Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №606/293/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

справа № 606/293/26

1-кс/606/117/26

Ухвала

25 лютого 2026 року м. Теребовля

Слідчий суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 розглянувши клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кобиловолоки, Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, військовослужбовець ЗСУ, старший стрільця-оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, підозрюваного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140110003479 від 25.09.2025 року, -

ВСТАНОВИВ:

Групою слідчих СВ ВП №3 (м. Теребовля) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62025140110003479 від 25.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України.

Старший слідчий слідчого відділення ВП №3 (м. Теребовля) Тернопільського РУ поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140110003479 від 25.09.2025 року.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчим зазначено, що у провадженні слідчого відділення ВП №3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025140110003479 від 25.09.2025, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст.345, ч.2 ст.342 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що 17 серпня 2024 року відповідно до указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», ОСОБА_5 призвано на військову службу під час мобілізації.

13 лютого 2025 року ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду старшого стрільця-оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.

Натомість солдат ОСОБА_5 діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.

21 липня 2025 року о 08 годині 00 хвилин під час перевірки особового складу, виявлено відсутність солдата ОСОБА_5 . У період з 08 години 00 хвилин 21 липня 2025 року по 23 лютого 2026 року військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 , що поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 та свої службові обов`язки не виконував, проводячи час на власний розсуд, а 23.02.2026 року добровільно надав розписку про відмову від співпраці працівникам поліції відділення поліції №3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області.

Таким чином, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 (крім строкової служби), всупереч вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від військової служби, в умовах воєнного стану, близько 08 години 00 хвилин 21 липня 2025 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , та, не з`являючись у військову частину, а 23.02.2026 року добровільно надав розписку про відмову від співпраці працівникам поліції відділення поліції №3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області., чим вчинив самовільне залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції Закону № 194-VIII від 12.02.2015).

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме самовільному залишенні військової частини, вчинені в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ст.2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" правоохоронними органами є органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» Військова служба правопорядку у Збройних Силах України - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров`я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов`язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об`єктах.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ( по стройовій частині) № 168/дск від 08.07.2022 лейтенанта запасу ОСОБА_7 , призначено на посаду офіцера відділення організації охорони

патрульно – постової служби розшуку та діяльності ВСП у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 .

23.02.2026 року о 09:00 годині офіцер відділення організації охорони патрульно – постової служби розшуку та діяльності ВСП у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 капітан ОСОБА_7 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.02.2026 року

№ 53-НР заступив в добовий наряд.

Вході проведення розшукових заходів по встановленню місця знаходження осіб, які самовільно залишили військові частини в складі групи оперативного реагування ІНФОРМАЦІЯ_4 , 23.02.2026 року близько 12:50 год. прибув до ОСОБА_5 , що за адресою АДРЕСА_1 .

З метою з`ясування обставин самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_7 відрекомендувався йому як працівник Військової служби правопорядку та пред`явив службове поcвідчення, та з метою опитування ОСОБА_5 , розпочав з ним спілкування. Під час спілкування із ОСОБА_7 ОСОБА_5 поводив себе агресивно, погрожував побиттям працівників Військової служби правопорядку.

23.02.2026 року приблизно о 13:00 години ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні житлового будинку, в АДРЕСА_1 , знаючи що останній є військовослужбовцем Військової служби правопорядку, який відповідно до

ст. 2 ст.2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" є працівником правоохоронного органу, діючи в порушення вимог ст. ст. 3, 24, 68 Конституції України, умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, розуміючи протиправність та суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, з особистих міркувань, демонструючи явну неповагу до авторитету державної влади, умисно наніс один удар ножем у ділянку грудей з права, чим спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7 у вигляді садна передньої поверхні грудей справа, в результаті чого ОСОБА_7 вибіг на вулицю з житлового будинку.

В результаті вказаних дій ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження у вигляді садна передньої поверхні грудей справа.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а саме в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легкої тяжкості тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 23.02.2026 року близько 21 години з метою проведення невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адерсою АДРЕСА_1 , а також подальшого затримання ОСОБА_5 , для силової підтримки були залучені поліцейські управління «КОРД». Діючи при виконанні свої службових обов`язків, здійснюючи безпосереднє переслідування злочинця – ОСОБА_5 , поліцейські управління «КОРД», зайшли у житловий будинок за адерсою АДРЕСА_1 , де переховувася ОСОБА_5 , та виявили його у одній із житлових кімнат.

Усвідомлюючи, що його місце знаходження поліцейськими встановлене, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення активних дій щодо протидії здійсненню поліцейськими управління «КОРД» покладених на них службових обов`язків. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення даного кримінального правопорушення, діючи умисно, ОСОБА_5 , тримаючи в руках сокиру, рохмахував нею перед собою, не даючи змоги наблизитися поліцейським управління «КОРД». Під час спілкування із начальником управління «КОРД» ОСОБА_8 та інспектором управління «КОРД» ОСОБА_9 , ОСОБА_5 не виконував їх вимог покинути житловий будинок, погрожував нанести собі тілесні ушкодження у випадку наближення до нього, облив бензином приміщення кімнати, в якому знаходився, та погрожував його підпалити, облив бензином працівника управління «КОРД», змушуючи їх таким чином відступити та вийти на вулицю, чим створював умови, які унеможливлювали проведення невідкладного обшуку та перешкоджали його затриманню.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України - опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків.

У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Кобиловолоки, Теребовлянського району, Тернопільської області, українець, громадянина України, старший стрільця-оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий, не депутат, якому 24 лютого 2026 року повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 2 ст. 345, ч.2 ст.342 КК України.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 2 ст. 345, ч.2 ст.342 КК України повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, зокрема:

-Висновком експерта № 103 від 24.02.2026 за результатами проведення судово- медичної експертизи;

- Показами свідка ОСОБА_10 , які відображені в протоколі допиту від 23.02.2026;

-Показами свідка ОСОБА_11 , які відображені в протоколі допиту від 23.02.2026;

-Показами свідка ОСОБА_12 , які відображені в протоколі допиту від 23.02.2026;

-Показами свідка ОСОБА_13 , які відображені в протоколі допиту від 23.02.2026

-Показами свідка ОСОБА_14 , які відображені в протоколі допиту від 23.02.2026;

-Показами свідка ОСОБА_15 які відображені в протоколі допиту від 23.02.2026;

-Показами свідка ОСОБА_16 , які відображені в протоколі допиту від 23.02.2026;

-Показами свідка ОСОБА_17 , які відображені в протоколі допиту від 23.02.2026;

-Показами свідка ОСОБА_18 , які відображені у протоколі допиту від 24.02.2026;

-Актом службового розслідування № 32182 від 21.08.2025;

-Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинення злочину від 23.02.2026;

-Повідомленням про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_5 від 24.02.2026;

-Показами потерпілого ОСОБА_7 , які відображені в протоколі допиту від 23.02.2026;

-Рапортом ст. слідчого СВ ОСОБА_19 від 24.02.2026.

-Протоколом обшуку від 24.02.2026.

Окрім цього, у відповідності до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою до застосування

ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 2 ст. 345, ч.2 ст.342 КК, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та обставин зазначених у ст. 178 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам:

Переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), підтверджується тим, що ОСОБА_5 усвідомлюючи міру покарання за вчинення ним злочину, може навмисно переховуватися від органів досудового розслідування чи суду з метою уникнення відповідальності. На підтвердження цього ризику є те, що в підозрюваного відсутні міцні соціальні зв`язки в суспільстві, на утриманні неповнолітніх, малолітніх осіб немає, офіційно не працевлаштований.

Санкцією ч.5 ст. 407 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Санкцією ч.2 ст.345 КК України передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до 5 років, або позбавлення волі на той самий строк.

Санкцією ч.2 ст. 342 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або апробаційними наглядом на строк до чотирьох років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також слід зазначити те, що стосовно дій ОСОБА_5 внесено відомості за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України тобто - самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Вказаний факт свідчить про те, що ОСОБА_5 в цілому має схильність до ухилиння від будь яких законних рішень в тому числі з метою уникнення відповідальності за вчинення незаконних, кримінальних дій.

2) Незаконно впливати на свідків, (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується характером вчиненого злочину ОСОБА_5 , а саме відносно свідків військовослужбовців НОМЕР_1 з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення злочину. Також може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме співжительку ОСОБА_18 та схиляти її дачі інших показів або зміни раніше наданих показів, окрім того може впливати на працівників військової служби правопорядку та інших свідків у даному кримінальному провадженні.

ОСОБА_5 перебуваючи у статусі підозрюваного може активно впливати на свідків, оскільки свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надавалися ними на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України, враховуючи положення ч. 4 ст. 95 КПК України, згідно яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них;

3) Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 зможе ухилятися від явки до слідчого/суду для участі у проведенні слідчих/процесуальних дій у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження щодо нього враховуючи обставини та характер вчинених кримінальних правопорушень;

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, обсягу пред`явленої йому підозри. До того ж, не має беззаперечних доказів, які би свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

4.) Вчинняти інші правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), підтверджується тим, що стосовно дій ОСОБА_5 внесено відомості до ЄРДР за ознаками складу злочину, передбаченого за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Вказана обставина характеризує ОСОБА_5 в цілому як особу яка уже вчиняла правопорушення та схильна до вчинення інших злочинів та правопорушень.

Окрім цього, у відповідності до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258- 258-6 -, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437- 442-1 Кримінального кодексу України.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принципу поваги до особистої свободи підозрюваного ОСОБА_5 .

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, наявність перелічених ризиків, застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також для запобігання вищевказаних ризиків.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інші правопорушення.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечила проти застосування запобіжного заходу – тримання під вартою, так як вважає, що у судовому засіданні прокурором не доведено існування ризиків та обґрунтування підозри.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечив проти застосування до нього запобіжного заходу - тримання під вартою, та підтримав думку захисника.

Суд, розглянувши клопотання, бере до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який відповідно до ч. 4 ст. 407 КК України карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, крім того підозрюється у вчиненні злочину ч.2 ст.345 КК України передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до 5 років, або позбавлення волі на той самий строк, ч.2 ст. 342 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або апробаційними наглядом на строк до чотирьох років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судом встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказують у клопотанні слідчий та прокурор.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, якому притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, що свідчить про те, що перебуваючи на волі він може продовжувати свою злочинну діяльність, тому це вказує про підвищену його суспільну небезпеку як особи.

Крім того ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину ч.2 ст.345 КК України, за який передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до 5 років, або позбавлення волі на той самий строк, ч.2 ст. 342 КК України, за який передбачено покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або апробаційними наглядом на строк до чотирьох років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.

Зважаючи на санкцію статті тяжкого злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші правопорушення, а застосування менш суворого запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.

Наведені підозрюваним ОСОБА_5 в судовому засіданні доводи на свій захист цих висновків слідчого судді не спростовують.

Враховуючи наведене, слідчий суддя доходить висновку про необхідність застосування у даному випадку щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який зможе запобігти встановленим під час розгляду ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та дисциплінувати процесуальну поведінку підозрюваного.

Оцінюючи тяжкість вчиненого злочину, який інкримінується підозрюваному, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочину в конкретних умовах місця і часу та бере до уваги те, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

З врахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_5 який є військовослужбовцем та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку та стану його здоров`я, відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за необхідне обрати запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, уточнене клопотання слідчого, яке погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 336, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кобиловолоки, Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, військовослужбовець ЗСУ, старший стрільця-оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб до 25.04.2026 року до 09 год. 00 хв. тримання під вартою здійснювати в Чортківській установі виконання покарань № 26.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області через Теребовлянський районний суд протягом п`яти днів з дня оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1