7256%/день. 2.8. Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 7 955,78% річних. 2.9. 1. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 39686,04 грн.

До справи додано графік платежів, паспорт споживчого кредиту, Договір про споживчий кредит (публічна частина) редакція діє з 21.11.2023 року, Правила надання коштів у кредит, розрахунок заборгованості, виписку з особового рахунку.

На виконання ухвали суду АТ «Приватбанк» надало інформацію від 05-01-2026 р. №20.1.0.0.0/7- 260105/97694-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період 31-07-2024 - 05-08-2024 р.: номер телефону НОМЕР_5 був/є фінансовим Номер телефону НОМЕР_5 , знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Повідомлено, що по рахунку(ах) НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 4 984,36 грн від 31-07-2024 р. Додатково направлено виписку у додатку по рахунку(ах) НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період з 31-07-2024 -05-08-2024 р.

10.10.2024 між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 10102024, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників №4 від 07.01.2025 до договору факторингу та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №4 від 07.01.2025 до Договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Додано також платіжну інструкцію №5291 від 14.01.2025.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позикодавець надавши відповідачу кредитні кошти зобов`язання за договором виконав, а позичальник порушив взяті на себе зобов`язання та не повернув отримані кошти з відсотками за користування.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на день відступлення позивачу прав грошової вимоги за кредитним договором у відповідача наявна прострочена заборгованість за кредитним договором №148298 від 31.07.2024 року у розмірі 36 746,28 грн., яка складається з 20 732,00 грн. заборгованості за тілом, 15 213,28 грн. заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 801,00 грн., що передбачено умовами укладеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких відомостей (доказів) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у заявленому позивачем розмірі, що виникла внаслідок порушення договірних зобов`язань відповідачем.

Щодо відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з письмових доказів, 20.08.2025 між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 з додатком №1 до такого - протоколом погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги, додаткову угоду №25770855437 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 від 11.09.2025 відносно відповідача, акт прийому-передачі, за яким АБ «Соломко та партнери» надано ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., в тому числі складання позовної заяви - 5000 грн. (2 год.); вивчення матеріалів справи - 1000 грн. (2 год.); складання адвокатського запиту - 500 грн. (1 год); складання клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 500 грн. (1 год).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати в сумі 7000 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатським об`єднанням обсягом послуг, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, тому, на переконання суду, понесені витрати відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також принципу справедливості, тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 7000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-81,83,141, 223, 258, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість кредитним договором №148298 від 31.07.2024 року у розмірі 36 746,28 грн., яка складається з 20 732,00 грн. заборгованості за тілом, 15 213,28 грн. заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 801,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,20 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса: 02094, Україна, місто Київ, вул. Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повний текст рішення складено 27.02.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда