Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №521/11069/23 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ_________

Справа №521/11069/23

Пр. №2/521/97/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Жулего М.І., за участі:

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої залиттям квартири,

встановив:

У травні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4 , посилаючись на те, що їй на праві власності на підставі договору дарування від 13 червня 2013 року належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 68,7 кв.м., житловою площею 46,1 кв.м., а відповідачці на праві власності на підставі договору міни від 14 грудня 2007року належить квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 68,9 кв.м., житловою площею 46,6 кв.м., яка знаходиться поверхом вище, безпосередньо над її квартирою.

Зазначила, що 21 березня 2023 року її квартиру АДРЕСА_1 було затоплено відповідачкою, яка є власницею квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться поверхом вище, безпосередньо над її квартирою, що підтверджується актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 22 березня 2023 року, затвердженого головним інженером ТОВ «КК «Сервіс плюс».

Відповідно до Акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 22 березня 2023 року, причиною залиття 21 березня 2023 року квартири АДРЕСА_1 стало відірвання шлангу на змішувачі під умивальником в кухні квартири АДРЕСА_3 цього будинку, в результаті чого було виявлено наступні пошкодження: у коридорі зіпсована гіпсокартонова стеля площею 9,6 кв.м. та шпалери; в кухні-студії пошкоджена гіпсокартонова стеля площею 26,3 кв.м., шпалери та ламінат площею 18,3 кв.м.; в кімнаті №1 пошкоджено ламінат площею 13,3 кв.м. та міжкімнатні двері; в кімнаті АДРЕСА_4 пошкоджено ламінат площею 14,5 кв.м. та міжкімнатні двері; в ванній кімнаті пошкоджено міжкімнатні двері та стеля площею 3 кв.м.; пошкоджено меблі шафа-купе в кім наті №1, в прихожій шафа – купе, та шафа в санвузлі.

Стверджувала, що унаслідок залиття, її квартира потребувала термінового поточного ремонту.

Відповідно до висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 19 квітня 2023 року №010/2023 причиною залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 стало відірвання шлангу на змішувачі під умивальником у кухні в квартирі АДРЕСА_2 .

В результаті залиття квартири АДРЕСА_1 було пошкоджено майно та завдано матеріальних збитків: в коридорі пошкоджено водою шпалери на стінах, деформація дверей та дверної коробки з налічниками, шафи-купе; в кухні –пошкоджені водою штукатурка на стінах, кухонна шафа, в стелі накопичення води; на лоджії – пошкоджена водою штукатурка на стінах; в житловій кімнаті пошкоджені меблі (шафа-купе, комод), пошкоджені шпалери на стінах, а також здуття ламінат ного покриття, деформація дверей та дверної коробки з налічниками.

Вартість матеріальної шкоди, яка була спричинена залиттям квартири АДРЕСА_1 без урахування вартості пошкоджених дверей, відповідно до висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 19 квітня 2023 року №010/2023, складає 405312,00 грн.

Вартість дверей, які були придбані на заміну пошкоджених, складає 39800,00 грн.

Вказувала, що замість пошкоджених меблів вона придбала нові, а саме шафу-купе, вартістю 43320,00 грн., шафу-купе, вартістю 38000,00 грн. та шафи в ванну кімнату, вартістю 21000,00, загальною вартістю 102320,00 грн.

Отже, загальна вартість матеріальної шкоди, яка була спричинена в результаті заліву квартири АДРЕСА_1 , складає 547432,00 грн.

Зазначила, що неправомірними діями відповідачки щодо залиття квартири АДРЕСА_1 їй була спричинена не тільки матеріальна, але й моральна шкода, оскільки в результаті залиття її квартири, вона зазнала негативні емоції та переживання з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним. Все це порушувало її звичайний спосіб життя, необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації, погіршення здоров`я в період та після залиття квартири. Моральну шкоду вона оцінює в 70000,00 грн.

Стверджувала, що відповідачка відмовляється добровільно відшкодувати шкоду та ігнорує її звернення з цього приводу.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивачка просила суд стягнути з відповідачки на її користь матеріальну шкоду у розмірі 528532,00 грн., 70000,00 в рахунок відшкодування моральної шкоди, 15000,00 грн. - витрати, понесені на проведення експертного дослідження, 5700,00 грн. – витрати на правову допомогу та 5985,30 грн. витрати, по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 04 травня 2023 року клопотання ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову залишено без задоволення (т.1 а.с. 94).

Ухвалою суду від 04 травня 2023 року заява ОСОБА_3 про забезпечення позову повернута заявнику (т.1 а.с. 95).

Ухвалою суду від 04 травня 2023 року клопотання ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору за позовною заявою ОСОБА_3 про відшкодування шкоди залишено без задоволення (т.1 а.с. 97).

Ухвалою суду від 04 травня 2023 року позовна заява ОСОБА_3 про відшкодування шкоди залишена без руху (т.1 а.с. 98-99).

Ухвалою суду від 08 травня 2023 року виправлення описок в ухвалі суду від 04 травня 2023 року (а.с.101).

Ухвалою суду від 11 травня 2023 року задоволено заяву позивачки про забезпечення позову (а.с.114-115).

Ухвалою суду від 22 травня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.125).

Ухвалою суду від 12 вересня 2023 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта (т.2 а.с.83-84).

15 січня 2025 року справа отримана суддею з висновком експерта.

Ухвалою суду від 15 січня 2025 року поновлено провадження у справі, призначено судове засідання по справі (т.2 а.с.169).

Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року задоволено заяву представника відповідача про виклик експерта (т.2 а.с.188).

Ухвало суду від 10 лютого 2025 року підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до судового розгляду (т.2 а.с.190).

Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року виправлена описка в результативної частини ухвали суду від 15 січня 2025 року (т.2 а.с.207).

Ухвалою суду від 19 червня 2025 року призначена додаткова судова будівельна-технічна експертиза (т.2 а.с.223-224).

08 жовтня 2025 року справа була повернута до суду без проведення експертизи у зв`язку із несплатою за проведення експертизи.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2025 року поновлено провадження у справі, призначено судове засідання по справі (т.2 а.с.230).

Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року задоволено клопотання представника відповідача про зобов`язання експерта навести детальний розрахунок вартості експертизи (т.2 а.с.236,237-238).

Представник позивача, діюча на підставі ордеру від 20 червня 2023 року та договору про надання правової допомоги від 13 червня 2023 року в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі (т.1 а.с.182,183,184).

Представник відповідача, діючий на підставі ордеру від 20 січня 2025 року позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Раніше надав відзив на позов ( т.1 а.с.142-146,т.2 а.с.180).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п`ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються зазначені правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 02 листопада 2023 року є інвалідом 1 групи загального захворювання, що підтверджується довідкою МСЕК (т.2 а.с.107-108).

Встановлено, що позивачці ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору дарування від 13 червня 2013 року належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 68,7 кв.м., житловою площею 46,1 кв.м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.21-22).

13 червня 2013 року право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до технічного паспорту від 12 березня 2009 року квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивачці, розташована на першому поверсі вказаного будинку та складається з трьох житлових кімнат, площею 18,3 кв.м., 13,3 кв.м.,14,5 кв.м., кухні, площею 8,0 кв.м., ванної кімнати, площею 2,2 кв.м., туалету, площею 1,0 ксв.м., коридору, площею 9,6 кв.м., балкону, площею 1,8 кв.м. (т.1 а.с.23-25).

Встановлено, що відповідачці ОСОБА_4 належить на праві власності на підставі договору міни від 14 грудня 2007року належить квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 68,9 кв.м., житловою площею 46,6 кв.м., що підтверджується

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотпек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1 а.с.26-27).

Відповідно до довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради №М1-84872-ю/л від 12 травня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с.123).

Встановлено, що відповідачка є пенсіонеркою, що підтверджується пенсійним посвідченням від 27 січня 2009 року (т.1 а.с.151).

З матеріалів справи вбачається, що 21 березня 2023 року квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивачці була залита внаслідок несправностей в квартирі АДРЕСА_3 цього ж будинку, що знаходиться поверхом вище, яка належить на праві власності відповідачці.

Причиною залива квартири АДРЕСА_1 , 21 березня 2023 року стало відірвання шлангу на змішувачі під умивальником в кухні квартири АДРЕСА_3 цього будинку, в результаті чого було виявлено наступні пошкодження: у коридорі зіпсована гіпсокартонова стеля площею 9,6 кв.м. та шпалери; в кухні-студії пошкоджена гіпсокартонова стеля площею 26,3 кв.м., шпалери та ламінат площею 18,3 кв.м.; в кімнаті №1 пошкоджено ламінат площею 13,3 кв.м. та міжкімнатні двері; в кімнаті АДРЕСА_4 пошкоджено ламінат площею 14,5 кв.м. та міжкімнатні двері; в ванній кімнаті пошкоджено міжкімнатні двері та стеля площею 3 кв.м.; пошкоджено меблі шафа-купе в кім наті №1, в прихожій шафа – купе, та шафа в санвузлі, що підтверджується Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), складеного комісією КК «Сервіс –плюс» від 22 березня 2023 року (т.1 а.с. 28).

Факт залиття квартири позивачки внаслідок несправностей в квартирі відповідачки не спростований в процесі розгляду справи та підтверджується фотографічною фіксацією результатів заливу квартири (т.1а.с.202-216, т.2 а.с.16-79).

Встановлено, що за заявою позивачки було проведено будівельно-технічне експертне дослідження від 19 квітня 2023 року №010/2023 та надано висновок експерта, з змісту якого вбачається, що в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 було пошкоджено майно та завдано матеріальних збитків, а саме: в коридорі пошкоджено водою шпалери на стінах, деформація дверей та дверної коробки з налічниками, шафи-купе; в кухні –пошкоджені водою штукатурка на стінах, кухонна шафа, в стелі накопичення води; на лоджії – пошкоджена водою штукатурка на стінах; в житловій кімнаті пошкоджені меблі (шафа-купе, комод), пошкоджені шпалери на стінах, а також здуття ламінат ного покриття, деформація дверей та дверної коробки з налічниками.

Відповідно до висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 19 квітня 2023 року №010/2023 причиною залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 є те, що у квартирі АДРЕСА_2 відірвався шланг на змішувачі під умивальником у кухні (т.1 а.с. 23-42).

Вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір заподіяної матеріальної шкоди, які необхідно виконати для усунення виявлених пошкоджень в приміщеннях квартири АДРЕСА_1 , яка постраждала внаслідок залиття від 21 березня 2023 року, визначена відповідно до вимог КНУ, з урахуванням фактично визначених в натурі об`ємів робіт, без урахування вартості пошкоджених дверей, становить (з урахуванням ПДВ): 405312,00 грн.

Встановлено, що вартість дверей з необхідними запчастинами, які були придбані на заміну пошкоджених складає 39800,00 грн., шо підтверджується накладною від 30 квітня 2023 року (а.с.74).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що замість пошкоджених меблів позивачка придбала нові, а саме шафа-купе, вартістю 43320,00 грн., шафа-купе, вартістю 38000,00 грн. та шафи в ванну кімнату, вартістю 21000,00, загальною вартістю 102320,00 грн. (а.с.69,70).

Встановлено, що 04 квітня 2023 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір підряду №04042023, який був підписаний сторонами (т.2 а.с.4-5).

04 квітня 2023 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 був підписаний додаток №1 до договору підряду №04042023 від 04 квітня 2023 року «Договірна ціна» на суму 300030,00 грн. (т.2 а.с.6-7).

Відповідно до кошторису матеріалів та робіт, необхідних для ремонту квартири АДРЕСА_1 , підписаних позивачкою та ФОП ОСОБА_5 , загальна вартість матеріалів та робіт, складає 300030, 00 грн. (т.1 а.с.188-189,190-191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198).

Встановлено, що 20 червня 2023 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 року на суму 300030,00 грн., які були сплачені позивачкою, що підтверджується квитанціями (т.2 а.с.8,9,10,11,12,13).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що загальна вартість матеріальної шкоди, яка була спричинена позивачці в результаті заливу її квартири, складає 442150,00 грн., яка складається з: 300030, 00 грн.- вартість ремонтно-будівельних робіт; 39800,00 грн. –вартість пошкоджених дверей; 102320,00 грн. – вартість пошкоджених меблів.

Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №23-5222 від 19 грудня 2024 року, яка була проведена на підставі ухвали суду від 12 вересня 2023 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи вартість ремонтно-відновлювальних робіт квартири АДРЕСА_1 , яка постраждала в наслідок залиття приміщень квартири в нині діючих цінах на будівельні матеріали і роботи з урахуванням трудових і матеріальних витрат, накладних витрат, податків, ПДВ та інших обов`язкових платежів, та без урахування фізичного зносу будівельних матеріалів становить 333967,45 грн. Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику квартири АДРЕСА_1 , внаслідок залиття приміщень квартири, що відбулося 21 березня 2023 року, без врахування пошкоджень меблевих конструкцій (шафи, тощо) складає 309515,36 грн. (т.2 а.с.148-167).

19 червня 2025 року судовий експерт Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яка надала висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи №23-5222 від 19 грудня 2024 року в судовому засіданні визнала, що у висновку експерта №23-5222 від 19 грудня 2024 року є розбіжності, про що надала заяву (т.2 а.с.220).

У зв`язку з даними обставинами, за заявою представника відповідача ухвалою суду від 19 червня 2025 року була призначена додаткова судова будівельна-технічна експертиза, але 08 жовтня 2025 року справа була повернута до суду без проведення експертизи у зв`язку із несплатою вартості додаткової судової експертизи.

Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року було задоволено клопотання представника відповідача про зобов`язання експерта навести детальний розрахунок вартості експертизи, але останній розрахунок не провів.

04 грудня 2025 року представник відповідача надав заяву про недопустимість висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №23-5222 від 19 грудня 2024 року, як доказу у справі (т.2 а.с.243-244).

Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2020 року у справі № 335/2108/17 визначив, що висновок судово-економічної експертизи визнається недопустимим доказом у разі якщо він не містить даних, на підставі яких документів експерт дійшла висновку; експерт не зазначила конкретного документа, дослідженого нею який слугував джерелом даних, викладених у висновку.

Оскільки, судовий експерт Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Пушок О.Л. в судовому засіданні визнала, що у висновку експерта №23-5222 від 19 грудня 2024 року є розбіжності, про що надала заяву, тому суд вважає, що висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи №23-5222 від 19 грудня 2024 року, яка була проведена на підставі ухвали суду від 12 вересня 2023 року не може вважатися допустимим та достовірним доказом, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Верховний суд у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зазначив, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Відповідно до ст. ст. 322, 323 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик такого знищення чи випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом положень ч.3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Фактичною підставою для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачене законом. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В зазначеній нормі міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов`язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільним-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного-процесуального судочинства, дає підстави для висновку про те, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. Разом із тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків (як грошової оцінки матеріальної шкоди), повинна довести факт заподіяння збитків (шкоди), розмір понесених збитків, (шкоди) безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки (шкоду), та самими збитками (шкодою). А відповідач має довести, що такі збитки (шкода) завдані не з його вини.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Частинами 3,4 ст. 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 102 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Статтею 72 ЦПК України визначено, що експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з частиною першою статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

При цьому, як роз`яснив Верховний Суд України в п. 17 своєї постанови «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997року №8, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Оцінюючи висновок експерта будівельно-технічного експертного дослідження №010/2023 від 19 квітня 2023 року, за результатами проведеннябудівельно-технічного експертного дослідження, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.

При цьому суд вважає, що висновок експерта будівельно-технічного експертного дослідження №010/2023 від 19 квітня 2023 року, підготовлений для подання до суду на замовлення позивачки згідно з заявою від 10 квітня 2023 та договором № 007 від 10 квітня 2023, складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Мазуровою І.С., яка має вищу технічну освіту, за фахом «Промислове та цивільне будівництво» та кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових будівельно-технічних експертиз за спеціальністю 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів (свідоцтво №1790 від 27 травня 2016 року, виданре рішенням центральтної ЕКК МЮ України) стаж експертної роботи з 2019 року (а.с.43,68,71).

Встановлено, що 10 квітня 2023 року між позивачкою та експертом ОСОБА_6 , яка дії на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України №1790 від 27 травня 2016 року, та має кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових будівельно-технічних експертиз, було укладено договір №007 від 10 квітня 2023 року, за умовами якого експерт, приймає на себе обов`язки по проведенню за замовленням замовника будівельно-технічного експертного дослідження квартири АДРЕСА_1 , відповідно до визначеної договолром вартості робіт (т.1 а.с29 звор., 68,71-73).

Відповідно до п.4.1,4.3 Договору експерт зобов`язаний на вимогу замовника або суду надавати пояснення по наданому за результатами виконання цього Договору висновку судової будівельно-технічної експертизи та з`явитися до суду за відповідним викликом суду. Експерт має також всі інші права та несе всі інші обов`язки, визначені щодо судових експертів діючим законодавством України.

Згідно п.5.4 Договору експерт несе кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку судової експертизи, про що судовий експерт окремо свідчить у спеціальній заяві-додатку до висновку судової експертизи чи в основному тексті висновку судової експертизи.

Встановлено, що обстеження приміщень квартири АДРЕСА_1

було проведено особисто експертом ОСОБА_6 у присутності позивачки ОСОБА_3 .

В даному випадку, оцінивши вищенаведений висновок у сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що висновок експерта будівельно-технічного експертного дослідження №010/2023 від 19 квітня 2023 року відповідає вищенаведеним вимогам і не викликає сумнівів у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експерта, висновки чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним обставинам справи.

Суд вважає, що та обставина, що вказане будівельно-технічне експертне дослідження проведено не за ухвалою суду у справі, не є підставою вважати його недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила це дослідження є атестованими судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність, висновок містить інформацію щодо предмета доказування, а отже, є допустимим письмовим доказом у справі, який підлягає оцінці у сукупності із іншими доказами у справі.

При цьому представник відповідачки, заперечуючи проти висновку експерта №010/2023 від 19 квітня 2023 року, не надав жодних доказів на його спростування, не ставив перед судом питання про виклик у судове засідання експерта, яка проводила дослідження.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався під час вирішення позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2022 року у справі № 916/2869/19 зазначив, що вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства.

Суд вважає, що позивачка довела належними та допустимими доказами факти залиття її квартири внаслідок неправомірних дій відповідача, розмір завданих збитків, тоді як відповідач не спростував своєї вини у залитті квартири позивачки.

Факти залиття квартири АДРЕСА_1 , власником якої є позивачка, вище розташованою квартирою АДРЕСА_3 , яка належить відповідачці на праві власності, підтверджується Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), складеного комісією КК «Сервіс –плюс» від 22 березня 2023 року (т.1 а.с.28 ).

Акт про залиття квартири – це первинний документ, що засвідчує факт певної події.

Отже вищезазначеним актом було зафіксовано факт залиття квартири АДРЕСА_1 , власником квартири АДРЕСА_3 цього ж будинку.

Наведені обставини підтверджуються також висновком експерта будівельно-технічного експертного дослідження №010/2023 від 19 квітня 2023 року по визначенню розміру завданої матеріальної шкоди власнику квартири АДРЕСА_1 .

При визначені розміру збитків, завданих внаслідок залива квартири позивачки, суд приймає до уваги фактично сплачені останньою кошти на ремонтно-будівельні роботи у розмірі 300030, 00 грн., що підтверджується договором підряду №04042023 від 04 квітня 2023 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 ; додатком №1 до договору підряду №04042023 від 04 квітня 2023 року «Договірна ціна» на суму 300030,00 грн.; кошторисом матеріалів та робіт, необхідних для ремонту квартири АДРЕСА_1 , підписаних позивачкою та ФОП ОСОБА_5 , загальна вартість матеріалів та робіт, складає 300030, 00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 року на суму 300030,00 грн. (т.1 а.с.188-189,190-191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, т.2 а.с.4-5,6-7, 8-9).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачка сплатила за матеріали та виконані роботи 300030,00 грн., що підтверджується квитанціями (т.2 а.с.10,11,12,13).

Таким чином, загальна вартість матеріальної шкоди, яка була спричинена позивачці в результаті заливу її квартири, складає 442150,00 грн., яка складається: складається з: 300030,00 грн.- вартість ремонтно-будівельних робіт; 39800,00 грн.–вартість пошкоджених дверей; 102320,00 грн. – вартість пошкоджених меблів.

За таких обставин, суд вважає, що позивачка довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивачки, тому завдана позивачці шкода підлягає відшкодуванню відповідачем.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачки та не надав інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачці майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

За змістом ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Положеннями ч. 1 ст. 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних та фізичних стражданнях, яких зазнала позивачка у результаті неправомірних дій відповідача.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 70000,00 грн., позивачка посилалася на те, що моральна шкода виразилася в пережитому сильному емоційному струсі, побутових і моральних неподобствах.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

З урахуванням характеру скоєного правопорушення, глибини душевних страждань потерпілої, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди та враховуючи при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди тривалість порушення прав позивачки, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину її душевних та психічних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним позивачу майном), а також вимоги розумності та справедливості, фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково і з відповідачки слід стягнути на користь позивачки ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 15000,00 грн.

Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди складає 442150,00 грн. та моральної шкоди – 15000,00 грн., які повинні бути відшкодовані позивачці завдавачем шкоди, а саме відповідачкоюОСОБА_4 .

Крім того, судом встановлено, що позивачка понесла витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується квитанцію (т.1 а.с. 76).

Таким чином, позивачка правомірно звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідачки ОСОБА_4 , оскільки з вини останньої стався залив квартири позивачки, в результаті якого останній була спричинена матеріальна та моральна шкода.

Судом не встановлено підстав для звільнення відповідачки від відповідальності за завдану нею шкоду.

Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

На думку суду, позивачка довела факт залиття, розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачки, яка не спростувала своєї вини у заподіянні збитків та їх розмір.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами, разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У своїй постанові від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір витрат позивачки, пов`язаних з наданням їй правничої допомоги у суді першої інстанції у зв`язку з розглядом справи, підтверджується: ордером від 20 червня 2023 року та договором про надання правової допомоги від 13 червня 2023 року та складають 5700,00 грн. (т.1 а.с.182,183,184).

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову- на відповідача.

Судовий збір у справі складає 5985,30 грн., які сплачені позивачкою при зверненні до суду та підлягають стягненню з відповідачки (а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої залиттям квартири – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ, Луганської області, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 02 липня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Дніпропетровськ, паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Бабушкінським РВ ДМУУМВС України в Дніпропетровській області 28 листопада 1996 року, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , матеріальну шкоду в розмірі 528532 (п`ятсот двадцять вісім тисяч п`ятсот тридцять дві) гривні 00 копійок, яка складається з: 405312,00 грн.- вартість ремонтно-будівельних робіт; 39800,00 грн. –вартість пошкоджених дверей; 83420,00 грн. – вартість пошкоджених меблів.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ, Луганської області, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 02 липня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Дніпропетровськ, паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Бабушкінським РВ ДМУУМВС України в Дніпропетровській області 28 листопада 1996 року, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , моральну шкоду в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

В інший частині позовних вимог- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ, Луганської області, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 02 липня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Дніпропетровськ, паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Бабушкінським РВ ДМУУМВС України в Дніпропетровській області 28 листопада 1996 року, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , судовий збір у розмірі 5985 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ, Луганської області, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 02 липня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Дніпропетровськ, паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Бабушкінським РВ ДМУУМВС України в Дніпропетровській області 28 листопада 1996 року, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , витрати за проведення будівельно-технічного експертного дослідження у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ, Луганської області, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 02 липня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Дніпропетровськ, паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Бабушкінським РВ ДМУУМВС України в Дніпропетровській області 28 листопада 1996 року, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , витрати на правову допомогу у розмірі 5700 (п`ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда