Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №523/18412/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/18412/25

Провадження №2/523/2626/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.

за участю секретаря – Березніченко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Промінь-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ

ПрАТ «Промінь-1» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути заборгованість за надані житлово-комунальну послуги в розмірі 4598,75грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ «Промінь-1» надає житлово-комунальні послуги в будинку АДРЕСА_1 , зокрема вивіз побутових відходів, водопостачання, послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Водночас, відповідач по справі проживаючи в квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку, отримує послуги, втім здійснює оплату частково. Внаслідок чого за її особовим рахунком обліковується заборгованість за період з 01.09.2021р. по 31.08.2025р. в розмірі суми боргу за вивіз побутових відходів в розмірі 447,02грн., водопостачання в розмірі 359,37грн., послуг з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 3576,17грн.

Окрім цього, посилаючись на прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, а також на ч.2 ст.625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 58,17грн. та індекс інфляції в розмірі 158,02грн.

Ухвалою судді від 25.09.2025р. відкрито провадження у справі за правила спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

07.11.2025р. до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що:

позивачем неправильно розрахована сума боргу, так як згідно її розрахунку сума боргу відсутня;

позивачем не надані належні докази нарахування суми боргу. Вона не підписувала договір про надання житлово-комунальних послуг, а надіслані позивачем поштою договори не відповідають вимогам закону;

будинок в якому проживає вона не увійшов до статутного фонду ЗАО «Промінь»;

нарахована заборгованість за водопостачання за кількістю осіб є неправильною, так як в її квартирі є лічильник води;

нарахована сума з утримання будинку є безпідставною, так як такі послуги не надаються.

Окрім цього, позивач просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.

Ухвалою суду від 11.11.2025р. суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.

Відповідач посилаючись на заперечення зазначені у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що управління житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 здійснює ПрАТ «Промінь-1.

З метою надання житлово-комунальних послуг між ПрАТ «Промінь-1» та ТОВ «Еко-Ренесанс» укладений договір № 5311-22К/С від 18.03.2022р. з надання послуг зі збору та вивозу твердих побутових відходів з АДРЕСА_1 (додаток №1 до договору).

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_3 , що не оспорюється сторонами. Відтак, остання є споживачем житлово-комунальних послуг.

З представленого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по квартирі АДРЕСА_3 за період з 01.09.2021р. по 31.08.2025р., нарахована заборгованість на суму 4382,56грн.

Додатково позивачем наданий розрахунок 3% річних за 2021р. від суми боргу 969,88грн., за 2025р. від суми боргу в розмірі 969,26грн. що склало 58,17грн. 3% річних.

Окрім цього позивачем наведений розрахунок інфляційного збільшення суми боргу, а саме за 2021р. від суми боргу 969,88грн. при річної інфляції 110%, що склало 96,99грн. інфляційного збільшення, та за 2025р. від суми боргу 969,26грн. при річної інфляції 106,3% - 61,03грн.

Звертаючись до суду з позовними вимогами позивач стверджує, що ОСОБА_1 не у повному обсязі сплачує борг за надані житлово-комунальні послуги.

У відповідності до ч.3 ст.12, ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно із вимогами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Статтею 66 ЖК України визначено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу. Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 проживаючи в квартирі АДРЕСА_3 за період з 01.09.2021р. по 31.08.2025р., допустила заборгованість на суму 4382,56грн. з яких: 447,02грн. - сума боргу за вивіз побутових відходів; 359,37грн. – сума боргу за водопостачання; 3576,17грн. борг за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

За приписами ст.ст. 526, 525, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 частково, втім не щомісячно, проводила оплату сум з наданих житлово-комунальних послуг, зокрема за період з 01.09.2021р. по 31.08.2025р. сплатила 9246,82грн. при нарахованій сумі в розмірі 13 629,38грн. Тобто, за вказаний період ОСОБА_1 не налженим чином виконувала зобов`язання щодо оплати спожитих комунальних послуг, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість перед позивачем на загальну суму 4382,56грн.

Доказів того, що відповідач зверталася до позивача з повідомленнями про надання неякісних послуг або ненадання їх взагалі, про що нею зазначалось у відзиві на позовну заяву, матеріали справи не містять та таких не надано відповідачем.

Не доведено відповідачем її посилання на неврахування позивачем всіх проведених нею сум оплати за надані послуги за спірний період, зокрема на надані фінансові документи (квитанції, меморіальні ордери тощо ), які б підтверджували проведення ОСОБА_1 оплати з наданих послуг, які не враховані позивачем.

Посилання відповідача про неправильне нарахування наданих послуг з водопостачання, зокрема на підставі кількості проживаючих осіб, а не на підставі показників лічильника, суд відхиляє з огляду на те, що послуги з водопостачання та водовідведення мешканцям будинку АДРЕСА_1 надаються на підставі договору на послуги водопостачання, яким передбачено здійснення нарахувань за нормами водоспоживання з розрахунку на кількість мешканців, які проживають у вказаному житловому будинку.

При цьому, ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що нею не укладався індивідуальний договір з водопостачальною організацією її квартири.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за особовим рахунком ОСОБА_1 за період з 01.09.2021р. по 31.08.2025р. у розмірі 4382,56грн. є обґрунтованими.

В свою чергу відповідач не спростувала та з цього приводу не надала суду жодного належного, допустимого та достатнього доказу на заперечення проти позову. Само по собі заперечення проти проведених позивачем нарахувань не може бути прийнято судом, як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року по справі №686/21962/15-ц вказала на те, що оскільки ст. 625 ЦК України у конструкції Цивільного кодексу розташована у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Кодексу, приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а так само й на грошові зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер.

Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

У постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушення, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками які передували подачі такого позову.

У постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17 було вказано на те, що з а статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то частина друга статті 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 158,02грн. та 3% річних в розмірі 58,17грн.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком вказаних вище сум, які проведені за 2021р. та за 2025р. від суми боргу в розмірі 969,88грн. та 969,26грн. відповідно, та вважає, що внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання, з неї, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України слід стягнути 3% річних в розмірі 58,17грн. та інфляційне збитки в розмірі 158,02грн.

Щодо застосування строків позовної давності. Позивач звернувся до суду з позовом 02.09.2025року.

Нарахована заборгованість рахується з 01.09.2021р. Зважаючи на те, що споживач зобов`язаний сплачувати щомісячні платежі за надані у попередньому місяці житлово-комунальні послуги, тому позовна давність має застосовуватися до відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

До спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02.04.2020, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом 8АЯ8-СоУ-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України скасовано карантин.

Водночас, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Дія пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України була виключена на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 року № 4434-IX, який набрав законної сили 04.09.2025р.

Отже, позивачем не пропущений встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Відтак, суд відхиляє як безпідставне твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З огляду на те, що відповідач є інвалідом ІІ групи то сплачений позивачем судовий збір з неї не стягується.

Керуючись ст.ст.12,13,76,137,141,259, 263-265, 268,279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Промінь-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Промінь-1» заборгованість з наданих житлово-комунальних послуг за період з 01.09.2021р. по 31.08.2025р. в розмірі 4382,56грн., 3% річних в розмірі 58,17грн., інфляційне збільшення в розмірі 158,02грн., а всього 4598,75грн.

Учасники справи:

позивач:

Приватне акціонерне товариство «Промінь-1», ЄДРПОУ:00291351, м. Одеса, вул. 8-го Березня, буд.77-М;

відповідач:

ОСОБА_1 , рнокпп: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Повне рішення суду складено 27 грудня 2026р.

Суддя