Вирок від 25 лютого 2026 р. у справі №677/1660/20 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1660/20

1-кп/683/10/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Хидирли Агдамського району Республіки Азербайджан, на утриманні має 4 неповнолітніх дітей, не працює, з середньою освітою, учасника бойових дій, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

встановив:

16 жовтня 2020 року, близько 13.50 год., ОСОБА_5 , з метою купівлі овець, на автомобілі Газ 33021 д.р.н. НОМЕР_1 , приїхав за адресою: АДРЕСА_3 , до території господарства, у якому ОСОБА_4 вирощував овець, де зустрів ОСОБА_4 та особу, матеріали відносно якої виділена в окреме провадження.

16 жовтня 2020 року близько 14.00 год., ОСОБА_4 та особа, матеріали відносно якої виділена в окреме провадження, які разом із ОСОБА_5 перебували на території господарства за адресою: АДРЕСА_3 , біля приміщення де знаходяться вівці, побачили у барсетці ОСОБА_5 грошові кошти та в цей час у ОСОБА_4 та особа, матеріали відносно якої виділена в окреме провадження, виник умисел на відкрите заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб.

Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділена в окреме провадження, запросили ОСОБА_5 до кімнати, яка розташована в приміщенні вівчарника, де діючи умисно, відкрито, з корисливих мотивів, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, що виразилося у нанесенні ударів кулаками рук по обличчі та іншим частинах тіла потерпілому ОСОБА_5 , спричинивши останньому фізичного болю, та в ході чого особа, матеріали відносно якої виділена в окреме провадження, з барсетки потерпілого ОСОБА_5 викрали грошові кошти в розмірі 61600 грн, якими надалі разом із ОСОБА_4 розпорядилися на власний розсуд, завдавши майнової шкоди потерпілому ОСОБА_5 на вищевказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що він розводив у с. Веселівка вівці і ОСОБА_5 неодноразово у нього їх купував. При купівлі овець ОСОБА_5 зважував їх на своїх вагах. 16 жовтня 2020 року він знову приїхав купувати овець та привіз свої ваги, коли поважили овець він помітив, що вагах не сходиться і попросив, особу, матеріали відносно якої виділена в окреме провадження, принести інші ваги. Вони зважили, була дійсно суттєва різниця, а він ще порахував скільки за минулі рази ОСОБА_5 йому не заплатив, розізлився і вдарив його. Разом із особою, матеріали відносно якої виділена в окреме провадження, забрали із барсетки гроші. Також обвинувачений повідомив, що із ОСОБА_5 він зустрічався 3 листопада 2022 року, коли був у відпустці Він відшкодував йому повністю моральну та моральну шкоду у розмірі 32000 грн і той написав розписку про відсутність будь-яких претензій.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ст.349 КПК України показаннями обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає. Обвинуваченому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, чиненому за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд виходить із положень, визначених в ст.50 КК України, за якою покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Загальні засади призначення покарання визначені у ст.65 КК України, згідно якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.2 та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль

кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти росії» від 16.10.2008).

Призначаючи покарання, суд виходить з того, що відповідно до положень ст.12 КК України обвинувачений ОСОБА_4 вчинив один тяжкий злочин.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на утриманні має 4 неповнолітніх дітей, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, займається благодійною діяльністю, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, на початку повномасштабного вторгнення росії на територію України добровільно мобілізувався, отримав статус учасника бойових дій та після поранення демобілізований.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, зважаючи на положення ст. 67 КК України, не встановлено.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 у межах положень ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків. При цьому, суд виходить з того, що ОСОБА_4 під час судового розгляду справи повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки, надавав суду пояснення, вчиняв активні дії, спрямовані на досягнення мети слідства, встановлення обставин вчинення ним кримінального правопорушення. Таке сприяння було активним, тобто певною мірою ініціативним. Крім того, ОСОБА_4 добровільно усунув заподіяну потерпілому шкоду, повністю відшкодувавши матеріальну та моральну шкоду.

При призначенні покарання судом враховуються конкретні обставини справи, спричинені наслідки, поведінка обвинуваченого під час та після вчинення злочину, який в добровільному порядку у повному обсязі відшкодував потерпілому ОСОБА_5 заподіяну матеріальну та моральну шкоду, визнав свою вину, щиро розкаявся, що, на думку суду, вказує на повне усвідомлення обвинуваченим вчиненого та обсягу завданої шкоди.

Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, в межах мінімальних строків, визначених санкцією ч.2 ст.186 КК України.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд дійшов переконання, що ОСОБА_4 не є тією суспільно-небезпечною особою, яку слід ізолювати від суспільства, а тому підстав для призначення йому покарання у виді реального позбавлення волі суд не вбачає, та вважає, що його виправлення можливе без відбування основного покарання із звільненням його від нього з випробуванням та з покладанням на нього відповідно до вимог ст.76 КК України певних обов`язків.

Призначення такого покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Судові витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 490 грн в силу ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання про долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.368-370, 373-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки, пов`язані із звільненням від відбування покарання з випробуванням:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держава 490 грн судових витрат за проведення експертизи.

Речові докази:

паперовий пакет із наволочкою, два паперових конверти із марлевими тампонами, які зберігаються у камері зберігання речових доказів ВНП №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, знищити;

металеву вагу та циферблат до неї залишити ОСОБА_4 ;

мобільний телефон «Самсунг», сумку коричневого кольору, блокнот, папір із записами, футляр із окулярами, зв`язку ключів, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , футляр із ручкою, гаманець із 1 купюрою номіналом 200 грн, 2 купюри номіналом 50 грн, 1 купюру номіналом 100 грн, 1 купюру номіналом 1 грн, 3 купюри номіналом 100 доларів США, одну купюру номіналом 20 доларів США, одну купюру номіналом 1000 Афгані, 2 картки ПриватБанк, три маски, ручку (сейф-пакет № 4350545); дві купюри номіналом 1000 грн, 21 купюра номіналом 500 грн, 12 купюр номіналом 50 грн, 8 купюр номіналом 100 грн, 15 купюр номіналом 200 грн (всього 16900 грн ) (сейв-пакет № INZ1074484), які зберігаються у камері зберігання речових доказів ВНП №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, повернути ОСОБА_4 ;

розписку ОСОБА_5 від 16 жовтня 2020 року зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя