Вирок від 25 лютого 2026 р. у справі №151/339/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 151/339/25

Провадження №11-кп/801/123/2026

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника

у режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,

обвинуваченого

у режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020100000023 від 13.01.2025 за апеляційною скаргою прокурора Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Чечельницького районного суду Вінницької області від 03.11.2025, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Серби Кодимського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, із базовою середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік, із покладеними обов`язками, передбаченими п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України.

Вирішено питання із процесуальними витратами.

В С Т А Н О В И В:

За вироком Чечельницького районного суду Вінницької області від 03.11.2025 ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України за таких обставин.

ОСОБА_8 в період часу з 02.07.2024 по 12.01.2025, перебуваючи по 2 провулку Шевченка, 5, селища Чечельник Гайсинського району Вінницької області, маючи прямий умисел на вчинення домашнього насильства, на ґрунті побутових сімейних конфліктів, вчиняв психологічне насильство щодо своєї колишньої співмешканки ОСОБА_10 , що призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої, зокрема стану здоров`я.

Зокрема, 02.07.2024 о 05 годині 33 хвилини, ОСОБА_8 , перебуваючи по АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство в сім`ї відносно своєї співмешканки ОСОБА_10 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії ОСОБА_8 та склали відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. За результатами розгляду вказаного протоколу, постановою Чечельницького районного суду Вінницької області від 24.07.2024 ОСОБА_8 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення психологічного насильства в сім`ї та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Також, 19.07.2024 близько 21 години 45 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи по АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство в сім`ї відносно своєї співмешканки ОСОБА_10 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії ОСОБА_8 та склали відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. За результатами розгляду вказаного протоколу, постановою Чечельницького районного суду Вінницької області від 09.09.2024 ОСОБА_8 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення психологічного насильства в сім`ї та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Окрім того, 26.09.2024 близько 19 год. ОСОБА_8 , перебуваючи по АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство в сім`ї відносно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_10 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії ОСОБА_8 та склали відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП. За результатами розгляду вказаного протоколу, постановою Чечельницького районного суду Вінницької області від 15.10.2024 ОСОБА_8 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення психологічного насильства в сім`ї та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

У подальшому, ОСОБА_8 , ігноруючи вищевказані рішення суду та те, що його неодноразово притягували до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, 06.01.2025 близько 21 години, прийшов до домоволодіння своєї колишньої співмешканки ОСОБА_10 , де розпочав конфлікт із останньою, в ході якого чинив відносно неї психологічне насильство в присутності дітей, а саме виражався нецензурною лайкою, погрожував їй фізичною розправою, намагався заподіяти їй тілесні ушкодження, шарпав її за одяг.

Окрім того, 12.01.2025 близько 16 години 30 хвилин, ОСОБА_8 прийшов до домоволодіння своєї колишньої співмешканки ОСОБА_10 , де розпочав конфлікт із останньою, в ході якого вчинив відносно неї психологічне насильство в присутності дітей, а саме виражався нецензурною лайкою, погрожував їй фізичною розправою.

Унаслідок систематичних протиправних дій ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_10 завдано психологічні страждання, погіршення якості життя, що виразилося у втраті енергійності, втомі, дискомфорті, у тому числі негативних переживань, що підтверджується висновком судової психологічної експертизи № 181/25-21 від 21.03.2025, відповідно до якого у ОСОБА_10 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок вчинення домашнього насильства з боку її колишнього співмешканця ОСОБА_8 .

Дії ОСОБА_8 судом кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, тобто домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи з якою винний перебував у близьких відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 , прокурор Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу із доповненнями, у якій просила вирок суду першої інстанції скасувати у частині призначення покарання та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року пробаційного нагляду із покладеними обов`язками, передбаченими п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, та на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_8 обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок пройти програму для кривдників на строк 10 місяців.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що, на думку апелянта, судове рішення не в повній мірі відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки не є належним чином обґрунтованим та вмотивованим. Зокрема, зазначається, що суд першої інстанції, призначаючи покарання, хоч і врахував обставини кримінального провадження та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, однак не забезпечив повного дотримання вимог закону щодо правильного застосування кримінально-правових норм.

При цьому прокурор звертає увагу, що покарання відповідно до ст. 50 КК України має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, тоді як суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_8 покарання у виді пробаційного нагляду строком один рік, не розглянув питання про застосування обмежувальних заходів, передбачених кримінальним законом.

Як зазначено в апеляційній скарзі, законодавство України у сфері протидії домашньому насильству, прийняте на виконання положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульської конвенції), передбачає можливість застосування до осіб, які вчинили домашнє насильство, спеціальних обмежувальних заходів, зокрема направлення для проходження програми для кривдників.

Прокурор наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілої особи суд може одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, застосувати до засудженого один або декілька обмежувальних заходів, однак суд першої інстанції цього питання фактично не вирішив, чим, на переконання апелянта, залишив без належного правового захисту потерпілу.

Крім того, вказується, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення щодо колишньої співмешканки у присутності дітей, які були свідками домашнього насильства, що вплинуло на якість їхнього життя, а тому незастосування обмежувального заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, є необґрунтованим.

На переконання апелянта, застосування такого заходу могло б запобігти подальшій протиправній поведінці обвинуваченого та забезпечити безпеку потерпілої і дітей від повторного вчинення домашнього насильства.

Також зазначається, що відповідно до ч. 3 ст. 91-1 КК України обмежувальні заходи можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців із можливістю їх продовження, однак суд першої інстанції безпідставно не визначив необхідність покладення на обвинуваченого обов`язку пройти програму для кривдників.

У зв`язку з наведеним апелянт вважає, що суд першої інстанції допустив помилку у застосуванні закону України про кримінальну відповідальність, оскільки безпідставно не застосував обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, що, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 та п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, є підставою для скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовільнити, позицію сторони захисту та обвинуваченого, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовільнити частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Указаним вимогам вирок суду не відповідає.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, дії обвинуваченого ОСОБА_8 судом кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, як домашне насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Прокурор обґрунтовуючи свої вимоги апеляційної скарги, посилається на положення ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а також на спеціальне законодавство у сфері протидії домашньому насильству, прийняте на виконання міжнародних зобов`язань України.

Із метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульської конвенції), ратифікованої Україною 20.06.2022, Законом України від 06.12.2017 № 2227-VIII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України» до кримінального законодавства було запроваджено комплекс правових механізмів реагування на домашнє насильство, зокрема кримінальну відповідальність за ст. 126-1 КК України та інститут обмежувальних заходів, передбачений ст. 91-1 КК України.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 якого домашнім насильством визнаються діяння фізичного, психологічного, сексуального або економічного характеру, що вчиняються між особами, які перебувають або перебували у сімейних чи близьких відносинах.

Прокурор зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, всупереч вимогам ч. 1 ст. 91-1 КК України не розглянув питання про застосування обмежувальних заходів, зокрема направлення для проходження програми для кривдників, яка є додатковим механізмом захисту потерпілої особи та запобігання повторному вчиненню домашнього насильства.

Колегія суддів погоджується з наведеними доводами апеляційної скарги в цій частині, оскільки з установлених судом першої інстанції фактичних обставин убачається, що кримінальне правопорушення вчинене щодо колишньої співмешканки обвинуваченого у присутності дітей, які були свідками домашнього насильства, що об`єктивно свідчить про необхідність застосування заходів превентивного характеру, спрямованих на недопущення повторної протиправної поведінки.

Водночас колегія суддів не може погодитися з доводами прокурора щодо необхідності покладення на обвинуваченого обов`язку пройти програму для кривдників строком одразу на 10 місяців.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Таким чином, законодавець визначив поетапний механізм застосування обмежувальних заходів із можливістю їх подальшого продовження залежно від поведінки засудженого та результатів виконання відповідної програми, що виключає можливість визначення тривалого строку їх застосування одночасно при ухваленні судового рішення.

З огляду на викладене колегія суддів прийшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до обвинуваченого обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, однак вимоги апеляційної скарги прокурора щодо визначення строку проходження програми для кривдників на 10 місяців не відповідають вимогам кримінального закону.

За таких обставин, враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду порушення вимог кримінального закону, які полягають у незастосуванні судом першої інстанції положень ст. 91-1 КК України, що підлягали застосуванню з огляду на характер кримінального правопорушення та встановлені фактичні обставини провадження, колегія суддів приходить до висновку про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України.

Таке порушення, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення в частині призначення покарання, оскільки незастосування обмежувального заходу, спрямованого на запобігання повторному вчиненню домашнього насильства та забезпечення належного захисту потерпілої особи, свідчить про неповне застосування кримінально-правових наслідків, передбачених законом.

З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням у цій частині нового судового рішення, яким до обвинуваченого підлягає застосуванню обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, із визначенням строку його застосування відповідно до вимог ч. 3 ст. 91-1 КК України, а апеляційна скарга прокурора – частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_9 – задовільнити частково.

Вирок Чечельницького районного суду Вінницької області від 03.11.2025, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України – скасувати в частині призначення покарання.

Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого до пробаційного нагляду ОСОБА_8 такі обов`язки:

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок – пройти програм для кривдників на строк 3 (три) місяці та направити ОСОБА_8 до Комунальної установи Чечельницького селищного Центру соціальних служб Чечельницької селищної рад для проходження програми для кривдників.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців із дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4