Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №462/286/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/286/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря судового засідання Шостак К. Р., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи, які надійшли з ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого (згідно протоколу) за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП

встановив:

ОСОБА_1 , 05.01.2026 року близько 15 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї співмешканки домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме виражався в її сторону нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, шарпав за одяг, при цьому тілесних ушкоджень не заподіяв, проте завдав шкоду психічному здоров`ю та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що потерпіла є його колишньою цивільною дружиною, з якою вони мають двох спільних малолітніх дітей віком 5 та 7 років. Також зазначив, що він бере участь у вихованні двох дітей потерпілої від попереднього шлюбу віком 12 та 20 років, які проживають з ними у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить його матері. Щодо обставин події зазначив, що потерпіла не працює та часто влаштовує конфлікти. У день події між ними виникла чергова сварка, оскільки вона прийшла додому в поганому настрої. Під час конфлікту він виставив її за двері квартири, після чого вона викликала працівників поліції.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_2 суду пояснила, що ОСОБА_1 є її співмешканцем. Разом вони виховують двох спільних малолітніх дітей віком 5 та 7 років. Крім того, вона має двох дітей від попереднього шлюбу віком 12 та 20 років. З її слів, у день події між ними виникла сварка на побутовому ґрунті. Під час конфлікту ОСОБА_1 ображав її, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та шарпав за одяг, однак тілесних ушкоджень не завдав і фізичного насильства у вигляді побиття не застосовував. У подальшому він вигнав її з будинку на вулицю разом із донькою ОСОБА_3 , після чого вона викликала працівників поліції.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що обставин події того дня не пам`ятає. Разом з тим пояснила суду, що її мати ОСОБА_2 та вітчим ОСОБА_1 часто сваряться, однак коли саме відбулася остання сварка, вона не пригадує. З її слів, під час конфліктів вітчим кричить на матір, ображає її та виганяє їх з дому.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

У відповідність до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, вбачається, що:

домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Об`єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Психологічне насильство в сім`ї насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Стамбульською Конвенцією домашнє насильство розуміється як певний спосіб поведінки, якою одна особа намагається утвердити або підтримати контроль над іншою особою, що відноситься до певної вразливої групи і знаходиться у вразливій ситуації.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 252 КУпАП – орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 під час конфлікту вигнав потерпілу з житлового приміщення разом із дитиною, а також те, що між сторонами систематично виникають сварки у присутності малолітніх дітей.

Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 щодо обставин вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та вважає їх процесуальною позицією особи, яка притягається до адміністративної відповідальності для свого захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Із показань потерпілої та свідка вбачається, що під час конфліктів ОСОБА_1 допускає образи, висловлюється нецензурною лайкою, кричить та виганяє їх з дому, що створює напружену та психологічно нестабільну атмосферу в сім`ї. Вчинення таких дій у присутності дітей негативно впливає на їх емоційний стан та розвиток, порушує їх право на безпечне сімейне середовище.

Відтак, заслухавши думку учасників, розглянувши представлені суду матеріали, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД від 05.01.2026 року № 988938, заяву від 05.01.2026 року, письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 05.01.2026 року, форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 05.01.2026 року, копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА від 05.01.2026 року № 611337, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами у розумінні ст. 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми для прийняття рішення.

Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

За таких обставин, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає, що на нього має бути накладено стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 40-1, 173-2, 268, 283, 284 КУпАП, суд –

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Постигач О. Б.