Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №742/5275/25 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/432/26

Єдиний унікальний № 742/5275/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Давидчука Д.П.,

за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

Представник ТОВ «Факторинг Партнерс» (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовну заяву мотивує тим, що 08.04.2021 між ТОВ ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3384109023-63834.

26.03.2021 між ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2108558999558.

08.04.2021 між ТОВ "МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2082336.

05.08.2021 було укладено договір №05-08/21, відповідно до якого ТОВ ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №3384109023-63834.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги, в тому числі за договором №3384109023-63834.

28.08.2025 було укладено договір №28-08/25, відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги, в тому числі за договором №3384109023-63834. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №3384109023-63834.

01.12.2021 було укладено договір №1-12, відповідно до якого ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги, в тому числі за договором №2108558999558.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги, в тому числі за договором №2108558999558.

28.08.2025 було укладено договір №28-08/25, відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги, в тому числі за договором №2108558999558. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №2108558999558.

11.08.2021 було укладено договір №11-08/2021, відповідно до якого ТОВ "МАНІФОЮ" відступило на користь ТОВ ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги, в тому числі за договором №2082336.

23.05.2024 було укладено договір №23/05/24, відповідно до якого ТОВ ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги, в тому числі за договором №2082336. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №2082336.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитних договорів за нею утворилася заборгованість що становить 64 205,38 гривень, з яких 7400,00 грн — основне зобов`язання та 56 805,38 грн — нараховані проценти, які позивач просить стягнути насвою користь разом із понесеними витратами по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та понесеними витратами на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.

Відтак, суд 13.02.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явилася. У позовній заяві просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надала.

Позивачем у позовній заяві зазначене місце проживання Відповідача: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді № 1875815 від 09.10.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, за цією адресою Відповідачу рекомендованим повідомленням направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, з викликом її в судове засідання.

Відповідно до п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8ст. 178 ЦПК України.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2ст. 247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини встановлені та висновки суду.

Щодо договору №2082336.

Судом встановлено, що 08.04.2021 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2082336, підписаний одноразовим ідентифікатором d56413 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 9-10).

За умовами договору сума позики складає 1 800 грн, строк позики до 05 травня 2021 року (27 днів), розмір процентів за користування позикою становить: 0,99 % - акційний, 1,99% - базовий.

Відповідно до п. 2.6 Договору № 2082336 позика надається шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником.

До договору також надано розрахунок за Договором № 2082336, що містить положення щодо орієнтовної загальної вартості позики (п. 1) та графік нарахувань за позикою (п. 2), а також Правила надання грошових коштів ТОВ ТОВ «Маніфою» (а.с. 10-11, 11-13).

Згідно з довідкою iPay.ua 08.04.2021 було здійснено платіж на суму 1 800 грн, маска картки НОМЕР_1 (а.с. 23).

Згідно з відомостями про щоденні нарахування за договором № 2082336, станом на 11.08.2021 заборгованість ОСОБА_1 становить 5 467,14 грн, з яких 1 800 грн — за тілом кредиту, 3 667,14 грн — за процентами (а.с. 25).

11.08.2021 було укладено договір №11-08/2021, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІФОЮ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги, зокрема за договором №2082336. (а.с. 41-43).

23.05.2024 було укладено договір №23/05/24, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги, зокрема за договором №2082336 (а.с. 46-49).

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права вимоги до Відповідача за договором №2082336.

Щодо договору №3384109023-63834 від 08.04.2021.

08.04.2021 ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3384109023-63834, підписаний одноразовим ідентифікатором E6FHRWHK, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 73-76).

Згідно п.п. 2.2. Договору позики сума позики 2 500 грн. П.п. 2.3. дата видачі кредиту 08.04.2021 р., дата повернення кредиту 28.04.2021 р. (включно), термін користування кредитом 20 діб.

Відповідно до п.п. 2.5. Договору позики, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору).

Умовами Договору позики на період зазначений в п.п. 2.3. Договору, плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 1.85 % за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2.7. Договору позики встановлено, що Плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування Кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього Договору та починається у дату списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства.

До договору № 3384109023-63834 також надано Додаток № 1 (графік розрахунків, паспорт споживчого кредиту, а також Правила надання грошових коштів ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС») (а.с. 73–78).

Згідно з довідкою Platon 08.04.2021 було здійснено платіж на суму 2 500 грн, маска картки НОМЕР_1 . Призначення платежу: переказ позики 3384109023-63834, (а.с. 17).

Згідно з інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 27.03.2024, 08.04.2021 було здійснено платіж на суму 2 500 грн, маска картки НОМЕР_1 . Призначення платежу: переказ позики 3384109023-63834, (а.с. 17 на звороті).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 3384109023-63834, станом на 05.08.2021 заборгованість ОСОБА_1 становить 3 420 грн, з яких 2 500 грн — тіло кредиту, 920 грн — відсотки (а.с. 18–19).

05.08.2021 було укладено договір №05-08/21 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3384109023-63834 (а.с. 33-37).

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3384109023-63834 (а.с. 50-53).

28.08.2025 було укладено договір №28-08/25 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3384109023-63834 (а.с. 59-62).

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №3384109023-63834.

Щодо Договору № 2108558999558 від 26.03.2021.

26.03.2021 між ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2108558999558, строком на 1 рік, підписаний одноразовим ідентифікатором R1, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 79-82).

Згідно п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3100.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі – «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 1.6% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,04% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки – фіксована.

Згідно з довідкою ТОВ «ВЕЙФ ФОР ПЕЙ» 26.03.2021 було здійснено платіж на суму 3 100 грн, маска картки НОМЕР_2 . Згідно договору 2108558999558 (а.с. 20).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 2108558999558 станом заборгованість ОСОБА_1 становить 25 854 грн, з яких 3 100 грн — тіло кредиту, 22 754 грн — відсотки (а.с. 21–22).

01.12.2021 було укладено договір №1-12 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2108558999558 (а.с.38-40).

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2108558999558 (а.с. 50-53).

28.08.2025 було укладено договір №28-08/25 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2108558999558 (а.с. 59-62).

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №2108558999558.

V. Норми права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Згідно з ст.525,526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається.Ст. 1054 ЦК Українипередбачає обов`язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннямист. 627 ЦК Українивстановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.1077,1078 ЦК Українивстановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістомст. 1079 ЦК Українисторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписамист. 1080 ЦК Українидоговір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідност. 1081 ЦК Україниклієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно дост. 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Стаття 612 ЦК Українипередбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.

Згідно зст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно достатті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Згідно частиною третьоюстатті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змістустатті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно достатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другоюстатті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті79,80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно частин першої другоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шостастатті 81 ЦПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

VI. Оцінка суду.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказані вище кредитні договори, зокрема, Договір № 3384109023-63834 від 08.04.2021, укладений із ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», Договір № 2108558999558 від 26.03.2021, укладений із ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», Договір № 2082336 від 08.04.2021, укладений із ТОВ «МАНІФОЮ» підписані відповідачем електронним підписом, наявність якого підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документів, в яких втілюється воля останнього, є доведеним факт укладення між сторонами вказаних кредитних договорів. Відтак, ОСОБА_1 всі умови договорів цілком зрозуміла та своїм підписом підтвердила та закріпила те, що сторони договорів діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договорів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.

Частинами 1, 2статті 639ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Також позивач надав суду докази перерахування коштів на рахунок відповідача.

Перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які здійснюють операції у безготівковій формі, тому видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також, умовами угоди з банком-екваєром, від якого фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

У даній справі позивач надав докази перерахування коштів на номер картки маска НОМЕР_1 , яку відповідач ОСОБА_1 зазначала у кредитних договорах.

Вказана обставина також підтверджується наданою інформацією від АТ КБ «ПриватБанк».

До доказів укладення договору факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитними договорами укладеними первісними кредитором з ОСОБА_1 суд зазначає, що з огляду на положення законодавства щодо факторингу заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У ході передачі прав вимоги за договорами факторингу, право вимоги за кредитними договорами № 3384109023-63834 від 08.04.2021 (укладеним із ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС»), № 2108558999558 від 26.03.2021 (укладеним із ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ») та № 2082336 від 08.04.2021 (укладеним із ТОВ «МАНІФОЮ») перейшло до Позивача, що свідчить про факт набуття ним права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Водночас, перевіряючи надані докази щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з Відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Щодо договору №2082336 від 08.04.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за вказаними кредитними договорами, Позивач просить стягнути з Відповідача нараховані кошти за Кредитним договором № 2082336 від 08.04.2021 р. у розмірі 5 467,14 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) — 1 800,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами станом на дату відступлення права вимоги — 3 667,14 грн.

Судом встановлено, що 08.04.2021 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2082336. За умовами договору сума позики складає 1 800 грн, строк позики до 05 травня 2021 року (27 днів), розмір процентів за користування позикою становить: 0,99 % - акційний, 1,99% - базовий.

Згідно з відомостями про щоденні нарахування за договором № 2082336, станом на 11.08.2021 заборгованість ОСОБА_1 становить 5 467,14 грн, з яких 1 800 грн — за тілом кредиту, 3 667,14 грн — за процентами (а.с. 25).

Згідно з витягом з реєстру заборгованостей № 3 до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 5 467,14 грн, з яких 1 800 грн — за тілом кредиту та 3 667,14 грн — за процентами (а.с. 25).

Вказані розрахунки відповідають умовам договору та відображають реальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором.

Таким чином, вказана грошова вимога є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами і підлягає до задоволення в повному обсязі у встановленому законом порядку. Виконання цієї вимоги забезпечує відновлення порушених прав кредитора та належне виконання фінансових зобов`язань боржника.

Щодо договору №3384109023-63834 від 08.04.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за вказаними кредитними договорами договором № 3384109023-63834 від 08.04.2021 р, Позивач просить стягнути з Відповідача нараховані кошти у розмірі 18 142,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) — 2 500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами — 15 642,50 грн.

Судом встановлено, що 08.04.2021 ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3384109023-63834. Згідно п.п. 2.2. Договору позики сума позики 2 500 грн. П.п. 2.3. дата видачі кредиту 08.04.2021 р. , дата повернення кредиту 28.04.2021 р. (включно), термін користування кредитом 20 діб. Умовами Договору позики на період зазначений в п.п. 2.3. Договору, плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 1.85 % за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2.7. Договору позики встановлено, що Плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування Кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього Договору та починається у дату списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 3384109023-63834, станом на 05.08.2021 заборгованість ОСОБА_1 становить 3 420 грн, з яких 2 500 грн — тіло кредиту, 920 грн — відсотки (а.с. 18–19).

Згідно з реєстром боржників до договору факторингу 10-01/23 від 10.01.2023 заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3384109023-63834 становить 18 142 грн, з яких 2 500 грн — тіло кредиту, 15 642,50 грн — відсотки (а.с. 63).

Згідно з реєстром боржників до договору факторингу 28-08/25 від 28.08.2025 заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3384109023-63834 становить 18 142 грн, з яких 2 500 грн — тіло кредиту, 15 642,50 грн — відсотки (а.с. 65).

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно дост.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом та у розмірі встановленому договором.

Первісним кредитором надано розрахунок заборгованості за договором № 3384109023-63834, за яким заборгованість ОСОБА_1 становить 3 420 грн, з яких 2 500 грн — тіло кредиту, 920 грн — відсотки (а.с. 18–19).

Вказаний розмір заборгованості погоджений сторонами кредитного договору № 3384109023-63834.

Водночас, згідно з реєстрами боржників до договорів факторингу № 10-01/23 від 10.01.2023 (а.с. 63) та № 28-08/25 від 28.08.2025 (а.с. 65), заборгованість ОСОБА_1 за договором № 3384109023-63834 становить 18 142,50 грн, з яких: 2 500,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 15 642,50 грн — заборгованість за нарахованими процентами.

Нарахування новим кредитором процентів за користування кредитом після відступлення права вимоги не допускається, оскільки таке право належить лише первісному кредитодавцю. Після пред`явлення вимоги про повернення кредиту договірні проценти не підлягають нарахуванню, що прямо випливає з положень статей 1048, 1050 та 625 Цивільного кодексу України.

Новий кредитор, отримавши право вимоги за договором факторингу, може вимагати лише ту суму заборгованості, яка існувала на момент відступлення права вимоги і була погоджена сторонами, але не має права на подальше нарахування процентів.

Таким чином, до стягнення підлягає заборгованість за договором № 3384109023-63834, розмір якої згідно з розрахунком становить 3 420,00 грн, з яких: 2 500,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 920,00 грн — заборгованість за нарахованими процентами. Вказаний розмір заборгованості є узгодженим сторонами при укладенні кредитного договору № 3384109023-63834 та відповідає вимогам цивільного законодавства.

Щодо Договору № 2108558999558 від 26.03.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за вказаними кредитними договорами договором № 2108558999558 від 26.03.2021 Позивач просить стягнути з Відповідача нараховані кошти у розмірі у розмірі — 40 595,74 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) — 3 100,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами — 37 495,74 грн.

Судом встановлено, 26.03.2021 між ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2108558999558,(а.с. 79-82).

Згідно п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3100.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі – «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 1.6% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,04% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки – фіксована.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 2108558999558 заборгованість ОСОБА_1 становить 25 854 грн, з яких 3 100 грн — тіло кредиту, 22 754 грн — відсотки (а.с. 21–22).

Суд також звертає увагу, шо зазначення первісним кредитором у договорі високих ставок відсотків не відповідає передбаченим чинним ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.

Відповідач у вказаному договорі як споживач є слабкою стороною, оскільки інша сторона позивач розробляв умови такого договору, є суб`єктом господарювання, що здійснює професійну діяльність, пов`язану з надання м споживчого кредитування і апріорі є більш захищеним у цих правовідносинах. В такому разі варто застосувати і загальний принцип interpretatio contra proferentem («тлумачення проти того, хто запропонував»), згідно з яким неясна умова договору має тлумачитися проти того, хто при укладенні договору її запропонував, і, відповідно, на користь того, хто її прийняв.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків, інших фінансових установ щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011.

Нараховані за договором відсотки (22 754 грн) значно перевищують суму основного боргу (3 100 грн), що створює явно несправедливий та непропорційний фінансовий тягар для відповідача.

Згідно з реєстром боржників до договору факторингу№28-08/25 заборгованість ОСОБА_1 становить 53 197,55 грн, з яких 3 100 грн — тіло кредиту, 50 097,55 грн— відсотки (а.с. 66).

Нарахування новим кредитором процентів за користування кредитом після відступлення права вимоги не допускається, оскільки таке право належить лише первісному кредитодавцю. Після пред`явлення вимоги про повернення кредиту договірні проценти не підлягають нарахуванню, що прямо випливає з положень статей 1048, 1050 та 625 Цивільного кодексу України.

Новий кредитор, отримавши право вимоги за договором факторингу, може вимагати лише ту суму заборгованості, яка існувала на момент відступлення права вимоги і була погоджена сторонами, але не має права на подальше нарахування процентів.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості за договором № 2108558999558 у розмірі 40 595,74 грн є завищеною та підлягає задоволенню лише частково — у сумі 6 200 грн, що відповідає принципу interpretatio contra proferentem та забезпечує справедливий баланс між правами сторін.

Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини та враховуючи те, що кредитний договір, встановлює обов`язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення позики, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню, становить 15 087,14 грн, зокрема: за договором № 3384109023-63834 — 3 420,00 грн; за договором № 2082336 — 5 467,14 грн; за договором № 2108558999558 — 6 200,00 грн.

VІІ. Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Представник позивача просить стягнути з відповідача 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. ч. 1 - 6ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 137 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що на підтвердження заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн представником позивача надано копії таких документів: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, заявка на надання юридичної допомоги від 01.08.2025, витяг з акту № 17 про надання юридичної допомоги.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, та розгляд справи в спрощеному провадженні відповідно до вимог ч. 4 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, за відсутності відомостей про витрачений ним час на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Відтак суд дійшов висновку, що, враховуючи категорію спору, обсяг наданих адвокатських послуг, а також часткове задоволення позову, співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

VІII. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн. (а.с. 4).

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, частка судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 568,63 грн (2 422,40 ? 0,235 = 568,63), тобто пропорційно до задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 1013, 7681, 89, 141, 259, 263265, 274279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість у загальному розмірі 15 087 (п'ятнадцять тисяч вісімдесят сім) гривень 14 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 568 (п’ятсот шістдесят вісім) гривень 63 копійки судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (однієї тисячі) гривень.

У решті позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 18.02.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК