Вирок від 25 лютого 2026 р. у справі №476/808/25 — Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/808/25

Провадження № 1-кп/476/46/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2026 року Єланецький районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Єланець кримінальне провадження, внесене 17.09.2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025152170000186, по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Маловозсіятське Єланецького району Миколаївської області, громадянки України, розлученої, освіта професійно-технічна, не працюючої, проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

16.09.2025 року близько 11:00 години ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні торгової зали магазину «Все по 3», розташованого по проспекту Незалежності 8Б в смт. Єланець Вознесенського району Миколаївської області, на одній з полиць з товаром помітила мобільний телефон «Realme C16» темно-зеленого кольору, який належить ОСОБА_5 , при виді якого в неї виник раптовий умисел на його викрадення. Реалізуючи вказаний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді неправомірного заволодіння чужим майном, ОСОБА_6 переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що її протиправні дії вчиняються в умовах воєнного стану, таємно викрала мобільний телефон «Realme C16», після чого залишила місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на суму 4992,30 грн.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 винною себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнала повністю, щиро розкаялася та підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті. Не наполягала на повному дослідженні зібраних у кримінальному провадженні письмових доказів.

Потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченої не має, викрадений мобільний телефон їй повернуто.

Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_6 повністю визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, судом на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена та інші учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд вирішив обмежитись допитом обвинуваченої ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_5 та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої, згідно яких ОСОБА_6 проживає на території Калинівського старостинського округу. До адміністративної відповідальності не притягувалась. На обліку в Вознесенському районному секторі №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях не перебуває. ОСОБА_6 не знаходиться на обліку в лікарів нарколога та психіатра КНП «Єланецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Єланецької селищної ради Миколаївської області.

Згідно досудової доповіді представник персоналу органу пробації встановила, що ймовірність вчинення обвинуваченою повторного кримінального правопорушення зводиться до середнього рівня ризику, а також середнього рівня ризику небезпеки для суспільства, в тому числі і для окремих осіб. Проте орган з питань пробації вважає можливим виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.

Вислухавши обвинувачену ОСОБА_6 , потерпілу ОСОБА_5 , дослідивши матеріали що характеризують особу обвинуваченої, суд вважає доведеною вину останньої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за викладених вище обставин.

Наведені вище дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Обираючи обвинуваченій міру покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, як пом`якшуючі покарання обставини щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючі покарання обставини відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та положень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

При визначенні покарання суд враховує особу обвинуваченої, яка офіційно не працює, розлучена, раніше не судима, її ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставини, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, суспільну небезпечність даного злочину, обставини за яких було вчинено злочин, наслідки, що настали від злочину, думку потерпілої щодо покарання, яке необхідно призначити, висновок органу пробації, суд вважає доцільним призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинений нею злочин, у вигляді позбавлення волі. Також суд вважає можливим виправлення та перевиховання обвинуваченої без ізолювання від суспільства з застосуванням до неї ст. 75 КК України. Таке покарання буде, на думку суду, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Питання щодо речових доказів по кримінальному провадженню суд вирішує в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у вигляді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази по справі:

-мобільний телефон «Realme C16» темно-зеленого кольору, який повернуто потерпілій ОСОБА_5 – залишити в повне розпорядження останньої.

Необхідність застосування запобіжних заходів відсутня.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1