Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №305/1789/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 305/1789/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю захисника-адвоката Пересоляка О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Скрипченко Д.В., в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 26 серпня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 26 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605грн.60коп.

Відповідно до постанови суду - у контрольованому прикордонному районі, на напрямку прикордонного знаку № 362 на відстані 16 000 м до державного кордону, околиця н.п. Рахів (територія Рахівської міської громади Рахівського району Закарпатської області), прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», 27 травня 2025 року близько 15 години 20 хвилин, було виявлено та у подальшому затримано громадянина України ОСОБА_1 при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктом пропуску через державний кордон України.

Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвоката Скрипченко Д.В., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Вказує на те, що оскаржувана постанова суду є незаконною, такою що підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи. Звертає увагу, що в протоколі зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення «на відстані близько 16000 м. до державного кордону, околиця населеного пункту Рахів», однак вказане не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 є мешканцем населеного пункту Рахів, що також встановлено в самому протоколі та кожен день перебуває та переміщується по вказаному населеному пункті, у зв`язку із чим, сам факт його перебування на околиці м. Рахів, не може бути якимось доказовим підтвердженням, його спроби незаконно перетнути кордон. Окрім того зазначає, що під час затримання ОСОБА_1 нібито, в його мобільному телефоні було виявлено пошукові запити в мобільному додатку «Гугл», про що додано фотознімки, проте, додані знімки не містять будь яких відомостей про ідентифікацію пристрою мобільного зв`язку, з екрану якого вони були зроблені, чий саме то був телефон, і коли зроблені ці знімки не вказано, самі фото не мають навіть підпису уповноваженої особи, яка могла би завірити їх справжність. Зазначає, що зазначені відомості спростовуються протоколом затримання ОСОБА_1 де зазначено, що в нього було вилучено: гроші 500 грн. та мобільний телефон, який був оглянутий працівниками прикордонної служби, але будь-яких відомостей про наявність у телефоні компрометуючої інформації – не вказано. Разом з тим зазначає, що під час складання протоколу, ОСОБА_1 не були роз`ясненні права, що передбачені ст. 268 КУпАП, що свідчить про пряме порушення права на захист. Стверджує, що оскаржувана постанова суду не містить будь-якої оцінки даних обставин, а найголовніше те, що при наявності обставин, які виправдовують ОСОБА_1 , дана постанова не містить відомостей про наявність безпосередніх, належних та допустимих доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

До початку судового засідання від захисника-адвоката Скрипченко Д.В. надійшла заява про те, що він отримав важку побутову травму, внаслідок чого не має можливості прибути особисто до суду для участі у вказаному судовому засіданні та просив забезпечити його участь у режимі відеоконференції.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення захисника-адвоката Пересоляка О.С. на підтримання доводів апеляційної скарги адвоката Скрипченка Д.В, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Розглянувши клопотання адвоката Скрипченко Д.В. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, апеляційний суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки в судове засідання апеляційного суду прибув захисник-адвокат Пересоляк О.С., який згідно ордера №1220321 від 23.02.2026 представляє інтереси ОСОБА_1 .

Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, суд першої інстанції вважав доведеною його вину матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №355568 від 27.05.2025; протоколом про адміністративне затримання від 27.05.2025; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 27.05.2025; рапортом начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 , довідкою про затримання 1-го гр. України в АДРЕСА_1 , ділянка відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 27.05.2025; скріншотами з мобільного телефону; письмовою заявою ОСОБА_1 від 27.05.2025, відповідно до якої він свою провину визнав.

Апеляційний суд, переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, вважає висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, помилковим, оскільки вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані не в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Згідно ст. 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №355568 від 27.05.2025, ОСОБА_1 27 травня 2025 року близько 15 год. 20 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» у контрольованому прикордонному районі, на напрямку прикордонного знаку № 362 на відстані 16 000 м до державного кордону, околиця н.п. Рахів (територія Рахівської міської громади Рахівського району Закарпатської області), було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

З зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 виявлений та затриманий на напрямку прикордонного знаку № 362 на відстані 16 000 м до державного кордону, околиця н.п. Рахів (територія Рахівської міської громади Рахівського району Закарпатської області).

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає зазначений протокол неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону.

Із наданих пояснень захисника-адвоката Пересоляка О.С.у судовому засіданні апеляційного суду та з апеляційної скарги адвоката Скрипченко Д.В., слідує, що ОСОБА_1 є мешканцем населеного пункту Рахів, що також встановлено в самому протоколі, та кожен день перебуває та переміщується по вказаному населеному пункті, що свідчить про те, що сам факт його перебування на околиці м. Рахів, не може бути якимось доказовим підтвердженням, його спроби незаконно перетнути кордон.

У цьому провадженні з`ясування таких обставин щодо місця затримання ОСОБА_1 має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки він проживає у АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією про особу, яка наявна у матеріалах справи (а.с. 5).

Проте, приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначене вище залишив поза увагою, а також те, що із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону, та відсутні відомості, що місце, де було його затримано не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону.

Наявні в матеріалах адміністративної справи документи не спростовують і не підтверджують того, що у протоколі про адміністративне правопорушення і постанові суду з`ясовано об`єктивну та суб`єктивну сторони цього правопорушення.

Сам по собі той факт, що ОСОБА_1 перебував у межах території, на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об`єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Крім того, при затриманні ОСОБА_1 , у нього не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати на намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, грошові кошти в іноземній валюті, спорядження для проходження гірським маршрутом, гідрокостюм тощо), від працівників Державної прикордонної служби не втікав, надав пояснення, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району, в якому він проживає, не свідчить про наявність даного правопорушення.

З огляду на оцінку наведених вище обставин, не може бути беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 і написана ним 27.05.2025 року заява про розгляд справи без його участі та визнання своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки така зароблена за відсутності захисника та адресована наперед суду, в провадженні якого справа ще не перебувала.

Отже, апеляційний суд констатує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та заява, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовними та беззаперечними доказами доведення вини особи у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення.

Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, що склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, зазначені висновки судді суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП за обставин, викладених у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на законі.

Жоден з перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, наявності у нього умислу на спробу перетнути державний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у спробі незаконного перетину державного кордону України в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє дійти висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судового рішення з наведених вище підстав, у зв`язку з чим постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Скрипченко Д.В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 26 серпня 2025 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага