Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №740/2355/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2355/25

Провадження № 2/740/78/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючої судді Гагаріної Т.О., за участі секретаря судових засідань Мартиненко Ю.А.,

представника відповідача адвоката Іллющенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «РЕНАТА 2020» про розірвання договору оренди землі,-

встановив:

01.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої вимоги обґрунтовала тим, що між нею та ФГ «РЕНАТА 2020» 07.06.2021 було укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 7423380400:01:001:0021, яка розташована на території Безуглівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.06.2021, номер запису про інше речове право 42556100. Вказаний договір оренди землі діє до 06.06.2031, орендна плата за користування земельною ділянкою становить 8000 грн сна рік. За період з 2023 по 2024 рік включно відповідач не сплачує орендну плату за договором оренди землі. Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, систематичне невиконання якої є підставою для розірвання дозовору оренди землі, оскільки орендодавець не отримав того, на що він розраховував при укладенні договору. Отже, відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань за договором оренди землі, не здійснив виплату орендної плати за 2023-2024 роки включно, що свідчить про систематичність порушення ним умов договору. Враховуючи викладене, просить суд ухвалити рішення, яким розірвати договір оренди вказаної земельної ділянки.

29.09.2025 від представника відповідача адвоката Іллющенка С.В. надійшов відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки твердження позивача не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначив, що у 2021 році ФГ «РЕНАТА 2020» уклало два договори оренди земельних ділянок із родиною Самовтор, зокрем із ОСОБА_1 . Оскільки договори не містили банківських реквізитів орендодавця, тож порядок розрахунків сторони погодили додатково — у формі усної домовленості, яка упродовж усього періоду дії договорів реально виконувалася, не викликала заперечень і забезпечувала регулярне надходження коштів дочці позивача ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 особисто звернулися до голови фермерського господарства Кондратьєва С.І. із проханням здійснювати усі орендні платежі на банківський рахунок їхньої дочки - ОСОБА_1 24.04.2023 головою ФГ «РЕНАТА 2020» Кондратьєвим С.І. на рахунок ОСОБА_2 було перераховано 16 000,00 грн із призначенням платежу «оплата за оренду земельної ділянки» за 2022 рік, а також 06.01.2025 на той самий рахунок було перераховано - 32000,00 грн із аналогічним призначенням платежу за 2023 та 2024 роки.

У зазначених документах відображені ПІБ одержувача, банк-одержувач (АТ КБ «ПриватБанк»), ідентифікаційний номер платника податків Самовтор Л.М. та номер її розрахункового рахунку. Ці платежі є прямим і належним доказом виконання відповідачем зобов`язань щодо внесення орендної плати. Таким чином, ФГ «РЕНАТА 2020» виконало свої зобов`язання за договором оренди, орендна платат була внесена повністю у встановленому розмірі, тому підстави для розірвання договору оренди відсутні. Крім того, зазначив, що відповідач поніс судові витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, які будуть підтверджені відповідними доказами протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

27.10.2025 від позивача Самовтор Л.Д. надійшла відповідь на відзив згідно якої зазначила, що орендар допустив істотне порушення умов договору оренди землі, не здійснивши виплату орендної плати, що позбавило можливості отримати її за 2023-2024 роки. Позивач стверджує, що орендна плата систематично (два та більше випадки) не виплачується у строки, встановлені договором. Домовленостей з нею щодо порядку виплати орендної плати іншим особам не було. На підтвердження несплати орендної плати надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків пр.о джерела/суми нарахованого доходу станом на 22.10.2025 в якій відсутні такі джерела доходів як орендна плата.

11.11.2025 від представника відповідача адвоката Іллющенка С.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких зазначив, що договором передбачено, що орендна плата може вноситися як у готівковій, так і в безготівковій формі – через касу орендаря, на рахунок орендодавця у банківській установі або поштовим переказом за місцем реєстрації. Водночас у самому договорі не було зазначено конкретних банківських реквізитів орендодавця. У зв`язку з цим, на підставі ст.206 ЦК України, сторони досягли усної домовленості щодо способу здійснення розрахунків, а саме на банківські реквізити дочки ОСОБА_2 . Тобто усне погодження технічного механізму оплати (реквізити, одержувач) у межах уже укладеного письмового договору є допустимим і правомірним.

Ухвалою суду від 28.11.2025 визнано явку позивача Самовтор Лідії Дмитрівни у судове засідання обов`язковою для надання особистих пояснень.

13.01.2026 позивач надіслала заяву про розгляд справи без її участі, оскільки вона є особою похилого віку та має ряд захворювань, у зв`язку з чим з`явитися у судове засідання фізично не може.

Представник відповідача адвокат Іллющенко С.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що подані відповідачем квитанції про переказ коштів головою ФГ «РЕНАТА 2020» ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_2 є належними доказами, які підтверджують сплату ФГ «РЕНАТА 2020» орендних платежів на виконання умов спірного договору. Періоди прострочення платежів є незначні і не можуть слугувати підставою для розірвання договору, так як не є істотним порушенням його умов. Домовленості про сплату орендних платежів за договором безпосередньо дочці орендодавця ОСОБА_2 , були досягнуті усно з ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_3 за його життя, що узгоджується з п.10 спірного договору.

Крім того, просив суд звернути увагу на те, що номер телефону та електронна пошта у позові зазначені не позивача, а іншої особи ОСОБА_5 , який є конкурентом відповідача, є ФОП та займається вирощуванням зернових культур на території Чернігівської області, що дає підстави вважати, що саме ця особа є ініціатором позову та підштовхнула ОСОБА_1 до подання позову керуючись власною зацікавленістю.

Свідок ОСОБА_2 суду показала, що зі слів матері їй відомо про договір оренди землі укладений між нею та ФГ «РЕНАТА 2020». Орендна плата складає 8000 грн на рік, яка має сплачуватися в кінці року. Також її батько за життя уклав договір оренди землі з ФГ «РЕНАТА 2020». Після смерті батька вона успадкувала земелельну ділянку належну батьку. Їй відомо, що матір не має відкрито банківського рахунку, тому кошти за оренду землі мали бути перераховані поштовим переказом на адресу місця проживання матері, що зі слів матері не було зроблено та виникла заборгованість. У свою чергу вона підтвердила, що отримувала від особи на прізвище ОСОБА_4 на свій рахунок кошти з призначенням «переказ коштів за оренду землі». Про те, що ОСОБА_4 , є директором ФГ «РЕНАТА 2020» вона розуміла із змісту договорів. У неї особисто на час отримання грошових коштів договорів про оренду земельних ділянок, у тому числі з ФГ «РЕНАТА 2020» укладено не було. Вказані кошти не поверталата та витратила на власний розсуд. Про те, що між батьками та ФГ «РЕНАТА 2020» існувала усна домовленість про перерахування коштів за оренду землі на її банківський рахунок, її нічого не відомо.

Заслухавши пояснення передставника відповідача, свідка, вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 7423380400:01:001:0021, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нрухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису 42113188 від 20.05.2021 (а.с.7).

07.06.2021 між ОСОБА_1 та ФГ «РЕНАТА 2020» в особі голови Кондратьєва С.І. був укладений договір оренди землі б/н строком на 10 років, до 06.06.2031. Згідно договору орендодавець (ОСОБА_1 ) надає, а орендар (ФГ «РЕНАТА 2020») приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільського господарського призначення (для ведення особистого селянського господарства) з кадастровим номером 7423380400:01:001:0021, яка розташована на території Безуглівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області. Указане речове право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 15.06.2021 за номером запису 42556100 (а.с.8-12).

Відповідно до пункту 10 договору оренди землі, станом на момент укладення договору сума орендної плати, що сплачується орендарем за використання земельної ділянки, у грошовій формі та розмірі становить 8000 грн на рік, також податки згідно з чинним законодавством. Орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі та за домовленістю сторін може сплачуватись: готівкою через касу орендаря, безготівковим розрахунком на рахунок орендодавця у фінансовій установі, поштовим переказом на адресу місця реєстрації орендодавця.

Пункт 12 договору передбачає, що орендна плата сплачується орендодавцем протягом року, але останній платіж не пізніше 31 грудня поточного року.

Пунктом 27 договору оренди землі встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з п.30 договору оренди землі орендар зобов`язаний, зокрема, у відповідності з договором своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.35 договору сторони передбачили, що дія цього договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін, унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст.1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої ст.93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями ст.ст. 24, 25 ЗУ «Про оренду землі» визначено права та обов’язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов’язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно ст.22 Закону орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Пунктом «д» ч.1 ст.141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми ч.2 ст 651 ЦК України немає потреби.

У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма п. «д» ч.1 ст.141 ЗК України, а загальне правило ч.2 ст.651 ЦК України.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у складі Об«Про оренду землі`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 (касаційне провадження № 61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 205, 206 ЦК України правочин може вчинятися усно, якщо законом не встановлена письмова форма. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідач у 2023-2024 роках не сплатив орендну плату. Вказані обставини, на її думку, свідчать про систематичні порушення умов договору оренди землі, що є підставою для його розірвання.

Так, відповідач заперечуючи наявність за ним боргу по сплаті орендної плати, долучив до поданого ним відзиву копію квитанції №162885635 від 24.04.2023, згідно якої ОСОБА_2 , отримала 16000 грн від ОСОБА_4 за орендну плату, та копію квитанції №229099349 від 06.01.2025 про переказ коштів за орендну плату ОСОБА_2 у розмірі 32 000 грн від ОСОБА_4 , що свідок ОСОБА_2 підтвердила у судовому засіданні.

Згідно вказаних платіжних доручень вказано призначення платежу: переказ коштів за орендну землі. Отримувач ОСОБА_2 (а.с.49).

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що за усною домовленістю з позивачем перерахування грошових коштів на виплату орендної плати здійснювалось на банківський рахунок дочки позивача, який було надано відповідачу стороною позивача.Закон не містить вимог щодо обов`язкової письмової форми саме для погодження способу виконання грошового зобов`язання - зміни отримувача та реквізитів отримувача платежу.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач ФГ «РЕНАТА 2020» в особі голови Кондратьєва С.І. вживав активних дій щодо виплати орендної плати, зокрема за 2023 та 2024 роки, шляхом перерахування коштів на рахунок дочки позивача, що доводить його добросовісний намір належно виконувати договірні зобов’язання та про його заінтересованість у договорі оренди.

Твердження позивача щодо порушення процедури сплати орендної плати позивачу і з огляду на відсутність доказів у матеріалах справи, що позивач надавала ФГ «РЕНАТА 2020» реквізити банківського розрахункового рахунку своєї доньки для перерахування орендної плати, суд вважає суперечливими, адже така інформація є банківською таємницею і самостійне отримання конфіденційних даних, зокрема ФГ «РЕНАТА 2020», без згоди власника неможливе.

Також суд зазначає, що згідно з п.10 договору оренди землі, орендна плата сплачується готівкою через касу орендаря, безготівковим розрахунком на рахунок орендодавця у фінансовій установі, поштовим переказом на адресу місця реєстрації орендодавця.

Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що орендодавець ОСОБА_1 зверталася до каси орендаря ФГ «РЕНАТА 2020» у цей період для отримання орендної плати, а також, що після закінчення цього строку подавала орендарю письмове звернення щодо виплати орендної плати за 2023-2024 роки.

Крім того, ознайомившись з умовами договору оренди землі від 07.06.2021, зокрема його п.10, судом встановлено, що він не містить імперативного припису, який би встановлював заборону для орендаря сплачувати орендну плату на користь особи за домовленістю сторін. Слід також зауважити, що такого обмеження не передбачено ні в законодавстві, ні у правилах ділового обороту у сфері користування землями приватної власності. Сплата орендної плати за домовленістю сторін про зміну отримувача орендної плати, не суперечить змісту зобов’язання орендаря.

Щодо посилань позивача, про те, що вона не надавала письмової довіреності на отримання орендної плати дочкою ОСОБА_2 , не спростовують доводи відповідача що між ними не було такої домовленості та що це було неправомірно. Позивач будь-яких доказів на спростування цього суду не надав. Якщо сторона протягом тривалого часу приймає виконання в певному порядку, вона вважається такою, що погодилася з таким способом виконання. Також позивач не надала доказів того, що вона зверталася до відповідача з проханням виплатити їй орендну плату за вказані роки, але отримала відмову.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута усна домовленість щодо зміни порядку виконання зобов`язання - перерахування орендної плати на рахунок дочки позивача. Факт отримання коштів підтверджений у судовому засіданні, відтак між сторонами відбулася зміна порядку виконання зобов`язання за взаємною згодою. Оскільки орендна плата сплачена в повному обсязі, істотнє порушення умов договору відсутнє, а отже підстави для його розірвання відсутні.

Щодо несвоєчасної виплати орендної плати слід зазначити наступне.

У постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України. При вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 542/51/22.

За загальним правилом у разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки) орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди землі.

Позивач обґрунтовує свої вимоги для розірвання договору систематичною несплатою орендної плати за 2023-2024 року.

Згідно п.12 договору оренди землі, орендна плата сплачується орендарем протягом року, але останній платіж не пізніше 31 грудня поточного року. Орендар має право виплачувати орендну плату частинами, протягом строку, визначеного цим Договором.

Відповідно до п.30 договору оренди, орендар зобов`язаний у відповідності з договором своєчасно сплачувати орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи 24.04.2023 відповідач здійснив виплату орендної плати за 2022 рік, 06.01.2025 за орендну плату за 2023 та 2024 роки, таким чином вбачається, що має місце порушення умов виплати орендної плати за 2022 рік на 4 місяці та 2023 рік на 1 рік. Орендна плата за 2024 рік виплачена вчасно.

Разом з тим, за п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13.02.2023 у справі № 551/543/20.

Необхідно також звернути увагу на те, що відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді дострокового розірвання договорів сторонами у договорі не передбачалось. Натомість, пунктом 15 договору, сторонами узгоджено відповідальність за не сплату орендної плати у строки, визначені договором по вині орендаря у вигляді пені, що справляється у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідно, права орендодавця захищені вказаним пунктом договору.

Тому несвоєчасна виплата орендної плати за один рік, а саме, за 2023 рік, не дає підстави для висновку, що відповідач систематично, як це передбачено п. «д» ч.1 ст.141 ЗК України, не сплачує орендну плату, тому відсутні підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання через неналежне виконання орендарем взятих на себе зобов’язань.

Позивач не довела наявність передбачених пунктом «д» ч.1 ст.141 ЗК України підстав для розірвання договору оренди землі: не встановлено фактів систематичності чи повної несплати орендної плати орендарем.

Зважаючи на викладені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд,-

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «РЕНАТА 2020» про розірвання договору оренди землі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Т.О. Гагаріна