Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №682/2950/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 682/2950/25

Провадження № 22-ц/820/533/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2025 року (суддя Шевчук В.В.) за позовом акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року АТ «Укрсиббанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2025 року зупинено провадження по справі № 682/2950/25 на час перебування ОСОБА_1 на військовій службі в період дії воєнного стану.

Ухвала суду мотивована, наявністю підстав для зупинення провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 призваний в Збройні сили України 22 травня 2025 року.

В апеляційній скарзі АТ «Укрсиббанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду про зупинення провадження скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до безпідставного зупинення провадження у справі, не перевірив, чи існує саме та підстава, яка дає право на зупинення.

Судом не було перевірено чи реально ОСОБА_1 позбавлений можливості брати участь у процесі, чи є його волевиявлення щодо продовження/не продовження розгляду. Суд не встановив факту неможливості щодо участі ОСОБА_1 , не встановив позиції ОСОБА_1 , не з`ясував, чи є представник у ОСОБА_1 , тобто проігнорував волевиявлення військовослужбовця. Такий підхід суду сприяє обмеженню доступу до правосуддя та призводить до порушення розумності строків розгляду справи.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників у справі не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судом встановлено, що в провадженні Славутського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовом АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2025 року відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження. Призначити розгляд справи без участі сторін.

Судом було здійснено запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо перебування ОСОБА_1 на військовій службі.

Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний в Збройні Сили України ІНФОРМАЦІЯ_3 22.05.2025 року.

Зупиняючи провадження у справі, суд виходив з того, що згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний в Збройні Сили України ІНФОРМАЦІЯ_3 22.05.2025 року, а тому наявні підстави для зупинення провадження у справі.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав, свобод чи інтересів (стаття 2 ЦПК України). Досягнення цієї мети відбувається через дію основоположних засад судочинства, зокрема верховенства права, рівності сторін та диспозитивності.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини перша та п`ята статті 4 ЦПК України).

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя статті 13 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно пункту 2 частини 1статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.

Отже, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.

Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі.

У такий спосіб суд забезпечить баланс між вимогами процесуальних норм права, справедливістю та ефективністю правосуддя.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, встановлено, що ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2025 року відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження. Призначити розгляд справи без участі сторін.

Повідомлення про розгляд справи відповідачів, тому числі ОСОБА_1 направлено за зареєстрованим місцем проживання.

Будь-яких заяв від відповідачів щодо поданої позовної заяви, в тому числі від ОСОБА_1 до суду першої інстанції не надходило.

Суд першої інстанції в порушення принципу диспозитивності, за власною ініціативою самостійно витребував довідку з ТЦК, з якої вбачається, що ОСОБА_1 призваний в Збройні Сили України ІНФОРМАЦІЯ_3 22.05.2025 року.

Крім того, колегія суддів зауважує, що ухвалою від 11 листопада 2025 року суддя Славутського міськрайонного суду Хмельницької області призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін.

Заперечення учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (за наявними у справі матеріалами) не надходили.

При таких обставинах, на думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

З огляду на зазначене ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд –

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Укрсиббанк» задовольнити.

Ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 лютого 2026 року.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк