Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №523/22349/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/22349/25

Провадження №2/523/2673/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.

за участю секретаря - Березніченко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою в якій просить стягувати з ОСОБА_2 аліменти на своє утримання в розмірі 8000грн. щомісячно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час шлюбу у сторін народилась дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом з дитинства. На теперішній час сторони проживають окремо один від одного, дитина проживає разом з нею та перебуває на повному її утриманні. Оскільки позивач зайнята постійним доглядом за дитиною інвалідом, яка потребує постійної уваги та догляду, вона не має можливості працювати, а відтак потребує матеріальної допомоги. За твердженням ОСОБА_1 відповідач є моряком, отримує дохід в розмірі 7000 дол. США на місяць та може сплачувати аліменти в розмірі 8000грн. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 03.11.2025р. позовна заява залишена без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою судді від 11.11.2025р. відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08.12.2025р. до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем не надані належні та допустимі докази на обґрунтованість заявлених позовних вимог. Так, на думку відповідача їх спільна донька не є такою, що потребує постійного стороннього догляду. Дитина здебільш знаходиться не з позивачкою, а з її сестрою, яка забирає дитину зі школи та може перебувати у неї близько тижня. ОСОБА_1 отримує державну соціальну допомогу на дитину інваліда та отримує дохід від оренди квартири.

17.12.2025р. до суду надійшли заперечення на відзив на позовну заяву в якому позивач зазначає, що відповідач приховує свої доходи, не надає допомоги на придбання ліків та спеціального харчування для дитини. Відповідач вчиняє постійне психологічне та моральне насильство. Твердження про нібито проживання дитини у сестри є припущенням та не підтверджені жодним доказом. За твердженням ОСОБА_1 відповідач усвідомлено ухиляється від мобілізації та не приїздить до України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник – адвокат Ковальчук С.С. позовні вимоги підтримали та зазначаючи, що правовою підставою для стягнення аліментів є умови визначені статтею 88 СК України, просять задовольнити позовні вимоги. Одночасно ОСОБА_1 зазначила, що на сьогодні вона неофіційно влаштувалась на роботу, на вільний графік та отримує дохід в розмірі 14000грн. на місяць. Їх дитина, ОСОБА_3 навчається у загальній школі в 3-ому класі. Незважаючи, що Варвара є інвалідом з дитинства вона не потребує постійного стороннього догляду.

Відповідач до судового засідання не з`явився. Його представник – адвокат Юшинська І.Є. посилаючись на обставини зазначені у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 05.11.2013р. перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу у сторін народилася дочка, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судоми наказом Пересипського районного суду м. Одеси від 11.08.2025р. у справі №523/14513/25 з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_5 стягнуті аліменти в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви до суду, а саме з 21.07.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 02.12.2025р. у справі №523/18628/25 шлюб між сторонами був розірваний.

З наданих документів, зокрема з посвідчення серії НОМЕР_1 слідує, що малолітня ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства а її мати – ОСОБА_1 є її законним представником.

Також з наданого позивачем єдиного доказу стану здоров`я дитини – витягу з історії хвороби від 13.12.2017р. вбачається, що ОСОБА_3 у 2017р. була госпіталізована, була виписана 22.11.2017р. у задовільному стані. Рекомендовано спостереження за місцем проживання, продовження лікування за місцем проживання згідно клінічного протоколу лікування.

Сторонами по справі визнаний, але документально не підтверджений той факт, що малолітня ОСОБА_3 вчиться в Одеському ліцеї №7 Одеської міської ради у 3 класі на загальних підставах.

Окрім цього, судом встановлено та сторонами не оспорюється, що після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями статті 91 СК України закріплено право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Так, відповідно до частини другої наведеної статті жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Відповідно до статті 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Отже, виходячи з аналізу наведеної норми, обов`язковими умовами виникнення права на утримання одного з подружжя на підставі статті 88 СК України є:

проживання разом дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду;

опікування нею;

можливість надання матеріальної допомоги іншим з подружжя.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення аліментів на своє утримання позивач у позовній заяві стверджувала, що ОСОБА_3 внаслідок інвалідності потребує постійного стороннього догляду.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та визнано позивачем під час розгляду справи, ОСОБА_3 на теперішній час не потребує постійного стороннього догляду, дитина відвідує загальну школу, самостійно, в силу віку, дбає про себе.

Надані медичні документи стосовно стану здоров`я вказують на те, що лікування малолітньої ОСОБА_6 відбувалось у 2017р. Після цього, зі слів матері, вона перебуває на «Д» обліку та її стан здоров`я стабільний. Будь-яких інших медичних документів, які б підтверджували потребу у сторонньому догляді ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

Отже, позивачем не доведено, хоча це є її обов`язком, що малолітня ОСОБА_3 внаслідок її інвалідності з дитинства не може обходитися без постійного стороннього догляду, що є обов`язковою складовою, передбаченою частиною першою статті 88 СК України, для вирішення питання про стягнення аліментів з іншого подружжя.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Водночас суд відхиляє доводи відповідача в частині отримання позивачкою заробітку, так як з огляду на виниклі правовідносини розмір заробітку позивача не має значення для вирішення спору. Крім того, твердження відповідача про отримання позивачкою соціальної допомоги на дитину інваліда є безпідставними, так як такі не мають правового значення.

Керуючись ст.ст.12,13,76,141,259,263-265,268 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 27 лютого 2026р.

Суддя