Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №521/1386/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/1386/26

1-кп/521/1341/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

у спрощеному провадженні щодо кримінального проступку

04 лютого 2026 року суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси, ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні ЄРДР за №12026164470000044 від 22.01.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Одеси Одеської області, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , з середньою освітою, неодружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий :

1) 19.03.2024 року вироком Малиновського районного суду міста Одеси за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 гривень) (штраф не сплачено);

2) 19.01.2026 року вироком Хаджибейського районного суду міста Одеси за ч.2 ст.28 ч.1 ст.162 КК України на підставі ч.1 ст.71 КК України до остаточного покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та штрафу у розмірі 17000 гривень, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно (вирок не набрав законної сили).

у скоєнні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.190 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2026 року, близько 08:00 години, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , увійшов до спальної кімнати товариша - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де побачив мобільний телефон, належний останньому, після чого у нього виник кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном.

В подальшому, ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи виниклий кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, під приводом здійснення телефонного дзвінку, попросив ОСОБА_3 надати йому мобільний телефон. ОСОБА_3 , будучи впевненим в порядності намірів ОСОБА_2 , та не підозрюючи дійсних кримінально-протиправних намірів останнього, добровільно передав йому власний мобільний телефон марки «Poco M7 Pro 5G 8GB RAM 256 GB ROM» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , вартість якого становить 6550 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Після цього, ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, продовжуючи реалізовувати раніше виниклий кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що в подальшому він не збирається повертати отримане від потерпілого майно, заволодів мобільним телефоном марки «Poco M7 Pro 5G 8GB RAM 256 GB ROM» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 , та, скориставшись тим, що останній не слідкує за його діями, оскільки на той час він спілкувався з іншими особами, ОСОБА_2 разом із вищезазначеним мобільним телефоном з місця вчинення кримінального проступку зник.

В подальшому, ОСОБА_2 розпорядився вищевказаним мобільним телефоном, на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на суму 6550 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст. 190 КК України, як незаконне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

В обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акту за його відсутності, відповідно до положень ч.1 ст.302 КПК України просить суд розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додано письмову заяву ОСОБА_2 від 30.01.2026 року з якої вбачається, що ОСОБА_2 , в присутності захисника ОСОБА_4 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, тобто у незаконному заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Згідно з вказаною заявою, ОСОБА_2 згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, йому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені в результаті досудового розслідуванням обставини. Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_2 надав згоду на розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_3 надав заяву про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, йому роз`яснено їх зміст, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені в результаті досудового розслідуванням обставини. Окрім того, пред`явив цивільний позов про відшкодування завданої шкоди на суму 6550 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст.302 КПК України, суд встановив, що під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Положеннями ч.ч.2,3 ст.381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК України, з урахуванням положень цього параграфа.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст.ст.381,382 КПК України, без дослідження доказів обставин кримінального проступку, оскільки учасники судового провадження (обвинувачений (підозрюваний), його захисник) не оспорювали встановлені під час дізнання обставини.

Обвинувачений ОСОБА_2 , захист якого здійснює адвокат ОСОБА_4 , обставини вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі.

Враховуючи викладене, а також обставини кримінального правопорушення, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що кваліфікація дій ОСОБА_2 відповідає пред`явленому обвинуваченню.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.190 КК України як незаконне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою /шахрайство/.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до положень ст. 66 КК України – щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до положень ст. 67 КК України – рецидив.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, згідно з ч 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком; особу ОСОБА_2 його вік (32 роки), те, що обвинувачений не працевлаштований, дітей не має, має місце реєстрації та постійне проживання, перебуває на обліку в КНП «Одеський обласний центр здоров`я ООР» з 29.01.2019 року з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності», раніше неодноразово судимий.

При цьому суд зазначає, що з огляду на те, що ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, це унеможливлює призначення йому покарання у вигляді штрафу та виправних робіт.

Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, враховуючи наявність пом`якшуючої обставини, відсутність тяжких наслідків, наявність обставини що обтяжує покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідно призначити покарання у межах, встановлених у санкції статті ч.1 ст.190 КК України, у виді обмеження волі.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 засуджено 19.01.2026 року вироком Хаджибейського районного суду міста Одеси (який не набрав законної сили) за ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.1 ст.71 КК України до остаточного покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та штрафу за вироком Хаджибейського (Малиновського) районного суду міста Одеси від 19.03.2024 у розмірі 17000 гривень, який відповідно до ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно та те що вчинений інкримінований проступок по даному судовому провадженню вчинено ОСОБА_2 до ухвалення вироку Хаджибейського районного суду міста Одеси від 19.01.2026 року, то остаточне покарання за цим вироком ОСОБА_2 слід призначити із застосуванням ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.72 КК України, покарання у виді штрафу у розмірі 17000 гривень за вироком Хаджибейського (Малиновського) районного суду м. Одеси від 19.03.2024 року слід виконувати самостійно.

Питання застосування ч.4 ст.70 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2 при наявності іншого обвинувального вироку, який не набрав законної сили, узгоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 (справа №766/39/17), відповідно до якої під час визначення того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, необхідно керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили. Цей висновок викладений в постанові об`єднаної палати Верховного Суду згідно приписів ч.5 ст.13 Закону №1402-VIII є обов`язковим при застосуванні норм права в подібних правовідносинах.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь суми матеріальної шкоди у розмірі 6550 грн. 00 коп. – підлягають повному задоволенню, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 відповідно до заяви визнав розмір цивільного позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вважає необхідним речові докази по справі відповідно до постанови дізнавача СД ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , а саме: DVD+R диск із записом відео фіксації обставин – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Арешти в даному кримінальному провадженні не накладались.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати виним у скоєні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 /одного/ року обмеження волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком та вироком Хаджибейського районного суду міста Одеси від 19.01.2026 року, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у вигляді 1 /одного/ року 1 /місяця/ обмеження волі та штрафу за вироком Хаджибейського (Малиновського) районного суду міста Одеси від 19.03.2024 у розмірі 17000 гривень, який відповідно до ч.3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Початок строку відбуття покарання у вигляді обмеження волі обчислювати з моменту прибуття і постановки засудженого на облік у відповідній установі виконання покарань /виправному центрі/.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь суми матеріальної шкоди у розмірі 6550 грн. 00 коп. – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 суми матеріальної шкоди у розмірі 6550 грн. 00 коп.

Речові докази по справі відповідно до постанови дізнавача СД ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , а саме: DVD+R диск із записом відео фіксації обставин – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга на протязі 30 діб з моменту проголошення вироку, через Хаджибейський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1