Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №303/8249/24 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/8249/24

2-др/303/7/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Мельника Павла Петровича, про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Навібуд», виконавчого комітету Мукачівської міської ради, Управління міського господарства Мукачівської міської ради, Мукачівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Управляюча компанія «Навібуд», виконавчого комітету Мукачівської міської ради, Управління міського господарства Мукачівської міської ради, Мукачівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.01.2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ТзОВ «Управляюча компанія «Навібуд» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 74626,00 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн. та 255,42 грн. судових витрат на оплату судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

20.02.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Мельника П.П., надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання розподілу судових витрат у частині не вирішених витрат на професійну правничу допомогу та на проведення експертизи.

В обґрунтування своєї заяви представник позивача вказує на те, що відповідно до ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу та витрати, пов`язані з проведенням експертизи належать до судових витрат і підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем разом з позовною заявою було подано попередній розрахунок судових витрат та належні докази їх понесення. Витрати на правничу допомогу становлять 42000,00 грн., витрати на проведення експертизи – 42408,00 грн. Загальна сума невирішених судових витрат становить 84408,00 грн. Таким чином заявник просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з ТзОВ «Управляюча компанія «Навібуд» на користь ОСОБА_1 84408,00 грн. судових витрат.

Ухвалою від 23.02.2026 року вищевказану заяву прийнято до розгляду. Судове засідання для розгляду заяви по суті призначено 27.02.2026 року.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Так, відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.01.2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ТзОВ «Управляюча компанія «Навібуд» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 74626,00 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн. та 255,42 грн. судових витрат на оплату судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Таким чином, зазначеним рішенням не вирішувалося питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертизи, понесених позивачем. При цьому встановлено, що у позовній заяві представником позивача були зазначені попередній розрахунок судових витрат (60000,00 грн.), понесені витрати на професійну правничу допомогу (42000,00 грн.). Також у позові представник позивача просив вирішити питання розподілу судових витрат. Крім того, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви представник позивача долучив договір про надання правничої допомоги № 213 від 05.08.2024 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Мельнок П.П., додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 213 від 05.08.2024 року із зазначенням вартості і порядку оплати послуг адвоката та переліком юридичних послуг, що входять у вартість, квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 06.08.2024 року щодо здійснення оплати на суму 42000,00 грн. за договором про надання правничої допомоги № 213 від 05.08.2024 року та додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги № 213 від 05.08.2024 року.

Крім того, ухвалою суду від 03.12.2024 року призначено судову будівельно-технічну експертизу. Оплату за проведення зазначеної експертизи судом покладено на позивача ОСОБА_1 .

Згідно з рахунком № 25-102 від 14.04.2025 року вартість експертизи становила 42408,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Пункт 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України передбачає, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

В п. 1.2 додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 213 від 05.08.2024 року визначено, що оплата послуг адвоката (гонорар) складає 42000,00 грн.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Як вже було згадано, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи не містять клопотання відповідачів про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а також будь-яких заперечень сторони відповідачів з приводу заявлених вимог позивача щодо стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04.04.2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465 цс 18); від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19); від 08.06.2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26 цс 21); від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94 гс 20).

У контексті вирішення питання про розподіл судових витрат зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

При цьому суд не втручається у договірні відносини, що склалися між адвокатом і його клієнтом, які безперечно повинні виконуватись сторонами цього договору відповідно до погоджених ними умов, у тому числі і щодо сплати погодженого розміру гонорару адвоката.

З урахуванням викладеного, зваживши на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд приходить до висновку, що в цій справі витрати на правову допомогу в розмірі 42000,00 грн. є підтвердженими матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід нагадати, що позов був заявлений до чотирьох відповідачів про солідарне відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.01.2026 року в задоволенні позову до трьох відповідачів відмовлено, а до одного задоволено частково (30,65 % від ціни позову).

Таким чином, із врахування того, що в задоволенні позову до решти відповідачів відмовлено, з ТзОВ «Управляюча компанія «Навібуд» на користь позивача необхідно стягнути 3218,25 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення витрат за проведення експертизи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з ч.ч. 6-8 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Належними доказами підтверджено вартість експертизи, що становить 42408,00 грн., а також необхідність проведення такої експертизи для розгляду цивільної справи.

Таким чином, що витрати за проведення у справі судової експертизи підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, із врахування того, що в задоволенні позову до решти відповідачів відмовлено, з ТзОВ «Управляюча компанія «Навібуд» на користь позивача необхідно стягнути 3249,51 грн. витрат на проведення експертизи.

Підсумовуючи, суд зазначає про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України так як на момент ухвалення рішення від 14.01.2026 року у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, невирішення цього питання відбулось не з вини учасника процесу, а відтак заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Навібуд» на користь ОСОБА_1 3218,25 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Навібуд» на користь ОСОБА_1 3249,51 гривень судових витрат на проведення експертизи.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Навібуд» (вул. Ужгородська, 17, м. Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 44062506).

Відповідач: виконавчий комітет Мукачівської міської ради (пл. Духновича, 2, м. Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 04053743).

Відповідач: Управління міського господарства Мукачівської міської ради (пл. Духновича, 2, м. Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 03344510).

Відповідач: Мукачівська міська рада (пл. Духновича, 2, м. Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 38625180).

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Суддя А.М.Заболотний