Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №588/1634/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №588/1634/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Лебедь О. В.

Номер провадження 33/816/979/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 588/1634/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Пирогової Оксани Трохимівни на постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 26.01.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

установив:

Постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 26.01.2026 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн.

Згідно з постановою, 09.09.2025 о 17.40 год у с. Білка по вул. Соборна, 2-А ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та в медичному закладі КНП «Тростянецька міська лікарня» Тростянецької міської ради відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвокат Пирогова О.Т. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення.

В обґрунтовування апеляційних вимог, апелянт зазначає, що сам по собі факт відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння не є підставою для притягнення водія до відповідальності, якщо водієві не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі шляхом вручення письмового направлення. Відмова від проходження огляду в медичному закладі на відеозаписі не зафіксована.

Крім того, захисник посилається на те, що ОСОБА_1 є мобілізованим до ЗСУ, а суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження.

Захисник також зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не може бути самостійним доказом, а викладені в ньому обставини мають бути перевірені за допомогою інших доказів.

У призначену дату та час судового засідання ОСОБА_1 та його захисник до суду не з`явилися, жодних заяв не подавали.

З врахуванням вказаних обставин, наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду без участі вказаних осіб.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448763 від 09.09.2025 (а.с.2); рапорту помічника-чергового відділення поліції №1 (м.Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області про повідомлення на службу 102 від 09.09.2025 (а.с. 3); схеми наслідків дорожньо-транспортної пригоди без потерпілих від 09.09.2025 (а.с.4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 7); письмових пояснень ОСОБА_2 , яка пояснила, що з вини ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, сталася ДТП, у результаті якої обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень (а.с. 5); письмових пояснень ОСОБА_1 , згідно з якими він визнав свою вину у вчиненні ДТП та відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 6); відеозаписів з нагрудної камери поліцейського, які містять фактичні дані про прибуття екіпажу патрульної поліції за викликом на місце ДТП та відмову ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 10).

Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.

При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було переглянуто і апеляційним судом, і саме його даними підтверджується факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, який своєї провини не заперечував, при цьому, мав ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) та відмовився від проходження огляду як на місці пригоди, так і в медичному закладі, підтвердив факт вживання алкоголю.

Апеляційним судом також не встановлено обставин, за яких можливо було б дійти висновку, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції було допущено порушення Закону України «Про Національну поліцію», чи недотримано вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 №1395.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що сам по собі факт відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння не є підставою для притягнення водія до відповідальності, якщо водієві не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, суд зазначає таке.

Направлення надається поліцейським: 1) працівнику закладу охорони здоров`я, який безпосередньо проводить медичний огляд водія чи особи, яка керує транспортним засобом; 2) коли водій чи особа, яка керує транспортним засобом, бажає пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, а тому коли водій чи особа, яка керує транспортним засобом, відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння, то відповідне направлення не видається. Тобто, скерування особи до закладу охорони здоров`я з метою проведення огляду на стан сп`яніння оформляється поліцейським направленням за встановленою формою, яке не виписується та не вручається особі, яка відмовляється від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, тому доводи апеляційної скарги про ненадання поліцейськими безпосередньо ОСОБА_1 письмового направлення на огляд є необґрунтованими.

Доводи захисту на те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі на відеозаписі не зафіксована не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються самим відеозаписом.

Довід апелянта про те, що ОСОБА_1 є мобілізованим до ЗСУ, а суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження не заслуговують на увагу з підстав, виходячи з наступного.

Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено випадки зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 4 статті 277 КУпАП строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією, зупиняється судом у разі, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядження чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Таким чином, зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення КУпАП передбачений, але він не може бути застосований до справ про адміністративні правопорушення, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.

Інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі захисника не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить захисник, встановлено не було.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин.

Апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказів, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 26.01.2026 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника адвоката Пирогової Оксани Трохимівни на цю постанову без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова